16 вересня 2025 р. № 400/6496/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, вул. Степана Бандери, 43,м. Суми,Сумський р-н, Сумська обл.,40009, вул. Степана Бандери, 43,м. Суми,40009
провизнання дій неправомірними, скасування рішення від 30.05.2025 №143050006151, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі відповідач 2), в якому просив:
визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, що полягають у відмові у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;
скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 30.05.2025 р. № 143050006151;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 04.07.2005 року по 29.07.2007 року всього 02 роки 0 місяців 27 днів, та призначити з 23.05.2025 року ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що в травні 2025 року він звернувся до органу Пенсійного фонду України с заявою про призначення пенсії, але відповідачем 2 було прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії в зв'язку з тим, що при розрахунку стажу роботи позивача не включено певні періоди роботи, а саме період роботи в російській федерації. Позивач вважає цю відмову протиправною, просить позов задовольнити.
27.06.2025 суд відкрив провадження у справі, ухвалив розглядати справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, встановив сторонами строк для подання заяв по суті.
02.07.2025 на адресу суду від відповідача 1 надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що органом Пенсійного фонду України правомірно при розрахунку стажу позивача не взято до уваги період роботи позивача в російській федерації 04.07.2005 по 29.07.2007 згідно довідки від 13.02.2020 № 007/251-02/34-157, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992. На сьогодні двосторонні угоди/договори в галузі пенсійного законодавства між Україною та росією не укладено. Отже, правові підстави для зарахування спірних періодів роботи Позивача до страхового стажу у Головного управління відсутні. Таким чином, на думку відповідача 1, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 30.05.2025 № 143050006151 про відмову Позивачу в призначенні пенсії, є правомірними та законними, прийнятими в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства. Просить у задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив від 12.08.2025 позивач не погодився з доводами відзиву і зазначив, що його трудова діяльність, в тому числі пільговий стаж, зафіксовано у відповідних документа, в записах трудових книжок. Позивач наголошує, що у період його трудової діяльності міжнародні нормативні акти щодо пенсійного забезпечення діяли, а тому вказаний спірний період має бути врахований до пільгового стажу.
Від відповідача 2 відзиву до суду не надійшло.
Справу розглянуто в письмовому провадженні.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
Судом встановлено та не є спірним, що 23.05.2025 позивач звернувся з особистою заявою щодо призначення пенсії за віком.
З урахуванням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі Порядок № 22-1), органом, що приймав рішення за заявою позивача, визначено відповідача 2.
На час звернення вік позивача становив 53 роки 1 місяць 26 днів.
Розглянувши подані заявником документи відповідач 2 30.05.2025 прийняв рішення № 1430500006151 про відмову в призначенні пенсії.
За наслідками розгляду заяви від 23.05.2025 до страхового стажу не зараховано:
- період роботи з 04.07.2005 по 29.07.2007 згідно довідки від 13.02.2020 № 007/251- 02/34-157, оскільки відповідно до пункту 5.1 розділу ХV “Прикінцевих положень» Закону № 1058 періоди трудової діяльності з 01 січня 1992 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення», за межами України в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР, зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Позивач не погодився з відмовою у призначенні пенсії, що стало підставою для звернення до суду.
При вирішенні спору суд виходить враховує наступні норми права.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Відповідно до пункту 1 ч.1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами 1-3 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Необхідно зазначити, що до 01 січня 2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (далі - Порядок №637).
Відповідно до ч.3 Постанови №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, відомості якої підлягають врахуванню при визначенні стажу роботи особи.
Згідно наявної у справі копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 , 04.07.2005 його прийнято в управління по будівництву АЕС в Китаї, виробничій відділ, на посаду старшого інженера - консультанта ЗАО «Атомстройэкспорт» (назва підприємства мовою оригіналу), 16.08.2005 року переведено на посаду ведучого інженера контрольно - вимірювальних приладів та автоматики відділу обслуговування та ремонту, сектор СКУ ЗАО «Атомстройэкспорт», 29.07.2007 року - звільнено з ЗАО «Атомстройэкспорт» у зв'язку з припиненням дії трудового договору.
Дослідивши вказані записи трудової книжки позивача, суд встановив, що указані записи про трудову діяльність позивача внесені у хронологічному порядку, в тому числі із зазначенням дати прийняття на роботу, звільнення з роботи, реквізитів розпорядчих документів, засвідченням цих записів підписом уповноваженої особи та відтиском печатки підприємства. В трудовій книжці позивача є всі необхідні відомості про роботу за спірні періоди, тобто містяться записи, що підтверджують період виконуваної роботи, в трудовій книжці є посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені печаткою підприємства, оформлені належним чином, що не викликає сумніву.
З спірного рішення суд встановив, що до заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивачем було додано довідку АО «Атомстройексмпорт» № 007/251-02/34-157 від 13.02.2020, якої підтверджено зазначені у трудовій книжці періоди роботи.
Щодо незарахування відповідачем періоду роботи позивача, оскільки останній працював на території російської федерації, та з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.4 Закону №1058, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
За приписами ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
13 березня 1992 року між країнами СНД укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. У преамбулі зазначено, що Уряди держав учасниць уклали цю Угоду: «виходячи з необхідності захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава - учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави - учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу срср і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов'язань за міжнародними угодами, укладеними срср з питань пенсійного забезпечення».
Згідно зі статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Згідно з нормами цих Угод, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі - Постанова №1328) ухвалено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992.
Водночас, оскільки вказана постанова набрала чинності 02.12.2022 року, натомість у період роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.
Подібні правові висновки були відображені у правовідносинах щодо врахування при призначенні та обчисленні пенсії довідок, виданих підприємствами, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території (справи №583/392/17, №234/3038/17, №360/1628/17).
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008 року, п. 59 рішення у справі “Мельниченко проти України» від 19.10.2004 року, п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011 року, п. 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 року), тощо.
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах “Пічкур проти України», “Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
При цьому суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Також суд зазначає, що в силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож, припинення участі рф в Угоді, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
Крім того, суд зауважує, що набутий позивачем трудовий стаж не повинен піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією рф припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідачів суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення / перерахунок пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
На підставі викладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 30.05.2025 № 143050006151, яким відмовлено позивачу в призначені пенсії за віком.
Суд зауважує, що період роботи позивача з 04.07.2005 по 29.07.2007 в рф підтверджується належно оформленими записами в трудовій книжці та довідкою від 13.02.2020 № 007/251-02/34-157, а, отже, цей період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
В той же час суд вважає передчасною вимогу позивача про зарахування зазначеного періоду до пільгового стажу. Так, в обґрунтування того, що впродовж 04.07.2005-29.07.2007 позивач перебував на посадах, віднесених до Списку № 1, він посилається на довідку ВАТ «Атомстройекспорт» № 22\2007, в якій зазначено посаду - «ведущий инженер по КИПаА» і код професії. Суд звертає увагу, що період роботи позивача за цією посадою не відповідає періоду з 04.07.2005 по 29.07.2007. Також, суд зауважує, що матеріали справи не містять підтвердження, що зазначену довідку було надано разом з заявою про призначення пенсії. Крім того, з відмови відповідача 2 вбачається, що останній заперечував проти призначення пенсії за віком в зв'язку з відсутністю підстав враховувати відомості довідки від 13.02.2020 № 007/251-02/34-157 як такої. У рішенні відповідача 2 зазначено про незарахування спірного періоду саме до страхового стажу. Отже, наразі суд не має підстав вважати, що відповідачем 2 досліджувались документи позивача, на які він посилається в обґрунтування наявності пільгового стажу, з точки зору їх достатності для підтвердження пільгового стажу.
Також, суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити з 23.05.2025 року позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1.
Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд повторює, що за обставинами цієї справи, підставою для відмови в призначенні пенсії слугувала відсутність двосторонньої угоди/договорів в галузі пенсійного законодавства між Україною та росією.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що пенсійним органом перевірялось дотримання позивачем під час звернення із заявою про призначення пенсії інших вимог Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1.
Відтак, суд не має підстав для висновку , що для прийняття рішення про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах виконано всі умови, визначені законом. За таких обставин, зобов'язання органу Пенсійного фонду України призначити позивачу пенсію мало б ознаки втручання в дискреційні повноваження відповідачів, що є неприпустимим.
Враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом захисту права позивача, що відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, є зобов'язання органу Пенсійного фонду України зарахувати до стажу роботи спірні періоди, а також повторно розглянути заяву позивача від 23.05.2025, та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Враховуючи практику Верховного Суду, викладену у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, тобто ГУПФ України в Сумській області.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн
Враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача, яким прийнято скасоване рішення, за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 ЄДРПОУ 13844159) Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43,м. Суми,Сумський р-н, Сумська обл.,40009 ЄДРПОУ 21108013) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 30.05.2025 року № 143050006151 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 , довідки від 13.02.2020 № 007/251-02/34-157 з 04.07.2005 року по 29.07.2007 року.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.05.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
5 У іншій частині позову відмовити.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43,м. Суми,Сумський р-н, Сумська обл.,40009 ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко