Справа № 420/3105/25
15 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову в призначені пенсії за віком №155950022066 від 14.10.2024 року у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи:
з 15.06.1981 року по 14.04.1983 року, де він працював на посаді рядовим колгоспником у колгоспі «Прикордонник» (запис у трудовій книжці за №1 та №2);
з 15.07.1985 року по 01.08.1986 року, де він працював на посаді водієм автотранспорту у колгоспі «Прикордонник» (запис у трудовій книжці за №3 та №4);
з 23.07.1987 року по 19.10.1987 року, де він працював на посаді водієм третього класу у АТП-25154 (запис у трудовій книжці за №5 та №6);
з 21.07.1988 року по 27.08.1988 року, де він працював на посаді водієм автомобіля третього класу в Одеському автотранспортному підприємстві 25165 (запис у трудовій книжці за №7 та №8);
з 01.09.1989 року по 07.04.2000 року, де він працював на посаді водієм автопарку в Колгоспі «Прикордонник» (запис у трудовій книжці за №13 та №14).
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зробити перерахунок страхового стажу ОСОБА_1 , та правильно зарахувати періоди роботи:
з 14.04.1983 року по 28.06.1985 року, де він проходив строкову військову службу (запис у трудовій книжці за №2 та №3);
з 01.09.1986 року по 01.03.1989 року, де він проходив навчання в Одеському кооперативному технікумі (запис у трудовій книжці за №9 та №10);
з 01.06.2011 року по 10.11.2011 року, де він працював у ПП «Рені Ліс» (запис у трудовій книжці за №27 та №28);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у колгоспі КСП «Прикордонник» відповідно до архівної довідки про трудовий стаж, виданою Комунальною установою «Трудовий архів» Ренійської міської ради Одеської області за №Д~ 19/02-02 від 04.10.2024 року, а саме: з серпня 1981 року по квітень 1983 року, з липня 1985 року по серпень 1986 року та з грудня 1989 року по 31 березня 2000 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , та призначити пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дня звернення, тобто з 07.10.2024 року з урахуванням усіх періодів роботи.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач 07.10.2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення йому пенсії за віком. Водночас, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №155950022066 від 14.10.2024 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії через недостатність страхового стажу.
Разом з тим, позивач не погоджується із зазначеним рішенням відповідача та вважає його протиправними, з огляду на що звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду по справі №420/3105/25 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч.5 ст.262 КАС України. Відповідачам запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
Під час розгляду справи від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області до суду надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що в ході розгляду документів до страхового стажу не зарахований період трудової діяльності згідно довідки про стаж роботи від 04.10.2024 №Д-19/02-02, оскільки прізвище (мовою оригіналу - ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним. На думку сторони відповідача, позивач своїм правом на подачу додаткових документів про роботу на підставі первинних документів не скористався, додаткові документи не надано. Також представник відповідача зазначив, що до стажу роботи зараховується період трудової діяльності в колгоспі зокрема, на підставі додаткової інформації про перебування особи членом колгоспу та виконання встановленого мінімуму трудової участі в колективному господарстві. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Оскільки, записи в трудовій книжці колгоспника позивача не містять посилання на первинні документи, на підставі яких внесено запис щодо встановлення мінімуму трудової участі та його виконання за цей період, тому для підтвердження цього періоду необхідно надати уточнюючу довідку про встановлений трудовий мінімум, підстави для нарахування заробітної плати із зазначенням особового рахунку та печатки установи або її правонаступників.
Під час розгляду справи від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду також надійшов відзив, з якого вбачається, що другий відповідач позов не визнає та зазначає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову в призначені пенсії за віком №155950022066 від 14.10.2024 року є правомірним та законним.
Ухвалою суду від 14.03.2025 року провадження у справі №420/3105/25 було зупинено на підставі п.6 ч.2 ст.236 КАС України та в подальшому поновлено ухвалою суду від 09.04.2025 року.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
07.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком в порядку Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До вказаної заяви він додав, зокрема, але не виключно, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , де його ПІБ зазначено як ОСОБА_1 ; архівну довідку про трудовий стаж від 04.10.2024 року №Д-19/02-02, видану Комунальною установою «Трудовий архів» Ренійської міської ради Одеської області, з якій вбачається, що ОСОБА_3 , дійсно працював у КСП «Прикордонник» з серпня 1981 року по квітень 1983 року, з липня 1985 року по серпень 1986 року та з грудня 1989 року по 31 березня 2000 року; а також трудову книжку серії НОМЕР_2 , видану на ім'я ОСОБА_1 , в якій на сторінках 18-21 міститься інформація щодо відпрацьованого ним річного мінімуму трудової участі в господарстві, яка збігається із відомостями, наявними у вищевказаній архівній довідці про трудовий стаж від 04.10.2024 року №Д-19/02-02.
За принципом екстериторіальності заяву позивача було розподілено на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Внаслідок розгляду вказаної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком №155950022066 від 14.10.2024 року. У рішенні було зазначено, що відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - 31 рік, водночас, страховий стаж особи становить 12 років 10 місяців 18 днів. В ході розгляду документів до страхового стажу не зарахований період трудової діяльності згідно довідки про стаж роботи від 04.10.2024 року №Д-19/02-02, оскільки прізвище (мовою оригіналу - ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним. При цьому, за періоди роботи з липня 1985 по серпень 1986 та з грудня 1989 по 31.03.2000, вказані встановлені та відпрацьовані людиногодини, а необхідно із розрахунку кількості відпрацьованих днів.
Факт зарахування до страхового стажу лише 12 років 10 місяців 18 днів підтверджується розрахунком стажу форми РС-право.
За твердженням позивача, пенсійним органом не було зараховано (та водночас й не вказано у рішенні про відмову в призначенні пенсії) його трудову діяльності, а саме:
- з 15.06.1981 року по 14.04.1983 року, де він працював на посаді рядовим колгоспником у колгоспі «Прикордонник» (записи у трудовій книжці №1595549-2127 за №1 та №2);
- з 15.07.1985 року по 01.08.1986 року, де він працював на посаді водієм автотранспорту у Колгоспі «Прикордонник» (записи у трудовій книжці №1595549-2127 за №3 та №4);
- з 23.07.1987 року по 19.10.1987 року, де він працював на посаді водієм третього класу у «АТП-25154» (записи у трудовій книжці №1595549-2127 за №5 та №6);
- з 21.07.1988 року по 27.08.1988 року, де він працював на посаді водієм автомобіля третього класу в Одеському автотранспортному підприємстві 25165 (записи у трудовій книжці №1595549-2127 за №7 та №8);
- з 01.09.1989 року по 07.04.2000 року, де він працював на посаді водієм автопарку у Колгоспі «Прикордонник» (записи у трудовій книжці №1595549-2127 за №13 та №14).
Крім того, за твердженням позивача, відповідно до розрахунку стажу форми РС-право вбачається, що йому було неправильно зараховано трудовий стаж згідно трудової книжки, а саме:
- з 14.04.1983 року по 28.06.1985 року, де він проходив строкову військову службу (запис у трудовій книжці за №2), де закінчення служби враховано до 18.06.1985 року замість 28.06.1985 року, тобто 10 днів не було зараховано;
- з 01.09.1986 року по 01.03.1989 року, де він проходив навчання в Одеському кооперативному технікумі (запис у трудовій книжці за №9 та №10), де закінчення навчання враховано до 27.02.1989 року замість 01.03.1989 року, тобто 2 дні не зараховано;
- з 01.06.2011 року по 10.11.2011 року, де він працював у ПП «Рені Ліс» (запис у трудовій книжці за №27 та №28), де день звільнення враховано як 31.10.2011 року замість 10.11.2011 року, тобто 10 днів не зараховано.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзиви та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно ч.1 ст.26 Закону №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - 31 рік.
Згідно ч.1 статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до п.1 ч.1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п'ята статті 45 Закону №1058-IV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року №13-1 (далі - Порядок №22-1) (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1.1 Порядку №22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
За приписами пункту 2.1 Порядку №22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам; документи про місце проживання (реєстрації) особи.
Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (п. 2.23 Порядку №22-1).
Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Так, порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР №310 від 21.04.1975 року (чинні на час розгляду справи) (далі - Положення).
Відповідно п.п.1-2 Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства у колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п. 5 Положень).
Згідно з пунктом 6 Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Обов'язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця (п.13 Положень).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основними документами, що підтверджують стаж роботи в даній справі є трудова книжка та трудова книжка колгоспника. Проте, якщо у таких трудових книжках не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Згідно ст.1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до ч.1 ст. 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За ч.2 ст.56 Закону №1788 при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України №17 від 17.05.1992 року «Про порядок застосування окремих положень статей Закону України «Про пенсійне забезпечення»» при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової діяльності в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тобто загальна кількість вихододнів ділиться на 25,4.
Отже, до стажу роботи зараховується робота на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. У випадку, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, при обчисленні стажу роботи в колгоспі враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Як було встановлено судом вище, ПІБ позивача, згідно даних паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 .
В наданій до пенсійного органу та суду архівній довідці про трудовий стаж від 04.10.2024 року №Д-19/02-02, виданої Комунальною установою «Трудовий архів» Ренійської міської ради Одеської області, зазначено, що ОСОБА_3 дійсно працював у КСП «Прикордонник» з серпня 1981 року по квітень 1983 року, з липня 1985 року по серпень 1986 року та з грудня 1989 року по 31 березня 2000 року.
Варто зазначити, що відомості, зазначені в архівній довідці про трудовий стаж від 04.10.2024 року №Д-19/02-02, повністю збігаються з відомостями, зазначеними у трудовій книжці серії НОМЕР_2 .
Суд зауважує, що враховуючи вищевказані законодавчі приписи, основними документами, що підтверджують стаж роботи в даній справі є трудова книжка та трудова книжка колгоспника.
Водночас, в оскаржуваному рішенні пенсійного органу не зазначено, а у відзивах територіальними органами Пенсійного фонду України детально не обґрунтовано, на яких законодавчих підставах період трудової діяльності, охоплений архівною довідкою про трудовий стаж від 04.10.2024 року №Д-19/02-02, не зарахований до страхового стажу позивача, враховуючи той факт, що вказані відомості повністю збігаються із записами, наявними у трудовій книжці серії НОМЕР_2 . У даному випадку в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 містяться всі необхідні відомості про спірний період роботи позивача у КСП «Прикордонник», що охоплений архівною довідкою про трудовий стаж від 04.10.2024 року №Д-19/02-02. Вказані відомості у трудовій книжці є чіткими та не мають виправлень.
З цього приводу суд критично ставиться до посилань пенсійного органу на той факт, що прізвище (мовою оригіналу - ОСОБА_2 ) у вищезгаданій архівній довідці від 04.10.2024 року №Д-19/02-02, не відповідає паспортним даним позивача, з огляду на те, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, інших документів на підприємстві чи відтворення архівних довідок відповідно до таких документів на підприємстві.
Крім того, стороною відповідачів за час розгляду справи не було надано до суду жодних доказів, які б спростовували факт виконання робіт саме позивачем у спірний період у КСП «Прикордонник», або свідчили б про наявність обґрунтованого сумніву у тому, що архівна довідка про трудовий стаж від 04.10.2024 року №Д-19/02-02 видана на іншу особу.
Зазначені обставини, на думку суду, свідчать про прояв відповідачем надмірного формалізму при неврахуванні пенсійним органом спірного періоду до страхового стажу позивача.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини наголошує, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29).
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним". Для того щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права" (рішення у справах "Bellet v. France" та "Nunes Dias v. Portugal").
З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що зазначення в архівній довідці про трудовий стаж від 04.10.2024 року №Д-19/02-02 іншого прізвища позивача (при одночасному зазначенні прізвища без помилки) не свідчить про наявність розбіжностей в прізвищі, імені та по батькові, які не дозволяють ідентифікувати цю особу та, відповідно, не свідчить про відсутність у позивача відповідного стажу, зазначеного у трудовій книжці.
За таких умов, на думку суду, відповідач діяв неправомірно при неврахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи у колгоспі КСП «Прикордонник» відповідно до архівної довідки про трудовий стаж від 04.10.2024 року №Д-19/02-02, виданою Комунальною установою «Трудовий архів» Ренійської міської ради Одеської області, а саме: з серпня 1981 року по квітень 1983 року, з липня 1985 року по серпень 1986 року та з грудня 1989 року по 31 березня 2000 року.
Суд також враховує той факт, що за твердженням позивача пенсійним органом не було зараховано його трудову діяльності, а саме:
- з 15.06.1981 року по 14.04.1983 року, де він працював на посаді рядовим колгоспником у колгоспі «Прикордонник» (записи у трудовій книжці №1595549-2127 за №1 та №2);
- з 15.07.1985 року по 01.08.1986 року, де він працював на посаді водієм автотранспорту у Колгоспі «Прикордонник» (записи у трудовій книжці №1595549-2127 за №3 та №4);
- з 23.07.1987 року по 19.10.1987 року, де він працював на посаді водієм третього класу у «АТП-25154» (записи у трудовій книжці №1595549-2127 за №5 та №6);
- з 21.07.1988 року по 27.08.1988 року, де він працював на посаді водієм автомобіля третього класу в Одеському автотранспортному підприємстві 25165 (записи у трудовій книжці №1595549-2127 за №7 та №8);
- з 01.09.1989 року по 07.04.2000 року, де він працював на посаді водієм автопарку у Колгоспі «Прикордонник» (записи у трудовій книжці №1595549-2127 за №13 та №14).
Факт незарахування до страхового стажу вищевказаних періодів роботи підтверджується розрахунком стажу форми РС-право.
За час розгляду справи стороною відповідачів не було надано жодних обґрунтувань щодо підстав незарахування вищевказаних періодів роботи до страхового стажу позивача. Варто зазначити, що відповідачі також не заперечували період роботи позивача на вищевказаний посадах у спірний період.
Отже суд доходить висновку, що відповідачем протиправно не враховано до страхового стажу позивача період його роботи з 15.06.1981 року по 14.04.1983 року на посаді рядовим колгоспником у колгоспі «Прикордонник», з 15.07.1985 року по 01.08.1986 року на посаді водієм автотранспорту у колгоспі «Прикордонник», з 23.07.1987 року по 19.10.1987 року на посаді водія третього класу у АТП-25154, з 21.07.1988 року по 27.08.1988 року на посаді водія автомобіля третього класу в Одеському автотранспортному підприємстві 25165, з 01.09.1989 року по 07.04.2000 року, на посаді водія автопарку в Колгоспі «Прикордонник».
Також суд зазначає, що за час розгляду справи стороною відповідачів також не було надано обґрунтувань щодо неповного зарахування періодів роботи позивача до трудового стажу згідно відомостей трудової книжки, а саме:
- з 14.04.1983 року по 28.06.1985 року, де закінчення служби враховано до 18.06.1985 року замість 28.06.1985 року, тобто без врахування 10 днів;
- з 01.09.1986 року по 01.03.1989 року, де закінчення навчання враховано до 27.02.1989 року замість 01.03.1989 року, тобто без врахування 2 днів;
- з 01.06.2011 року по 10.11.2011 року, де день звільнення враховано як 31.10.2011 року замість 10.11.2011 року, тобто без врахування 10 днів.
Факт неповного зарахування періодів роботи позивача до трудового стажу згідно відомостей трудової книжки також підтверджується розрахунком стажу форми РС-право.
Аналізуючи вищевказане суд доходить висновку, що пенсійним органом було зараховано не у повному обсязі до страхового стажу позивача період його строкової служби з 14.04.1983 року по 28.06.1985 року, період навчання в Одеському кооперативному технікумі з 01.09.1986 року по 01.03.1989 року, та період роботи у ПП «Рені Ліс» з 01.06.2011 року по 10.11.2011 року.
Суд при вирішенні справи також виходить із того, що зазначене рішення пенсійного органу є актом індивідуальної дії.
На думку суду правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків лише чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому (яким) він адресований.
Головною рисою такого акту є його конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов'язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.
Натомість, оскаржуване рішення контролюючого органу не відповідає критеріям повноти та зрозумілості акту індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або обов'язків особи при виконанні юридичного волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, від 02.07.2019 у справі №140/2160/18.
Зазначений висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року є джерелом права.
У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Підсумовуючи вищезазначеного суд доходить висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не доведено протягом часу розгляду справи обґрунтованості рішення №155950022066 від 14.10.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком, а тому воно є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Суд також зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
З огляду на встановлені обставини у справі №420/3105/25 суд вважає необхідним для належного захисту прав та інтересів позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.10.2024 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до його страхового стажу період роботи з 15.06.1981 року по 14.04.1983 року рядовим колгоспником у колгоспі «Прикордонник», строкову службу з 14.04.1983 року по 28.06.1985 року, період роботи з 15.07.1985 року по 01.08.1986 року на посаді водієм автотранспорту у колгоспі «Прикордонник», з 23.07.1987 року по 19.10.1987 року на посаді водія третього класу у АТП-25154, період навчання в Одеському кооперативному технікумі з 01.09.1986 року по 01.03.1989 року, період роботи 21.07.1988 року по 27.08.1988 року на посаді водія автомобіля третього класу в Одеському автотранспортному підприємстві 25165, з 01.09.1989 року по 07.04.2000 року, на посаді водія автопарку в Колгоспі «Прикордонник», період роботи у ПП «Рені Ліс» з 01.06.2011 року по 10.11.2011 року, періоди роботи у колгоспі КСП «Прикордонник» відповідно до архівної довідки про трудовий стаж від 04.10.2024 року №Д-19/02-02, виданою Комунальною установою «Трудовий архів» Ренійської міської ради Одеської області, а саме: з серпня 1981 року по квітень 1983 року, з липня 1985 року по серпень 1986 року та з грудня 1989 року по 31 березня 2000 року, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством.
В іншій частині позовні вимоги зобов'язального характеру задоволенню не підлягають з вищенаведених мотивів.
Висновки про те, що дії зобов'язального характеру щодо розгляду питання про призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії, узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією про сплату судового збору.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого судового з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за рахунок його бюджетних асигнувань, оскільки саме зазначеним суб'єктом владних повноважень було прийнято протиправне рішення про відмову у призначенні пенсії.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №155950022066 від 14.10.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.10.2024 року про призначення пенсії за віком, зарахуваши до його страхового стажу період роботи з 15.06.1981 року по 14.04.1983 року на посаді рядовим колгоспником у колгоспі «Прикордонник», строкову службу з 14.04.1983 року по 28.06.1985 року, період роботи з 15.07.1985 року по 01.08.1986 року на посаді водія автотранспорту у колгоспі «Прикордонник», з 23.07.1987 року по 19.10.1987 року на посаді водія третього класу у АТП-25154, період навчання в Одеському кооперативному технікумі з 01.09.1986 року по 01.03.1989 року, період роботи 21.07.1988 року по 27.08.1988 року на посаді водія автомобіля третього класу в Одеському автотранспортному підприємстві 25165, з 01.09.1989 року по 07.04.2000 року на посаді водія автопарку в Колгоспі «Прикордонник», період роботи у ПП «Рені Ліс» з 01.06.2011 року по 10.11.2011 року, періоди роботи у колгоспі КСП «Прикордонник» відповідно до архівної довідки про трудовий стаж від 04.10.2024 року №Д-19/02-02, виданою Комунальною установою «Трудовий архів» Ренійської міської ради Одеської області, а саме: з серпня 1981 року по квітень 1983 року, з липня 1985 року по серпень 1986 року та з грудня 1989 року по 31 березня 2000 року, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7А, код ЄДРПОУ 20632802).
Суддя О.В. Білостоцький