04 вересня 2025 рокусправа № 640/1951/21
Львівський окружний адміністративний суд
в складі головуючої судді - Потабенко В.А.,
за участі секретаря судового засідання - Согор А.Н.,
представника позивача - Маковія В.Г., згідно наказу,
представника відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (далі - ТзОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС ум. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.12.2020 № 0150470708.
В обґрунтування заявлених вимог позивач стверджує, що висновки акту фактичної перевірки є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи. Водночас, позивач зазначив, що до документів, що є підставою для оприбуткування (обліку) товару, в тому числі за місцем їх реалізації, належать первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. В свою чергу, законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб'єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» покладено на уповноважену особу. Контролюючим органом перевірка з питання дотримання ТзОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» порядку оприбуткування та ведення обліку товарних запасів (нафтопродуктів) за місцем розташовування основного офісу та бухгалтерії підприємства не проводилась. Акт перевірки не містить в собі конкретизації в частині, які саме дані про рух нафтопродуктів були використанні контролюючим органом при проведенні фактичної перевірки. Таким чином, висновок про порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на підставі якого до позивача застосовано фінансову санкцію, не підтверджений відповідачем документально за результатами проведеної перевірки. Разом із цим, перевіркою не встановлено жодних порушень позивачем вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та/або Стандартів бухгалтерського обліку товарів, та/або порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій або реалізацію товару без проведення розрахунків через РРО. Висновок про порушення позивачем порядку ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання зроблений контролюючим органом, виходячи з нестачі товарів, тобто невідповідності між залишками запасів (товарно матеріальних цінностей) за даними обліку та фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), хоча сам по собі факт нестачі не свідчить про порушення порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, оскільки може бути наслідком інших обставин (наприклад, з вини матеріально відповідальних осіб), однак, відповідні обставини контролюючим органом не перевірялись. Також позивач наголошує, що сама по собі нестача товарно-матеріальних цінностей, що обліковуються, фактично унеможливлює реалізацію позивачем товару, який не облікований у встановленому порядку. Контролюючим органом безпідставно ототожнено нестачу товарів з таким порушенням, як реалізація товарів, які не обліковані в установленому порядку. Враховуючи наведене, позивач просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2021 визначено головуючого - суддю Григорович П.О.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2021 відкрито провадження у справі та прийнято рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
24.09.2021 від відповідача надійшов відзив (вх. № 03-14/150314/21), в якому проти задоволення позову заперечує повністю. Зазначає, що під час фактичної перевірки підприємством надано денний звіт РРО (х звіт) у розрізі наявних фактичних залишків пального та скрапленого природного газу на початок дня, надходжень паливно-мастильних матеріалів та газу, а також їх реалізації і зазначенням їх наявності в резервуарах в літрах та грошовому еквіваленті відповідно до їх вартості до початку перевірки, а саме створений 18.11.2020 о 16:15 год. Змінний звіт за формою №17-НП під час перевірки надано не було, оскільки зі слів директора, змінний звіт за формою №17-НП на АЗС не ведеться. На початок перевірки 18.11.2020 о 16:15 год. проведено зняття фактичних залишків палива, відповідно показань засобу вимірювальної техніки, який знаходиться у приміщенні АГЗС за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рельєфна, 14-Б в якому проводяться розрахункові операції. В ході порівняння даних денного звіту РРО (х-звіт) з урахуванням реалізації палива через РРО и момент перевірки та похибки, з фактичними залишками нафтопродуктів та газу скрапленого (пропан, бутан) відповідно до засобів вимірювальної техніки, а саме бензину А-95, А-92, А-95 ВІО, ДП газу скрапленого, встановлено порушення порядку встановленого законодавством обліку товарних записів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 8065,38 грн. Таким чином, встановлено порушення обліку нафтопродуктів та газу скрапленого на суму 8065,38 грн., а саме: дизпалива на суму 7,68 грн., газу скрапленого на суму 8057,70 грн., чим порушено п. 12 ст. 3 Закону №265. Згідно з вимогами п. 12 ст. 3 Закону №265 встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння). Щодо порядку приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій на АЗС, то він регулюється Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України. затвердженою спільним наказом від 20.05.2008 №281/171/578/155 Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, економіки України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Нормами зазначеного наказу встановлено, що облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму реєстратор розрахункових операцій (РРО) з роздрукуванням документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожної АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами за готівку. Кількісний облік нафтопродуктів за марками і видами, відпуск нафтопродуктів за готівку, талони, платіжними картками відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП, відпуск нафтопродуктів за відомостями відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП. Відповідно до п.п. 10.2.10 п.10.2 Інструкції на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП (додаток 14). Повторно наголошує, що змінний звіт за формою №17-НП під час перевірки надано не було, оскільки зі слів директора змінний звіт за формою №17-НП на АЗС не ведеться. В даному випадку до позивача була застосована фінансова санкція у розмірі 16130,76 грн. (8065,38 грн. х 2) за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання. Підсумовуючи вищевикладене, ГУ ДПС у м. Києві вважає, що податкове повідомлення-рішення від 15.12.2020 №0150470708 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави визнавати його протиправним.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ супровідним листом від 26.01.2023 №03-19/6538/23 справу № 640/38331/21 передано Київському окружному адміністративному суду.
Відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 справу № 640/1951/21 передано Львівському окружному адміністративному суду.
21.02.2025 адміністративна справа № 640/1951/21 надійшла до Львівського окружного адміністративного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2025 визначено головуючу - суддю Потабенко В.А.
Ухвалою суддя від 24.02.2025 прийняла позовну заяву до розгляду та вирішила продовжити її розгляд в порядку загального позовного провадження.
01.04.2025 за вх. № 27454 від позивача надійшли додаткові пояснення, згідно з якими, на переконання позивача, ні журнал надходження нафтопродуктів, ні змінні звіти про рух нафтопродуктів не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні вимог законодавства, а облік паливно-мастильних матеріалів, скрапленого газу та їх реалізації здійснюється ним на АЗС відповідно до вимог законодавства, що підтверджується, як він вважає, журналом обліку надходження нафтопродуктів, змінними звітами і Z-звітами.
Протокольною ухвалою від 09.04.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимог підтримав повністю, просив позов задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.
Головним управлінням ДПС у Запорізькій області проведено фактичну перевірку ТзОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», а саме АЗС за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рельєфна, 14Б.
За наслідками фактичної перевірки складено акт від 27.11.2020 № 2237/08/01/07/09/42547705.
Відповідно до висновків акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.95 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями), а саме порушення порядку встановленого законодавством обліку товарних записів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 8065,38 грн. Зокрема, встановлено порушення обліку нафтопродуктів та газу скрапленого на загальну суму 8065,38 грн., а саме дизпалива на суму 7,68 грн., газу скрапленого на суму 8057,70 грн.
Оскільки позивач зареєстрований у м. Києві, матеріали фактичної перевірки надіслані до ГУ ДПС України у м. Києві для прийняття рішення.
На підставі висновків акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.12.2020 № 0150470708, відповідно до якого ТзОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» згідно з п.п. 54.3.3 п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України і згідно з ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 16130,76 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку не оскаржувалось.
Зауважень щодо процедури призначення і проведення перевірки позивач не має.
ТзОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» не погоджується з висновками перевірки, зазначеними в акті від 27.11.2020, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам, а винесене на його підставі податкове повідомлення-рішення - протиправним, відтак, звернулось до суду.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Суд встановив, що на початок перевірки 18.11.2020 о 16:15 год. проведено зняття фактичних залишків палива, відповідно показань засобу вимірювальної техніки, що знаходиться у приміщенні АГЗС за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рельєфна, 14Б, в якому проводяться розрахункові операції.
Як вже наведено вище, відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.95 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями), а саме порушення порядку встановленого законодавством обліку товарних записів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 8065,38 грн. Зокрема, встановлено порушення обліку нафтопродуктів та газу скрапленого на загальну суму 8065,38 грн., а саме дизпалива на суму 7,68 грн., газу скрапленого на суму 8057,70 грн.
До такого висновку Головне управління ДПС у Запорізькій області дійшло, порівнявши дані денного звіту РРО (х-звіт) з урахуванням реалізації палива через РРО на момент перевірки та похибки, з фактичними залишками нафтопродуктів та газу скрапленого пропан бутан відповідно до засобів вимірювальної техніки, а саме бензину А-95, А-92, А-95 ВІО, ДП газу скрапленого.
Також відповідач наголошує, що змінний звіт за формою №17-НП під час перевірки надано не було, оскільки зі слів директора змінний звіт за формою №17-НП на АЗС не ведеться, що додатково підтверджує (на думку відповідача) факт порушення позивачем обліку нафтопродуктів та газу скрапленого в місці проведення розрахунків.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 265/95-ВР), Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі - Інструкція).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Підпунктом 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України регламентовано, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Згідно з п. 61.2 ст. 61 ПК України податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Статтею 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Законом № 265/95-ВР регламентовані правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) (п. 12).
Статтею 20 Закону № 265/95-ВР регламентовано, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Частинами 1 та 2 ст. 9 Закон №996-ХІV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З урахуванням специфіки здійснення діяльності із роздрібної торгівлі нафтопродуктами та з метою встановлення єдиного порядку організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.
Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).
Згідно з п.п. 10.2.10 п. 10.2 Інструкції на підставі товарно-транспортних накладних та акту приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП.
Підпунктом 10.3.1.3 п. 10.3 Інструкції встановлено, що облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП.
Відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП, яка ведеться безпосередньо на АЗС, що підтверджується підписами оператора АЗС та водія.
У розділі 13 зазначеної Інструкції встановлені особливості проведення інвентаризації нафти та нафтопродуктів на підприємствах.
У свою чергу особливості обліку нафтопродуктів на АЗС визначені в розділі 16 Інструкції.
Положеннями п. 16.1 Інструкції передбачено, що матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами нафтопродуктів у змінному звіті за формою №17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.
Суд враховує, що особливості обліку нафтопродуктів визначені також Інструкцією, згідно з якою, як уже зазначалося, на підставі товарно-транспортних накладних та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.
Разом з тим, згідно з п.п. 10.3.1.3 п. 10.3 Інструкції облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.
Отже, журнал обліку надходження нафтопродуктів та змінний звіт не є первинним чи зведеним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і порушення порядку ведення такого журналу саме по собі не свідчить про відсутність обліку товарів у розумінні п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Під час розгляду і вирішення цієї справи суд виходить з того, що ТзОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» безумовно зобов'язане належним чином вести журнал обліку надходження нафтопродуктів та змінний звіт, своєчасно і в повному обсязі вносити до зазначених документів відповідні записи.
Разом з тим ведення таких документів здійснюється для інших цілей, ніж ведення саме бухгалтерського обліку нафтопродуктів.
Тому порушення порядку ведення журнал обліку надходження нафтопродуктів та/або змінного звіту не може бути достатньою підставою для накладення на позивача фінансової санкції згідно з податковим повідомленням-рішенням від 15.12.2020 № 0150470708, на підставі ст. 20
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 14.02.2022 у справі №640/2008/20, Інструкція, встановлюючи обов'язок суб'єкта господарювання вести передбачені нею форми обліку нафтопродуктів, регулює оперативний контроль підприємства за обігом нафтопродуктів. Відсутність чи недоліки в оформленні передбачених Інструкцією документів (журналів обліку, змінних звітів) не може бути єдиною підставою для висновку про порушення порядку ведення обліку палива за місцем його продажу та застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій, передбачених ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення його п. 12 ст. 3.
Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд враховує під час вирішення такого питання.
Таким чином, встановлення факту того, що у ТзОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» відсутній змінний звіт за формою №17-НП та наявні розбіжності між даними денного звіту РРО (х-звіт) з урахуванням реалізації палива через РРО на момент перевірки та похибки, з фактичними залишками нафтопродуктів та газу скрапленого відповідно до засобів вимірювальної техніки, а саме бензину А-95, А-92, А-95 ВІО, ДП газу скрапленого, не достатньо для висновку про порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Натомість, висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на відсутності у ТзОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» змінного звіту за формою №17-НП.
Водночас, як уже зазначалося вище, надходження нафтопродуктів має бути занесене до реєстратора розрахункових операцій АЗС, а також підтверджено первинними документами (наприклад, товарно-транспортні накладні).
Відтак, для встановлення факту реалізації позивачем неоприбуткованого пального слід перевірити відповідні бухгалтерські регістри та первинні документи, на підставі яких вони ведуться, а також правильність внесення інформації про рух нафтопродуктів до реєстратору розрахункових операцій.
Чого, однак, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області зроблено не було.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що висновки фактичної перевірки не підтверджені належними та допустимими доказами, що дає підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
Наведені відповідачем доводи не впливають на вищевикладені висновки суду та їх не спростовують.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення КАС України відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не були дотримані в повній мірі.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками розгляду справи суд констатує, що відповідачем належними і допустимими доказами доведено правомірність прийнятого ним і оскаржуваного позивачем рішення.
Отже, підсумовуючи наведене вище, суд доходить висновку, що здійснені за наслідками проведеної контролюючим органом фактичної перевірки висновки про порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не є обґрунтованими.
Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.12.2020 № 0150470708 не відповідає критеріям, визначеним в ч. 2 ст. 2 КАС України.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та не довів правомірність прийнятого рішення, а тому позов слід задовольнити.
Щодо судового збору, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0150470708 від 15.12.2020, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 44116011) в користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (адреса: 02160, м. Київ, проспект Соборності, буд. 15, каб. 219, ЄДРПОУ 42547705) сплачений при подачі позову до суду судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень рівно.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 15.09.2025.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна