про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
16 вересня 2025 року №320/46438/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , про визнання протиправним і скасування рішень,
До Київського окружного адміністративного суду планує звернутися ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з позовом до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , з вимогами:
- визнати протиправними дії відповідача-1 щодо винесення постанови, оформленої у формі довідки від 01.07.2025 №2025-0701-1414-0957-0, без належного та повного медичного обстеження ОСОБА_2 ;
- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача-1 оформлену у формі довідки від 01.07.2025 №2025-0701-1414-0957-0;
- визнати протиправними дії відповідача-2 щодо порядку невручення ОСОБА_3 повістки щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місця проходження військової служби в частину НОМЕР_1 , а саме наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (без реєстраційного номеру);
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 02.07.2025 року №187 про зарахування ОСОБА_1 до особового складу;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 04.09.2025 року №249 про зарахування ОСОБА_1 до особового складу.
До подачі позовної заяви до Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 звернувся із заявою про забезпечення позову, у якій просить суд зупинити дію постанови Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленої у формі довідки від 01.07.2025 року № 2025-0701-1414-0957-0 щодо висновку придатності до військової служби до набрання законної сили рішенням у цій справі; зобов'язати командира військової частини НОМЕР_2 надати відпустку 10 днів ОСОБА_1 для реалізації права ОСОБА_1 відповідно до статті 55 Конституції України та в 10-ти денний термін подати позовну заяву про оскарження ВЛК від дня задоволення заяви про забезпечення позову і отримання заявником винесеної ухвали.
Заява про забезпечення позову обґрунтована посиланнями на те, що позивач має захворювання та існує очевидна загроза його здоров'ю, оскільки відповідні обставини не були враховані під час медичного огляду комісією.
За правилами частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 2 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Таким чином, розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні здійснюється виключно у разі, якщо матеріали адміністративної справи та заяви про забезпечення позову не дають можливості об'єктивного розгляду заяви без участі сторін.
Проте, у даному випадку, дослідивши матеріали позовної заяви та заяву про забезпечення позову, суд вважає за можливе розглянути вказану заяву без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану заяву та перевіривши додатки, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Із наведеного вбачається, що при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог останнього щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Суд звертає увагу на те, що підстави для забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти
Більш того, позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Суд також звертає увагу, що сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.10.2024 у справі №440/3038/24.
Розглянувши наведені у заяві мотиви суд вважає, що на даному етапі позивачем не доведено існування та вплив на нього обставин, виходячи з яких позивач просив вжити заходів забезпечення позову. Недоведеність цих обставин є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки обов'язковою передумовою для співставлення інтересів сторін є встановлення реальності впливу або можливості впливу на такі інтереси спірних правовідносин, в той час як в цій справі наразі відсутні жодні докази на підтвердження настання обставин, про які вказував позивач. Вжиття заходів забезпечення позову на основі одних лише тверджень є невиправданим та порушує правову визначеність відповідних правовідносин.
Наведені позивачем обґрунтування зводяться до незгоди із постановою ВЛК, однак наразі така протиправність не підтверджена жодним доказом, їх існування має ймовірний характер та обґрунтовується лише доводами позивача. Позивачем не надано доказів повідомлення відповідача про необхідність надання медичних документів або про перешкоджання у наданні таких документів, як не надано і жодних доказів щодо змісту процедури ВЛК, з яких би вбачалося як саме була проведена ця процедура (картка обстеження, сама постанова ВЛК і тд).
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.10.2023 року у справі №300/5005/22.
В цій справі наявні обставини не вказують на очевидну протиправність спірної постанови ВЛК, а перевірка відповідних доводів потребує встановлення фактичних обставин справи та доведення на підставі відповідних доказів, що не може характеризувати оскаржуване рішення, як очевидно протиправне.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 31.08.2023 року у справі №640/6523/21.
Суд підкреслює, що такі обставини підлягають доказуванню в межах адміністративного процесу під час розгляду адміністративної справи по суті з дотриманням вимог процесуального закону стосовно оцінки доказів, з наданням можливості реалізації прав та виконання обов'язків усіх його учасників й не свідчать про очевидність ознак протиправності дій суб'єкта владних повноважень, охопленого предметом спору, та про порушення такими діями прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 10.10.2023 року у справі №120/2284/23.
Наявність очевидної протиправності спірного правового акту, в даному випадку, може бути виявлена судом при розгляді справи по суті, на підставі з'ясування фактичних її обставин, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їхній сукупності.
Аналогічні правові висновки міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 13.07.2023 року у справі №640/16003/22, від 24.05.2023 року у справі №640/10883/22.
Наявні обставини справи не дають підстав вважати існуючими підстави для забезпечення позову згідно п. 2 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки наразі доводи позивача про дійсне настання подій, якими обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не підтверджені жодним чином.
Отже, судом констатується відсутність підстав для забезпечення позову як за п. 1, так і за п. 2 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, враховуючи приписи наведених положень актів національного законодавства, суд дійшов висновку, що наразі підстави, передбачені ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України для забезпечення даного позову - відсутні, тому відмовляє у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , про визнання протиправним і скасування рішень, відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (вручити, надати) заявнику (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Панченко Н.Д.