15 вересня 2025 року справа №320/37874/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» та постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 з 01.01.2008 року на 10% з 95% до 85% від сум грошового забезпечення протиправною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відновити початковий розмір пенсії, який існував на час призначення та провести ОСОБА_1 перрерахунок пенсії відповідно до ст. 12 п «а», ст. 13 п. «в» Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 95% від сум грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати додаткових 10% до пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальообов'язкове державне пенсійне страхування», за 12 місяців в сумі-45803,78, за кожен місяць на протязі 24 місяців у сумі 3816,98;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати у встановлений судом термін, з моменту набрання рішення законної сили, звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Вказав, що пенсія йому призначена із розрахунку 95% від відповідних сум грошового забезпечення, однак при здійсненні перерахунку пенсії з 01.01.2008 року відповідач зменшив основний розмір пенсії позивачу з 95% грошового забезпечення до 85% грошового забезпечення.
На переконання позивача, дії відповідача щодо зменшення відсоткового розміру його пенсії є протиправними, у зв'язку із чим звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
04.12.2024 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
20.06.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії.
15.07.2024 листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовлено в проведенні зазначеного перерахунку.
01.01.2008 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, однак при здійсненні перерахунку відповідач зменшив основний розмір пенсії з 95% грошового забезпечення на 85% грошового забезпечення.
Не погоджуючись із такими діями пенсійного органу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України №2262-ХІІ від 09.04.1992 року "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до положень пункту "а", "б" статті 13 Закону №2262-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Згідно з пунктом "в" статті 13 Закону №2262-ХІІ (у редакції, станом до набуття Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" від 04.04.2006 року №3591-IV чинності, - до 29.04.2006 року) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Таким чином, до 29.04.2006 військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до 1 категорії (у даному випадку позивачу), передбачалося збільшення розміру пенсії на 10 процентів, у зв'язку із чим основний розмір пенсії позивача за вислугу років складав 95% грошового забезпечення.
При цьому, пунктом 9 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" від 04.04.2006 року №3591-IV (далі - Закон №3591-IV) внесено зміни до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" та пункти "б" і "в" частини першої вказаної статті викладено у такій редакції:
"б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б" статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" (пункт "в" статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43)".
Закон №3591-IV набув чинності з дня його опублікування - з 29.04.2006 року (пункт 1 Прикінцевих положень вказаного Закону).
Отже, судом встановлено, що здійснюючи перерахунок пенсії з 01.01.2008 року на виконання вимог Постанови №1294 та виходячи з розміру 85% грошового забезпечення, відповідач керувався нормами, чинними на час здійснення такого перерахунку, зокрема, відповідно до яких, у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" від 04.04.2006 року №3591-ІV було виключено положення щодо збільшення розміру пенсії за вислугу років на 10 відсотків відповідних сум грошового забезпечення особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до 1-ї категорії. У зв'язку з цим, з 01.01.2008 року розмір пенсії позивача зменшився до 85%.
В той же час, відповідно до частини 1 та 3 статті 63 Закону №2262-ХІІ, якою визначені підстави перерахунку раніше призначених пенсій (у редакції, чинній на момент перерахунку пенсії позивача), перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.
Таким чином, стаття 63 Закону №2262-ХІІ визначає як обов'язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.
В свою чергу, Кабінет Міністрів України своєю постановою від 13.02.2008 року №45 затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яким визначив, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права (пункт 4).
Отже, внесені законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" №3591-ІV від 04.04.2006 року зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" від 04.04.2006 року №3591-ІV не зазнала.
Тому, здійснюючи перерахунок пенсії, в тому числі на виконання прийнятої Кабінетом Міністрів України Постанови №1294, органи Пенсійного фонду України лише повинні брати до уваги змінену суму грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, не змінюючи при цьому розмір призначеної пенсії, визначеному у відсотках до грошового забезпечення.
Вказаний висновок узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду зразкової справи №240/5401/18, яка у своїй постанові від 16.10.2019 року зазначила, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Дана справа не є типовою, проте предметом спору також є оцінка правомірності дій органу пенсійного фонду щодо зміни відсоткового значення розміру основної пенсії, який визначено при її призначенні відповідно до правової норми на дату призначення пенсії, за наслідками подальшого перерахунку пенсії відповідно до правової норми на дату проведення перерахунку.
Разом із тим, вирішуючи питання про застосування Закону №2262-ХІІ у часі, суд зазначає, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дії нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовуються той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Верховний Суд у постанові від 03.04.2018 року по справі №175/1665/17 (2-а175/41/17) зазначив, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового утримання, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.
У пункті 50 рішення по справі "Щокін проти України" Європейський суд з прав людини вказує, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом".
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2008 року у відповідача були відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії, оскільки при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні, є незмінним.
Визначаючись щодо дати з якої слід провести перерахунок пенсії позивачу, суд зауважує, що відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Таким чином, оскільки звернення позивача з відповідною заявою про перерахунок пенсії відбулося 20.06.2024 року, відповідно перерахунок пенсії має відбутися з дня звернення із заявою до пенсійного органу, а саме з 20.06.2024 року.
Щодо вимоги позивача «зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати додаткових 10% до пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальообов'язкове державне пенсійне страхування», за 12 місяців в сумі-45803,78, за кожен місяць на протязі 24 місяців у сумі 3816,98» суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
«Ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Докази щодо відмови позивачу у виплаті пенсії на виконання даного судового рішення відсутні, відтак спору щодо цих виплат не існує.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню, як передчасні.
Щодо зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, заявленого позивачем у прохальній частині позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд звертає увагу, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов'язком, тому таке процесуальне питання приймається з урахуванням обставин справи.
Відтак, суд зазначає, що наразі відсутні підстави вважати, що відповідач ухилиться від обов'язку виконання вимог даного рішення, у зв'язку із чим, суд відмовляє у такому клопотанні позивача.
Таким чином, враховуючи наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у судовому рішенні у зразковій справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Враховуючи відсутність судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії за вислугу років з 95% від відповідних сум грошового забезпечення на 85% від відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 20.06.2024 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 95% сум відповідного грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.