16 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/4447/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС», про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Міністерства освіти і науки України (надалі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо формування (відображення) інформації в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, а саме запису «Ні, порушує», про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , послідовності здобуття освіти визначеної статтею 10 Закону України Про освіту з початку навчання у Уманському національному університеті садівництва з 02 вересня 2024 року;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України вчинити дії щодо внесення змін в Єдиній державної електронній базі з питань освіти, а саме виключити інформацію про порушення послідовності здобуття освіти визначеної статтею 10 Закону України Про освіту з початку навчання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Уманському національному університеті садівництва з 02 вересня 2024 року шляхом заміни запису « Ні, порушує» на запис «Так, не порушує» при формуванні довідки здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є здобувачем вищої освіти за ступенем “бакалавр» та проходить навчання в Уманському національному університеті на денній формі навчання за спеціальністю “біологія та хімія», що відповідає рівню ступеня вищої освіти: перший (бакалаврський) рівень.
З метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації отримав із закладу освіти довідку ЄДЕБО №246198 від 02.09.2025, у якій було вказано про порушення визначеної частиною 2 статті 10 Закону України від 05.09.2017 №2145-VIII “Про освіту» (далі - Закон №2145-VIII, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) послідовності здобуття освіти.
Не погодившись із наведеними у довідці відомостями звернувся до Міністерства освіти і науки України із заявою, в якій просив внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо черговості здобуття освіти.
Однак відповідач листом від 23.05.2025 №3/4376-25 повідомив позивачу, що оскільки заявник раніше був відрахований з Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» на підставі Наказу №3872-н від 12.09.2023 у зв'язку з порушенням умов контракту та з Харківського національного медичного університету» на підставі Наказу №289-2022/с від 19.09.2022 за власним бажанням, підстави для внесення відповідних змін до ЄДЕБО відсутні.
Позивач вважає, що факт попереднього навчання і подальшого відрахування, не має жодного значення, адже основним фактом є саме здобуття освіти відповідного рівня.
З цих підстав просить позов задовольнити.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
На обгрунтування заперечень зазначає, що згідно з інформації з Єдиної державної електронної бази з питань освіти ОСОБА_1 07.09.2022 був зарахований для здобуття освітнього ступеня бакалавра до Харківського національного медичного університету та був відрахований з цього закладу освіти 19.09.2022. 12.09.2022 позивач повторно зарахований для здобуття освітнього ступеня бакалавра до Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» та знову відрахований 12.09.2023. 09.08.2024 втретє зарахований для здобуття освітнього рівня бакалавра до Уманського національного університету.
Вказує, що повторне зарахування особи на навчання за тим самим рівнем освіти вважається порушенням послідовності освітніх рівнів у розумінні Закону України "Про освіту". На даний час позивач здобуває вищу освіту в непослідовному порядку, оскільки раніше вже двічі був зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавр в інших навчальних закладах. Відтак, довідка про здобувача освіти за даними ЄДЕБО щодо позивача сформована правильно, а наведена у ній інформація відповідає дійсності.
З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.
Третя особа правом на подання суду письмових пояснень не скористалася. Жодних заяв, повідомлень про причини такого неподання, їх поважності та/або неможливості подання у строк, встановлений судом, на адресу суду (у тому числі електронну) не надходило.
Ухвала суду від 10.07.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження була доставлена Державному підприємству «ІНФОРЕСУРС», в його електронний кабінет 10.07.2025 о 19 год. 52 хв., що підтверджується довідкою від 11.07.2025, яку долучено до матеріалів справи. Відтак, ухвала про відкриття провадження у справі вважається належним чином врученою.
04.07.2025 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
07.07.2025 представник позивача подала суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
10.07.2025 ухвалою Кіровоградського окружного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження), залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство «Інфоресурс».
У відзиві на позовну заяву від 18.07.2025 представник відповідача заявив клопотання про поновлення строку для його подання.
16.09.2025 ухвалою суду продовжено відповідачу процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву.
Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 30.05.2015 закінчив навчання у Торговицькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів ім. Є.Ф. Маланюка Новоархангельської районної ради Кіровоградської області та отримав Атестат про повну загальну середню освіту НОМЕР_1 (а.с. 9, 17).
Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (а.с. 21) позивач у період з 01.09.2015 по 20.01.2017 навчався у Професійно-технічному училищі №30 с. Торговиця на денній формі навчання та отримав диплом кваліфікованого робітника К17 №004591.
07.09.2022 ОСОБА_1 вступив до Харківського національного медичного університету на заочну форму навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр за спеціальністю «соціальна робота», однак був відрахований з навчального закладу 19.09.2022 на підставі наказу №289-2022/с від 19.09.2022 за власним бажанням (а.с. 10).
Також, у період з 12.09.2022 по 12.09.2022 позивач навчався у Приватному акціонерному товаристві «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» на заочній формі навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр, однак був відрахований на підставі наказу №3872-н від 12.09.2023 у зв'язку з порушенням умов контракту (а.с. 23).
Наказом №149/ст від 09.08.2024 позивач зарахований студентом першого курсу денної форми навчання до Уманського національного університету садівництва для здобуття освітнього рівня бакалавр за спеціальністю “Біологія та біохімія» з датою завершення навчання 30.06.2028 (а.с. 11, 16).
02.09.2024 на ім'я позивача сформовано довідку про здобувача освіти за даними ЄДЕБО №246198, у рядку “На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту» зазначено: “Ні, порушує» (а.с. 16).
Позивач 21.05.2025 звернувся до Міністерства освіти і науки України та Державного підприємства "Інфоресурс", як технічного адміністратора ЄДЕБО, із заявами про внесення змін/виправлень до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти із зазначенням про те, що ОСОБА_1 29.07.1998 «Так, не порушує» рівень послідовності здобуття освіти (а.с. 18, 19).
У відповідь на вказане звернення Міністерство освіти і науки України листом №3/4376-25 від 23.05.2025 повідомило позивачу, що листом МОН від 03.06.2024 №1/9758-24 визначено алгоритм, за яким повторний вступ (повторне зарахування) у термінах визначення поточного здобуття освіти у послідовності свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку. Згідно відомостей з ЄДЕБО ОСОБА_1 07.09.2022 був зарахований 12.09.2022 для здобуття освітнього ступеня бакалавра до Харківського національного медичного університету та був відрахований з цього закладу освіти 19.09.2022. 12.09.2022 позивач зарахований для здобуття освітнього ступеня бакалавра до Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» та відрахований 12.09.2023. 09.08.2024 зарахований для здобуття освітнього рівня бакалавра до Уманського національного університету. Вказав, що питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб'єктів освітньої діяльності (а.с. 14-15).
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 (Новоархангельськ), що підтверджується електронним військово-обліковим документом сформованим 14.07.2024 із додатку “Резерв+» (а.с. 20).
Не погоджуючись із діями Міністерства освіти і науки України щодо внесення в Єдину державну електронну базу з питань освіти відомостей щодо порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює та визначає Закон України від 21.10.1993 №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-XII, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).
Так, статтею 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону №3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, згідно з вимогами пункту 1 частини 3 статті 23 Закону №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).
Додатком 5 до Порядку №560 затверджено перелік документів, що подаються військово-зобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Вказаним переліком передбачено, що документами, що підтверджують право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, а також докторантів - довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти; для осіб, зарахованих на навчання до інтернатури, - довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури, довідка закладу охорони здоров'я про прийняття на посаду лікаря (фармацевта/провізора)-інтерна певної спеціальності або довідка закладу охорони здоров'я про проходження практичної частини підготовки в інтернатурі як лікар (фармацевт/провізор)-інтерн за кошти фізичних (юридичних) осіб.
Додатком 9 до Порядку №560 затверджено форму довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту". При цьому документом, що підтверджує право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", є довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.
Спірними у цій справі є правовідносини щодо дотримання послідовності здобуття позивачем освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII у контексті застосування пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулює та визначає Закон №2145-VIII (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).
Частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII передбачено такі рівні освіти: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Відповідно до частини 2 статті 12 Закону №2145-VIII повна загальна середня освіта в Україні є обов'язковою і здобувається в інституційних або індивідуальних формах, визначених законодавством, як правило, в закладах освіти. Повна загальна середня освіта має три рівні освіти: початкова освіта тривалістю чотири роки; базова середня освіта тривалістю п'ять років; профільна середня освіта тривалістю три роки (частина 3 цієї статті).
Згідно з частиною 7 статті 12 Закону №2145-VIII здобуття профільної середньої освіти передбачає два спрямування:
академічне - профільне навчання на основі поєднання змісту освіти, визначеного стандартом профільної середньої освіти, і поглибленого вивчення окремих предметів з урахуванням здібностей та освітніх потреб здобувачів освіти з орієнтацією на продовження навчання на вищих рівнях освіти;
професійне - орієнтоване на ринок праці профільне навчання на основі поєднання змісту освіти, визначеного стандартом профільної середньої освіти, та професійно орієнтованого підходу до навчання з урахуванням здібностей і потреб учнів.
Частиною 3 статті 15 Закону №2145-VIII визначено, що рівнями професійної (професійно-технічної) освіти є: перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти.
За приписами статті 40 Закону № 2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту. Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб'єктами освітньої діяльності. Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Порядок, умови, форми та особливості здобуття професійної (професійно-технічної) освіти визначаються спеціальним законом (частина 7 цієї статті).
Станом на дату виникнення спірних правовідносин правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійної (професійно-технічної) освіти, створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках визначав Закон України “Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 №103/98-ВР (далі - Закон №103/98-ВР), що втратив чинність 12.09.2025.
Відповідно до статті 15 вказаного Закону випускнику закладу професійної (професійно-технічної) освіти, який успішно пройшов кваліфікаційну атестацію, присвоюється освітньо-кваліфікаційний рівень "кваліфікований робітник" з набутої професії відповідного розряду (категорії). Випускнику, який закінчив відповідний курс навчання в акредитованому вищому професійному училищі, центрі професійної (професійно-технічної) освіти певного рівня акредитації, може присвоюватись освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст».
Статтею 16 Закону №103/98-ВР визначено, що випускнику закладу професійної (професійно-технічної) освіти, якому присвоєно освітньо-кваліфікаційний рівень “кваліфікований робітник», видається диплом, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 30.05.2015 закінчив навчання у Торговицькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів ім. Є.Ф. Маланюка Новоархангельської районної ради Кіровоградської області та отримав Атестат про повну загальну середню освіту НОМЕР_1 . У подальшому навчався у Професійно-технічному училищі №30 с. Торговиця, який закінчив 20.01.2017 та отримав диплом кваліфікованого робітника К17 №004591.
Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону №2145-VIII визначено, що рівень освіти завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Отже, позивач здобув освіту за рівнем професійної (професійно-технічної) освіти.
Відповідно, перший (бакалаврський) рівень вищої освіти є послідовним рівнем освіти.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює та створює Закон України 01 липня 2014 року №1556-VII "Про вищу освіту" (далі - Закон №1556-VII, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 5 Закону №1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.
Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.
Відповідно до положень частини першої, другої статті 6 Закону №1556-VII атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту. Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об'єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи). Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію. Атестація осіб на першому (бакалаврському) та/або другому (магістерському) рівнях вищої освіти може включати єдиний державний кваліфікаційний іспит, що проводиться за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.
Статтею 7 Закону №1556-VII встановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію. Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва. Невід'ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України. Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Отже, фізична особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню, у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою та виконання відповідної освітньої програми необхідного обсягу.
Матеріалами справі підтверджено, що позивач 07.09.2022 вступив до Харківського національного медичного університету для здобуття освітнього ступеня бакалавра, однак був відрахований з навчального закладу 19.09.2022, тобто навчання не завершив, та відповідний диплом не отримав.
Також у період з 12.09.2022 по 12.09.2022 ОСОБА_1 навчався у Приватному акціонерному товаристві «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» на заочній формі навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр, однак був відрахований 12.09.2023 у зв'язку з порушенням умов контракту, тому у позивача залишився попередній рівень освіти “кваліфікований робітник».
Суд зазначає, що для встановлення факту дотримання послідовності здобуття освіти необхідно враховувати лише раніше здобуті рівні освіти, тобто завершене навчання, яке підтверджено документом державного зразка - дипломом чи свідоцтвом, а тому відсутність у позивача диплома бакалавра, за наявності диплома кваліфікованого робітника, не перешкоджає позивачу повторно поступати на навчання для отримання кваліфікаційного рівня “бакалавр».
На факт незавершеності здобуття позивачем освіти безумовно вказують також відомості зі спірної довідки ЄДЕБО (щодо позивача), згідно із якими до цієї бази включено лише такі документи: свідоцтво про базову загальну середню освіту НОМЕР_2 , атестат про повну загальну середню освіту НОМЕР_1 , диплом молодшого спеціаліста НОМЕР_3 та диплом кваліфікованого робітника НОМЕР_4 .
Також, 09.08.2024 позивача зараховано на навчання до Уманського національного університету садівництва на денну форму навчання за спеціальністю “Біологія та біохімія» за освітнім ступенем “бакалавр» з датою завершення навчання 30.06.2028.
Враховуючи наведене, оскільки позивач не завершив навчання за освітнім рівнем бакалавр, його вступ для здобуття вищої освіти, за наявності лише раніше здобутої професійної освіти, яка є нижчою за рівнем, не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту».
Суд звертає увагу на конструкцію норми пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII, а саме: “здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти». Словосполучення “здобутий рівень освіти» безумовно вказує на факт завершеності процесу здобуття освіти, позначення завершеного і офіційно підтвердженого рівня освіти, чого у спірних правовідносинах не було.
Відтак, з урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що дії Міністерства освіти і науки України в частині внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 порушує послідовності, визначені частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", є протиправними.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 5 статті 74 Закону №2145-VIII у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).
Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов'язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових. Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.
Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 №620 (далі - Положення №620), це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України “Про освіту» з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб'єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.
Пунктом 5 розділу І Положення №620 передбачено, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство “Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Розділом ІV Положення №620 встановлені основні функції уповноважених суб'єктів у ЄДЕБО.
Розпорядник ЄДЕБО, зокрема, вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством; забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п'ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО; структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів; взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством; оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб'єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти; внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО; виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
Отже, розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, а технічним адміністратором Державне підприємство “Інфоресурс».
При цьому, Державне підприємство “Інфоресурс» належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, виконуючи лише функції з технічного адміністрування у порядку та обсягах, визначених розпорядником ЄДЕБО.
Отже, саме Міністерство освіти і науки України має повноваження щодо вжиття заходів стосовно внесення змін до інформації в ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону №2145-VIII щодо позивача.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб?єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що “ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. Так, у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 у справі №752/18396/16-а сформульована правова позиція, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістовне наповнення, пов'язане з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може та зобов'язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів.
Отже, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язати Міністерство освіти і науки України вжити заходів щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.
Відповідачем не доведено правомірність своїх дій, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
Оскільки позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 484,48 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС», про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України в частині внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 порушує послідовності, визначені частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України вжити заходів щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185, проспект Берестейський, місто Київ, Київська область, 01135) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16 вересня 2025 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Міністерство освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185, проспект Берестейський, місто Київ, Київська область, 01135).
Третя особа: Державне підприємство “ІНФОРЕСУРС» (код ЄДРПОУ 37533381, вулиця Олександра Довженка, 3, місто Київ, 03057).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК