16 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/12304/25
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 у відповідності до частини 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити з 20 січня 2025 року ОСОБА_1 у відповідності до частини 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсію за віком, з урахуванням стажу, що підтверджується дублікатом трудової книжки від 14.11.2007 серії НОМЕР_1 , у тому числі з урахуванням періодів роботи, згідно з архівними довідками №41 від 17 листопада 2021 року, №05-07-07/951 від 21 жовтня 2021 р., №05-07-07/952 від 21 жовтня 2021 р., №2889/03-01 та №2890/03-01 від 03 листопада 2021 р., а також період догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії. За принципом екстериторіальності її заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яким було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивачка вважає рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки всі вказані періоди роботи підтверджуються записами її трудової книжки. Вказане і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області заперечуючи проти позову, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 20.01.2025 позивачка звернулась із заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (за місцем проживання). 27.01.2025 за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області розглянуто заяву та додані до неї документи та прийнято рішення №064350008233 про відмову в призначені пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 21 рік. Вік позивачки 63 роки. Страховий стаж становить 17 років 05 місяців 28 днів. За результатом розгляду документів, до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 01.09.1978 по 08.04.1987 згідно дублікату трудової книжки ( НОМЕР_2 від 14.11.2007), оскільки дублікат трудової книжки заповнений з порушенням вимог п. 5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 10 (записи про періоди робіт до дати заведення дублікату трудової книжки не підтверджено довідками). Також не взята до уваги довідка від 17.11.2021 за № 41, яка видана приватним акціонерним товариством «Промхіммонтаж», оскільки зазначене в ній прізвище ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним заявниці. Крім того, до страхового стажу не зараховано період роботи з 27.03.1986 по 08.04.1987 згідно архівної довідки від 21.10.2021 за № 05-07-07/951, яка видана виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради, оскільки в документі відсутній наказ про звільнення. Зарахування до страхового стажу періоду роботи згідно архівної довідки про заробітну плату виконавчого комітету Костянтинівської міської ради від 21.10.2021 за № 05-057-07/952, можливо за результатами проведення зустрічної перевірки органами Пенсійного фонду та за умови підтвердження факту роботи. Період трудової діяльності згідно архівних довідок від 03.11.2021 за № 2889/03-01 та 2890/03-01, виданих трудовим архівом Лисичанської територіальної громади, можливо врахувати до страхового стажу також за результатами проведення зустрічної перевірки органами Пенсійного фонду та за умови підтвердження факту роботи. До страхового стажу не враховано період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), оскільки в документі відсутня відмітка про отримання дитиною паспорта. Водночас, до заяви сканкопію паспорта не долучено. Право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону, з урахуванням наявних документів, позивачка набуде після досягнення 65-річного віку, з 24.09.2026. На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області заперечуючи проти позову, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому навів доводи, викладені аналогічним доводам Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у відзиві на позов.
На підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивачка - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , 20.01.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою (з доданими документами) про призначення пенсії за віком.
Подана заява була опрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за принципом екстериторіальності згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.
27.01.2025 за наслідками розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області було прийнято рішення № 064350008233, яким позивачці було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 21 рік.
Також у вказаному рішенні зазначено, що вік заявниці 63 роки. Страховий стаж становить 17 р. 5 м. 28 д. За результатом розгляду документів, до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 01.09.1978 по 08.04.1987 згідно дублікату трудової книжки ( НОМЕР_2 від 14.11.2007), оскільки дублікат трудової книжки заповнений з порушенням вимог пункту 5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 10 (записи про періоди робіт до дати заведення дублікату трудової книжки не підтверджено довідками). Для зарахування вказаних періодів необхідно надати належним чином оформлені довідки, видані за місцем роботи (правонаступником/архівним відділом) на підставі первинних документів, та довідки про перейменування (в разі необхідності). Разом з тим, не взята до уваги довідка від 17.11.2021 за № 41, яка видана приватним акціонерним товариством «Промхіммонтаж», оскільки зазначене в ній прізвище ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним заявниці. Крім того, до страхового стажу не зараховано період роботи з 27.03.1986 по 08.04.1987 згідно архівної довідки від 21.10.2021 за № 05-07-07/951, яка видана виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради, оскільки в документі відсутній наказ про звільнення. Водночас, зарахування до страхового стажу періоду роботи згідно архівної довідки про заробітну плату виконавчого комітету Костянтинівської міської ради від 21.10.2021 за № 05-057-07/952, можливо за результатами проведення зустрічної перевірки органами Пенсійного фонду та за умови підтвердження факту роботи. Разом з тим, період трудової діяльності згідно архівних довідок від 03.11.2021 за № 2889/03-01 та 2890/03-01, виданих трудовим архівом Лисичанської територіальної громади, можливо врахувати до страхового стажу також за результатами проведення зустрічної перевірки органами Пенсійного фонду та за умови підтвердження факту роботи. До страхового стажу не враховано період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), оскільки в документі відсутня відмітка про отримання дитиною паспорта. Водночас, до заяви сканкопію паспорта не долучено. Право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону, з урахуванням наявних документів, заявниця набуде після досягнення 65-річного віку, з 24.09.2026.
Відповідно до записів у дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_2 , заповненої 14.11.2007, позивачка у спірний період працювала:
- з 01.09.1978 по 08.04.1987 - в Костянтинівському міськхарчторзі.
Загальний страховий стаж позивачки складає 17 років 5 місяців 28 днів, що підтверджується формою РС-право.
Спірним питанням у даній справі є наявність страхового стажу не менше 21 рік та правомірність незарахування відповідачем до страхового стажу спірних періодів роботи позивачки.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних мотивів.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058).
Статтею 1 Закону №1058 встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Частиною другою статті 24 Закону №1058 передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною другою статті 24 Закону №1058 передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частина перша статті 26 Закону №1058 визначає, що право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 років; після досягнення віку 65 років - за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 року.
Перевіряючи правомірність незарахування до загального страхового стажу позивачки періоду роботи з 01.09.1978 по 08.04.1987, суд врахував таке.
До набрання чинності Законом № 1058-IV стаж роботи для призначення пенсії регламентувався Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені статтею 56 Закону № 1788-XII.
Відповідно до абзацу першого статті 56 Закону № 1788-ХІI до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із пунктом «а» абзацу третього статті 56 Закону № 1058-ІV до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно із пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 17 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Згідно із пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу й (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений Ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно з пунктами 2.11. та 2.12. Інструкції, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки; Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа/ відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства! (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємству засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58)
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Наведене вище, узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 № 68/975/17.
Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
На підтвердження факту трудової зайнятості позивачки у період з 01.09.1978 по 08.04.1987, суд вказує, що такий підтверджується належними записами дублікату трудової книжки серії НОМЕР_2 від 14.11.2007, отже вказаний період роботи має бути зарахований Пенсійним органом до страхового стажу позивачки.
Щодо неприйняття підтверджуючої довідки від 17.11.2021 за № 41, виданої Приватним акціонерним товариством «Промхіммонтаж» про роботу позивачки у період з 29.04.1987 по 11.02.1988, оскільки зазначене в ній прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним - ОСОБА_3 , суд зазначає, що з наявних матеріалів справи та доданих позивачкою до заяви про призначення пенсії документів, можливо ідентифікувати особу позивачки. Ризик будь якої помилки державного та іншого органу має покладатися на саму державу та орган, і помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавлених осіб.
Суд не виключає того, що при заповненні довідки дійсно допущена описка у написанні прізвища позивачки, що цілком ймовірно обумовлена орфографічною неточністю в написані її прізвища російською мовою. Однак, суд зауважує, що такий факт має бути належним чином підтверджений.
Разом з цим, слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачкою документів про призначення пенсії було недостатньо, то територіальне управління Пенсійного фонду України мало всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивачки, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини.
Суд зазначає, що помилка у написанні прізвища позивачки у архівній довідці не може бути підставою для незарахування трудового стажу, оскільки це є надмірним формалізмом та вказана помилка не може нівелювати відомості інших документів, позбавивши позивачку права на належне пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим, суд не бере до уваги посилання відповідачів на те, що у архівній довідці прізвище позивачки « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним, де зазначено прізвище « ОСОБА_3 ».
Щодо неприйняття архівної довідки від 21.10.2021 № 05-07-07/951, виданої виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради, оскільки в документі відсутній наказ про звільнення, суд також наголошує, що вказане не може слугувати підставою для незарахування спірних періодів роботи позивачки, тому така довідка має бути прийнята Пенсійним органом при призначенні позивачці пенсії.
Щодо незарахування періоду догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), оскільки в документі відсутня відмітка про отримання дитиною паспорта, суд звертає увагу позивачки, що у розписці-повідомленні про надані документи разом із заявою про призначення пенсії, відсутня у переліку копія паспорту дитини на ім'я ОСОБА_4 .
Така копія була надана до суду та не була предметом розгляду органами Пенсійного фонду України, тому позивачка не позбавлена права додати до територіального органу Пенсійного фонду України копію паспорта ОСОБА_4 для прийняття рішення про зарахування до загального страхового стажу періоду догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи згідно з архівною довідкою про заробітну плату виконавчого комітету Костянтинівської міської ради від 21.10.2021 за № 05-057-07/952 та згідно з архівними довідками від 03.11.2021 за № 2889/03-01 та 2890/03-01, виданих трудовим архівом Лисичанської територіальної громади, у спірному рішенні відповідачем зазначено, що за результатами проведення зустрічної перевірки органами Пенсійного фонду та за умови підтвердження факту роботи, такі періоди можливо зарахувати.
Разом з цим, суд акцентує увагу відповідачів на тому, що у разі відсутності в трудовій книжці записів відповідних записів, Пенсійний фонд, керуючись частиною 3 статті 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, має право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
В той же час, відповідачі не надали жодних доказів, що ними були здійсненні дії спрямовані на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити вказаний вище стаж, зокрема, матеріали справи не містять доказів, що відповідачами було надіслано запити на підприємство де працювала позивачка для підтвердження спірного стажу останньої.
Крім того, відповідачам слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачкою документів про призначення пенсії було не достатньо чи вони викликають сумнів, то орган пенсійного фонду мав усі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивачки, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачці надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявницю по спільній з нею роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявниці.
Також суд наголошує, що згідно із частиною першою статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості та достовірності таких документів, записів трудових книжок, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 27.01.2025 № 064350008233, прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення і не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, відповідно це рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню судом.
Разом з цим позовні вимоги в частині про визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки належним способом захисту є саме скасування рішення.
Визначаючись щодо вимог зобов'язального характеру, суд враховує наступне.
У постанові Верховного суду від 06.03.2019 року по справі № 1640/2594/18 судом зазначено, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Суд зауважує, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної норми у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, зобов'язання судовим рішенням суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
Відтак, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Разом з тим, суд зауважує таке.
У справі, яка розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом пенсійного органу визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, рішенням якого позивачці відмовлено в призначені пенсії за віком.
Оскільки призначення, перерахунок та виплата пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу, суд дійшов висновку, що з метою захисту порушеного права позивачки слід зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, як орган, який за принципом екстериторіальності уповноважений на вирішення питання щодо призначення позивачці пенсії за віком, повторно розглянути заяву позивачки від 20.01.2025 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Відповідно до частини першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що фактично позовні вимоги задоволені, оскільки рішення про відмову в призначенні пенсії визнано протиправним та скасовано, а вимога про зобов'язання вчинити певні дії є похідною, суд дійшов висновку щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирська область, 10003, ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, ЄДРПОУ: 20632802) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 27.01.2025 № 064350008233 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 20.01.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням правових висновків суду, висловлених за наслідками розгляду цієї справи.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 16 вересня 2025 р.
Суддя Т.О. Шувалова