Іменем України
16 вересня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/10405/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві (далі - третя особа), в якому просить:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не формування та не подання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 10434,80 грн, сплаченого згідно квитанції від 21 травня 2021 року № 0046622;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10434,80 грн, сплаченого згідно квитанції від 21 травня 2021 року № 0046622.
В обґрунтування позову зазначено, що 21 травня 2021 року ОСОБА_1 придбала квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з іншої сторони, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногуз О.В. і зареєстровано в реєстрі за № 464.
Під час нотаріального посвідчення вищезазначеного Договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_1 було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості об'єкту нерухомості в сумі 10 434 грн 80 коп. на рахунок отримувача УК у Шевчен р-ні/Шевченк. р-н/24140500, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), з призначенням платежу - *;101; НОМЕР_1 ; Сплата збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна; ОСОБА_1 , що підтверджується квитанцією від 21 травня 2021 року № 0046622.
Вищезазначена квартира АДРЕСА_2 , є першою квартирою, яку придбала ОСОБА_1 .
21 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою вх. № 4680/8 від 26 січня 2022 року, в якій просила: повернути їй помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості об'єкту нерухомості в сумі 10434,80 грн, сплаченого згідно квитанції від 21 травня 2021 року №0046622 при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири 21 травня 2021 року, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві подання про повернення їй збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 10434,80 грн, сплаченого згідно квитанції від 21 травня 2021 року № 0046622; грошові кошти перерахувати на відповідні банківські реквізити.
Листом від 04 лютого 2022 року вих. № 2600-0603-8/21173 ГУ ПФУ в м. Києві роз'яснило позивачу Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 з посиланням на зміни, які були внесені Постановою КМУ від 23 вересня 2020 року № 866, яка набрала чинності 26 вересня 2020 року, та залишило заяву ОСОБА_1 без задоволення, що і зумовило звернення з даним позовом.
Вважаючи дії протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 19 липня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Відповідач надіслав до Окружного адміністративного суду міста Києва відзив від 26.07.2022 №2600-0902-8/87709, в якому зазначив, що 21.05.2021 позивач здійснив сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 10434,80 грн, доказом чого є квитанція № 0046622.
Позивачем при реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна нотаріусу було надано квитанцію про сплату суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Добровільна сплата позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна свідчить проте, що майно придбавалося не вперше, що встановив нотаріус.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження подання позивачем заяви до нотаріуса згідно з п. 15-2 постанови від 03.11.1998 № 1740, відповідно, нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу відбулося з документальним підтвердженням сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
У зв'язку з викладеним, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Адвокат в інтересах позивача надіслав до Окружного адміністративного суду міста Києва відповідь на відзив, в якій навів аргументи проти доводів відповідача та просив задовольнити позовні вимоги.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві надіслало до Окружного адміністративного суду міста Києва пояснення, в яких вказав, що обов'язок, щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, в даному випадку, покладено на відповідача, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 813/1126/17.
У зв'язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року прийнято справу № 640/10405/22 до провадження, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Запропоновано сторонам протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали надіслати суду через підсистему "Електронний суд" додаткові письмові пояснення по справі та відповідні докази разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) іншій стороні копії письмових пояснень та доданих до них документів.
Сторони правом подання письмових пояснень не скористались.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 14 липня 2025 року №478/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
21.05.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногуз О.В., та зареєстрований в реєстрі №464, згідно якого ОСОБА_1 придбала квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , ціна за договором нерухомого майна 1043480,00 грн, що підтверджується договором купівлі-продажу від 21.05.2021 за № 464.
Відповідно до п.18 договору купівлі-продажу збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, визначений відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір на обов'язкове пенсійне страхування» від 15.07.1999 за № 967-XIV сплатив покупець.
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.05.2021 вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 464, виданий 21.05.2021, видавник: Чорногуз О.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.
21.05.2021 позивачем сплачено 1% від ціни нерухомого майна в сумі 10434,80 грн.
21.01.2022 позивач звернулася до відповідача з заявою, в якій просила: повернути ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості об'єкту нерухомості в сумі 10 434 грн 80 коп., сплаченого згідно квитанції від 21 травня 2021 року № 0046622 при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири 21 травня 2021 року, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 10 434 грн 80 коп., сплаченого згідно квитанції від 21 травня 2021 року № 0046622; грошові кошти перерахувати на банківські реквізити.
Відповідачем надано відповідь від 04.02.2022 №2600-0603-8/21173, в якій вказано, що проведена сплата збору у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, свідчить про те, що майно придбавалося не вперше, що встановив нотаріус. Також зазначено, що до звернення подано не повний пакет документів. Враховуючи вищезазначене, підстави для складання подання на повернення збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна відсутні.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Згідно з пунктом 8 статті 2 Закону №400/97-ВР об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
На обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - 1 відсоток від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону (пункт 10 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування").
Відповідно до пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 15-3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, визначено, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах “в» і “г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Як зазначено у позові, 21.05.2021 ОСОБА_1 придбала житло вперше.
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.05.2021 вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 464, виданий 21.05.2021, видавник: Чорногуз О.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.
21.05.2021 позивачем сплачено 1% від ціни нерухомого майна в сумі 10434,80 грн.
Відомості про придбання позивачем іншого нерухомого майна, ніж придбано нею на підставі договору купівлі-продажу від 21.05.2021 квартири, - відсутні.
Відповідачем вказані доводи та інформація не спростовані, судом протилежного за результатами розгляду справи не встановлено.
За таких обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 придбано житло вперше, а тому вона звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості.
Твердження відповідача про те, що у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 23 вересня 2020 року № 866, нотаріус при посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майна встановлює факт придбання житла вперше (чи не вперше), суд оцінює критично, оскільки у разі сплати покупцем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна та подальше його звернення до органів, що контролюють надходження такого збору до бюджету із заявою про повернення такого сплаченого збору, обов'язок щодо перевірки придбання покупцем житла вперше покладається саме на державу в особі Пенсійного фонду України та його територіальних органів. При цьому, дії/бездіяльність нотаріуса, який посвідчував договір купівлі-продажу квартири, в частині перевірки факту придбання нерухомості позивачем вперше, чи роз'яснення позивачу права не сплачувати збір у разі придбання нерухомості вперше, не є предметом даного спору та не може покладати на позивача додатковий тягар, у вигляді позбавлення права на повернення вказаного збору. При цьому, важливим при вирішенні даного спору, та ключовим, є все ж таки встановлення факту придбання позивачем нерухомості вперше, а не відсутність подання нотаріусу відповідної заяви про відсутність підстав для сплати збору.
Щодо доводів відповідача відносно того, що у нього відсутня можливість перевірити придбання житла конкретною особою вперше, то суд вважає вказані доводи безпідставними, оскільки відповідач не позбавлений можливості подати у встановленому законом порядку запит на отримання такої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відсутність можливості у Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити обставини придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
До того ж, суд звертає увагу, що на момент придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміну "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 №29-у/2000 (справа №2-30/2000) у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні, - відмовлено.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме Держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб'єкта владних повноважень, зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення прав громадян, які наділені такими правами.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №813/969/17, від 30.01.2018 у справі №819/1498/17.
Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії", "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії", "Трго проти Хорватії" щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
В свою чергу, процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.
Зокрема, пунктом 5 цього Порядку передбачено, повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню, із обов'язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб'єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), дата та номер судового рішення, яке набрало законної сили (у разі повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), сума коштів, що підлягає поверненню (перерахуванню), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
Отже, враховуючи, що відповідним органом, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету у сфері обов'язкового пенсійного страхування є відповідач, суд зазначає, що саме останній наділений обов'язком щодо формування до органу Казначейства подання про повернення коштів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що не сформування та не подача до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києва подання про повернення ОСОБА_1 , збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від договірної вартості квартири у сумі 10434,80 грн є протиправними діями відповідача.
Суд враховує, що відповідно до статті 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає:
1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;
2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, реєстрації взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями;
3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі та інших нормативно-правових актів Міністерства фінансів України;
4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.
В органах Казначейства України бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку.
Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, зокрема, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, безпідставно або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Головне управління Пенсійного фонду України покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
При цьому слід уточнити, що операції за надходженнями централізовані саме на рівні Головного управління державної казначейської служби України у місті Києві, що, на думку суду, передбачає необхідність врахування в межах розгляду даної справи та заявлених позивачем вимог для забезпечення ефективного способу відновлення порушеного права позивача.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрати на професійну правову допомогу, суд вказує наступне.
Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вирішуючи питання стягнення понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у додатковій постанові від 13 лютого 2020 року у справі №911/2686/18, відповідно до якої, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" (заява 58442/00) вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Матеріалами справи підтверджено, що між Адвокатським бюро «Войнов ПРО» (далі - Бюро) та ОСОБА_1 (далі - Кліент) укладено Договір № 21/01/22 від 21.01.2022 про надання правничої (правової) допомоги.
Пункт 3.1 Договору регламентує, що розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надання в межах цього Договору правничої (правової) допомоги становить 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн 00 коп.
Клієнт здійснює виплату гонорару в розмірі 100% від загального розміру гонорару протягом 3-х днів з дня виставлення рахунку Клієнту, але не раніше дня повернення Клієнту сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 10 434 грн 80 коп. при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири 21 травня 2021 року, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Заломова Петра, буд. 1-а, кв. 10, або не раніше дня набрання рішення суду з цього питання законної сили (в залежності, що наступить раніше), крім випадків дострокового розірвання або припинення цього Договору (п.3.2 Договору).
В матеріалах справи наявний прайс Адвокатського бюро «Войнов ПРО».
30.05.2022 між Адвокатським бюро «Войнов ПРО» та ОСОБА_1 укладено Акт приймання-передачі наданих послуг правової (правничої) допомоги №1.
Відповідно до вищевказаного Акту №1 надано послуги: підготовка матеріалів для звернення до суду, з яких 3 години - 3000 (згідно прайсу погодженого Сторонами): аналіз законодавства у подібних справах 0,5 години (1000 грн година) - 750 грн; вивчення судової практики у подібних справах 0,5 години (1000 грн година) - 750 грн; складання позовної заяви 2 години (1500 грн година) - 3000,00 грн. Вартість наданих послуг складає 3 000,00 грн (три тисячі грн 00 коп.), без ПДВ.
В подальшому, 05.08.2022 між Адвокатським бюро «Войнов ПРО» та ОСОБА_1 укладено Акт приймання-передачі наданих послуг правової (правничої) допомоги №2.
Відповідно до вищевказаного Акту №2 надано послуги: підготовка відповіді на відзив в адміністративній справі №640/10405/22 - 2 години 500 (згідно п. 11.2. прайсу погодженого Сторонами). Вартість наданих послуг складає 500,00 грн (п'ятсот грн 00 коп.), без ПДВ.
Однак, доказів сплати ОСОБА_1 . Адвокатському бюро «Войнов ПРО» за надані їй послуги, матеріали справи не містять, на час розгляду справи по суті позивачем та його представником таких доказів суду не надано.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до Окружного адміністративного суду м.Києва було сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн (квитанція № 0.0.2561893904.1 від 30.05.2022).
Отже, враховуючи те, що наразі підтверджено лише витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову до суду у розмірі 992,40 грн, тому відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені нею і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору.
Щодо витрат на правову допомогу, суд встановлює позивачу строк для подачі відповідних доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві (код ЄДРПОУ: 37993783, місцезнаходження: 01601, Україна, місто Київ, вулиця Терещенківська, будинок, 11а) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не сформування та не подачі до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києва подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від договірної вартості квартири у сумі 10434,80 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від договірної вартості квартири у сумі 10434 (десять тисяч чотириста тридцять чотири) гривнi 80 копійок, сплаченого згідно з квитанцією від 21.05.2021.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривнi 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.М. Басова