Рішення від 15.09.2025 по справі 420/15649/25

Справа № 420/15649/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЙНОРТ» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, Третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЙНОРТ» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, Третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000214/2 від 13.05.2025 року прийняте Одеською митницею;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000383 від 13.05.2025 року;

- зобов'язати Одеську митницю (код ЄДРПОУ ВП44005631, адреса місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Юрія та Івана Лип, буд. 21А) сформувати електронний висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «СТАЙНОРТ» з державного бюджету надміру сплачених митних та інших платежів, а саме, ПДВ у розмірі 98 694,30 грн. (дев'яносто вісім тисяч шістсот дев'яносто чотири гривні 30 копійок) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЙНОРТ» та надіслати сформований електронний висновок з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками Одеської митниці до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області для виконання.

Позов обґрунтовано наступним.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що документи, подані для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару були відсутні. Подані Позивачем документи містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованих товарів, відомості щодо ціни та не містять розбіжностей. Відповідачем не було проведено консультацію між декларантом та митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості. Відповідачем неправомірно застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів. У зв'язку із прийняттям оскаржуваних рішень про коригування та картки відмови, на Позивача було покладено додаткові фінансові зобов'язання у вигляді митних і інших пов'язаних платежів, що призвело до порушення майнових прав Позивача, які підлягають захист з огляду на наступні обставини.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 26.05.2025 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 262 КАС України.

10.06.2025 року до суду за вхід. №ЕС/57913/25 надійшов відзив, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Представник стверджує, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару було детально вивчено договір купівлі-продажу та інші документи подані декларантом для здійснення митного оформлення. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Таким чином, митниця вважає, що позов щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та не містить підстав для скасування рішення митного органу.

Ухвалою суду від 12.06.2025 року відмовлено у клопотанні представника відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

12.06.2025 року до суду за вхід. №ЕС/59351/25 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримані та доповнені викладені в позовній заяві доводи, та надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу.

17.06.2025 року до суду за вхід. №ЕС/60979/25 від представника Одеської митниці надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якій підтримані та доповнені викладені у відзиві доводи, та викладені заперечення на заявлену суму правничої допомоги.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАЙНОРТ» (код ЄДРПОУ 35929826) відповідно до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань зареєстроване 30.05.2008 року за адресою: Україна, 65031, Одеська область, місто Одеса, вулиця Промислова, будинок 28а.

Види економічної діяльності: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

25.11.2024 року між MEGARA RESINS Single Member S.A., Греція, надалі іменована Постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стайнорт», Україна, надалі іменоване Покупець, було укладено контракт № MRST/11-24 на поставку товарів (далі - Контракт).

Відповідно до п. 1.2 Контракту, Найменування товару, що поставляється; одиниці виміру товару; кількість товару; ціна за одиницю товару; сума вартості товару; валюта платежу; термін та умови поставки; умови оплати; спосіб переходу права власності на товар (партію товару) - зазначаються в Специфікаціях на поставку кожної окремої партії товару. Специфікації є додатками до Контракту.

Згідно з п. 3.1. Контракту, поставка товару (партії товару) здійснюватиметься за умовами EXW Інкотермс 2010. Поставка товару (партії товару) може здійснюватися за іншими умовами Інкотермс 2010, які будуть фіксуватися в Специфікаціях на кожну окрему поставку (партію). Керуючись п. 5.5. Контракту, в разі зміни умов поставки, передбачених в п.3.1. цього Контракту, в окремій специфікації на кожну окрему партію сторони можуть визначити інші умови оплати.

Відповідно до розділу 4 Контакту «Ціна і загальна вартість контракту» ціна товару, що поставляється за цим Контрактом, встановлюється в Євро (EUR) і буде відображатися в Специфікаціях, вартість тари та упаковки входить у вартість товару, що поставляється. Вартість використання торгових марок входить у вартість товару, що поставляється. Загальна ціна Контракту визначається загальною сумою всіх Специфікацій.

Згідно з п. 5.2 Контракту, Покупець здійснює попередню оплату у розмірі 100% від вартості товару (партії товару), на підставі виставленого Постачальником рахунку на оплату.

Згідно з п. 6.3. Контракту, право власності на поставлений товар (партію товару) і ризик його загибелі переходять від Постачальника до Покупця й поставка товару вважатиметься виконаною в момент поставки товару уповноваженому представнику Покупця, що підтверджується комерційним інвойсом (за датою його складання). В разі зміни умов поставки, передбачених в п.3.1. цього Контракту, в окремій специфікації на кожну партію товару сторони можуть визначити інший порядок переходу прав власності на товар.

Відповідно до Специфікації № 1 від 26.11.2024 року, яка є невід'ємною частиною Контракту № MRST/11-24 від 25.11.2024 року, сторони узгодили перелік товару, що постачається, загальною вартістю 45 340,00 Євро. Умови поставки ІНКОТЕРМС 2010: FOB PIRAEUS GREECE. Право власності на поставлені товари (партію товарів) і ризик втрати переходять від Постачальника до Покупця, а доставка товарів вважається виконаною в порту відвантаження з моменту проходження товарів через поручні судна, запропонованого (зафрахтованого) Постачальником, що підтверджується коносаментом (на дату його складання). Товар повинен бути поставлений протягом 14 календарних днів після надходження 100% передоплати на рахунок Постачальника.

Постачальником було видано рахунок-проформу № MR1134162 від 26.11.2024 року (замовлення №25112024 REV), в якому вбачаються деталі транзакції та можлива оплата за контрактом № MRST/11-24 від 25.11.2024 року, щоб отримати від покупця авансовий платіж перед відвантаженням товару.

16.01.2025 року Постачальником був виданий Рахунок-фактура (Інвойс) №1M0TIX250065, як товаросупровідний документ, який містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставляються Покупцеві, формальні особливості товару, умови постачання погоджені сторонами в Специфікації №1: FOB PIRAEUS PORT-GREECE та вартість товару 45 340,00 Євро.

Пакувальний лист від 16.01.2025 року та Batch list (список партій) до інвойсу №1M0TIX250065 містять детальний опис вантажу, кількість і упаковку у відправленні, а також умови поставки FOB PIRAEUS PORT-GREECE.

Згідно коносаменту № EXPIR245551, наданого Постачальником, порт завантаження: PIRAEUS, 29.01.2025 року, порт розвантаження: ODESSA, компанія перевізник GLOBAL OCEAN LINK 83-A SREDNYAYA STR ODESSA 65005 UKRAINE, агент перевізника ARIAN MARITIME S.A., AS AGENTS ONLY.

Постачальником було видано свідоцтво про переміщення серії А № 1468289 , ЕUR.1 від 24.01.2025 року, в якому зазначається номер контейнеру CMAU 885841-2, масу нетто 24 500,00 кг, пункт завантаження PIRAEUS, та схему завантаження контейнера Megara Resins.

Крім того, на підтвердження походження товару Постачальником надано експортну декларацію №25GREX4006001736В6 від 24.01.2025 року та сертифікат походження №202500203.

Експортна декларація №25GREX4006001736В6 від 24.01.2025 року складена митним брокером Постачальника та містить в собі дані про проходження вантажу через митне оформлення в країні відправлення Греції. Крім того, експортна декларація містить дані про умови поставки FOB PIRAEUS PORT-GREECE, перелік товару, що поставляється та загальна вартість - 45340,00 Євро. Умови поставки FOB PIRAEUS PORT-GREECE.

На кожну номенклатуру товару Постачальником надано паспорти безпеки MSDS та COA на поставлену хімічну продукцію про відповідність продукції:

Паспорт безпеки відповідно до Регламенту 1907/2006/EC (Регламент REACH), ЄС 2015/830 і Регламент № 1272/2008/EC (CLP);

Паспорт безпеки Регламенти 1907/2006/EC (REACH), стаття 31, 2020/878/EC та 1272/2008/EC (CLP);

Сертифікат аналізу MEGALKYD SP-360 № 51985 від 10.12.2024 року; Сертифікат аналізу MEGALKYD SP-360 № 51992 від 11.12.2024 року;

Сертифікат аналізу PROcessed COLofonies 103 № 51991 від 11.12.2024 року.

11.12.2024 року згідно платіжної інструкції № 157 та банківської виписки по рахунку, ТОВ «СТАЙНОРТ» на рахунок Покупця було здійснено попередню оплату за поставку товару у розмірі 45340,00 Євро, SWIFT перерахуванням, отримувач коштів - MEGARA RESINS Single Member S.A. Adress:38th km NEW NATI ONAL ROAD ATHENS KORINTHOS, MEGARA номер рахунку GR9702603350000250200948412, банк отримувача EUROBANK(EFG).

Відповідно до оборотно-сальдової відомості ТОВ «Стайнорт» по рахунку 312 від 11.12.2024 року в графі «оборот Кт» відображено здійснення видатків Товариством на суму 45 340,00 Євро 11.12.2024 року на користь MEGARA RESINS Single Member S.A.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості ТОВ «Стайнорт» по рахунку 3712 від 11.12.2024 року, у графі «Кінцеве сальдо Дт» відображено інформацію про сплату Товариством на користь MEGARA RESINS Single Member S.A. 45 340,00 Євро 11.12.2024 року.

13.01.2025 року між ТОВ «Стайнорт» та ТОВ «ГЛОБАЛ ОУШЕН ЛІНК» було укладено договір №2015-T/25 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів, згідно з яким у відповідності з цим Договором, Експедитор зобов'язується за відповідну плату та за рахунок Клієнта надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним транспортом, а також додаткові послуги, необхідні для організації доставки вантажу.

05.02.2025 року директором ТОВ «Стайнорт» було видано довіреність про вповноваження компанії ТОВ «Глобал Оушен Лінк» в особі Генерального директора Лінніка П.О., який діє на підставі Статуту, в рамках договору про транспортно-експедиційного обслуговування, здійснювати комплекс транспортно-експедиторського обслуговування, а саме отримувати, оформляти належним чином і відправляти контейнери в тому числі, ставити підписи і виконувати інші дії, пов'язані з експедицією, перевезенням і отриманням вантажів.

06.02.2025 року експедитором було виставлено рахунок на оплату №054961, згідно з яким загальна вартість послуг ТОВ «Глобал Оушен Лінк» склала 108 340,89 грн.

Згідно довідки №7977 від 06.02.2025 року про транспортні витрати, вартість транспортування з ПДВ становить 66 140,94 грн.

08.02.2025 року між ТОВ «Стайнорт» та ТОВ «Глобал Оушен Лінк» було підписано акт приймання-передачі № 54961 від 08.02.2025 року.

13.02.2025 року ТОВ «Стайнорт» сплачено послуги ТОВ «Глобал Оушен Лінк» у повному обсязі. Згідно платіжної інструкції № 1782 у розмірі 108 340,89 грн.

Повноваження представника ТОВ «Стайнорт» у митному органі, підтверджуються Контрактом № 02/ТЕО-23 на надання транспортно-експедиційних послуг від 03.01.2023 року та договором про надання послуг митного брокера № 03/ТБО-25 від 10.04.2025 року, укладені між ТОВ «Стайнорт» та ПП «ВІСАН».

З метою здійснення митного оформлення товару, декларантом до Одеської митниці подано митну декларацію №25UA500500014537U7 від 06.05.2025року, відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар, а саме:

« 1.Смоли алкідні,використовуються в лако-фарбовій промисловості:MEGALKYD SP360 в бочках по 1000kg-20000кг.Торгівельна марка:MEGARA RESINS. Фірма виробник:MEGARA RESINS SINGLE MEMBER S.A.Країна виробництва GR.

2.Складноефірні смоли,одержуються шляхом етеріфікації смоляних кіслот,CAS №8050-26-8,PROcessed COLofonies 103 в мішках по 25kg-4500кг,використовуються в лако-фарбовій промисловості.Торговельна марка MEGARA RESINS.Фірма виробник MEGARA RESINS SINGLE MEMBER S.A.Країна виробництва GR.»

Загальна вартість товару у МД вказано 2205507,13 грн.

Для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи:

Пакувальний лист (Packina list) №Б/н від 16.01.2025;

Рахунок-Фактура (інвойс) (Commercial invoice) №1М0ТІХ250065 від 16.01.2025;

Коносамент (Bill of lading) №EXPIR245551 від 29.01.2025;

Автотранспортна накладна (Road consignment note) №8412 від 07.02.2025;

Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №202500203 від 16.01.2025;

Сертифікат з перевезення (походження) товару Форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) №А1468289 від 24.01.2025;

Статус особи, яка подає митну декларацію №2 від б/д;

Електронне повідомлення для вивезення митного складу товарів, розмішених на митному складі (Електронне повідомлення) №11 від 06.05.2025;

Платіжний документ, що підтверджує вартість товару №157 від 11.12.2024;

Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №7977 від 06.02.2025;

Виписка з бухгалтерської документації SWIFT №РІ24121102044645 від 11.12.2024;

Виписка з бухгалтерської документації Обороти рахунку №312 від 11.12.2024;

Виписка з бухгалтерської документації Обороти рахунку №3712 від 11.12.2024;

Страховий поліс №119 від 29.01.2025;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Спеціфікація №1 від 26.11.2024;

Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №MRST/11-24 від 25.11.2024;

Внутрішній договір (контракт) доручення №02/ТЕО-23 від 03.01.2023;

Доповнення до внутрішнього договору (контракту) Додаткова угода №Б/н від 25.04.2025;

Договір про надання послуг митного брокера 03/ТБО-25 від 10.04.2025;

Паспорт безпеки №Б/н від 23.09.2016;

Паспорт безпеки №б/н від 31.01.2025;

Копія митної декларації країни відправлення №25GREX4006001736B6 від 24.01.2025.

Після подання Позивачем ЕМД, Відповідачем направлено запит (повідомлення) митного органу, в якому ним вимагаються додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч.3 ст.53 МК України, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4)копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову відповідно до ст. 254 Митного кодексу України. А також митним органом повідомлено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності.

У відповідь на запит митного органу, 13.05.2025 року декларантом ПП «ВІСАН» було надіслано лист від 13.05.2025 року №12, яким повідомлено митний орган, що всі документи вже надані та інших додаткових документів надаватися не буде.

13.05.2025 року Одеська митниця Державної митної служби України прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000214/2, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, а саме, з інформаційних ресурсів митниці встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить:

- по товару №1 є більшим та становить 2,35 EUR/кг нетто (МД від 11.01.2024 № UA209230/2024/002858), ніж заявлено декларантом 1,9375 EUR/кг;

- по товару №2 є більшим та становить 2,30 EUR/кг нетто (МД від 07.02.2025 № UA100200/2025/601887), ніж заявлено декларантом 1,7757 EUR/ кг.

Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів стало те, що в поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, про що повідомлено декларанту, а саме:

« 1) Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 р. за №984/21296, у розділі Б «Складові митної вартості, гривень» зазначаються витрати (складові митної вартості), передбачені частиною десятою статті 58 Кодексу, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу).Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару. Згідно поданих додатково декларантом документів всупереч положень п. 5,1 та 5,2 наданого договору 02/ТЕО-23 від 10.04.2025 на перевезення наявне відповідне платіжне доручення № 1782 від 13.02.2025 року на іншу суму.

2) Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473 VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216.Платіжні інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 24.01.2025 № 354, від 02.04.2025 №374 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінювані товари, оскільки не містять відомостей про ID ключі виконавців надавача платіжних послуг (банку), які свідчать про виконання операцій за такими платіжними інструкціями.»

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 13.05.2025 року видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000383.

Товар, який надійшов на адресу позивача за (МД) №25UA500500014537U7 від 06.05.2025 року, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) №25UA500500015549U3 від 15.05.2025 року за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 98 694,30 грн шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Вважаючи протиправним та необґрунтованими Рішення про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1-2 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог ч.ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (ч. 4 ст. 57 МК України).

Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Частиною 10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 11 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною 9 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

В силу вимог ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

А відповідно до ч. 3 цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої ст. 57 цього Кодексу

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Відповідно, наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 ст. 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що:

«« 1) Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 р. за №984/21296, у розділі Б «Складові митної вартості, гривень» зазначаються витрати (складові митної вартості), передбачені частиною десятою статті 58 Кодексу, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу). Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару. Згідно поданих додатково декларантом документів всупереч положень п. 5,1 та 5,2 наданого договору 02/ТЕО-23 від 10.04.2025 на перевезення наявне відповідне платіжне доручення № 1782 від 13.02.2025 року на іншу суму.»

Як встановлено судом, 25.11.2024 року між MEGARA RESINS Single Member S.A., Греція, надалі іменована Постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стайнорт», Україна, надалі іменоване Покупець, було укладено контракт № MRST/11-24 на поставку товарів (далі - Контракт).

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс поставка товару на умовах FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board покладає на покупця обов'язок за свій рахунок укласти договір на перевезення товару з узгодженого пункту поставки до названого порту призначення, тоді як у продавця немає жодного зобов'язання щодо укладення договору перевезення (пункти А.4, А.5, Б.4, Б.5 умов поставки FOB згідно Інкотермс 2020).

З огляду на умови поставки визначеними сторонами, продавець був зобов'язаний поставити товар на борт судна та здійснити митне очищення товару в країні відправлення, в той час як всі наступні витрати щодо перевезення товару з порту відправлення до порту прибуття, Україна покладаються на Покупця та повинні бути включені до загальної вартості товару, що поставляється.

Згідно довідки №7977 від 06.02.2025 року про транспортні витрати, вартість транспортування до митної території України та страхування з ПДВ становить 66 140,94 грн.

Повноваження представника ТОВ «Стайнорт» у митному органі, підтверджуються Контрактом № 02/ТЕО-23 на надання транспортно-експедиційних послуг від 03.01.2023 року та договором про надання послуг митного брокера №03/ТБО-25 від 10.04.2025 року, укладені між ТОВ «Стайнорт» та ПП «ВІСАН».

Відповідно до п.п. 5.1. - 5.4. Договіру № 02/ТЕО-23 послуги Експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені Експедитором на користь Клієнта і пов'язані з виконанням цього Контракту, оплачуються Клієнтом на підставі виставлених рахунків Експедитора. При необхідності Клієнт має право провести попередню оплату послуг Експедитора. В разі виникнення у Експедитора додаткових витрат, оплати штрафів і проведення інших платежів на користь Клієнта і пов'язаних з виконанням цього Контракту, Експедитор виставляє Клієнтові додатковий рахунок, що підлягає оплаті Клієнтом в строк, передбачений п.5.2. цього Контракту

Клієнт оплачує рахунки Експедитора протягом 60-ти банківських днів з дати їх оформлення, на поточний рахунок Експедитора. Клієнт погоджується, що Експедитор має право направити Клієнтові рахунки з використанням засобів факсимільного і електронного зв'язку.

Вартість послуг Експедитора узгоджується Сторонами окремо по кожній заявці і буде відображатися в Акті виконаних послуг.

Розмір витрат, інших платежів, додаткових витрат, які необхідно здійснити Експедиторові для виконання своїх обов'язків за Контрактом на користь Клієнта, узгоджуються Сторонами шляхом обміну оригінальними листами, факсимільними або електронними повідомленнями.

Дослідивши письмові докази, які наявні в матеріалах справи та надавались до митного оформлення, судом встановлено, що всі документи на перевезення визначені в На підтвердження вартості перевезення оцінюваних товарів декларантом надавалась довідка 06.02.2025 року № 7977, платіжна інструкція № 1782 від 13.02.2025 року, про оплату транспортно-експедиційних послуг у розмірі 108 340,89 грн, рахунок на оплату акт наданих послуг від № 54961 від 08.02.2025 року; рахунок на оплату № 054961 від 06 лютого 2025 року на суму 108 340,89 грн., повністю кореспондуються між собою, а посилання митного органу на те, що всупереч положень п. 5,1 та 5,2 наданого договору 02/ТЕО-23 від 10.04.2025 на перевезення наявне відповідне платіжне доручення №1782 від 13.02.2025 року на іншу суму, не може бути покладена в основу рішення про коригування митної вартості, так як позивачем (декларантом) було подано митному органу усі необхідні документи, що містять чітку і зрозумілу інформацію про вартість товарів.

Враховуючи вартість Товару за Контрактом відповідно до виставленого Покупцю інвойса склала 45340 Євро (2139449,51 грн в перерахунку за курсом 47,1868), а вартість додатково понесених витрат відповідно до довідки №7977, платіжної інструкції №1782, рахунку на оплату, акта наданих послуг № 54961 та рахунку на оплату №054961 становить 66140,94 грн, суд дійшов висновку, що декларантом вірно вказана загальна сума 2205507,13 грн з невеликою похибкою у 83,32 грн, яку можна списати на коливання курсу валют в межах строку процедури митного оформлення.

З огляду на все вищевказане, суд приходить до висновку, що митним органом недостатньо досліджено надані при митному оформленні документи, а доводи відповідача про наявність розбіжностей в зазначенні такої складової митної вартості як перевезення є необґрунтованими, та відхиляються судом.

Також у графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що:

« 2) Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473 VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216.Платіжні інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 24.01.2025 № 354, від 02.04.2025 №374 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінювані товари, оскільки не містять відомостей про ID ключі виконавців надавача платіжних послуг (банку), які свідчать про виконання операцій за такими платіжними інструкціями.»

Першочергово судом з матеріалів справи встановлено, що Платіжні інструкції в іноземній валюті або банківських металах з такими реквізитами від 24.01.2025 № 354, від 02.04.2025 №374 до митного оформлення взагалі не надавалися.

Незважаючи на це порушення з боку відповідача, суд вважає за доцільне надати оцінку обґрунтованості зауважень митного органу до платіжних документів.

Як вже зазначалось вище, 25.11.2024 року між MEGARA RESINS Single Member S.A., Греція, надалі іменована Постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стайнорт», Україна, надалі іменоване Покупець, було укладено контракт № MRST/11-24 на поставку товарів (далі - Контракт).

Відповідно до Специфікації № 1 від 26.11.2024 року, яка є невід'ємною частиною Контракту № MRST/11-24 від 25.11.2024 року, сторони узгодили перелік товару, що постачається, загальною вартістю 45 340,00 Євро. Товар повинен бути поставлений протягом 14 календарних днів після надходження 100% передоплати на рахунок Постачальника.

11.12.2024 року згідно платіжної інструкції №157 та банківської виписки по рахунку, ТОВ «СТАЙНОРТ» на рахунок Покупця було здійснено попередню оплату за поставку товару у розмірі 45340,00 Євро, SWIFT перерахуванням від 11.12.2024 року №PI24121102044645, отримувач коштів - MEGARA RESINS Single Member S.A. Adress:38th km NEW NATI ONAL ROAD ATHENS KORINTHOS, MEGARA номер рахунку GR9702603350000250200948412, банк отримувача EUROBANK(EFG).

Відповідно до частини 2 ст.40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Частиною 7 ст.40 Закону України «Про платіжні послуги», Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов'язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.

Відповідно до Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постанова Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов'язкові реквізити:

1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери);

2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);

3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника;

4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста);

5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор);

6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами;

7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється);

8) найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг];

9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника;

10) призначення платежу;

11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника);

12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово "відмова");

13) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації;

14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами "резидент" чи "нерезидент" під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що чинне законодавство не містить вимог про обов'язкову наявність відомостей у платіжних документах про ID ключі виконавців надавача платіжних послуг (банку).

Оцінивши наявний в матеріалах справи банківські платіжні документи (swift) від 11.12.2024, суд дійшов висновку, що він містить всі передбачені Постановою №216 обов'язкові реквізити.

Таким чином, з огляду на те, що відповідачу надавались усі необхідні докази щодо умов поставки та оплати товару, але митним органом не наведено обґрунтованих доводів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом, зауваження митного органу є безпідставними.

Щодо доводів відповідача стосовно конкурентної ціни, суд вважає обґрунтованими доводи представника позивача, щодо того, що декларантом разом з МД подано згідно до переліку та відповідно до умов визначених ст. 53 МКУ документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, вказували на ціну товару, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору. Положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Таким чином, оскільки зазначені розбіжності не призвели до неповноти або недостовірності відомостей про митну вартість відповідного товару, то вони не можуть бути законною підставою для здійснення коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2020 у справі № 480/4423/18.

Так, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення не містять обґрунтованих пояснень відповідача щодо того, яким чином вказані розбіжність впливає на можливість визначення митної вартості товару, з урахуванням інших наданих до митного оформлення документів, які корелюються між собою та заявленою в митній декларації ціною.

У зв'язку із цим суд вважає висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів необґрунтованим.

Разом з тим, суд зазначає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 р. у справі № 810/5295/15, від 06.02.2020 р. у справі № 540/2219/18.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої Позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Щодо розбіжностей між заявленою декларантом митною вартістю товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Суд звертає увагу на те, що у постанові від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019р. у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).

До митного органу були надані всі необхідні та достатні докази, вартість та обсяги товару в яких є тотожними та повністю відповідають ціні вказаній в митній декларації.

Відтак, вказана обставина не є підставою для коригування митної вартості.

Суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі №809/1884/16.

Таким чином, зазначені митницею у повідомленнях та рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Водночас, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

На думку суду, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер'їлдіз проти Туреччини).

Отже, в даному випадку відповідачем не доведено, наявність розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, що вплинуло чи могло вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, а документи які були подані декларантом для митного оформлення товару є достатніми та такими, що у своїй сукупності невикликали сумніви у достовірності зазначеної в них інформації.

Декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Контролюючим органом не наведено переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного (резервного) методу та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняте Одеською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000214/2 від 13.05.2025 року, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо картки відмови в прийнятті митної декларації.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначено у пунктах 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500500/2025/000383 від 13.05.2025 року зазначено таку причину для відмови у митному оформлені, як прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості №UA500500/2025/000214/2 від 13.05.2025 року.

При цьому, оскільки саме прийняття рішення №UA500500/2025/000214/2 слугувало підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2025/000383, суд вважає, що вказана картка відмови також підлягає скасуванню.

Щодо зобов'язання Одеської митниці оформити та подати висновок до уповноваженого казначейства або до іншого уповноваженого органу про повернення грошових коштів є передчасними та не підлягають задоволенню.

Порядок внесення та повернення авансових платежів (передплати) регулюється статтею 299 МКУ. Відповідно до частини п'ятої статті 299 МКУ повернення коштів авансових платежів здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо заяву про повернення подано до митного органу протягом 1095 днів з дня внесення таких коштів на рахунок митного органу.

Відповідно до положень Бюджетного кодексу України, Податкового кодексу України та Митного кодексу України, наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643 затверджений Порядок повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів (далі - Порядок № 643).

Порядок повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені визначений розділом III Порядку № 643.

Згідно вимог Порядку № 643, повернення з державного бюджету помилково та/ або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків, яка подається до митниці Держмитслужби, та до якої додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/ або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці Держмитслужби, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Згідно із пунктом 1 розділу III Порядку № 643, для повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів платником податків подається до митниці заява довільної форми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Пунктом 3 розділу III Порядку № 643, визначені вимоги до заяви. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Заяву платника розглядають відповідні структурні підрозділи митниці, за визначенням керівника митниці.

Перевіряється факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у платника податків податкового боргу за допомогою засобів АСМО.

Відповідно до пункту 6 розділу III Порядку № 643, якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, митниця формує висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені за формою згідно Порядку № 643.

У разі, якщо заявником не виконано вимоги пунктів 1-3 розділу III Порядку № 643, надано недостовірні дані та/або має податковий борг (крім випадків визначення в заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу), готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відмова у відповідності до пункту 8 розділу III Порядку № 643.

У відповідності до пункту 6 розділу III Порядку № 643, висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені готується за умови якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів.

З огляду на вищевикладене, обов'язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних платежів є подання заяви про таке повернення за наявності підстав, з дотриманням процедури і на умовах, встановлених Порядком № 643.

Як вбачається з прохальної частини позову, Позивач в супереч Порядку № 643 просить суд зобов'язати Одеську митницю сформувати електронний висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «СТАЙНОРТ» з державного бюджету надміру сплачених митних та інших платежів, але станом на момент звернення до суду, рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000214/2 від 13.05.2025 року не визнано протиправним та не скасоване, а Позивач до Одеської митниці з відповідною заявою на повернення помилково та/або надміру сплачених митних платежів не звертався.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача щодо зобов'язання Одеської митниці оформити та подати висновок до уповноваженого казначейства або до іншого уповноваженого органу про повернення грошових коштів є передчасними та не підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Згідно ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено 2422,40 грн судового збору за 1 вимогу майнового характеру (з урахуванням коефіцієнту 0,8 за подання документів в електронному виді).

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЙНОРТ» судового збору у розмірі 2422,40 грн сплачені відповідно до платіжної інструкцій №1847 від 16.05.2025 року.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн.

Частинами 1, 2 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 11 ст. 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Згідно ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 1 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Зазначене відповідає алгоритму дій викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18

Положеннями ч.3-5 ст.143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Представником позивача на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надані: копія договору про надання правничої допомоги №25/02 від 25.02.2025 року, копія додаткової угоди №3 від 15.05.2025 року до Договору №25/02 від 25.02.2025 року, копія платіжної інструкції №1846 від 16.05.2025 року та копія розрахунку наданих послуг за договором про надання правничої допомоги №25/02 від 25.02.2025 року.

В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року по справі №61-3416св18.

В постанові від 24.01.2019 року по справі №910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЙНОРТ» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЙНОРТ» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000214/2 від 13.05.2025 року.

Визнати протиправною та скасувати прийняту Одеською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000383 від 13.05.2025 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (адреса: 65078, м. Одеса, вулиця Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, ЄДРПОУ 44005631 за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЙНОРТ» (адреса: 65031, м. Одеса, вул. Промислова, 28-А, ЄДРПОУ 35929826) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАЙНОРТ» (адреса: 65031, м. Одеса, вул. Промислова, 28-А, ЄДРПОУ 35929826, ел. пошта e.ben@mikc.ua, тел. 380673428373)

Одеська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (адреса: 65078, м. Одеса, вулиця Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, ЄДРПОУ 44005631, ел. пошта od.post@customs.gov.ua, тел. 380487498296)

Третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (адреса: 65023, м. Одеса, вул. Садова, 1А, ЄДРПОУ 37607526 ел. Пошта office@od.treasury.gov.ua, тел. 380487305900)

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА

Попередній документ

130244642

Наступний документ

130244644

Інформація про рішення:

№ рішення:	130244643
№ справи:	420/15649/25
Дата рішення:	15.09.2025
Дата публікації:	19.09.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Одеський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до апеляційного суду (03.11.2025)
Дата надходження:	20.05.2025
Предмет позову:	про визнання протиправним та скасування рішення