15 вересня 2025 року Справа № 320/42971/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження із дотриманням правил загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Казино "Прем'єр Палац"
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Казино "Прем'єр Палац" (далі - позивач, ТОВ "Казино "Прем'єр Палац", товариство) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), у якому просить суд:
- Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 07.08.2023 № 0523180707, яким ТОВ «Казино «Прем'єр Палац», у відповідності до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст.54 Податкового кодексу України та п.1 ст.17 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР, визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені у розмірі 53 422 023,00 грн.
Позиції сторін
Позивач в обґрунтування поданого до суду позову вказує, що не допускав порушень, за які контролюючий орган застосував до нього штрафну (фінансову) санкцію на суму 53 422 023,00 грн.
Товариство із висновками Акту фактичної перевірки від 01.06.2023 реєстраційний №41868/26/15/07/43391505 не погоджується, вважає, що такі не відповідають нормам законодавства, зроблені без належного врахування фактичних обставин господарської діяльності підприємства, без ретельного дослідження бухгалтерських документів, за результатом невірного застосування законодавчих норм та внаслідок упередженості представників контролюючого органу щодо штучного визначення, нібито, виявлених порушень.
Під час проведення фактичної перевірки представниками контролюючого органу не дотримано вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків затверджено го Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 щодо чіткого, об'єктивного та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, викладення в акті документальної перевірки фактів виявлених порушень законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що визначено п.5 Розділу II Порядку №727. Крім того, не дотримано вимог п.4 Розділу III Порядку №727 щодо наведення посилання на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та щодо зазначення первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, наведення регістрів бухгалтерського обліку, кореспонденції рахунків операцій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, та доказів, що підтверджують наявність факту порушення. Порушено також п. 2 Розділу І, п. 1 Розділу ІІІ, п. 1, п. 2 Розділу ІV Порядку №727 щодо долучення до Акту перевірки інформативних додатків які підтверджують наявність або відсутність фактів встановлених порушень, оригінали або завірені копії документів, що підтверджують наявність або відсутність фактів встановлених порушень, щодо підписів перевіряючих осіб та платника податків на примірниках додатків до Акту, які є невід'ємною частиною до Акту. Відповідно в Акті перевірки не відображено проведену розрахункову операцію, фіскальний чек до матеріалів перевірки не долучений, що у сукупності свідчить про документальне не підтвердження висновків проведеної перевірки.
Покликаючись на позицію Верховного Суду викладену у постанові від 02.02.2023 у справі № 500/6845/21, притягнення позивача до відповідальності за порушення п. 1 та п. 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР вважає безпідставним та необґрунтованим.
Вказує, що за розділом ІІІ Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 Рядки 11-18 фіскального чека заповнюються у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з'єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій. Рядки 15, 16, 18 фіскального чека повторюються відповідно до кількості електронних платіжних засобів, з використанням яких здійснюється оплата. Відтак, рядки 11 - 18 фіскального чека заповнюються виключно у разі, якщо платіжний термінал поєднано та/або з'єднано з РРО. У випадку, якщо платіжний термінал не поєднано та/або не з'єднано з РРО, рядки 11 - 18 фіскального чека є необов'язковими та не заповнюються. Позивач звертає увагу, що платіжні термінали позивача на момент проведення перевірки не були з'єднані або поєднані з РРО з незалежних від позивача причин. Тож, як вбачається з Акта перевірки, через РРО № 3000919876, 3000919877 та № 3000919878 були роздруковані чеки невстановленої форми та, які на думку контролюючого органу, містять не всі обов'язкові реквізити. При цьому, не заповнення у фіскальному чеку рядків 11 - 18 не змінює встановленого факту придбання послуг покупцем у визначеного продавця, а фіскальні чеки позивача підтверджують виконання розрахункових операцій, у зв'язку з чим можна дійти висновку, що фінансова санкція, визначена у п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, застосована до позивача на загальну суму проведених розрахункових операцій 35 614 682,00 грн є протиправною. Зауважує, що факт з'єднання або поєднання РРО з платіжним терміналом (банківськими POS-терміналами) не перевірено належним чином відповідачем. Таке з'єднання та поєднання відбувається за можливістю програмного забезпечення вказаного технічного з'єднання або об'єднання POS-термінала з РРО. Позивач у своїй роботі за адресою м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 5-7/29 використовує програмне забезпечення ТОВ «СЕРВІО СОФТ», придбане за договором поставки програмної продукції №21/1307-2К від 13.07.2021. Марка РРО «Марія-304Т» (v.304Т-5) внесена до реєстру, РРО введені в експлуатацію відповідно до реєстраційних посвідчень та Актів. Відмічає, що програмне забезпечення не передбачає можливості в повній мірі забезпечити поєднання платіжного терміналу та РРО, і як наслідок можливість відображення рядків 11-18, що визначаються за формою №ФКЧ-1. Наполягає, що рядки 11-18 фіскального чека заповнюються у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з'єднаного або поєднаного з РРО. Якщо ж РРО та платіжний термінал не поєднані та/або не з'єднані, рядки 11-18 згідно законодавства діючого на момент проведення перевірки у даній справі, є необов'язковими, тому їх відсутність не вказує на порушення п. 1 та п. 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР. Відповідач не здійснив належним чином перевірку РРО позивача, поєднання та/або з'єднання його з платіжним терміналом. Встановлення факту поєднання/з'єднання платіжних терміналів та РРО взагалі не входить до повноважень контролюючого органу, які чітко визначені в ПК України, зокрема в ст. 20, та Положенням про головне управління ДПС у м. Києві, затвердженому Наказ Державної податкової служби України від 12.11.2020 № 643 та посадові особи контролюючого органу не мають певних технічних компетенцій для таких висновків.
Додає, що штрафна (фінансова) санкція за порушення вимог Закону №265 застосована відповідачем під час дії мораторію на застосування санкцій за порушення вимог Закону №265, відмітив, що оскільки згідно акту перевірки позивач допустив порушення 01.06.2023, натомість, станом на 01.06.2023 діяв мораторій на застосування санкцій за порушення вимог Закону №265 та не зважаючи на мораторій, та висновки Конституційного Суду України в Рішенні від 05.04.2001 № 3-рп/200 згідно яких, Конституція України в частині першій статті 58 закріпила принцип незворотності дії в часі законі та інших нормативно-правових актів, відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції за порушення вимог Закону №265.
Також позивач зазначає, що застосована штрафна санкція спірним податковим повідомленням - рішенням у визначеному розмірі є необґрунтованою, оскільки відсутні підстави та докази вважати, що товариство вчинило порушення законодавства за яке вже було застосовано штрафну санкцію, повторно.
Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, відсутні підстави для їх задоволення та вказує, що за наслідками проведеної фактичної перевірки ТОВ «Казино Прем'єр Палац» за адресою м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 5-7/29, проведено розрахункову операцію з обміну коштів на ігрові замінники (внесення коштів на карту) в сумі 1000 гривень, розрахунок проведено в безготівковій формі через POS-термінал з використанням РРО (фіскальний номер 3000919878), з роздрукуванням та видачею фіскального чеку № 5162 від 23.05.2023 року. У виданому фіскальному чеку № 5162 встановлено відсутність обов'язкових реквізитів, а саме: ідентифікатор еквайра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати, ідентифікатор платіжного пристрою, реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ», напис «Платіжна система» (назва найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакцїї в платіжній системі, значення коду). Згідно з наявними електронними копіями розрахункових документів (фіскальних чеків) в інформаційній системі ДПС (система обліку даних РРО) надрукованих на РРО з фіскальними номерами 3000919876, 3000919877, 3000919878 у період з 15.10.2022 року до дати завершення перевірки (01.06.2023) (з урахуванням фіскального чеку контрольної розрахункової операції) встановлено відсутність вказаних обов'язкових реквізитів.
Застосовуючи положення пункту 3 розділу І Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджений наказом Міністерства Фінансів України від 21.01.2016 року № 13, вказує, що за даним пунктом вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів, та у разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не приймається як розрахунковий. Відповідач вважає, що жодну модель РРО/ПРРО та POS-термінала не можливо використовувати без підключення до мережі Інтернет, відбувається це за допомогою єдиного спільного інтерфейсу - РРО/ПРРО та POS-термінал установи банку, які розміщені на одному робочому місці касира та знаходяться в робочому стані слід вважати з'єднаними. Відсутність відповідного програмного забезпечення або навмисне ігнорування саме деякими надавачами POS-терміналів (послуг з сквайрингу) необхідності забезпечити з'єднані між собою пристрої програмним забезпеченням, з метою належного обміну інформацією між ними, жодним чином не впливає на сам факт з'єднання пристроїв між собою та відповідно па обов'язок, що виникає у зв'язку з цим у користувача таким пристроєм. Таким чином, користувачі РРО/ПРРО зобов'язані забезпечити відображення реквізитів про транзакції у фіскальних чеках РРО/ПРРО. Виникнення такого обов'язку пов'язане з інтегруванням у локальну мережу користувача, у тому числі за допомогою інтерфейсу Wi-Fi, спеціальних платіжних терміналів (POS-терміналів установ банків), для забезпечення можливості споживачів здійснювати розрахунки за продані товари (надані послуги), з використанням електронних платіжних засобів (платіжних карток емітованих банками) та виконання обов'язку з видачі відповідних розрахункових документів.
У висновку, складено Акт перевірки від 01.06.2023 №41868/26/15/07/43391505, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 1 та п. 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР та спірним податковим повідомленням-рішенням від 07.08.2023 № 0523180707 визначено позивачу суму штрафної (фінансової) санкції у розмірі 53 422 023,00 грн. за повторну видачу розрахункового документа не встановленої форми та змісту.
Відмічає також про те, що законодавство не звільняє від відповідальності за порушення Закону №265 у сфері організації та проведенні азартних ігор, які вчинені у період з 01.01.2022 до 30.09.2023.
Відповідно, наполягає на правомірності та законності податкового повідомлення-рішення 07.08.2023 № 0523180707, вважає відсутніми підстави для його скасування.
Процесуальні дії у справі
27.11.2023, ухвалою суду відкрито провадження у справі та визначено здійснювати розгляд справи одноособово суддею Войтович І.І. за правилами загального позовного провадження; розпочато підготовку справи до судового розгляду; призначено підготовче засідання на 11 січня 2024 року о 09:30 год.
09.01.2024 до суду надійшов відзив від відповідача із письмовими доказами.
11.01.2024 в підготовче судове засідання прибули представник позивача Паламарчук О.В., та представник відповідача Кушнір Н.А.
В ході підготовчого судового засідання представник позивача заяв клопотання про надання часу для ознайомлення із відзивом відповідача та підготування відповіді на відзив, у зв'язку з чим, суд порадившись на місці ухвалив оголосити перерву, про дату час та місце наступного судового засідання сторін повідомити додатково.
Наступне судове засідання призначено на 09:30 год. 12.02.2024, про що сторони по справі повідомлені належним чином.
Позивачем подано до суду 02.02.2024 відповідь на відзив.
12.02.2024 в підготовче судове засідання прибули представник позивача Паламарчук О.В., та представник відповідача Кушнір Н.А.
В ході підготовчого судового засідання представник відповідача просив суд відкласти засідання оскільки не отримано відповіді на відзив та для надання часу щодо підготування заперечення, у зв'язку з чим, суд порадившись на місці ухвалив оголосити перерву, про дату час та місце наступного судового засідання сторін повідомити додатково.
Наступне судове засідання призначено на 11:30 год. 18.03.2024, про що сторони по справі повідомлені належним чином.
18.03.2024 в підготовче судове засідання прибули представник позивача Паламарчук О.В., та представник відповідача Веретенник В.В.
За відсутності заперечень сторін, суд своєю ухвалою від 18.03.2024 закрив підготовче провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 29 квітня 2024 року о 11:30год.
29.04.2024 судове засідання знято з розгляду у зв'язку із відпусткою судді.
Наступне судове засідання призначено на 12.06.2024 о 13:15 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
12.06.2024 в судове засіданні прибули представник позивача Паламарчук О.В., та представник відповідача Кушнір Н.А.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та позов просив суд задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні заявлених вимог.
Встановивши позиції сторін, дослідивши надані сторонами докази, за відсутності заперечень сторін, судом на місці оголошено про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.
Встановлені обставини судом
Головним управлінням ДПС у м. Києві відповідно до наказу від 22.05.2023 №2498-п та на підставі направлень від 23.05.2023 №№ 8276/26-15-07-07-01, 8277/26-15-07-07-01, 8323/26-15-07-05-03 проведено фактичну перевірку ТОВ «Казино «Прем'єр Палац» (код ЄДРПОУ 43391505), за результатом якої складено Акт фактичної перевірки від 01.06.2023 реєстраційний №41868/26/15/07/43391505, за висновками якого, встановлено порушення п.1, п.2 ст.3 Закону №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами).
Зокрема, в Акті перевірки зазначено, що в ході перевірки проведено фактичну звірку грального обладнання то їх номерів згідно інформації КРАІЛ, розміщеної на офіційному веб-сайті регулятора.
За результатами проведеної перевірки розбіжностей встановлено, що у фіскальних чеках у РРО фн 3000919876, фн 3000919877, фн 3000919878 при розрахунках у безготівковій формі (карткою) через спеціальний платіжний засіб (банківський платіжний термінал) відсутні обов'язкові реквізити у розрахункових документах, а саме: ідентифікатор еквайра та торгівця, або інших реквізитів, що дають змогу х ідентифікувати, ідентифікатор платіжного пристрою, реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки) допустимі правила безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ».
Відповідно до фіскальних чеків та видаткових чеків отриманих в електронному вигляді з інформаційного ресурсу ДПС України (СОД РРО) за період з 15.10.2022 по дату завершення перевірки (01.06.2023 року) встановлено відсутність вищевказаних обов'язкових реквізитів.
Відповідно до п. 3 розділу 1 Положення про форму та зміст розрахункових документів (електронних розрахункових документів), затверджений наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 року № 13 у разі відсутності в документів хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфер його призначення, такий документ не приймається як розрахунковий.
Таким чином перевіркою встановлено, що ТОВ «Казино «Прем'єр Палац» (код ЄДРПОУ: 43391505) у період з 15.10.2022 по дату закінчення перевірки (01.06.2023) проведено розрахункових операцій та операцій на видачу в безготівковій формі в казино за адресою м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 5-7/29 через РРО фн 3000919876, фін 3000919877, фн 3000919878 без створення та видачі відповідних розрахункових тa видаткових документів на загальну суму 35 614 682, 00 грн (тридцять п'ять мільйонів шістсот чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 0 копійок).
В ході перевірки проведено хронометраж за результатами якого встановлено в порівнянні з аналогічними періодами попередніх місяців обсяг реалізації (виторг) РРО фн 3000919878 середньому на 2665, 56 грн або 22% та РРО фн 3000919876 середньому на 37837,47 грн або на 27%.
13.06.2023 підприємством було подано заперечення на Акт фактичної перевірки від 01.06.2023 реєстраційний №41868/26/15/07/43391505 (вх. ГУ ДПС у м. Києві від 16.06.2023 №62510/6).
ГУ ДПС у м. Києві листом №24764/26-15-07-07-01-07 від 28.06.2023, за результатом розгляду заперечення підприємства на Акт фактичної перевірки, висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.
За наслідками проведеної перевірки ГУ ДПС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення №0523180707 від 07.08.2023, яким, у відповідності до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та п.1 ст.17 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) (надалі Закону №265/95-ВР), визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 53 422 023,0 грн.
За наслідками розгляду поданої ТОВ «Казино «Прем'єр Палац» скарги від 23.08.2023 б/н (вх. ДПС України №28382/6 від 25.08.2023), контролюючим органом прийнято Рішення про результати розгляду скарги №31593/6/99-00-06-03-02-06 від 20.10.2023, яким податкове-повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві №0523180707 від 07.08.2023 залишено без змін, а скарга без задоволення.
Не погоджуючись із вказаними податковим повідомленням - рішенням, товариство звернулось до суду із позовом за захистом порушених прав та інтересів.
Відповідно, предметом спору у справі є податкове повідомлення-рішення від №0523180707 від 07.08.2023, яке підлягає перевірці судом на дотримання вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначені в ч. 3 даної статті кодексу.
Застосовані судом норми права та висновки суду
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп.75.1.3 п.75.3 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п.80.1 ст.80 ПК України).
Підпунктом 80.2.2, підпунктом 80.2.4, підпунктом 80.2.6 пункту 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема,
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;
у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3.
Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п. 80.7 ст. 80 ПК України).
Під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб'єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції (п. 80.8 ст. 80 ПК України).
Відтак, за приписами п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності визначених законом підстав, а відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб (п.82.3 ст.82 ПК України).
Суд враховує та зазначає, що за обставинами підстав та порядку проведення перевірки, перевірка проводилась згідно наказу ГУ ДПС у м. Києві №2498-п від 22.05.2023 та направлень від 23.05.2023 № 8276/26-15-07-07-01, № 8277/26-15-07-07-01, № 8323/26-15-07-05-03. Тривалість фактичної перевірки становила 10 діб та розпочалась перевірка з 23.05.2023.
Позивач зокрема вказує про наявність мораторію на застосування штрафної санкції у сфері азартних ігор, відповідач в свою чергу наполягає, що законодавство не звільняє від відповідальності за порушення Закону №265 у сфері організації та проведенні азартних ігор, які вчинені у період з 01.01.2022 до 30.09.2023.
Суд відповідно зазначає наступне.
Станом на 22.05.2023 (дата видання наказу на перевірку) діяв пункт 12 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон №265), в редакції, яка передбачала, що: «12. Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, санкції за порушення вимог цього Закону не застосовуються, крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів.»
Слід зазначити, що в березні 2022 року розділ ІІ «Прикінцеві положення» Закону №265 був доповнений пунктом 12 згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 03.03.2022 року № 2118-ІХ, такого змісту: « 12. Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, санкції за порушення вимог цього Закону не застосовуються».
Закон від 03.03.2022 року №2118-ІХ набрав чинності 07.03.2022.
В березні 2022 року пункт 12 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №265 був доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120- ІХ, словами: «крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів».
Закон від 15.03.2022 року №2120-ІХ набрав чинності 17.03.2022.
В червні 2023 року пункт 12 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №265 був викладений в іншій редакції Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30.06.2023 року № 3219-ІХ, а саме: « 12. Суб'єкти господарювання звільняються від відповідальності за порушення вимог цього Закону, вчинені ними у період з 1 січня 2022 року до 1 жовтня 2023 року, крім відповідальності за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів, здійснення діяльності з купівлі/продажу іноземної валюти, діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор».
Закон від 30.06.2023 року №3219-ІХ набрав чинності 01.08.2023.
Таким чином, суд зазначає, що в період з 17.03.2022 по 31.07.2023 пункт 12 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №265, діяв в редакції згідно із Законом від 03.03.2022 №2118-ІХ та Законом від 15.03.2022 №2120-ІX та передбачав, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, санкції за порушення вимог цього Закону не застосовуються, крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в країні введено воєнний стан з 24.02.2022, до якого були внесені зміни Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023 (затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX) в частині продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
За наявними висновками в акті перевірки та зокрема за предметом її проведення, порушень з боку позивача щодо застосування РРО при продажу підакцизних товарів (алкогольних напоїв) відповідачем не виявлено, у зв'язку з чим, станом на 22.05.2023 на дату видання наказу про перевірку, 01.06.2023 на дату складення Акту перевірки та зафіксованих відповідачем порушень позивачем вимог Закону №265 (23.05.2023 проведення контрольної розрахункової операції з обміну коштів на ігрові замінники), відносно ТОВ «Казино «Прем'єр Палац» поширювалась дія мораторію на застосування санкцій за порушення вимог Закону №265.
Зважаючи на те, що позивач здійснює основну діяльність у сфері організування азартних ігор, дія вказаного мораторію завершилась для позивача тільки з 01.08.2023, тобто з дати набрання чинності Законом №3219-ІХ від 30.06.2023.
В силу ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційним Судом України в Рішенні від 05.04.2001 № 3-рп/2001 зазначено. що Конституція України в частині першій статті 58 закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Також, відповідно до ч.4 ст. 3 КАС України закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Твердження відповідача із посиланням на п. 12 Прикінцевих положень Закону №265 в редакції Закону №3219-ІХ від 30.06.2023 про те, що введення в країні воєнного стану не звільняє суб'єкта господарювання від встановлених порушень вимог Закону №265 та те, що контролюючі органи не позбавлені права притягнення до відповідальності після припинення або скасування воєнного стану та/або внесення відповідних змін в Закон №265, суд вважає такими, що не містять нормативного обґрунтування в силу діючого законодавства на момент проведення перевірки товариства.
Щодо викладених у відзиві тверджень відповідача про зміну законодавства в частині можливості відтермінування застосування штрафних санкцій за порушення Закону № 265 у попередніх періодах з 01.01.2022 до 30.09.2023, зокрема пункту 12 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 265 враховуючи набрання сили 01.08.2023 Закону №3219-ІХ, суд не бере до уваги, оскільки такі не спростовують норми Податкового кодексу України щодо строків прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами фактичної перевірки і стосуються виключно застосування штрафних санкцій за порушення Закону № 265.
Суд зауважує відповідачу, що на момент проведення фактичної перевірки та станом на момент закінчення встановленого законодавством строку прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі висновків такої перевірки, пункт 12 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 265 був чинній у редакціях згаданих вище судом Законів №2118-ІХ, №2120-ІХ.
Зважаючи на те, що позивач здійснює основну діяльність у сфері організації азартних ігор дія вказаного мораторію завершилась для позивача тільки 01.08.2023, тобто з дати набрання чинності Законом від 30.06.2023 року №3219-ІХ.
З огляду на викладене, доводи позивача про порушення відповідачем строку прийняття податкового повідомлення-рішення та застосування до позивача штрафних санкцій під час дії мораторію в редакції Закону №265 до 01.08.2023, є обґрунтованими.
Суд вважає необхідним застосувати та зазначити наступне.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суд від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання.
Відтак, зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб'єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.
Зазначені висновки викладені також у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі № 160/12714/22.
Враховуючи вищезазначене та встановлене, суд приходить до висновку, що встановлення обставин щодо неправомірності проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої й було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, є достатнім для висновку про його протиправність, тому, в межах розгляду даної справи, відсутня необхідність перевірки судом порушення позивачем вимог податкового законодавства, зафіксованих в Акті перевірки.
Таким чином, з вказаних вище висновків суду, у зв'язку із застосуванням до позивача штрафної санкції в період дії мораторію, суд зазначає про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Щодо належності та достатності доказів поданих сторонами в даній справі, їх невизнання останніми у вигляді поданому до суду в частині належності до справи, суд зазначає, що достатність та достовірність доказів, їх завірення та подання до суду вирішується судом в ході проведення підготовчих дій у справі та в межах таких дій у суду не виникло підстав для їх не прийняття до справи.
У висновку, суд визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у м. Києві від 09.08.2023 № 0528890707, оскільки таке рішення не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України.
Згідно ч. ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Решта доводів сторін враховані та не змінюють висновків суду.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно положень ч.1 ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір 26 840,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у повному розмірі.
Інших витрат на час прийняття судом рішення позивачем по справі до стягнення не заявлено.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 07.08.2023 № 0523180707.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (04116, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ; код ЄДРПОУ ВП 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Казино «Прем'єр Палац» (01004, бульвар Тараса Шевченка, будинок 5-7/26, м. Київ; код ЄДРПОУ 43391505) витрати по сплаті судового збору у сумі 26 840,00 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.