Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 вересня 2025 року Справа№640/16189/20
Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16.09.2025 Справа№640/16189/20
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши матеріали адміністративної справи №640/16189/20 за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ ВП 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.04.2020 №1181303-3313-2615, яким нараховано суму податкового зобов'язання за податковий період 2020 за платежем: земельний податок з фізичних осіб в сумі 27519,06 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 є платником податків, та є власником нерухомого майна (нежитлове майно) за адресою: АДРЕСА_2 . Засобами поштового зв'язку позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 01.04.2020 №1181303-3313-2615 з якого вбачається, що за позивачем рахується сума податкових зобов'язань за податковий період 2020 року за платежем: земельний податок з фізичних осіб в сумі 27519,06 грн.
Позивач вважає податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте з порушеннями діючого законодавства, оскільки він не володіє жодними зареєстрованими речовими правами на земельну ділянку за адресою знаходження нежитлових приміщень належних позивачу, які є вбудованими в житловий будинок.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження та запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву.
12.08.2020 ГУ ДПС у м. Києві надало відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову, звертає увагу суду на те, що згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Відповідно до ст. ст. 269, 270 ПКУ платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об'єктом оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Згідно даних контролюючого органу фізична особа ОСОБА_1 перебуває на обліку, як платник земельного податку за земельною ділянкою під нежитловим приміщенням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0.008553 га., яка відноситься до 79-ї економіко-планувальної зони. Грошова оцінка в межах зани з 01.01.2016 становить 3768,67 грн./кв.м.
Представник позивача скористався правом надання відповіді на відзив на адміністративний позов в якому зазначив, що позивач не є та не був власником чи землекористувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, представник позивача наголосив, що відповідно Державного реєстру прав на нерухоме майно відсутні будь-які зареєстровані права щодо земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_2 . Отже, земельна ділянка за вказаною адресою не є сформованою, оскільки не була відведена жодному землекористувачу.
26.05.2025 адміністративна справа №640/16189/20 надійшла до Донецького окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Зеленову А.С.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.06.2025 адміністративну справу №640/16189/20 прийнято до провадження. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Розгляд справи розпочато спочатку.
У період з 01.09.2025 по 15.09.2025 судді Зеленову А.С. надана відпустка.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.09.2025 замінено відповідача по справі.
Відповідач також скористався правом надання відзиву та додаткових пояснень, з яких вбачається. що позивач набув право власності на нежитлову будівлю 26.04.2011, тобто до зміни правового регулювання п.287.6 ст.287 ПКУ (01.01.2015 року), то у такого виник обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, саме з моменту набуття права власності на такий об'єкт нерухомого майна і такий обов'язок продовжує існувати не зважаючи на зміну правового регулювання п287.6 ст.287 з 01.01.2015.
Відповідачем, зазначено, що при розрахунку земельного податку позивачу було використано інформацію, яка була зібрана контролюючим органом в межах своїх повноважень делегованих законодавчими нормативними актами, які діють для повноцінного та ефективного виконання завдань та функцій контролюючого органу.
Заяв із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від сторін не надійшло.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до частини 1 статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази і відзив, встановив наступне.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач є власником нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, будинок номер 22, що придбані позивачем відповідно до Договорів купівлі-продажу нежилого приміщення від 26.04.2011.
На час виникнення спірних правовідносин за означеними нежитловими приміщеннями не оформлені земельні ділянки, що не заперечується сторонами.
Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.04.2020 №1181303-3313-2615, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2020 у розмірі 27519,06 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 286.5 статті 286 розділу XIII Податкового кодексу України.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПКУ) податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого орган (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючи органом у випадках, передбачених ПК України.
Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПКУ грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-ІП (далі - Земельний кодекс), а справляння плати за землю розділом XII «Податок на майно» Податковим кодексом України.
Згідно вимог ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону.
Так, відповідно до ст.ст. 269, 270 ПКУ платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об'єктом оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПКУ плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до вимог п. 286.5 ст. 286 ПКУ, нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ.
Статтею 120 Земельного кодексу визначено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Згідно з п. 287.1 ст. 287 ПКУ власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб відповідно до п. 286.6 ст. 286 ПКУ.
Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення ст. 377 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс).
Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-ІУ.
Нормою п. 287.6 ст. 287 ПКУ. законодавець пов'язував обов'язок сплати податку за земельні ділянки з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці (до 01.01.2015 року) та з моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (після 01.01.2015 року).
Зважаючи на те, що позивач набув право власності на нежитлову будівлю 26.04.2011 року, тобто до зміни правового регулювання п, 287.6 ст. 287 ПКУ (01,01.2015 року ), то у такого виник обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, саме з моменту набуття права власності на такий об'єкт нерухомого майна і такий обов'язок продовжує існувати не зважаючи на зміну правового регулювання п. 287.6 ст. 287 ПКУ з 01.01.2015.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування п. 287.6 ст. 287 ПКУ у подібних правовідносинах зазначено у постановах Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 804/5488/16 від 11.12.2018 у справі № 804/5486/16.
Пунктом 287.6 ст. 287 ПКУ встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно
Тобто, фізична особа-власник приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
З урахуванням викладеного, у разі придбання будівлі або споруди на підставі цивільно- правової угоди, фізична особа (фізична особа - підприємець) повинна з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно сплачувати земельний податок на загальних підставах за земельну ділянку, на якій розташована така будівля (споруда, її частина), з урахуванням площі прибудинкової території.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 07.07.2015 року справа № 21-775а15.
Отже, оскільки позивач є власником нежитлового приміщення, за земельну ділянку під яким відповідачем нараховано земельний податок, виходячи із принципу пріоритетності норм ПКУ над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 ПКУ, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Враховуючи вищенаведене, та, зокрема, приписи ст. 206 Земельного кодексу, а саме, що використання землі в Україні є платним, ОСОБА_1 як власник нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 , є платником земельного податку з дати Державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Аналогічні правові позиції щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлені Верховним Судом у постанові від 02 грудня 2015 у справі 826/3130/15, у постанові від 07 липня 2015 у справі № 826/12388/13-а, від 19 червня 2018 року у справі № 826/8009/16, від 23 травня 2019 року у справі № 826/1430/16, у постанові від 11 червня 2019 у справі № 826/14720/16, у постанові від 14 лютого 2019 у справі № 820/855/17, у постанові від 13 березня 2019 у справі № 808/8734/15, у постанові від 14 травня 2019 у справі № 826/13773/16. у постанові від 12.03.2019 у справі № 826/11633/16.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податку зобов'язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволені поозву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ: 43141267, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.
Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 16.09.2025.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повідомити сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі “Електронний суд».
Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.
Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов