16 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/7958/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 Десантно-штурмових військ Збройних сил України про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
1. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплати грошової компенсації вартості за не отримане речове майно під час проходження військової служби за весь період військової служби.
2. зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 скласти довідку про вартість неотриманого речового майна, з визначеною закупівельною вартістю на предмети речового майна вказаного в довідники цін ЦУРЗ на 2024 рік, за весь час проходження військової служби.
3. зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 ознайомити ОСОБА_1 з довідкою про вартість неотриманого речового майна, з визначеною закупівельною вартістю на предмети речового майна вказаного в довідники цін ЦУРЗ на 2024 рік, за весь час проходження військової служби, надіславши йому 1 примірник такої довідки на адресу Позивача, вказану в Позовної заяві.
4. зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно під час проходження військової служби.
5. зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 повідомити про нарахування ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно під час проходження військової служби, надіславши йому 1 примірник такої довідки на адресу Позивача, вказану в Позовної заяві.
6. зобов'язати Командира військової частини НОМЕР_2 , зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 - розпорядника коштів, організувати своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення Позовної заяві.
7. зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно під час проходження військової служби в Військовій частині НОМЕР_2 .
8. зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 внести зміни до наказу №373 від 20.12.2024 року та вказати вартість неотриманого речового майна на момент звільнення, вказавши дату та передумову внесення змін.
В обґрунтування позову зазначає, що при звільненні зі військової служби позивачу не виплачена компенсація за неотримане речове майно.
Ухвалою від 09.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Військова частина НОМЕР_2 подала письмовий відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що відповідачем-1 здійснювалися організаційні заходи щодо забезпечення позивача речовим майном шляхом надання можливості його отримання, але він відмовився від його отримання. По даному факту було складено відповідний Акт про відмову від отримання речового забезпечення військовослужбовцем від 20.06.2024, процес надання манна та складання акту супроводжувався відео фіксацією.
Позивач надав відповідь на відзив, в якому просив позов задовольнити повністю.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 06.12.2023 призваний до лав ЗСУ, відповідно до мобілізаційного плану та зарахованих до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 (а.с. 11).
06.12.2024 позивач подав рапорт про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно (а.с. 13), яке зареєстроване 19.12.2024 за вх. № 9403 та рапорт про видачу довідки про вартість неотриманого речового майна (а.с. 46), яке зареєстроване 10.12.2024 за вх. № 9311.
20.12.2024 наказом № 373 (а.с. 10) позивача виключено зі списків особового складу частини.
Не отримавши компенсації вартості за неотримане речове майно під час проходження військової служби, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам.
Щодо вимоги 1, 2, 4, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до статті першої Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною першою та другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частина 1 статті 9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу перший пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 № 178 (далі - Порядок №178) виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно з пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Пунктом 4 Порядку №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Відповідно до пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 (далі - Інструкція №232), військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
При цьому, порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
З наведених законодавчих приписів випливає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Суд не може погодитися з доводами відповідача, що на позивача, як військовослужбовця, призваного на військову службу за мобілізацією, не поширюються положення частини 2 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ щодо виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям.
За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Позивач, як особа, призвана на військову службу за частковою мобілізацією, є військовослужбовцем та на нього поширюються всі права та пільги для військовослужбовців, зокрема, і право на виплату компенсації замість речового майна.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 подав рапорт від 06.12.2024, в якому просив виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно за період служби, оскільки таку компенсацію він не отримував (а.с. 13).
При цьому, у своєму рапорті від 06.12.2024 (а.с. 46) позивач просив відповідача видати йому довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на день звільнення з військової служби, а тому відповідач зобов'язаний видати позивачу відповідну довідку.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання грошової компенсації за неотримане ним речове майно при звільненні.
Суд вважає помилковими посилання відповідача, як на підтвердження відсутності у позивача права на таку компенсацію, на пункт 17 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 29.04.2016 №232 (надалі Інструкція №232), відповідно до якого мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються.
Так, відповідно до пункту першого вказаної Інструкції ця Інструкція визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці), в той час, як Порядком №178 визначається саме механізм виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Згідно з пунктом 4 Інструкції №232 Військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Тобто, пункт 17 розділу ІІІ Інструкції №232 передбачає лише обмеження права військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період під час звільнення на отримання речового майна, яке не було отримане під час проходження служби, проте жодним чином не позбавляє їх права на отримання компенсації за неотримане речове майно, право на яку вони мають у відповідності до Закону № 2011-ХІІ.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати позивачу компенсації за неотримане речове майно протиправною та зобов'язання військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за неотримане речове майно, та видати йому довідку про вартість речового майна підлягають задоволенню.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 820/3719/17.
Щодо вимог 6 та 7, то вони не підлягають задоволенню, оскільки дії (бездіяльність) військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно не є предметом спору, в матеріалах справи відсутні та учасниками справи не надано доказів перебування позивача на фінансовому або речовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 .
Щодо вимог 3, 5, 8, то вони задоволенню не підлягають, оскільки на момент звернення до суду з позовною заявою відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача щодо відмови у ознайомленні з довідкою, не повідомлення про нарахування грошової компенсації та не внесення змін до наказу не було, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню, так як відповідно до матеріалів справи, відповідач ніяких дій не вчиняв, а тому і відсутні підстави вважати, що права позивача порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_5 ) задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належало до видачі, та не проведення виплати компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, станом на день звільнення з військової служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належало до видачі, станом на день звільнення з військової служби та виплатити на підставі неї грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк