09 вересня 2025 рокум. Ужгород№ 260/4732/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дору Ю.Ю.
при секретарі судового засідання Гесня А.О.
за участю:
представника позивача - Андрейчик А. М.,
представника відповідача - Куртинець Л. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні адміністративну справу за позовною заявою Керівника Хустської окружної прокуратури в інтересах держави до Іршавської міської ради Закарпатської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Керівник Хустської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Іршавської міської ради Закарпатської області, яким просить суд: визнати протиправною бездіяльність Іршавської міської ради Закарпатської області щодо невжиття заходів по демонтажу тимчасової споруди, яка виготовлена з металевих листів коричневого кольору, самовільно розміщеної в центральній частині м. Іршава, вул. Білецька, поряд із колишнім приміщенням магазину за старою назвою «Дитячий світ», нинішнього «Копійочка», а саме - з лівої сторони від вказаного магазину за координатами 48,31153*С,2303977*В та зобов'язати вжити заходів з проведення демонтажу вказаної тимчасової споруди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що виконавчим комітетом Іршавської міської ради Закарпатської області прийнято рішення № 53 від 27 травня 2015 року «Про надання дозволу ОСОБА_1 на торгівлю в кіоску», яким надано дозвіл ОСОБА_1 на торгівлю в кіоску, за адресою: м. Іршава (поблизу магазину «Дитячий світ»). Згідно протоколу огляду місця події від 8 жовтня 2024 року проведеного в рамках кримінального провадження №12024078100000216 із залученням сертифікованого інженера землевпорядника (додається) встановлено, що в центральній частині м. Іршава, поряд із колишнім приміщенням магазину за старою назвою «Дитячий світ», нинішня назва «Копійочка», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а саме - з лівої сторони від вказаного магазину за координатами 48,31153*С,2303977*В, станом на 8 жовтня 2024 року розміщена металева тимчасова споруда (далі ТС) під №2, без улаштування фундаменту, висотою 2 метри 20 сантиметрів, шириною 3 метри 20 сантиметрів, глибиною 2 метри, тобто площею 6,4 квадратних метрів, яка виготовлена з металевих листів коричневого кольору, яка не функціонує, тобто підприємницька діяльність у тимчасовій споруді не ведеться. Власник зазначеної ТС не відомий.
Згідно листа Іршавської міської ради від 3 січня 2025 року №01-30/16, встановлено, що за місцем розташування вищевказаної ТС, виконавчим комітетом Іршавської міської ради 21 травня 2021 року за №121 прийнято рішення «Про надання дозволу на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності», на підставі якого, відділом містобудування та архітектури Іршавської міської ради видано паспорт прив'язки тимчасової споруди терміном до 31 грудня 2022 року.
Вказаний паспорт прив'язки був дійсний до 31 грудня 2021 року у подальшому термін дії був продовжений до 31 грудня 2022 року, після чого дія вказаного дозволу щодо розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності міською радою не продовжувалася. Спірна тимчасова споруда протягом тривалого часу ніким не використовується (понад 4 роки), власник невідомий, розміщена без дозволу на земельній ділянці комунальної власності, про, що, відомо органу місцевого самоврядування.
Вищезазначене свідчить про те, що Іршавська міська рада, як уповноважений орган місцевого самоврядування, який повинен здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою, достовірно знаючи про виявлені факти порушення земельного законодавства та законодавства у сфері благоустрою, зокрема ст. 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» не реагує на порушення та не вживає жодних заходів для їх усунення.
Відповідач проти позову заперечив, надіславши відзив. У відзиві вказав, що неодноразово листами звертався до ОСОБА_2 щодо закінчення строку дії паспорта прив'язки тимчасової споруди та необхідності звільнення земельної ділянки. Відповідач заперечує щодо бездіяльності , зазначивши, що законодавством не визначено питання перенесення та демонтажу тимчасових споруд, що унеможливило виконання Іршавською міською радою такого демонтажу.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Представник відповідача проти позову в судовому засіданні заперечила.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
03.07.2025 р. ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Судом встановлено, що виконавчим комітетом Іршавської міської ради Закарпатської області прийнято рішення від 27.05.2015 року № 53 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_1 на торгівлю в кіоску за адресою: АДРЕСА_2 ». Даним рішенням ОСОБА_1 мешканцю АДРЕСА_1 надано дозвіл на торгівлю в кіоску, за адресою: АДРЕСА_2 .
В подальшому 26 квітня 2021 року до Іршавської міської ради звернувся гр. ОСОБА_2 із заявою про надання дозволу на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності за вищевказаною адресою.
Відповідно, рішенням виконавчого комітету Іршавської міської ради від 21.05.2021 року № 121 «Про надання дозволу на розміщення тимчасової споруд для провадження підприємницької діяльності» гр. ОСОБА_2 було надано дозвіл на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 .
На виконання пункту 2.6. вказаного наказу для оформлення паспорта прив'язки ТС гр. ОСОБА_2 звернувся до відділу містобудування та архітектури Іршавської міської ради уповноваженого органу на видачу паспорта прив'язки із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив'язки ТС.
На підставі цього, відділом містобудування та архітектури Іршавської міської ради було видано паспорт прив'язки ТС реєстраційний номер № ТС 10-19/3. Паспорт прив'язки був дійсний до 31.12.2021 року. Потім, за заявою замовника, був продовжений до 31.12.2022 року.
06 лютого 2023 року за № 01-34/311 міською радою було надіслано лист, яким проінформовано гр. ОСОБА_2 , що термін дії паспорту прив'язки ТС № ТС 10-19/3 від 07.06.2021, виданого на підставі рішення виконавчого комітету від 21.05.2021 року № 121 закінчився. Також проінформовано, що відповідно до пункту 2.9 наказу Міністерства Регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» у разі закінчення строку дії, анулювання паспорту прив'язки ТС, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу. Аналогічні листи гр. ОСОБА_2 були надіслані 06 червня 2023 року, 06 березня 2024 року з повідомленням про закінчення терміну дії паспорту прив'язки ТС та з проханням здійснити демонтаж ТС.
Вважаючи, що Іршавська міська рада, як уповноважений орган місцевого самоврядування, який повинен здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою, достовірно знаючи про виявлені факти порушення земельного законодавства та законодавства у сфері благоустрою, зокрема ст. 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» не реагує на порушення та не вживає жодних заходів для їх усунення Керівник Хустської окружної прокуратури звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини статті 5 КАС України, у випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Пунктами 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
Відповідно до ст.ст. 6, 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. З ст. 53 КАС України).
Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 4 ст. 53 КАС України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (ч. 5 ст. 53 КАС України).
При цьому, відповідно до п.п. З, 4 рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 інтереси держави можуть повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В їх основі є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування її економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Тобто, Конституційний Суд України у вказаному рішенні визначив, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави.
Згідно із вказаним рішенням Конституційного Суду України поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Таким органом, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, ч. З ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України та керуються у своїй діяльності, зокрема, Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Законом України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.
Згідно із статтею 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
Статтею 10 даного Закону передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їхніх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Вказані висновки також підтвердив Верховний Суд у постанові від 01.09.2022 у справі № 440/7210/21.
Таким чином, відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, дає підстави для звернення прокурора до суду з цим позовом як самостійний позивач.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та об'єктом права власності українського народу.
Згідно з положеннями до п. а ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України визначено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів, кожне порушення закону щодо безпідставного заволодіння комунальною власністю є порушенням державних інтересів.
Розміщення на земельних ділянках комунальної власності тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності повинно здійснюватися з суворим дотриманням встановленої процедури, а в разі допущення суттєвих порушень такої процедури, уповноважений орган виконавчої влади повинен вжити вичерпних заходів щодо усунення допущених порушень при встановленні ТС на землях комунальної власності, аж до вжиття заходів щодо їх демонтажу.
Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, заходи створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначено Законом України «Про благоустрій населених пунктів».
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Благоустрій населених пунктів передбачає, окрім іншого, створення умов для реалізації прав та виконання обов'язків суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів (пункт 3 частини 1 статті 2 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 вищевказаного Закону, система благоустрою населених пунктів включає, у тому числі, здійснення державного, самоврядного і громадського контролю у сфері благоустрою населених пунктів.
Управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень (стаття 5 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).
Суд відхиляє доводи відповідача щодо того, що порядок розміщення та використання тимчасових споруд, їх демонтажу не врегульовано на загальнодержавному рівні, виходячи із наступного .
Так, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше ЗО квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
Тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності є елементом благоустрою, розміщення якої має відповідати, у тому числі, Єдиним правилам та здійснюватися на підставі дозвільного документу - паспорта прив'язки, який видає (продовжує строк дії) відповідний орган з дотриманням вимог закону. Аналогічна позиція щодо застосування норм права, викладеними у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №821/140/18 та від 24.01.2020 у справі №821/235/18.
Тобто, розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності повинне відповідати всім вимогам закону, містобудівної документації, будівельним, санітарним, протипожежним, екологічним та іншим нормам, державним стандартам і правилам, локальним нормативно-правовим актам органів місцевого самоврядування та іншим актам, дотримання яких вимагається під час перевірки намірів замовника щодо розташування таких споруд.
Відповідність намірів замовника щодо розташування тимчасових споруд вищезгаданим нормативам безперервно повинна бути забезпечена і зберігатись, починаючи з моменту звернення зацікавленої особи за отриманням дозвільного документа у вигляді паспорта прив'язки і згодом, під час вирішення питання про його оформлення (видачу), переоформлення та продовження строку дії, упродовж усього часу розміщення тимчасових споруд.
Недотримання встановлених законодавством вимог щодо розміщення тимчасових споруд погіршує умови для життєдіяльності територіальної громади в цілому та кожного її члена окремо, може загрожувати протипожежній, санітарній та екологічній безпеці тощо, а у спірних правовідносинах - безпеці учасників дорожнього руху та відвідувачів таких споруд, негативно впливає на безпечні для життя і здоров'я умови перебування на території відповідного населеного пункту, створює ризики настання аварій, інших надзвичайних ситуацій.
Відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Відповідно до п. 2.1 Порядку № 244 підставою для розміщення тимчасової споруди с паспорт прив'язки тимчасової споруди.
Згідно з пунктами 2.29, 2.30 Порядку № 244 у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки тимчасової споруди, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу. Розміщення тимчасових споруд самовільно забороняється.
Частиною 4 статті 20 Законом України «Про благоустрій населених пунктів» встановлено, що рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Таким чином, всупереч вищевказаних вимог законодавства України Іршавською міською радою не здійснено владних управлінських функцій у сфері благоустрою громади, у тому числі не вжито заходів із демонтажу елементів благоустрою.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постановах від 13.11.2018 у справі № 910/2145/18, від 27.11.2018 у справі №910/2686/18 та від 12.12.2018 у справі № 826/10330/17, дії з демонтажу с заходами з відновлення благоустрою населеного пункту (демонтаж - роботи щодо відновлення території благоустрою) покладені на відповідні органи, в тому числі і на органи місцевого самоврядування на території яких допускається порушення вимог земельного законодавства.
Статтею 5 Конституції України закріплено, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
За приписами ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Відповідно до ст. 10 Закону міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
Законом України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.
Таким чином. Закон України «Про благоустрій населених пунктів» наділяє повноваженнями міські ради та їх виконавчі органи здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів.
Згідно вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів» дії з демонтажу елементів благоустрою є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту (демонтаж - це роботи щодо відновлення об'єкту благоустрою території).
Згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.06.2019 у справі № 914/1092/18, орган місцевого самоврядування наділений контролюючими повноваженнями та здійснює владні управлінські функції у сфері благоустрою міста, приймає рішення про демонтаж та вживає заходи із демонтажу елементів благоустрою.
Враховуючи викладене, органом, який допустив протиправну бездіяльність в даному випадку є Іршавська міська рада Закарпатської області, яка має належні і достатні повноваження для подальшого демонтажу розміщення тимчасової споруди.
При цьому, за висновками Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постановах від 13.11.2018 у справі № 910/2145/18, від 27.11.2018 у справі №910/2686/18 та від 12.12.2018 у справі № 826/10330/17, дії з демонтажу є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.06.2019 у справі №209/5369/15, демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд переслідує легітимну мету контролю органами місцевого самоврядування благоустрою населеного пункту.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2019 у справі № 920/447/18 наголосила, що бездіяльність міської ради щодо захисту законних інтересів територіальної громади, а саме - невжиття, всупереч своїм повноваженням щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель, заходів щодо усунення порушень земельного законодавства, свідчить про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави.
У постанові від 15.05.2019 у справі № 688/4324/16-а Верховний Суд зазначив, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у не прийнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Відсутність будь-яких реальних дій Іршавської міської ради Закарпатської області щодо здійснення організації заходів з демонтажу самовільно розміщеної тимчасової споруди в центральній частині м. Іршава, по вул. Білецька, поряд із колишнім приміщенням магазину, за старою назвою «Дитячий світ», а тепер магазину, який називається «Копійочка», що знаходиться за адресою м. Іршава, вул. Білецька, а саме - з лівої сторони від вказаного магазину за координатами 48,31153*С,2303977*В порушує умови благоустрою на території громади, створює передумови для зловживань під час встановлення тимчасових споруд, що може створювати у громадян враження бездіяльності влади міста у вирішенні завдань, які прямо віднесені до їх компетенції.
Листом від 27 березня 2025 року №01-30/913 Іршавська міська рада інформувала окружну прокуратуру, про те, що уповноваженого органу, відділу або особи з проведення демонтажу некапітальних споруд або засобу зовнішньої реклами у міській раді не створено. Порядок демонтажу некапітальних споруд та засобів зовнішньої реклами в м. Іршава не приймався.
Спірна тимчасова споруда протягом тривалого часу ніким не використовується (понад 4 роки), власник невідомий, розміщена без дозволу на земельній ділянці комунальної власності, про, що, відомо органу місцевого самоврядування.
Отже, вищевказане свідчить про те, що Іршавська міська рада, як уповноважений орган місцевого самоврядування, який повинен здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою, достовірно знаючи про виявлені факти порушення земельного законодавства та законодавства у сфері благоустрою, зокрема ст. 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» не реагує на порушення та не вживає жодних заходів для їх усунення.
В статті 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», зазначено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється міськими радами, а для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, в тому числі організації озеленення, створення місць відпочинку громадян, тощо.
Відповідно до п. 44 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» на засіданнях міської ради вирішуються питання про встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень міських рад належить, у тому числі затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.
Невжиття заходів, спрямованих на демонтаж тимчасової споруди, тобто без відповідного дозволу органів місцевого самоврядування, суперечить засадам містобудівної діяльності в Україні та земельному законодавству, є перешкодою у розв'язанні питань прогнозування розвитку, планування і забудови населених пунктів, регулювання земельних відносин, створення соціальної, інженерної і транспортної інфраструктури міста та призводить до порушення майнових інтересів держави.
Отже, в ході судового розгляду було встановлено протиправну триваючу бездіяльність Іршавської міської ради , яка полягає у не вжитті заходів по демонтажу тимчасової споруди, яка виготовлена з металевих листів коричневого кольору, самовільно розміщеної в центральній частині м. Іршава, вул. Білецька, поряд із колишнім приміщенням магазину за старою назвою «Дитячий світ», нинішнього «Копійочка», а саме - з лівої сторони від вказаного магазину за координатами 48,31153*С,2303977*В .
Разом з тим, позовна вимога зобов'язати Іршавську міську раду знести вищевказану тимчасову споруду до задоволення не підлягає, виходячи із наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, вже під час судового розгляду, виконавчим комітетом Іршавської міської ради було прийняте рішення №222 від 31.07.2025 р. «Про надання дозволу на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності» згідного якого попередньому користувачу спірної тимчасової споруди ОСОБА_2 було надано новий дозвіл на її розміщення за вищевказаною адресою. Підставою для такого рішення була заява ОСОБА_2 від 04.07.2025 р.
За таких обставин суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги зобов'язати Іршавську міську раду вжити заходів з проведення демонтажу вказаної тимчасової споруди, оскільки попередньому користувачу тимчасової споруди було надано новий дозвіл на її розміщення за вищевказаною адресою. Отже за таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 6, 72-77, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Керівника Хустської окружної прокуратури в інтересах держави (90400, Закарпатська область, м. Хуст, вул. 900-річчя Хуста, буд. 16) до Іршавської міської ради Закарпатської області (90100, Закарпатська область, м. Іршава, пл. Народна, буд. 2, код ЄДРПОУ 35443553) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність протиправною Іршавської міської ради Закарпатської області щодо невжиття заходів по демонтажу тимчасової споруди, яка виготовлена з металевих листів коричневого кольору, самовільно розміщеної в центральній частині м. Іршава, вул. Білецька, поряд із колишнім приміщенням магазину за старою назвою “Дитячий світ», нинішнього “Копійочка», а саме - з лівої сторони від вказаного магазину за координатами 48,31153*С,2303977*В .
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 16.09.2025 року
СуддяЮ.Ю.Дору