Справа № 420/33069/23
15 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження питання про відстрочення виконання рішення окружного адміністративного суду від 15.01.2024 по справі № 420/33069/23,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки та виплат, належних йому при звільненні (грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 рік (30 днів), грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік (45 днів), грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік (45 днів), грошову компенсацію за дні додаткової відпустки за 2019-2023 роки, тривалістю 70 днів, як учаснику бойових дій; одноразову грошову допомогу при звільненні) у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки та виплат, належних йому при звільненні (грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 рік (30 днів), грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік (45 днів), грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік (45 днів), грошову компенсацію за дні додаткової відпустки за 2019-2023 роки, тривалістю 70 днів, як учаснику бойових дій; одноразову грошову допомогу при звільненні) у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
Рішенням від 15.01.2024, яке набрало законної сили 06.09.2024, адміністративний позов задоволено.
01.09.2025 до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду на 1 рік.
В обґрунтування заяви зазначено, що судове рішенні військовою частиною НОМЕР_1 не виконано у зв'язку з наявністю обставин, що істотно ускладнюють його виконання, а саме - відсутністю фінансування.
Так з метою виконання вищезгаданого рішення військовою частиною було подано клопотання для отримання дозволу на виконання судового рішення. 21.11.2024 на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшло погодження від 21.11.2024 №370/10902 щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року по справі №420/33069/23. 08.01.2025 військовою частиною НОМЕР_1 було повторно відправлено заявку-розрахунок №92 щодо виділення коштів для виконання судових рішень.
З часу подання заявки на фінансування для виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року по справі №420/33069/23 кошти на рахунок військової частини НОМЕР_1 не надходили.
Станом на день подання цієї заяви на рахунку військової частини НОМЕР_1 по КЕКВ 2800 відсутні кошти для виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року по справі №420/33069/23, що підтверджується відповідною випискою.
08.09.2025 до суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд заяви без його участі. У заяві також вказано, що позивач заперечує проти задоволення даної заяви.
15.09.2025 до суду від представника в/ч НОМЕР_1 надійшла заява про розгляд заяви без його участі.
Сторони до суду не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 378 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду.
Дослідивши матеріли справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви та відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів, передбачених статтею 151 цього Кодексу.
У разі прийняття рішення про відстрочення чи розстрочення виконання рішення в адміністративній справі суд змінює строк подання суб'єктом владних повноважень звіту про виконання такого рішення.
Ухвалу суду за результатами розгляду питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Підставою для встановлення чи зміни способу чи порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З огляду на викладене суд зазначає, що процесуальна можливість відстрочити виконання судового рішення виникає за наявності виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим.
Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).
Водночас відсутність у на рахунках боржника коштів, не є тією виключною підставою (непереборною обставиною), з якою законодавець пов'язує можливість розстрочення виконання судового рішення.
Суд вважає, що тяжке фінансове становище не є винятковим випадком, що давало б суду правові підстави для розстрочення виконання рішення.
У ході розгляду заяви заявником не доведено існування передбачених ст. 378 КАС України виняткових обставин, які ускладнюють можливість виконання судового рішення.
Відтак, враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що зазначені заявником у заяві обставини, не є обставинами, які ускладнюють виконання рішення суду.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду, у зв'язку із чим остання не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 378 КАС України, суд
В задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 по справі № 420/33069/23 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк