про відвід (самовідвід) судді
15 вересня 2025 року 320/56391/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в порядку письмового провадження питання про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи без самостійних вимог: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Міністр оборони України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України, треті особи без самостійних вимог: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Міністр оборони України, в якому просить суд (з урахуванням уточнених позовних вимог):
- визнати протиправними дії Відповідача по рахуванню дня 01.02.2024 року фактичної виплати грошей 1-го етапу одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 датою виникнення у останнього прав на такі виплати, пов'язаних з загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 його сина, військовослужбовця ОСОБА_2 , що призвело до подальшої протиправної бездіяльності Відповідача у виплаті Позивачу щомісячних виплат одноразової грошової допомоги за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року та за січень 2024 року, як таких, що виплачуться лише після дня виплати 1-го етапу ОГД згідно Наказу Міністерства оборони України № 45 від 25 січня 2023 року;
- вважати виплату ОСОБА_1 суми 1-го етапу одноразової грошової допомоги від 01.02.2024 такою, що виплачена юридично в рахунок дати 25.06.2023 року, якою є день отримання Позивачем прав на одноразову грошову допомогу у зв'язку із загибеллю у цей день його сина, військовослужбовця ОСОБА_2 , у зв'язку з чим виплату щомісячної одноразової грошової допомоги рахувати с липня 2023 року, а, невиплату Відповідачем сум за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року та за січень 2024 року вважати його заборгованістю Позивачу;
- виплатити ОСОБА_1 грошову заборгованість в обсязі 7 (семи) щомісячних виплат одноразової грошової допомоги за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року та за січень 2024 року шляхом перерахування грошей на вказаний ним банківський рахунок.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи без самостійних вимог: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Міністр оборони України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року відкрите провадження в адміністративній справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
06.08.2025 року до суду надійшла заява позивача про відвід судді.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року визнано необґрунтованою заяву позивача - ОСОБА_1 про відвід судді від 06.08.2025.
Матеріали адміністративної справи були передані до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід відповідно до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Панченко Н.Д. відмовлено.
Проте, після повернення справи після розгляду питання про відвід судді, суддею Панченко Н. Д., в перший же день виходу на роботу, подано заяву про самовідвід у зв'язку з тим, що Єрьомін Є. М., який виступає позивачем у справі № 320/56391/24 висловив недовіру складу суду та вважає, що суддя здійснюватиме розгляд справи не за законом і справедливістю, а за неправомірними інтересами відповідача.
Розглянувши заяву про самовідвід суд зазначає наступне.
Приписами частини першої, третьої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Частинами першою, другою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об'єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб'єктивному і об'єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб'єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об'єктивним тестом, тобто з'ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.
Статтею 2 Закону України 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також "ЄСПЛ") є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частина перша статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду.
Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK).
Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі Comte, Va№ Leuve№ i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.
У справі П'єрсак проти Бельгії (Piersac vs Belgium) ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
У такому контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі Хаушильд проти Данії зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі Фей проти Австрії ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні викликати в учасників процесу.
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstei№ v. Switzerla№ d) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain ), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).
Такі ж самі висновки містяться також в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02).
В той же час реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.
Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Отже, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про його упередженість, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді. Аналогічне правило має розповсюджуватись і на розгляд питання щодо самовідводу.
Суддя Панченко Н.Д. вважає, що її поведінка не дає жодних об'єктивних підстав вважати, що вона не є безсторонньою або що їй бракує неупередженості під час розгляду справи № 320/56391/24.
Однак, враховуючи значення, яке має вирішення справи № 320/56391/24 для позивача, а також для того, щоб за суб'єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви у неупередженості судді-доповідача під час вирішення справи № 320/56391/24, суд вважає, що подана заява судді про самовідвід є вмотивованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Керуючись статтями 36, 39-41, 241-243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву про самовідвід судді Панченко Н. Д. задовольнити.
Передати адміністративну справу № 320/56391/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи без самостійних вимог: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Міністр оборони України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії до Відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання суддею та не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.