справа №380/14329/25
з питань забезпечення позову
15 вересня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернулися до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), в якому із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.09.2025 просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлене протоколом Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, від 27.06.2025 року № 53 про відмову у наданні ОСОБА_2 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 , в особі голови Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 23.06.2025 року (з доповненнями від 11.09.2025 року) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у відповідності із п.9 ч.І ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 від 23.06.2025 на дії(бездіяльність) та рішення підпорядкованого ІНФОРМАЦІЯ_2 , пов'язану з не розглядом заяви його сина ОСОБА_2 про відстрочку призову під час мобілізації.
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянути скаргу ОСОБА_1 від 23.06.2025 на бездіяльність підпорядкованого йому ІНФОРМАЦІЯ_2 , пов'язану з не розглядом, заяви його сина ОСОБА_2 про відстрочку від призову під час мобілізації у спосіб, визначений ЗУ «Про звернення громадян».
14.08.2025 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить: застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_6 вчиняти дії, пов'язані з заходами призову ОСОБА_2 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та його переміщення до військової служби до набрання законної сили рішення суду у справі №3/0/14329/25, крім перевірки підстав щодо надання йому відстрочки та її оформлення».
На тривалість постановлення цієї ухвали вплинула обставина знаходження судді Лунь З.І., у щорічній відпустці.
Відповідно до ч.1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи відсутність необхідності у наданні учасниками справи пояснень та додаткових доказів, суд вважає за можливе розглянути заяву без їх повідомлення.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені вказаною статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Зазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб'єкта владних повноважень, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
У зв'язку з цим необхідно, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Відповідно до ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частина 2 ст. 151 КАС України визначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Системний аналіз вимог наведених норм дозволяє стверджувати, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
Частини 1 і 3 ст. 152 КАС України визначає, що заява про забезпечення позову подається у письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
З аналізу наведеної норми суд висновує, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, у тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Суд також ураховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 по справі № 826/13306/18, згідно з якою суд зазначає, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо «очевидності» ознак протиправних бездіяльності, дій або рішень відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності дії або рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Також слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі №640/15534/22.
Сама лише незгода позивача із рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Як видно із заяви про забезпечення позову, то позивач, обґрунтовуючи цю заяву, покликається тільки на обґрунтування позовних вимог, викладених у його позовній заяві, з якою він звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з вимогами до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 5 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Факт протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно позивача 1 та 2, а також факт наявності порушення їх прав, потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів під час розгляду справи.
Додатково на користь цього твердження суду свідчить і саме обґрунтування заяви про забезпечення позову, яке обумовлене виключно покликанням на обґрунтування позовної заяви.
З доданих до заяви про забезпечення позову медичних документів та заяви ОСОБА_1 суд, до розгляду справи по суті, не може встановити очевидну протиправність рішення відповідача стосовно прав, свобод чи інтересів позивачів або що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся буде неможливим чи істотно ускладеним.
Отже, аналізуючи зміст заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що міркування ОСОБА_1 , викладені у заяві про забезпечення позову, мають суб'єктивний характер та обумовлені його процесуальним становищем зацікавленої сторони.
Таким чином, ОСОБА_1 не довів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а тому, подана ним заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 КАС України, суд
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.
Суддя Лунь З.І.