16 вересня 2025 року справа № 340/1937/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (далі - Управління) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Управління звернулося до суду зі заявою до відповідача про стягнення податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб у сумі 20685,33 грн.
Пояснило, що ФОП ОСОБА_1 не сплатив узгоджене податкове зобов'язання.
Відповідач подав відзив на позов (а.с.20-23).
Зазначив, що орендну плату за земельну ділянку сплатило Селянське (фермерське) господарство «ІВІС» (далі - Господарство), засновником і членом якого є він.
Пояснив, що користувачем земельної ділянки є Господарство.
Стверджує, що стягнення боргу за рішенням суду призведе до подвійного оподаткування.
28 березня 2025 року суд відкрив спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.13-14).
Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про відмову у задоволенні позову з таких підстав.
Встановлені обставини і факти, що стали підставами звернення до суду.
Так, розпорядженням Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області (далі - Адміністрація) від 14 листопада 2002 року №416-р ОСОБА_1 надано в оренду строком на 20 років земельну ділянку площею 50 га для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с.71).
15 травня 2003 року зареєстровано юридичну особу Господарства (а.с.57).
Засновником і керівником Господарства є ОСОБА_1
14 квітня 2005 року Адміністрація (орендодавець) і ОСОБА_1 (орендар) уклали договір оренди згаданої земельної ділянки строком на 20 років (а.с.35-40).
Згідно акту про передачу і прийом передано земельну ділянку площею 50 га, яка розташована на території Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області за межами населених пунктів, в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.41).
Управління повідомило суд, що 21 лютого 2022 року Господарство подало декларацію зі сплати за ту ж земельну ділянку за 2022 рік, якою визначило щомісячне грошове зобов'язання у сумі 5083,85 року (річна сума 61006,22 грн) (а.с.52-53).
Водночас зазначає, що Господарство у повному обсязі сплатило податкові зобов'язання 16 травня, 16 серпня, 26 вересня, 17 листопада, 28 грудня 2022 року і 27 лютого 2023 року (а.с.52-53).
ФОП ОСОБА_1 надав до суду платіжні доручення від 16 травня, 16 серпня, 26 вересня, 17 листопада, 28 грудня 2022 року і 27 лютого 2023 року, як доказ сплати Господарством плати за землю (а.с.43-49).
Податковим повідомленням-рішенням від 04 серпня 2022 року Управління визначило відповідачу грошове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2022 рік у сумі 20685,33 грн (а.с.8).
Термін сплати - 28 лютого 2023 року (а.с.1-2).
Податкове повідомлення-рішення стосується земельної ділянки, за яку Господарство сплатило плату за землю (а.с.52-53).
Рішення податкового органу не оскаржене ні в адміністративному, ні в судовому порядку, а тому податковий борг є узгодженим відповідно до приписів статті 56 ПК України.
ОСОБА_1 не сплатив кошти.
11 квітня 2023 року Управління сформувало податкову вимогу на суму 21068,59 грн, котру надіслало відповідачу рекомендованим листом (а.с.4-5).
Позов подано до суду 25 березня 2025 року (а.с.11).
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Перш за все, приписами підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України встановлено, що платниками плати за землю є платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Відповідно до приписів підпункту 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування платою за землю є об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
Приписами пункту 286.1 статті 286 ПК України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).
Відповідно до приписів пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Земельну ділянку передали ОСОБА_1 зі спеціальною метою (ведення селянського (фермерського) господарства).
Відповідач після отримання землі заснував і зареєстрував Господарство (реалізував спеціальну мету).
Землю використовують для товарного сільськогосподарського виробництва.
Таким чином у правовідносинах користування земельною ділянкою відбулася заміна землекористувача і обов'язки останнього перейшли до Господарства.
Господарство визнає такі обов'язки.
Правовий висновок суду узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який міститься у постанові від 20 березня 2019 року (справа №615/2197/15-ц).
Велика Палата Верховного Суду зробила такий висновок.
«У відносинах, а також спорах з іншими суб'єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб'єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.»
Відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд погоджується з правовим висновком Верховного Суду.
Отже, землекористувачем було і є Господарство, до якого з дня державної реєстрації, як юридичної особи, перейшов обов'язок сплачувати земельний податок.
Тому Управління протиправно визначило відповідачу грошове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2022 рік у сумі 20685,33 грн.
Протиправність очевидна, так як податковий орган не врахував правовий висновок Верховного Суду, який для нього обов'язковий відповідно до приписів частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Звернення до суду з позовом про стягнення коштів треба сприймати як подвійне оподаткування, так як на цей день Господарство сплатило плату за користування тією ж земельною ділянкою.
У такому випадку суд нагадає сутнісний зміст завдання адміністративного судочинства.
Так, відповідно до приписів частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Мова про ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб під час розгляду їх позовів, так і позовів суб'єктів владних повноважень до них.
Очевидна протиправність податкового повідомлення-рішення і нелегітимна мета звернення податкового органу до суду змушує суд на підставі завдання адміністративного судочинства відмовити у задоволенні позову (захистити від посягань суб'єкта владних повноважень), а не задовільнити позов у зв'язку з узгодженістю податкового зобов'язання (неоскарження податкового повідомлення-рішення) і несплатою коштів.
Такий висновок слідує і з принципу верховенства права, сутнісний зміст якого розкрито у приписах частини 1 статті 6 КАС України.
Цією нормою права встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Рішення і дії відповідача доводять, що нехтує цим конституційним принципом, котрий пронизує всі норми Основного Закону, оскільки прагне стягнути з людини податок на підставі очевидно протиправного рішення, повторно задовільнивши свої фінансові інтереси.
Тому у задоволенні позову належить відмовити.
Сторони не понесли судових витрат (а.с.13-14).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ