15 вересня 2025 року (16:00)Справа № 280/4499/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
30.05.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_4 (далі - відповідач 2), в якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо не видачі позивачу довідки про виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями в період з 01.02.2023 по 18.03.2023;
зобов'язати відповідача 1 видати позивачу довідки про виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями в період з 01.02.2023 по 18.03.2023;
визнати протиправною бездіяльність відповідача 2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період з 01.02.2023 по 18.03.2023;
зобов'язати відповідача 2 нарахувати та виплатити позивачу додаткової винагороди, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період з 01.02.2023 по 18.03.2023.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач з 25.02.2022 по 03.04.2023 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 , а з 01.02.2023 по 18.03.2023 був відряджений до ВЧ НОМЕР_4 . Виконував обов'язки старшого бойового медика роти логістики в районах ведення бойових дій, проте за період з 01.02.2023 по 18.03.2023 додаткову винагороду, передбачену постановою №168 не отримав. Вважає, що ВЧ НОМЕР_2 не оформила належним чином документи та не надала їх до ВЧ НОМЕР_4 , в свою чергу ВЧ НОМЕР_4 не виплатила позивачу додаткову винагороду. Зазначає, що у спірний період позивач надавав необхідне медичну допомогу військовослужбовцям автороти та роти логістики ВЧ НОМЕР_2 , проводив медичні огляди. Всі інші військовослужбовці, які виконували завдання у тому ж населеному пункті, додаткову винагороду отримували. На підставі викладеного просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 04.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
19.06.2025 до суду від представника ВЧ НОМЕР_4 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 30709), в якому останній зазначає, що позивач у період з 01.02.2023 по 18.03.2023 перебував у відрядженні у ВЧ НОМЕР_2 , яка не надала довідок про виконання позивачем відповідних завдань, а тому підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди - відсутні.
26.06.2025 від представника ВЧ НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №32029). Зазначає, що для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях необхідні відповідні документи (бойовий наказ, журнал ведення бойових дій, рапорт). Проте, у ВЧ НОМЕР_2 відсутні документи про відрядження позивача з 01.02.2023 по 18.03.2023. Також відносно позивача відсутні документи, передбачені Порядком №260, які б давали можливість зробити висновок про наявність у позивача права на отримання відповідної довідки.
Ухвалою суду від 24.07.2025 від відповідачів витребувані додаткові докази, які надійшли до суду 31.07.2025, 04.08.2025 та 06.08.2025.
Ухвалою суду від 15.09.2025 ВЧ НОМЕР_4 виключено зі складу учасників справи, з огляду на те, що ВЧ НОМЕР_2 є правонаступником ВЧ НОМЕР_4 .
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Позивач у спірний період займав посаду старшого бойового медика роти логістики військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_4 від 04.11.2022 №236 позивач убув у відрядження до ВЧ НОМЕР_2 для виконання робіт по благоустрою основного командного пункту до 03.12.2022.
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_4 від 19.03.2023 №79 позивач вважаться таким, що повернувся з відрядження та приступив до виконання своїх обов'язків з 19.03.2023.
Відповідно до акту проведення службового розслідування, затвердженого командиром ВЧ НОМЕР_2 , щодо неотримання позивачем додаткової грошової винагороди за період з 01.02.2023 по 18.03.2023, вбачається, що у вказаний період позивач був прикомандирований до автомобільної роти ВЧ НОМЕР_2 , де виконував обов'язки старшого бойового медика. У акті встановлено, що позивач за лютий та березень не отримував додаткову винагороду, оскільки його посвідчення про відрядження втрачено і знайти його неможливо. Також у акті зазначено про відсутність документів, які б свідчили про участь позивача у бойових діях. Також, відповідно до пояснень посадових осіб ВЧ НОМЕР_2 , позивач у лютому 2023 року знаходився на ТПУ с.Трудове та виконував обв'язки фельдшера, супроводження хворих, перевірку водіїв та забезпечення медичної підтримки особового складу. Залучався до завантажувально-розвантажувальних робіт майна та озброєння. Також зазначено, що позивач періодично вибував до ВЧ НОМЕР_4 для оформлення відрядження, проте оформити відповідні документи позивачу не вдалось.
У акт службового розслідування зазначено, що позивач дійсно перебував з 01.02.2023 по 18.03.2023 у населеному пункті Трудове Новомиколаївського району Запорізької області, проте документи, що підтверджують участь позивача у бойових діях, які б давали право на отримання додаткової винагороди до ВЧ НОМЕР_4 не надходило.
У акті зазначено, що вбачаються порушення посадовими особами ВЧ НОМЕР_4 документального оформлення відрядження позивача.
З огляду на невидачу позивачу довідки про виконання бойових завдань та невиплату позивачу додаткової грошової винагороди у лютому та березні 2023 року, позивач звернуся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) пунктом 1 якої в редакції від 21.01.2023 було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту другого розділу XXXIV Порядку № 260, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Відповідно до п. 4 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин (пункт 8 розділу XXXIV Порядку № 260).
Враховуючи зазначені норми законодавства, підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів (бойових розпоряджень), журналів бойових дій/ведення оперативної обстановки, бойових донесень або постових відомостей, а також рапортів командира підрозділу про участь військовослужбовця у бойових діях або заходах/виконанні бойових (спеціальних) завдань.
При цьому, виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій не є визначальною (вичерпною) умовою для нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 грн., оскільки відповідно пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 встановлено також такі умови як виконання завдань:
у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Із матеріалів справи судом встановлено, що позивач перебував у відрядженні у населеному пункті Трудове Новомиколаївського району Запорізької області у складі ВЧ НОМЕР_2 . Вказаний факт підтверджений відібраними від військовослужбовців ВЧ НОМЕР_2 поясненнями.
При цьому, як зазначено у акті службового розслідування, документальне оформлення відрядження позивача не здійснене, в діях посадових осіб ВЧ НОМЕР_4 вбачаються порушення щодо документального оформлення відрядження позивача.
Отже, перебуваючи у відрядженні у ВЧ НОМЕР_2 , позивач не мав належним чином оформлених документів про його відрядження.
При цьому, як свідчать пояснення командира автомобільної роти ВЧ НОМЕР_2 , позивач намагався отримати від ВЧ НОМЕР_4 належним чином оформлені документи про відрядження, проте це йому не вдалось.
У відзиві на позовну заяву представник ВЧ НОМЕР_2 зазначає, що оскільки відсутні документи про відрядження позивача, то відсутні підстави для виплати додаткової грошової винагороди.
Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено перебування позивача з 01.02.2023 по 18.03.2023 у відрядженні до ВЧ НОМЕР_2 , а також підтверджено перебування позивача у цей період у населеному пункті Трудове Новомиколаївського району Запорізької області, проте не оформлення посадовими особами ВЧ НОМЕР_2 документів щодо відрядження унеможливило оформлення документів щодо нарахування та виплати позивача додаткової грошової винагороди.
Суд враховує, що в матеріалах справи відсутні журнали бойових дій/ведення оперативної обстановки, бойові донесення або постові відомості, а також рапорти командира підрозділу про участь позивача у бойових діях або заходах/виконанні бойових (спеціальних) завдань, водночас відсутність вказаних документів не залежить від волі позивача та пов'язана із неналежним оформленням документів щодо відрядження позивача.
Згідно з картки особового рахунку ОСОБА_1 . ДГВ у розмірі 30000грн. позивач отримував у грудні 2022 року та січні 2023 року. У лютому та березні 2023 року позивач ДГВ у розмірі 30000грн. не отримував.
Отже, відомості про нарахування позивачу додаткової винагороди у розмірі 30000грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у спірний період відсутні.
З огляду на зазначене, суд вважає, що позивач має право на нарахування та виплату ДГВ у розмірі 30000грн. у період з 01.02.2023 по 18.03.2023 під час його перебування у відрядженні до ВЧ НОМЕР_2 .
Щодо позовних вимог про визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо не видачі позивачу довідки про виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями в період з 01.02.2023 по 18.03.2023, то суд зазначає таке.
Як встановлено судом, позивач звертався до ВЧ НОМЕР_2 із рапортом щодо невиплати йому додаткової грошової винагороди, при цьому, жодних доказів про звернення позивача до відповідачів із рапортом/заявою про надання йому довідки про виконання бойових завдань - до суду не надано.
Відтак, на момент звернення до суду із цим позовом відсутні докази порушення прав позивача щодо невидачі йому довідки, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відтак, враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі ч. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період з 01.02.2023 по 18.03.2023.
Зобов'язати ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 30000,00 грн. за період з 01.02.2023 по 18.03.2023, в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових завдань.
У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 15.09.2025.
Суддя Ю.В. Калашник