15 вересня 2025 року Справа № 280/5493/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул. Крицак Валентини, буд. 6, код ЄДРПОУ 21295057)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
26.06.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення № 084050011135 від 23 травня 2025 р. про відмову у призначенні пенсії Відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління пенсійного фонду України в Херсонській області про відмову у призначенні пенсії гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 від 16.05.2025 року щодо призначення пенсії у зв'язку з наданими додатковими документами з урахуванням висновків суду та зарахувати гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до загального страхового стажу періоди роботи:
- з 10.11.1989 по 10.12.1989 - на посаді каменяра в бригаді кооператива згідно з записом у трудовій книжці НОМЕР_2 від 16.10.1980;
- з 25.12.1989 по 14.12.1990 - на посаді каменяра в Производственному кооперативе «Проминь» УО при УВД З/облисполкома» згідно з записом у трудовій книжці НОМЕР_2 від 16.10.1980 ;
- з 15.12.1990 по 11.06.2001 - на посаді каменяра в Малому предприятии «Глобус» згідно з записом у трудовій книжці НОМЕР_2 від 16.10.1980;
- з 12.06.200 по 31.07.2002 - на посаді каменяра четвертого розряду в ПП ОСОБА_4 згідно з записом у трудовій книжці НОМЕР_2 від 16.10.1980.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплатити гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та інших документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або не точного запису не передбачено. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. За загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист шляхом призначення пенсії.
Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що позивачу було відмовлено в призначені пенсії за віком відповідно статті 26 Закону №1058-IV, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В задоволенні позову просить відмовити.
Ухвалою суду від 01.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи, що суддя Запорізького окружного адміністративного суду Конишева О.В. перебувала у відпустці розгляд справи здійснюється першого робочого дня.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач, 16.05.2025, звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
За принципом екстериторіальності заява від 16.05.2025 розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
За результатами розгляду вищевказаної заяви відповідачем прийнято рішення №084050011135 від 23.05.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - не менше 22 років. За наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж склав 20 років 04 місяці 07 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу не зараховано відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 16.10.1980, оскільки записи внесені з порушенням вимоги Інструкції про порядок введення трудових книжок на підприємствах, закладах і організаціях від 20.06.1974 № 162: - період роботи з 10.11.1989 по 10.12.1989, у графі 4 розділу «На підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер)» дописані іншим чорнилом дати на прийняття та звільнення та дати наказів на прийняття та звільнення; - період роботи за записами з 25.12.1989 по 14.12.1990, у графі 4 розділу «На підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер)» відсутні номера та виправлено дати рішення зборів на прийнятті та звільнення з роботи; - період роботи за записами з 15.12.1190 по 11.06.2001, у графі 4 розділу «На підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер)» відсутній номер рішення зборів на прийняття на роботу, стаж зараховано за даними персоніфікованого обліку з 01.02.1999 по 31.05.2001; - за записами № 19-№23 з 12.06.2001 по 31.07.2002 встановлено розбіжність з відомостями персоніфікованого обліку по ПП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ), стаж зараховано за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку з 01.06.2001 по 09.06.2001, 01.07.2001 по 30.11.2001, з 01.03.2002 по 31.03.2002, з 01.06.2002 по 30.06.2002. Відомості про роботу за записами трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки відповідності даним первинним документам. Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22- 1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Позивач не погоджуючись з таким рішенням відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІУ (далі Закон 1058), Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1 788-ХІІ від 05.11.1991 та іншими нормативно-правовими актами.
Закон 1058 розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 ст. 5 Закону №1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону,
Абзацом 7 частини 2 ст. 5 Закону №1058 передбачено, що виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Закон України від 09.07.2003 № 1058 - IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058) є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері пенсійного забезпечення.
Згідно ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Частиною 1 вищезазначеної статті Закону № 1058-IV передбачено, що у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу у період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025року - від 22 до 32 років; після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу у період з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року від 15 до 24 років.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно норм законодавства, чинного у спірний період роботи позивача, а саме: Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція № 162) було визначено порядок ведення трудових книжок.
З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
Відповідно до п. 2.5 Інструкції № 162 у випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику необхідну допомогу в цьому. Аналогічна правова позиція висловлена у п. 2.6 Інструкції № 58.
Згідно п. 2.8 Інструкції № 162 виправлені відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення і т. ін. мають повність відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У випадку втрати наказу або розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, що не вказані в трудовій книжці. Аналогічна правова позиція висловлена у п. 2.9 Інструкції № 58.
Відповідно до п.2.2 Інструкції №162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Згідно з п.2.3. Інструкції №162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 2.11 Інструкції №162 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Аналогічні за змістом вимоги встановлені пунктом 2.12 Інструкції № 58.
Відповідно до пункту 2.12 Інструкції № 162 зміна записів в трудових книжках про прізвище, ім'я, по-батькові та дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я, по-батькові, тощо) з посиланням на дату та номер цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, попереднє прізвище чи ім'я, по-батькові, дата народження та записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. В такому ж порядку за необхідності вносяться зміни у відомостях щодо освіти, професії, спеціальності.
Аналогічні за змістом вимоги містяться у пункті 2.13 Інструкції № 58.
Також, пунктом 2.13 Інструкції №162 визначено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка, пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.
Згідно з 4.1 Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Таким чином, аналіз вказаних вище правових норм дозволяє дійти до висновку, що обов'язок щодо внесення достовірних відомостей про працівника під час заповнення трудової книжки покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкцій № 162 та № 58.
Крім того, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Отже, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.09.2019р. по справі № 638/18467/15-а зазначено, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
З трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 судом встановлено, що позивач:
у період з 10.11.1989 по 10.12.1989 обіймав посаду каменяра в бригаді кооператива, що підтверджується відповідним записом, засвідченим печаткою та підписом відповідальної на те особи, датою та номером документа, на підставі якого внесено запис до трудової книжки позивача;
у період з 25.12.1989 по 14.12.1990 обіймав посаду каменяра у Виробничому кооперативі «Промінь» УО при УВС З/облвиконкому». Назване підтверджується записами в трудовій книжці позивача, скріпленими печаткою підприємства, підписом відповідальної особи, рішеннями зборів із чітко вказаними датами;
у період з 15.12.1990 по 11.06.2001 працював на посаді каменяра на Малому підприємстві «Глобус» та 11.06.2001 року був звільнений з цієї посади за власним бажанням. Вказане підтверджується відповідними записами в трудовій книжці позивача - 17,18, та, відповідно, вказаними в трудовій книжці позивача документами, на підставі яких його було прийнято на посаду та звільнено;
у період з 12.06.2001 по 31.07.2002 було прийнято на посаду каменяра четвертого розряду, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача, внесеними відповідальною особою, вказаними документами, на підставі яких зроблено запис в трудовій книжці позивача та печаткою підприємства.
Суд наголошує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Крім того, стосовно періоду роботи з 12.06.2001 по 31.07.2002 і встановлених розбіжностей з відомостями персоніфікованого обліку по ПП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ), суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не є відповідальною особою за внесення відомостей персоніфікованого обліку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 10.11.1989 по 10.12.1989, з 25.12.1989 по 14.12.1990, з 15.12.1990 по 11.06.2001, з 12.06.2001 по 31.07.2002 згідно трудової книжки НОМЕР_2 року мають бути зараховані до страхового стажу, оскільки відповідач в силу правових позицій Верховного Суду, що вказані вище, не несе відповідальність за заповнення трудової книжки.
Суд вважає за необхідне зазначити, що орган який призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Однак, відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на отримання додаткових відомостей, на підтвердження обґрунтованості та достовірності, або уточнення даних, що містяться у поданих позивачем документах, в яких зазначені періоди роботи, зокрема, у записах трудової книжки.
Відповідач відмовляючи позивачу у зарахуванні спірних періодів трудового стажу не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 084050011135 від 23.05.2025 про відмову в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Оскільки позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії від 16.05.2025 року досягнув 63 років, мав загальний страховий стажу понад 22 роки, тому останній має право на призначення пенсії за віком на підставі частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо дати призначення пенсії, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія за віком призначається з дня звернення за пенсією. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, тому пенсія позивачу має бути призначена дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 14.05.2025.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).
Судом встановлено, що з метою надання правничої допомоги позивачем було укладено договір про надання професійної правничої допомоги №19/06 від 19.06.2025 з Адвокатським бюро "Данила Тивоненка "Пріоритет".
20.06.2025 сторонами підписаний перелік та вартість послуг за договором, де погоджено надання наступних послуг: консультації - 3 години - 2000,00грн.; складання позову - 5 години - 5000,00грн.; підготовка та подача позову через підсистему "Електронний суд" - 3 година - 1000,00грн.; представництво інтересів клієнта у суді - 3000,00 грн.; перегляд справи в суді апеляційної інстанції - від 6000,00 грн.; перегляд справи у Верховному суді - від 7000,00 грн.
Також визначено, що гонорар сплачується безготівковим переказом або готівкою протягом 30 днів з моменту набрання законної сили рішенням по справі.
23.06.2025 сторонами підписаний акт надання послуг № 1 де підтверджено факт надання та отримання наступних правничих послуг: консультації - 3 години - 2000,00грн.; складання позову - 5годин - 5000,00грн.; підготовка та подача позову через підсистему "Електронний суд" - 3 години - 1000,00грн.; представництво інтересів клієнта у суді - 3000,00 грн. - всього на суму 11000,00грн.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), № 31107/96).
Суд вважає, що в даному випадку, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, сталість судової практики Верховного Суду зі спірного питання, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 11000,00 грн є неспівмірними з обсягом наданих послуг, у зв'язку з чим підлягають зменшенню.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, які стягується, відповідно до статті 139 КАС України, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем по справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул. Крицак Валентини, буд. 6, код ЄДРПОУ 21295057) -задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 084050011135 від 23.05.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 10.11.1989 по 10.12.1989, з 25.12.1989 по 14.12.1990, з 15.12.1990 по 11.06.2001, з 12.06.2001 по 31.07.2002 згідно трудової книжки НОМЕР_2 та призначити з 14.05.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул. Крицак Валентини, буд. 6, код ЄДРПОУ 21295057).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 15.09.2025.
Суддя О.В. Конишева