з питань залишення позовної заяви без розгляду
справа №380/15152/25
16 вересня 2025 року
м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 21 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 21 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 21 листопада 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 21 листопада 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропущення позивачем строку звернення до суду. В обґрунтування клопотання зазначено, що до даних правовідносин застосовується місячний строк звернення до суду, визначений частиною п'ятою статті 122 КАС України, оскільки позивач перебував на військовій службі, яка відноситься до публічної. Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 №62 від 02.03.2024 позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Вважає, що саме з цієї дати - 02.03.2024 - починається перебіг строку звернення до суду, а тому цей позов, заявлено поза межами місячного строку, підлягає залишенню без розгляду.
Вирішуючи клопотання відповідача, суд керується таким.
Частинами 3, 5 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас ч.1 ст.122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Тому суд наголошує, що положення ст. 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п?ятою статті 122 КАС України.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 березня 2024 у справі 600/5050/23-а.
У той же час суд зауважує, що до оцінки строку звернення до суду у цій справі, застосовуючи ч. 2 ст.233 КЗпП України, необхідно зважати на те, що до цієї статті було внесено зміни Законом України від 01.07.2022 №2352-IX.
Так, відповідно до ч.2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини 1-2 ст. 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Спірні правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовця пов'язані із несенням ним військової служби за період з 2016 по 2018. У вказаний період була чинна редакція статті 233 КЗпП України, за змістом якої не обмежувався строк звернення до суду з позовом щодо оплати праці будь-якими строками.
Тому клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви задоволенню не підлягає.
Відтак, у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 240, 248, 256 КАС України, -
у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Оскарження ухвали суду окремо від рішення суду не допускається.
Заперечення на ухвалу суду включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Лунь З.І.