16 вересня 2025 року Справа № 280/5153/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), відповідно до якого позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача в Запорізькій області щодо відмови у поверненні безпідставно стягнутих у вересні 2023 року пенсійних виплат позивача - в розмірі 2 271,53 грн.;
- зобов'язати відповідача повернути 2 271,53 грн. позивачу, які були безпідставно стягнуті з пенсійних коштів у вересні 2023 року, відповідно до пункту 3 статті 107 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків облікової ставки Національного банку України;
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті пені та компенсації витрат частин грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів та виплат позивачу- при поверненні 20 березня 2025 року - 2 358,94 грн., безпідставно стягнутих пенсійних коштів протягом періоду з 01 жовтня 2023 року по 31 грудня 2023 року;
- зобов'язати відповідача провести нарахування та сплату пені, позивачу відповідно до частини 3 статті 107 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV - нарахованої виходячи з розрахунку 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 18 вересня 2023 року по 19 березня 2025 року на суму 2 358,94 грн., яка була безпідставно стягнута в період з 01 жовтня 2023 року по 31 грудня 2023 року, та нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів пенсійних виплат, відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою КМУ від 21 лютого 2001 року № 159 - із розрахунку компенсації втрати частини грошових доходів відсотка річних: із суми 1048,40 грн. за період з 01 жовтня 2023 року по 19 березня 2025 року; із суми 1048,40 грн. за період з 01 листопада 2023 року по 19 березня 2025 року із суми 262,14 грн. за період з 01 грудня 2023 року по 19 березня 2025 року.
Суддею встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним виявлено незаконне примусове стягнення органом Пенсійного фонду пенсійних виплат. Однак, звертає увагу суду на відсутність його провини в отримані у вересні 2023 року суми переплати по пенсійній виплаті у загальній сумі 4 630,47 грн. Вказує, що на підставі рішення органу Пенсійного фонду № 269 з позивача безпідставно стягнуто кошти у сумі 4 630,47 грн. В судовому порядку позивачем оскаржено рішення органу пенсійного фонду № 269, у зв'язку із чим суд зобов'язав відповідача повернути позивачу кошти у сумі 2 358,94 грн., стягнуті з позивача на підставі рішення № 269. В той же час, на думку позивача, відповідач ще надмірно стягнув з нього кошти у сумі 2 271,53 грн., відраховані із пенсії позивача у жовтні у сумі 1048,40 грн., листопаді - 1048,40 грн., у грудні 262,14 грн., які повністю погашені у грудні 2023 року. Так, на думку позивача, на його користь підлягають поверненню надмірно стягнуті пенсійні виплати у сумі 2 271,53 грн. Також, вказує, що у зв'язку із неправомірними діями відповідача набув право на отримання із одночасною виплатою вказаних коштів пені із розрахунку 120 відсотків облікової ставки НБУ, компенсації втрати частини доходів при поверненні 20 березня 2025 року коштів у сумі 2 358,94 грн. З огляду на вказане, позовну заяву просить задовольнити.
Ухвалою суду від 23 червня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
07 липня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, зазначено про те, що з 2015 року ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV. З 18 вересня 2023 року за особистою заявою позивача переведено на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII. Під час оформлення заяви про переведення пенсії за Законом України № 2262-XII позивач був ознайомлений та попереджений, про те що розмір пенсії за вислугу років за Законом № 2262 буде менший ніж розмір пенсії за віком, а також підписав відповідну заяву, відповідно до якої надав згоду на утримання різниці пенсії за час з 18 вересня 2023 року, яка вже була виплачена йому наперед за попереднім видом пенсії (за віком). Різниця між отриманою пенсією за віком по Закону № 1058-ІV та нарахованою за вислугу років по Закону № 2262-XII за вересень 2023 року склала 2358,94 грн. З жовтня 2023 року проводилось утримання з пенсії позивача надмірно виплачених коштів (за пенсією за віком) на підставі рішення про стягнення сум пенсії, виплачених надміру № 289 у розмірі 2358,94 грн., у розмірі 20 % (у жовтні -1048,40, у листопаді - 1048,40, у грудні 262,14), яке повністю погашено у грудні 2023 року. Вказує, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року у справі № 280/2419/24 скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28 вересня 2023 року № 269 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру з ОСОБА_1 у розмірі 2358,94 грн. з 01 жовтня 2023 року, також Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зобов'язано повернути (виплатити) ОСОБА_1 суми коштів з його пенсії, які були протиправно утримані, з 01 жовтня 2023 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року по справі № 280/2419/24 Головним управлінням здійснено розрахунок суми коштів, які були утримані з пенсії позивача з 01 жовтня 2023 року по 31 грудня 2023 року у розмірі 2358,94 грн. Зазначену суму надіслано на банківський рахунок ОСОБА_1 та виплачено в повному обсязі 21 березня 2025 року. Вказує про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача коштів у сумі 2 271,53 грн, пені та компенсації.
У період з 06 серпня 2025 року по 07 вересня 2025 року суддя перебував у щорічній оплачуваній відпустці.
Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
07 липня 2025 року до суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, з 18 вересня 2023 року як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до положень Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
28 вересня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області принято рішення про стягнення сум пенсії, виплачених надміру № 289 у розмірі 2358,94 грн.
Листом №205564-20856/З-05/8-0800/23 від 13 грудня 2023 року позивачу повідомлено про те, що під час оформлення заяви про поновлення пенсії за Законом України №2262 він був попереджений, що розмір його пенсії буде зменшено та підписавши відповідну заяву надав згоду на утримання різниці пенсії за час з дня звернення, тобто з 18 вересня 2023 року. Отже, різниця між отриманої ним пенсією за віком по Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV та нарахованою за вислугу років по Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ за 18 днів вересня поточного року в сумі 2358,94 грн. утримується з жовтня 2023 року у розмірі 20 % відповідно чинного законодавства. Додатково проінформовано, що розмір його пенсійної виплати з 18 вересня 2023 року становить 5241,99 грн.
Листом № 4365-2669/З-02/8-0800/24 від 11 березня 2024 року позивачу повідомлено про виникнення різниці між отриманою пенсією за віком по Закону 1058 та нарахованою за вислугою років по Закону 2262 за вересень 2023 року у розмірі 2358,94 грн. та роз'яснено механізм утримання надмірно отриманої пенсії.
Позивач, не погодившись з рішенням відповідача про стягнення сум пенсії, виплачених надміру, звернувся до суду із позовом у справі № 280/2419/24.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року у справі № 280/2419/24, яке набрало законної сили 19 листопада 2024 року, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28 вересня 2023 року №269 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру з ОСОБА_1 у розмірі 2358,94 грн. з 01 жовтня 2023 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повернути (виплатити) ОСОБА_1 суми коштів з його пенсії, які були протиправно утримані, з 01 жовтня 2023 року.
21 березня 2025 року на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року по справі № 280/2419/24 Головним управлінням ПФУ в запорізькій області позивачу виплачено кошти у розмірі 2358,94 грн.
Позивач вважає, що відповідач окрім коштів 2 358,94 грн. під час переведення із пенсії за віком на пенсії по вислузі років з урахуванням рішення № 289 відрахував із його пенсії ще і суму у сумі 2 271,53 грн., що на його думку свідчить про безпідставне стягнення відповідачем коштів, а також наявність у позивача права на їх повернення з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.
Окрім того, вважає, що набув право на одержання пені та компенсації витрат частин грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів та виплат позивачу- при поверненні 20 березня 2025 року - 2 358,94 грн., безпідставно стягнутих пенсійних коштів протягом періоду з 01 жовтня 2023 року по 31 грудня 2023 року.
Вважаючи протиправними дії відповідача в частині відмови здійснити повернення безпідставно стягнутих пенсійних виплат, нарахування та виплати пенсі та компенсації позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
У преамбулі Закону №1058-IV зазначено, що цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 50 Закону №1058-IV передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.
Отже, відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише у зв'язку із зловживаннями з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.
Таким чином, статтею 50 Закону №1058-IV визначені виключні підстави, за наявності яких надміру виплачені кошти повинні бути повернуті пенсіонером. При цьому, будь-які інші підстави для утримання з пенсії пенсіонера надміру виплачених коштів не передбачені чинним законодавством.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за № 374/7695 (далі - порядок).
Згідно з пунктом 3 вказаного порядку, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.
Отже, статтею 50 Закону №1058-IV та положеннями вказаного порядку прямо передбачені дві умови, за наявності яких підлягає відрахуванню (утриманню) надміру виплачена сума пенсії, зокрема з підстав: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.
У контексті наведеного слід відмітити, що законодавством визначено дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб'єкта, на якого покладається такий обов'язок в залежності від того, хто із цих суб'єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов'язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов'язок відшкодування зайвих виплат покладається на цього страхувальника.
Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними в постанові від 25 жовтня 2021 року у справі № 554/4736/17.
Так судом встановлено що звертаючись до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом у справі № 280/2419/24 позивач просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо стягнення надмірно виплачених сум пенсійних виплат позивачу в сумі 2265,55 грн.;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 28 вересня 2023 року №289, прийняте відповідачем про стягнення з позивача суми пенсії в розмірі 2358,94 грн.;
- стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно стягнутих виплат пенсії за період з 18 вересня 2023 року по 31 грудня 2023 року в розмірі 4630,47 грн.
При цьому, у позові по справі № 280/2419/24 як у позові по даній справі ОСОБА_1 вказував, що на виконання рішення органу пенсійного фонду за № 289 з нього безпідставно стягнуто виплати пенсії за період з 18 вересня 2023 року по 31 грудня 2023 року в розмірі саме 4630,47 грн., яка складалась із двох сум, а саме, - з 2 271,53 грн. та 2 358,94 грн.
Запорізький окружний адміністративний суд ухвалюючи судове рішення у справі № 280/2419/24 дійшов висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача пенсійних виплат у сумі 2 358,94 грн.
Тобто питання щодо суми пенсійних виплат, фактично стягнутих відповідачем з позивача під час його переводу із пенсії за віком на пенсію по вислузі років з 18 вересня 2023 року по 31 грудня 2023 року вже вирішене судом в межах адміністративної справи № 280/2419/24 та повторному вирішенню в судому порядку не підлягає.
Додатково, суд звертає увагу позивача на те, що з листів ГУ ПФУ в Запорізькій області від 13 грудня 2023 року за № 20564-20856/3-05/8-0800/23 від 23 січня 2024 року № 2495-56581/3-03/8-2800/24, від 11 березня 2024 року № 4355-2669/З-02/8-0800/24 вбачається, що різниця між отриманою пенсією за віком та нарахованою пенсію по вислузі років за вересень 2023 року (з 18 вересня 2023 року по 30 вересня 2023 року) склала 2358,94 грн., яка у жовтні - грудні 2023 року була відрахована із пенсії позивача та виплачена у позивачу у березні 2025 року на виконання судового рішення у справі № 280/2419/24.
Із розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 0803018316, на який позивач посилається як на підставу виплати йому безпідставно стягнутих пенсійних виплат у сумі 2 271,53 грн. також вбачається, що позивачу у поточному місяці підлягало до виплати 2 271,53 грн., натомість фактично виплачено 4 630,47 грн., у зв'язку із переходом на пенсію з віку на пенсію по вислузі років переплата пенсійних виплат становила 2 358,94 грн., яка була у жовтні - грудні 2023 року відрахована органом пенсійного фонду із його пенсійних виплат та на підставі судового рішення у справі № 280/2419/24 повернута на його картковий рахунок у березні 2025 року.
Матеріалами справи не підтверджено безпідставне відрахування коштів у сумі 2 271,53 грн. із пенсійних виплат позивача пі час переходу із пенсії за віком на пенсію по вислузі років.
З огляду на вказане, вимоги про визнання протиправними дій відповідача в щодо відмови у поверненні безпідставно стягнутих у вересні 2023 року пенсійних виплат позивача - в розмірі 2 271,53 грн. та зобов'язання відповідача повернути 2 271,53 грн. з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків облікової ставки Національного банку України задоволенню не підлягають.
Що ж стосується вимог позивача щодо нарахування та виплати компенсації витрат частин грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів та виплат позивачу- при поверненні 20 березня 2025 року - 2 358,94 грн., безпідставно стягнутих пенсійних коштів протягом періоду з 01 жовтня 2023 року по 31 грудня 2023 року, то суд зазначає наступне.
Компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до статті 2 Закону України 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до частини 2 статті 72 Закону №1058-IV кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Статтею 73 цього Закону визначений вичерпний перелік цілей, на які використовуються кошти Пенсійного фонду України, і встановлено заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Відшкодування шкоди цим Законом не передбачено.
Отже, не має законодавчих та інших правових підстав щодо виплати з коштів Пенсійного фонду України будь-яких відшкодувань шкоди, так як бюджетом Пенсійного фонду України, який кожного року затверджується Кабінетом Міністрів України, не передбачено витрат на зазначені цілі.
У частині 1 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року №4901-VI (далі Закон №4901-VI) передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.
Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є (частина 1 статті 3 Закону №4901-VI).
Отже, при виконанні судових рішень про задоволення позовних вимог до державних органів гарантом виступає саме держава Україна.
Згідно з частиною 4 статті 3 Закону №4901-VI перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
У разі якщо кошти за рішенням суду не перераховані стягувачу з відповідного рахунка органу державної виконавчої служби протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей, стягувачу відповідно до частини 4 статті 5 Закону №4901-VI виплачується компенсація в розмірі, встановленому частиною першою цієї статті, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Отже, законом передбачені наслідки несвоєчасної виплати стягувачу бюджетних коштів у вигляді нарахування компенсації за умови дотримання вказаних вимог. Такого правового висновку щодо застосування норм права дійшла Велика палата ВС у постанові від 14 березня 2018 року у справі №522/3454/16-ц (провадження №14-6цс18), Верховний Суд у постановах від 04 липня 2018 року № 281/46/16-ц, від 20 лютого 2019 року в справі №489/515/17.
Судом згідно автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року у справі №280/2419/24 набрало законної сили 19 листопада 2024 року та у справі судом 28 листопада 2024 року видано виконавчий лист, примусове виконання якого здійснювалось у виконавчому провадженні № 76690778.
26 грудня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі, в якій останній просив суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у строк до 10 днів з дня винесення ухвали подати суду звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року, у справі №280/2419/24.
Ухвалою суду від 27 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у тридцятиденний строк з дня отримання даної ухвали подати звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року по справі №280/2419/24.
Ухвалою суду від 13 лютого 2025 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в порядку статті 382 КАС України про виконання рішення у справі №280/2419/24. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області новий строк для подання звіту суду в частині виплаті ОСОБА_1 2358,94 грн. на виконання рішення від 27 травня 2024 року - 60 календарних днів з дня отримання ним копії ухвали.
11 квітня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області через підсистему «Електронний суд» надійшов звіт про виконання рішення, в якому зазначено, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року по справі № 280/2419/24 Управлінням здійснено розрахунок суми коштів, які були утримані з його пенсії з 01 жовтня 2023 року по 31 грудня 2023 року у розмірі 2358,94 грн. Зазначена сума направлена на виплату на банківський рахунок ОСОБА_1 та виплачено в повному обсязі 21 березня 2025 року, що підтверджується відомостями щодо виплати з пенсійної справи ОСОБА_2 . Отже, вказано, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року по справі № 280/2419/24 виконано відповідачем в повному обсязі відповідно до покладених зобов'язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством.
Ухвалою суду від 22 квітня 2025 року звіт ГУ ПФУ в Запорізькій області про виконання судового рішення у справі № 280/2419/24 прийнято судом.
Таким чином, перерахування коштів позивачу на виконання судового рішення у справі № 280/2419/24 здійснено ані у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей, ані у десятиденний строк з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей, а на виконання вимог ухвал про встановлення звіту про виконання рішення суду.
Відтак, позивач набув право на виплату компенсації втрати частини доходів, у зв'язку із чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
З приводу наявності підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені у відповідності до положень частини 3 статті 107 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV нарахованої виходячи з розрахунку 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 18 вересня 2023 року по 19 березня 2025 року на суму 2 358,94 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 3 статті 107 Закону №1058-IV суми коштів, безпідставно стягнені органами Пенсійного фонду з юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню в триденний строк із дня прийняття рішення виконавчим органом Пенсійного фонду або судом про безпідставність їх стягнення, з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
Як встановлено Запорізьким окружним адміністративним судом в межах адміністративної справи №280/2419/24 органом пенсійного фонду допущено безпідставне стягнення сум пенсії, виплачених надміру ОСОБА_1 у розмірі 2358,94 грн.
При цьому, доказів на підтвердження факту сплати відповідачем пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України при виплаті коштів у сумі 2 358,94 грн., органом пенсійного фонду до суду не надано.
Відтак, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені також підлягають задоволенню.
Зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку щодо протиправності дій ГУПФ в Запорізькій області в частині відмови в нарахуванні та виплаті позивачу пені та компенсації витрат частин грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів та виплат позивачу- при поверненні 20 березня 2025 року - 2 358,94 грн., безпідставно стягнутих пенсійних коштів протягом періоду з 01 жовтня 2023 року по 31 грудня 2023 року.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.
Так, згідно частини першої вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб'єктів владних повноважень.
Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога. Вказане підтверджується роз'ясненням поняття “виходу за межі позовних вимог», наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року “Про судове рішення». Відповідно до пункту 3 цієї постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд враховує, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України).
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що “ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. Так, у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №752/18396/16-а сформульована правова позиція, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістовне наповнення, пов'язане з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може та зобов'язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на необхідність обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу пені та компенсації витрат частин грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів та виплат позивачу- при поверненні 20 березня 2025 року - 2 358,94 грн., безпідставно стягнутих пенсійних коштів протягом періоду з 01 жовтня 2023 року по 31 грудня 2023 року, а також зобов'язання відповідача провести нарахування та сплату пені позивачу відповідно до частини 3 статті 107 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV - нарахованої виходячи з розрахунку 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 18 вересня 2023 року по 19 березня 2025 року на суму 2 358,94 грн., та нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів пенсійних виплат, відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою КМУ від 21 лютого 2001 року № 159.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними допустимими доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат з урахуванням положень статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті пені та компенсації витрат частин грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів та виплат позивачу- при поверненні 20 березня 2025 року - 2 358,94 грн., безпідставно стягнутих пенсійних коштів протягом періоду з 01 жовтня 2023 року по 31 грудня 2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести нарахування та сплату пені ОСОБА_1 відповідно до частини 3 статті 107 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV - нарахованої виходячи з розрахунку 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 18 вересня 2023 року по 19 березня 2025 року на суму 2 358,94 грн., та нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів пенсійних виплат, відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою КМУ від 21 лютого 2001 року № 159.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 16 вересня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов