15 вересня 2025 року Справа № 280/7883/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Мінаєва К.В., перевіривши матеріали позовної заяви
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ),
військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 )
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
09.09.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 1), військової частини НОМЕР_4 (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправною дії відповідача 1 щодо обрахування позивачу грошового забезпечення за період з 20.07.2022 по 19.05.2023, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислювались шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року;
2) зобов'язати відповідача 2 здійснити перерахунок та виплату позивачу за період з 20.07.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, на отримання яких він мав право у вказаний період) шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2481 гривень (за період з 20.07.2022 по 31.12.2022), 2684 гривень (за період з 01.01.2023 по 19.05.2023) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМ України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Всупереч наведеній нормі в позовній заяві не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін.
2. Згідно з частиною першою статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Водночас за вимогами частини другої вказаної статті у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Позивачем визначено двох відповідачів - військову частину НОМЕР_2 та військову частину НОМЕР_4 , проте до позовної заяви долучено лише одну копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами, у зв'язку з чим позовна заява не відповідає вимогам частини першої статті 161 КАС України.
3. Відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
За приписами частини першої-другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Частиною третьою статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно з частинами першою, другою статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
З заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
У рішенні від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду виклав наступну правову позицію: «Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).».
При цьому відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин. Отже, з 01.07.2023 відновлено перебіг строку звернення до суду з вимогами про стягнення належної працівнику заробітної плати.
Таким чином, 01.10.2023 закінчився тримісячний строк для звернення до суду з позовними заявами у спорах, пов'язаних з порушенням законодавства про оплату праці, для осіб, у яких право на звернення до суду виникло у період з 20.07.2022 по 19.05.2023.
Суд зазначає, що позивач 01.09.2025 засобами поштового зв'язку звернувся до суду із позовом щодо здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 20.07.2022 по 19.05.2023.
Ураховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом, суд дійшов висновку, що право на звернення до суду з позовними вимогами за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 не обмежується будь-яким строком, проте 19.07.2022 підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України у редакції норми частини першої статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Судова палата у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 також наголосила, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Відповідно до підпункту 4.3 пункту 4 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 №104), начальник фінансового органу під час зняття військовослужбовців з грошового забезпечення повинен забезпечити їх належним грошовим забезпеченням і не пізніше дня остаточного розрахунку з військовослужбовцем видати грошовий атестат про здійснені виплати та утримання в порядку, установленому цими Правилами.
Згідно з підпунктом 11.1 пункту 11 Правил грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у випадку, зокрема: вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини; звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби).
Отже, під час зняття військовослужбовця з грошового забезпечення з ним має бути проведений повний розрахунок грошового забезпечення та виданий грошовий атестат. Тобто, достеменно про порушення своїх прав на оплату праці позивач повинен був дізнатися після виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 (22.01.2025), під час якого позивачу мав бути вручений грошовий атестат із зазначенням усіх належних позивачу при звільненні виплат грошового забезпечення за кожним з видів.
Таким чином, звернувшись до суду 01.09.2025 із позовними вимогами щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 20.07.2022 по 19.05.2023, позивач пропустив тримісячний строк, установлений частинами першою-другою статті 233 КЗпП України, який сплив 22.04.2025.
До позовної заяви позивач долучив клопотання про поновлення строку звернення до суду, у якій зазначає, що звернувшись із заявою щодо перерахунку грошового забезпечення, позивач не отримав відповіді, та/або будь-якого письмового повідомлення про нараховані та виплачені при звільненні суми, тому звернувшись до суду з позовом не пропустив тримісячний строк. Також просить звернути увагу, що є діючим військовослужбовцем, що впливає на можливість та строк реалізації своїх прав і не вказує на пасивну поведінку.
Разом з тим, позивач не долучив до позовної заяви або клопотання заяву, з якою звертався щодо перерахунку грошового забезпечення, в матеріалах справи наявні лише фіскальні чеки від 10.06.2025 про направлення поштового відправлення, одержувачем яких зазначено військову частину НОМЕР_4 та військову частину НОМЕР_2 . Також відсутні докази проходження позивачем військової служби після виключення його з особового складу військової частини НОМЕР_2 .
Суд враховує обставини щодо введення в Україні воєнного стану та проходження позивачем військової служби, однак неможливість подання позовної заяви у встановлений законодавством строк в результаті дії таких обставин має бути конкретизована (із зазначенням конкретних причин та періоду, протягом якого вони діяли) та підтверджена відповідними доказами, які позивачем надані не були. Лише констатація факту, що позивач є військовослужбовцем не дозволяє суду дійти обґрунтованого висновку про наявність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку. Суд не заперечує, що вказані обставини могли ускладнити дотримання строку на звернення до суду, проте вони не підтверджені достатніми та належними доказами.
Слід зазначити, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено розрахунок грошового забезпечення, з яких складових воно складається, як обраховано та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових.
Обчислення процесуальних строків відбувається не лише з часу, коли дізнався, а й коли міг дізнатися про порушення своїх прав. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Таким чином, судом не встановлено обставин і фактів, які об'єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення за період з 20.07.2022 по 19.05.2023, у тому числі протягом розумного строку до відповідача.
Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За приписами статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачу слід надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду або обґрунтувань, за яких позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущений разом із доказами на підтвердження таких обставин.
У відповідності до частин першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 241, 243, 248 КАС України, суддя
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_4 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви, в якій зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін;
- копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи;
- належним чином оформленої відповідно до статті 167 КАС України заяви про поновлення строків звернення до суду з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, з визначенням обставин, які були б об'єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, суд повертає позовну заяву у відповідності до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя К.В.Мінаєва