16 вересня 2025 рокусправа № 380/11117/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНДЕКС ПЛЮС» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНДЕКС ПЛЮС» (79032, Львівська область, м. Львів, вул. Лисеницька, 9, кв. 52; код ЄДРПОУ 44255885) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) із вимогами:
- визнати протиправними та скасувати Рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400242/2 від 26.12.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/001456 від 26.12.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларант позивача з метою митного оформлення товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209140036457U3. Митну вартість товару визначив за основним методом, надав Львівській митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару, таку визначив за іншим методом, аніж заявлено декларантом. Вважає, що надані документи підтверджують заявлену вартість ввезеного товару, документи не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, позивачем надано і визначено митну вартість за основним методом. Вважає, що сумніви відповідача щодо розбіжностей у платіжних документах, в умовах поставки товару, у інвойсах не підтверджені жодними доказами та є безпідставними. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 09.06.2025 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.
Ухвалою суду від 23.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.
Відповідач позов не визнав, 24.06.2025 за вх.№52196 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання було встановлено наступне:
- у гр.22 CMR відсутні відомості щодо відправника товару, гр.4 відсутня дата завантаження;
- відповідно до інформації, у гр.16 та 23 перевізником є фірма Formag Limited, згідно із договором № 2904/22-03 від 29.04.2023 експедитором є підприємство ТзОВ «Формаг», замовником ТзОВ «Спандекс Плюс». До митної декларації додано договір № 1109/23 01 від 11.09.2023 між «Formag Overseas Ltd» та ТзОВ «Віат -Транс» - перевізник документи, що засвідчують стосунок зазначених підприємств до даної угоди відсутні;
- у п.3,2 Контракту зазначено, що для кожної партії товару у попередньому рахунку фактурі вказується орієнтовна кількість товарів, остаточна - у комерційному інвойсі, водночас, посилання на попередню фактуру міститься у п.5,1 Контракту «умови розрахунків», де зазначено, що попередня оплата складає 30%-90% вартості партії товарів, яка вказана у попередній фактурі. Зазначений документ до митного оформлення не надано;
- фактично до митного оформлення для підтвердження оплати за товар декларантом надано дві платіжні інструкції, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки це є документи, які засвідчують купівлю валюти, а не здійснення платежу на користь продавця.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
30.06.2025 за вх.№54030 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що самі собою недоліки щодо оформлення вантажних накладних CMR не можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів. Відсутність у графі 4 CMR дати, а у графі 2 CMR відомостей щодо відправника не впливає на числове значення складових митної вартості товарів. Також, щодо транспортних витрат зазначив, що позивачем було долучено документи, які не містили будь-яких розбіжностей. Помилкове долучення договору №1109/23-01 від11.09.2023 жодним чином не впливає на заявлену митну вартість товарів. Попередній рахунок-фактура не впливає на визначення ціни товарів, щодо яких прийнято рішення, оскільки у ньому міститься лише орієнтована вартість та кількість товарів. Остаточна кількість та вартість товарів визначені у комерційному рахунку-фактурі (інвойс) №2024-SF-OCT32 від 26.10.2024, який складений відповідно до п. 2.3 Контракту №1-22 від 04.01.2022 та подавався відповідачу під час митного оформлення. Також зазначив, що відсутність платіжних інструкцій не може бути підставою для коригування митної вартості товарів. Вважає, що всі складові митної вартості товарів підтверджені документально. Просить позовні вимоги задовольнити.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СПАНДЕКС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 44255885) зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Основний вид господарської діяльності: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля. Інші: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 71.11 Діяльність у сфері архітектури; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 74.10 Спеціалізована діяльність із дизайну; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.
Між ТОВ Спандекс Плюс (позивач, покупець) та SHAOXING SHIFFON TEXTILE CO., LTD (Продавець) був укладений контракт № 1-22 (Сontract № 1-22) від 04.01.2022.
Відповідно до п. 1 контракту продавець продає, а покупець купує наступні товари: пряжа, шкарпетки, зразки. товар поставляється партіями.
Для кожної партії товару продавець оформляє рахунок фактуру, який є невід'ємною частиною контракту. У рахунку - фактурі повинні бути вказані: асортимент товару; кількість та вартість товару для кожного пункту асортименту; загальна вартість товару; умови та терміни платежів (п. 2 Контракту).
Відповідно до комерційного рахунку-фактури (Invoice) № 2024-SF-OCT32 від 26.10.2024 позивач придбав у SHAOXING SHIFFON TEXTILE CO., LTD наступні товари:
1) комплексна текстурована синтетична нитка з поліестеру: DTY75D/36F+spandex 20D колір чорний і білий, в місцях спеціального кручення поєднана з еластомірною ниткою з поліуретану, при цьому комплексна нитка не обвиває еластомірну нитку спірально. Комплексна текстурована синтетична нитка з поліестеру - 95,2%, еластомірна нитка з поліуретану - 4,85%, пофарбована, не розфасована для роздрібної торгівлі (далі - товар 1). Визначена митна вартість 141 751,54 грн (3 386,14 доларів США за курсом 1 долар США 41,8623 гривня);
2) дві поліестерові текстуровані нитки з лінійною щільністю 100D, отримані шляхом з'єднання 36-ти монониток з лінійною щільністю 2,78D, змішаною з еластомірною ниткою ізопренового латекса з лінійною щільністю 90D, чорного і білого кольору. Не розфасована для роздрібної торгівлі. Склад: поліестер DTY100D/36F+ізопреновий латекс 90D (далі - товар 2). Визначена митна вартість 1 051 801,93 грн (25 125,28 доларів США за курсом 1 долар США 41,8623 гривня);
3) пряжа з синтетичних штапельних волокон змішана з бавовною, що містить 25% регенерованої бавовни та 75% поліестеру, номер NE=18, NE=20. Не упакована для роздрібної торгівлі. Намотана на конічну бобіну. Колір чорний. (далі - товар 3). Визначена митна вартість 271 226,39 грн (6 479,01 доларів США за курсом 1 долар США 41,8623 гривня).
Декларант позивача, з метою митного оформлення вказаного товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA20914003645U3, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA20914003645U3, в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації:
- пакувальний лист до інв. 2024-SF-OCT32 від 26.10.2024;
- рахунок-фактура (iнвойс) №2024-SF-OCT32 від 26.10.2024;
- коносамент №MEDUR1786108 від 29.10.2024;
- автотранспортна накладна №7978 від 19.12.2024;
- супровідний документ T1 №24PL322080NS4NCXM1 від 19.12.2024;
- сертифiкат про походження товару №24C379120058/50076 від 09.11.2024;
- банківський платіжний документ, що стосується товару плат.доруч. №O1030DKVM2 від 30.10.2024;
- банківський платіжний документ, що стосується товару плат.доруч. №O1126D69QD від 26.11.2024;
- рахунок-фактура про надання транспортно експедиційних послуг №2412298 від 26.12.2024;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №3158 від 26.12.2024;
- страховий поліс №BC168135012400083621 від 28.10.2024;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаток №1 від 29.11.2023;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) №1-22 від 04.01.2022;
- договір про надання послуг митного брокера №2348-1 від 21.05.2024;
- договір (контракт) про перевезення №1109/23-01 від 11.09.2023;
- договір (контракт) про перевезення №25 від 20.12.2024;
- договір (контракт) про перевезення №2904/22-03 від 29.04.2023;
- копія митної декларації країни відправлення №310120240000180701 від 26.10.2024.
Відповідач надіслав в порядку до вимог ч.ч.3, 4 ст.53 Митного кодексу /МК/ України позивачу повідомлення, в якому просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.
На вимогу митного органу декларантом надано наступні додаткові документи:-проформа+ переклад -переклад інвойсу;-прайс-лист;- видаткові накладні.
За результатами розгляду електронної митної декларації №24UA20914003645U3 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400013/1 від 24.01.2025.
У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400242/2 від 26.12.2024, в графі 33 зазначено наступне:
«Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.. Під час здійснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності:
За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності:
- у гр.22 цмр відсутні відомості щодо відправника товару, гр..4 відсутня дата завантаження;
- відповідно до інформації, яка внесена у ЦМР (гр..16 та 23 перевізником є фірма Formag Limited, ), згідно із договором 2904/22-03 від 29.04.2023 експедитором є підприємство ТзОВ Формаг, замовником -ТзОВ «Спандекс Плюс». До митної декларації додано договір 1109/23-01 від 11.09.2023 між «Formag Overseas Ltd» та ТзОВ «Віат -Транс»-перевізник документи, що засвідчують стосунок зазначених підприємств до даної угоди відсутні;
- у п.3,2 Контракту зазначено, що для кожної партії товару у попередньому рахунку -фактурі вказується орієнтовна кількість товарів, остаточна- у комерційному інвойсі, водночас, посилання на попередню фактуру міститься у п.5,1 Контракту «умови розрахунків», де зазначено, що попередня оплата складає 30%-90% вартості партії товарів, яка вказана у попередній фактурі. Зазначений документ до митного оформлення не надано;
- фактично до митного оформлення для підтвердження оплати за товар декларантом надано дві платіжні інструкції, які не можуть бути взята до уваги, оскільки це є документи, які засвідчують купівлю валюти, а не здійснення платежу на користь продавця.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів.
Відповідно до ч. 2 статті 53 Митного кодексу України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару №2-3: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційих послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат.- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, Вам необхідно (за наявності) такі додаткові документи : - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. На вимогу митного органу декларантом надано наступні додаткові документи:-проформа+ переклад -переклад інвойсу;--прайс-лист;- видаткові накладні.
Разом з тим, решти документів, які спростовують виявлені розбіжності декларантом на запит митного органу не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та в декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості у митного органу.
Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III Джерелом інформації для коригування митної вартості:- Товар №1- слугувала МД №UA110110/24/7015 від 14.11.2024 де вартість такого товару становить 4,73 дол.США/кг; товару № 2 слугувала МД №UA500500/24/28799 від 19.08.2024 де вартість такого товару становить 1,8626 дол. США за кг (даного виду товару)».
Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/001456.
Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400242/2 від 26.12.2024.
Позивач, не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).
Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п'ята, сьома статті 58 МК України).
Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).
Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина п'ята статті 53 містить норми відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п'ята статті 55 МК України).
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Згідно з положеннями статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Суд зауважує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі №809/857/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).
Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:
- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;
- МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього кодексу;
- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.
Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов'язана встановити та чітко викласти обставини, які свідчать про:
- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;
- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.
При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.
Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
Поряд з цим єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:
1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;
2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;
3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору);
4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена рахунку-фактурі (інвойсі).
На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: пакувальний лист до інв. 2024-SF-OCT32 від 26.10.2024; рахунок-фактура (iнвойс) №2024-SF-OCT32 від 26.10.2024; коносамент №MEDUR1786108 від 29.10.2024; автотранспортна накладна №7978 від 19.12.2024; супровідний документ T1 №24PL322080NS4NCXM1 від 19.12.2024; сертифiкат про походження товару №24C379120058/50076 від 09.11.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару Плат.доруч. №O1030DKVM2 від 30.10.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару Плат.доруч. №O1126D69QD від 26.11.2024; рахунок-фактура про надання транспортно експедиційних послуг №2412298 від 26.12.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №3158 від 26.12.2024; страховий поліс №BC168135012400083621 від 28.10.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаток №1 від 29.11.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) №1-22 від 04.01.2022; договір про надання послуг митного брокера №2348-1 від 21.05.2024; договір (контракт) про перевезення №1109/23-01 від 11.09.2023; договір (контракт) про перевезення №25 від 20.12.2024; договір (контракт) про перевезення №2904/22-03 від 29.04.2023; копія митної декларації країни відправлення №310120240000180701 від 26.10.2024.
Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість товару не може бути визнана з тієї причини, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та навів відповідні аргументи, що спонукали його дійти такого висновку.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Щодо твердження відповідача, що у гр.22 CMR відсутні відомості щодо відправника товару, гр.4 відсутня дата завантаження, то суд звертає увагу, що факт проставлення або не проставлення даних про відправника, дату завантаження товару жодним чином не впливає на визначення митної вартості такого товару.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.06.2023 у справі № 380/1221/20, самі собою недоліки щодо оформлення вантажних накладних CMR (міжнародної автомобільної накладної) не можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів.
Відповідач не спростував та не вказав, яким саме чином недоліки заповнення автотранспортної накладної вплинули на заявлену митну вартість товарів.
Щодо твердження відповідача, про те, що відповідно до інформації, яка внесена у цмр (CMR) (гр.16 та 23 перевізником є фірма Formaf Limited), згідно із договором 2904/22-03 від 29.04.2023 експедитором є підприємство ТзОВ «Формаг», замовником - ТзОВ «Спандекс Плюс». До митної декларації додано договір 1109/23-01 від 11.09.2023 між «Formag Overseas ltd» та ТОВ «Віат-Транс» - перевізник. Документи, що засвідчують стосунок зазначених підприємств до угоди із ТОВ «Формаг» - відсутні.
Судом встановлено, що транспортування товарів здійснювалось відповідно до договору транспортного експедирування № 2904/22-03 від 29.04.2022, що укладений між ТзОВ «Формаг» (Експедитор, код ЄДРПОУ 23992702) та ТзОВ «Спандекс Плюс» (Клієнт). Рахунок № 2412298 від 26.12.2024 та довідка про транспортні витрати № 3158 від 26.12.2024, що містять відомості про вартість транспортних витрат, складені ТзОВ «Формаг». У графі 16 CMR № 7978 також зазначено, що перевізником товару є ТзОВ «Формаг». Назва товариства у автотранспортній накладній викладена англійською мовою Formag Limited із зазначенням коду ЄДРПОУ - 23992702. Відомості про таке найменування англійською мовою (Formag Limited) містяться також у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Тобто, долучені позивачем документи не містили будь-яких розбіжностей.
Крім цього, долучений до митної декларації № 24UA209140036457U3 від 26.12.2024 договір № 1109/23-01 від 11.09.2023, на який звернув увагу відповідач у рішенні, був долучений позивачем випадково. Для відображення актуальних даних у митній декларацій № 24UA209140036468U7 від 26.12.2024, після завершення митного оформлення позивач склав аркуш коригування, в якому відобразив помилкове долучення договору № 1109/23-01 від 11.09.2023. Однак, помилкове долучення договору № 1109/23-01 від 11.09.2023 жодним чином не впливає на заявлену митну вартість товарів.
Стосовно посилань відповідача на те, що відповідно до вимог п.3.2 зовнішньоекономічного контракту від 04.01.2022 року №1-22 визначено, що для кожної партії товару в попередньому рахунку-фактурі вказується орієнтовна кількість товару для кожного пункту асортименту. Проте попередній рахунок-фактуру, як визначено контрактом, декларантом не надано митному органу, що є порушення положень даної угоди.
Згідно п.п.3.2, 3.3 контракту, для кожної партії товару в попередньому рахунку-фактурі вказується орієнтовна кількість товару для кожного пункту асортименту.
Продавець відправляє покупцю наступні документи: комерційний інвойс (рахунок-фактуру), пакувальний лист (аркуш), сертифікат походження, чистий коносамент, експортну декларацію, страховий поліс.
Відповідно до п.2.3 контракту, асортимент товару, кількість та вартість товару для кожного пункту асортименту, загальна вартість товару, умови та терміни платежів вказуються для кожної партії товару у комерційному рахунку-фактурі - інвойсі.
Виходячи з вищенаведеного, асортимент та остаточна кількість товару визначається саме у комерційному рахунку-фактурі (інвойсі), який був поданий позивачем під час здійснення митного оформлення товару, а саме у комерційному рахунку-фактурі (Invoice) № 2024-SF-OCT32 від 26.10.2024, який складений відповідно до по 2.3 Контракту № 1-22 від 04.01.2022.
Більше того, судом встановлено, що у відповідь на запит митного органу, позивачем було долучено попередній рахунок-фактуру.
Щодо посилань відповідача, що платіжні інструкції, не можуть бути взяті до уваги, суд зауважує, що у постанові від 10.04.2024 у справі № 826/7085/16 Верховний Суд виклав наступний висновок щодо застосування ч. 3 ст. 53 МК України, зазначивши: “Між тим, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України відсутність платіжних документів про оплату товару, наявність даних про його часткову оплату не можуть вплинути на заявлену митну вартість товару, оскільки вони не стоять у залежності/не спростовують ту вартість товару, що визначена у зовнішньоекономічному договорі (контракті) або документі, який його замінює, та додатків до нього: рахунку-фактурі (інвойс) або рахунку-проформі (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Названі документи формують зобов'язання у покупця на оплату товару у розмірі, встановленому у договорі, що свідчить про незмінність його вартості за умови відсутності платіжних документів».
За вказаних обставин, висновки відповідача щодо недотримання позивачем умов контракту про оплату а також те, що платіжна інструкція не є документом, який засвідчує факт переведення коштів суд вважає необґрунтованими.
Стосовно доводів відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оспорюваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі №809/257/17.
Стосовно посилань відповідача на те, що заявлена митна вартість ввезених товарів є нижчою від подібних і аналогічних товарів, суд враховує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано інформацію з ЦБД, а саме: МД №UA500500/24/28799 від 19.08.2024.
Так, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів передбачено ст.59 Митного кодексу України, якою, зокрема передбачено, що при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
Суд вказує, що оскаржуване рішення відповідача не містить інформації (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої ним, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Митним органом не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів, не зазначено чи за такими ж товаро-супровідними документами поставлявся ідентичний товар, тощо. Тобто не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалося на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
В той же час митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у митній декларації були зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 року у справі №300/784/24.
Стосовно інших підстав, викладених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400242/2 від 26.12.2024, то такі є необґрунтованими, адже відповідачем не доведено їх вплив на задекларовану позивачем митну вартість товару.
З огляду на те, що картка відмови №UA209140/2024/001456 від 26.12.2024 прийнята на основі рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400242/2 від 26.12.2024 та є похідною від нього, таку теж необхідно визнати протиправною та скасувати.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.
Таким чином, встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов'язку доказування правомірності рішення про коригування митної вартості, а відтак останнє підлягає скасуванню, а позов задоволенню.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як випливає з матеріалів справи, позивачем під час звернення до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 5487,33 грн. Саме таку суму судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНДЕКС ПЛЮС» (79032, Львівська область, м. Львів, вул. Лисеницька, 9, кв. 52; код ЄДРПОУ 44255885) до Львівської митниці Державної митної служби України (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400242/2 від 26.12.2024.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209140/2024/001456 від 26.12.2024.
Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНДЕКС ПЛЮС» судовий збір в сумі 5487 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривень 33 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з для складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна