15 вересня 2025 року Справа №320/40198/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Канівець Любов Миколаївни про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Державного реєстратора відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Канівець Любов Миколаївни (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення від 24.06.2024р. №73790983 Державного реєстратора Канівець Любов Миколаївни відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (ЄДРПОУ 00022527 ) щодо відмови в проведенні реєстрації квартири яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності;
- зобов'язати Державного реєстратора Канівець Любов Миколаївни відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (ЄДРПОУ 00022527 ) провести реєстрацію квартири яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.
В обґрунтування позову позивач вказує про наявність у неї нерухомого майна квартири в м. Рубіжне, яке наразі є тимчасово окупованою територією. Та, позивач вказує, про те, що не мала змоги внести інформацію до Державного реєстру речових прав про належне їй майно, оскільки у зв'язку із окупацією території була вимушена переміститись у більш безпечне місце. Вказує на наявності у неї відповідного права на державну реєстрацію належного їй нерухомого майна. Вважає, що спірним рішення відповідач перешкоджає в реалізації її прав, у тому числі щодо подання документів, пов'язаних із компенсацією за пошкоджене майно яке знаходиться на тимчасово окупованій території.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними в матеріалах судової справами доказами (суддя Донець В.А.).
Відповідач у поданому до суду відзиві зазначив про правомірність прийнятого ним спірного рішення, вчинення дій та прийняття рішення у відповідності до ст. 19 Конституції України, ст. 10, ст. 18, ст. 23, ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Зазначив, що на надісланий запит у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» отримано відповідь листом від 20.06.2024 № вих/1504/2024 з якого встановлено, що м. Рубіжне перебуває під тимчасовою окупацією рф та КП «Бюро технічної інвентаризації» Рубіжанської міської ради, яке здійснювало реєстрацію прав власності на нерухоме майно, не відновило свою діяльність на території України та як наслідок, архівні документи залишились на тимчасово окупованій території м. Рубіжне. Підтвердити або спростувати інформацію стосовно реєстрації прав власності на квартиру ОСОБА_1 не має можливості. Вважає підстави для прийняття спірного рішення явними і законними та просить в позові відмовити.
Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04.03.2025 справу розподілено судді Войтович І.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року прийнято до провадження дану адміністративну справу, визначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповіді на відзив, заперечень, додаткових пояснень, документів від сторін до суду не надійшло.
ОСОБА_1 є власницею нерухомого майна квартири (на праві приватної власності), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується нотаріально завіреним договором обміну квартир від 04.12.2001 серії АЕІ № 228083.
ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з м. Рубіжне Луганської області та проживає в АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою № 3004-5001704339 від 04.06.2022.
12.06.2024 ОСОБА_1 звернулася із заявою про державну реєстрацію прав із зазначенням виду реєстрації - набуття; тип речового права: право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом із заявою було подано договір обміну квартир № 5855 від 04.12.2001, видавник: приватний нотаріус Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області; реєстраційне посвідчення № 7668 від 25.12.2001, видавник: Рубіжанське БТІ; технічний паспорт № 7668 від 13.12.2001, видавник: Рубіжанське БТІ.
Державним реєстратором було прийнято рішення від 18.06.2024 № 73692704 про зупинення розгляду заяви у зв'язку із направленням запиту, визначеного п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952.
На запит державного реєстратора надійшла відповідь, яка оформлена листом від 20.06.2024 № вих/1504/2024, та в якій зазначено, що наразі територія Рубіжанської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області є тимчасово окупованою російською федерацією (Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309). Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Рубіжанської міської ради, яке здійснювало державне реєстрацію прав власності на нерухоме майно, не відновило свою діяльність на території України та як наслідок, архівні документи залишилися на тимчасово окупованій території м. Рубіжне. Підтвердити або спростувати інформацію стосовно реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у Рубіжанській міській військовій адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області немає можливості.
Рішенням від 24.06.2024 №73790983 державного реєстратора ОСОБА_2 відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовлено в проведенні реєстрації квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності із покликанням на пункти 1, 2 частини 3 статті 10, частину 8 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952, та зазначено, що відповідно до відповіді на запит, у зв'язку з окупацією території, відсутня можливість надання інформації стосовно прав, які виникли до 2013 року.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон №1952-IV).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону № 1952-IV - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно частини 3 статті 3 Закону України № 1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (частина 4 статті 3 Закону № 1952-IV).
За правилом абзацу 4 частини 5 статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав.
Пунктом 2 частини 1 статті 6 Закону № 1952-IV визначено, що суб'єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) які набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.
Частиною 3 статті 10 Закону № 1952-IV врегульовано, що державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;
2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Пунктом 1 статті 20 Закону № 1952-IV визначено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).
Згідно з статтею 23 Закону № 1952-IV розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках:
1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;
2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.
Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника.
Частиною 1 статті 24 Закону №1952-ІV встановлено перелік підстав відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зокрема, згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV підставою для відмови в державній реєстрації прав є подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Частинами другою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття. Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.
Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).
Так, згідно із пунктом 12 Порядку №1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, у тому числі у зв'язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію Указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 4, 7, 16 та 24-1 частини першої статті 4 Закону України Про санкції, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами, обтяженнями речових прав, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, у тому числі у зв'язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію Указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 4, 7, 16 та 24-1 частини першої статті 4 Закону України Про санкції, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, у тому числі у зв'язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію Указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 4, 7, 16 та 24-1 частини першої статті 4 Закону України Про санкції, відмови в державній реєстрації прав, у тому числі у зв'язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію Указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 4, 7, 16 та 24-1 частини першої статті 4 Закону України Про санкції.
Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов'язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.
Державний реєстратор у разі наявності в нього паперових носіїв інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, використовує також відомості, які містяться на відповідних носіях інформації.
Відповідно до пункту 23 Порядку № 1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття з відповідним обґрунтуванням їх застосування.
Водночас, приймаючи рішення про відмову у вчиненні реєстраційних дій державним реєстратором повинні братися до уваги норми постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №209 «Про деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану», норми Цивільного законодавства та норми Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Так, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (чинного до 20.03.2025) Рубіжанська міська територіальна громада включена до території активних бойових дій та віднесена до тимчасово окупованої російською федерацією території України.
При цьому, статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
З приписів статті 392 Цивільного кодексу України слідує, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тобто передумовою для застосування статті 392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 3 статті 5 цього Закону визначено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.
Крім того, за фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.
Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України (частини 4, 5 статті 11 № 1207-VII).
Отже, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.
Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об'єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.
У спірному випадку державному реєстратору на його запит не може бути надана інформація КП "Бюро технічної інвентаризації" Рубіжанської міської ради у зв'язку із окупацією, разом з тим, позивачем подано необхідні документи для проведення реєстрації права власності на квартиру у реєстрі речових прав.
Як судом встановлено відповідач спірним рішенням відмовив у проведенні реєстраційних дій у зв'язку із отриманням відповіді на запит з якої встановлено, що враховуючи що м. Рубіжне є тимчасово окупованою територією, КП БТІ Рубіжанської міської ради не відновило своєї діяльності на території України, як наслідок архівні документи знаходяться на тимчасово окупованій території, відповідно відсутня для реєстратора можливість зареєструвати речові права на нерухоме майно, права власності на яке зареєстроване до 01 січня 2013 року, щодо квартири, яка належить позивачу та розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, встановлено судом, що позивачем подано до державного реєстратора документи, зокрема, договір обміну квартир № 5855 від 04.12.2001, видавник: приватний нотаріус Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області; реєстраційне посвідчення № 7668 від 25.12.2001, видавник: Рубіжанське БТІ; технічний паспорт № 7668 від 13.12.2001, видавник: Рубіжанське БТІ.
Зазначені подані до відповідача документи на переконання суду є достатніми та беззаперечними підставами стверджувати про наявність не оспорюваного у ОСОБА_1 права належності їй нерухомого майна на праві приватної власності.
Законодавчих перешкод у реєстрації права власності за спірним майном судом не встановлено.
За таких обставин, прийняте відповідачем спірне рішення від 24.06.2024 №73790983 є таким, що порушує матеріальне право позивача та підлягає скасуванню, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
З приводу вимоги про зобов'язання державного реєстратора провести реєстраційні дії, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Аналіз вказаних положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави стверджувати, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і поданих документів державний реєстратор має виключну компетенцію у питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.
Державна реєстрація прав на нерухоме майно відноситься до компетенції державного реєстратора, який приймає відповідне рішення за умови відповідності заявлених прав, поданої заяви та долучених до неї документів вимогам, встановленим законом.
Суд враховує надані відповідачем докази звільнення державного реєстратора ОСОБА_2 наказом від 12.06.2024 №73-к/тр з посади за власним бажанням з 25.06.2024.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача, слід зобов'язати відповідача Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно розглянути її заяву про здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
За частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно, сплачений позивачем судовий збір 1211,20 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог а саме у сумі 605,60грн.
Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 24.06.2024 №73790983 Державного реєстратора відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Канівець Любові Миколаївни про відмову в проведенні реєстраційних дій.
Зобов'язати Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду.
В решті позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 00022527) витрати по сплаті судового збору у сумі 605,60 (шістсот п'ять гривень 60 копійок) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.