Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 вересня 2025 року Справа№826/18090/16
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛ-ПАК" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за участі:
секретаря судового засідання Столяренко Я.С.
від відповідача: Хоменко А.О. (в режимі відеоконференції)
Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЛ-ПАК" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2016 №0002661201 (форма «Ш»).
За змістом позову оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на прибуток. Позивач зауважив на протиправності застосування до нього штрафних санкцій та зазначив, що платіжними дорученнями від 20.05.2014 № 9226, від 28.11.2014 № 10336 та від 16.12.2014 № 10470 (тобто, термін визначений нормами пункту 57.1 статті 57, пункту 295.3 статті 295 Податкового кодексу України) сплатив податок на прибуток за звітний податковий період 2014 рік в сумі 36000,00 грн, 18000,00 грн та 10800,00 грн, втім у зазначених платіжних дорученнях замість коду платежу 11024000, встановленого для податку на прибуток зазначив код 11021000, що призначений для зарахування авансових внесків з податку на прибуток з дивідендів. Посилаючись на фактичне зарахування коштів до бюджету (на бюджетний рахунок для сплати авансових внесків з податку на прибуток) позивач зауважував на відсутності підстав для застосування штрафу на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову. У наданому до суду відзиві на позов відповідач зазначив, що камеральною перевіркою встановлено порушення товариством позивача термінів сплати податку на прибуток у загальній сумі 63010,00 грн (затримка більше 30 днів), що з урахуванням пункту 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України свідчить про правомірність застосування до позивача штрафної санкції в сумі 12602,00 грн. (63010,00х20%) та відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким такі санкції застосовано.
В судовому засідання представник відповідача підтримав наведені доводи, які викладено у відзиві на позовну заяву, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2016 відкрито провадження у справі, ухвалою від 18.03.2019 постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
13.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-ІХ), який набрав чинності 15.12.2022.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, цю справу передано на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
27.03.2025 проведений автоматизований розподіл судової справи між суддями Донецького окружного адміністративного суду, за результатами якого адміністративна справа передана на розгляд судді Михайлик А.С.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.04.2025 прийнято до провадження справу, вирішено розгляд справи розпочати спочатку у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вирішено ряд процесуальних питань.
Ухвалою від 02.06.2025 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження справу, підготовче засідання у справі призначено на 16.06.2025. Ухвалою від 16.06.2025 замінено відповідача у справі з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві.
Через неявку позивача до підготовчого засідання, призначеного на 16.06.2025 судове засідання було відкладено на 02.07.2025. Підготовче засідання, призначене 02.07.2025 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, наступне судове засідання було призначено на 11.07.2025. Через неявку позивача судові засідання відкладалися на 22.07.2025, 05.08.2025, 12.08.2025 та 08.09.2025. Ухвалою від 08.09.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.09.2025.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЛ-ПАК» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом 31867211. Згідно з відомостями реєстру адресою позивача є: 01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 10/10, оф. 61
09.06.2016 Головним державним інспектором відділу адміністрування ДПІ управління податків і зборів з юридичних осіб Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 в порядку статті 76 розділу II Податкового кодексу України проведено камеральну невиїзну перевірку з питання несвоєчасності сплати податку на прибуток Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕЛ-ПАК», про що складено акт №203/26-55-12-01 (арк. справи 25-26).
Відповідно до висновків акту від 09.06.2016 №204/26-55-12-01 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податків до бюджету під час перевірки встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, визначених пунктом 57.1статті 57 Податкового кодексу України. Так, згідно з актом, податкові зобов'язання з податку на прибуток за декларацією від 10.02.2015 № 9080589711 кінцевим строком сплати 12.03.2015 в сумі 36 000,00 грн та 27010,0 грн сплачено 02.06.2015 із затримкою на 83 дні.
09.06.2016 на підставі акту №204/26-55-12-01 та пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0002661201 форми «Ш», яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бел-Пак» застосовано штрафні санкції у загальному розмірі 12602,00 грн (63010,00 грн. (83 календарних дні затримки) х 20%).
Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 18.08.2016 №18612/10/26-15-10-01-35 про результати розгляду первинної скарги та рішенням Державної фіскальної служби України від 28.10.2016 №23298/6/99-99-11-03-01-25 про результати розгляду скарги, залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.06.2016 №0002661201.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенції контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України, норми якого застосовуються в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
У відповідності до п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи (пункт 38.3 статті 38 ПК України).
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Виключенням із загального порядку сплати самостійної задекларованої платником податків суми податкового зобов'язання є випадок наявності у платника надміру сплаченої суми відповідного податку.
Пунктом 137.4 ст. 137 ПК України визначено, що податковим (звітним) періодом є календарний рік з урахуванням положень, визначених пунктом 57.1 статті 57 цього Кодексу. Податковий (звітний) рік для платників податків починається з першого календарного дня податкового (звітного) року і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) року, крім:
Підпунктом 57.1-1.2 пункту 57.1-1 статті 57 ПК України (статтю 57 доповнено пунктом 57.1-1 згідно із Законом № 71-VIII від 28.12.2014) встановлювалося, що крім випадків, передбачених підпунктом 57.1-1.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток. Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік.
До внесення зазначених змін до ст. 57 ПК України тотожні вказівки щодо зменшення суми нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів визначалися пунктом 153.3.3 пункту 153.3 ст. 153 ПК України.
За правилами п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
У абзаці 3 п. 87.1 ст. 87 ПК України встановлено, що сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Відповідно до пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Згідно з положеннями статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відтак, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у визначені строки нормами ПК України встановлено настання негативних наслідки для такого платника у вигляді штрафних санкцій.
Згідно з актом перевірки та наданими відповідачем поясненнями самостійно визначені позивачем податкові зобов'язання в декларації з податку на прибуток за 2014 рік за декларацією 10.02.2015 № 9080589711 сплачені 02.06.2015 в сумі 36000,0,00 грн та 27010,00 грн. При цьому, згідно з обліковою карткою платника податків зазначені зобов'язання сплачені шляхом перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший за платіжними дорученнями від 02.06.2015 № 6672-20 та № 6667-20. В матеріалах справи наявні платіжні доручення №9226 від 20.05.2014, №10336 від 28.11.2014, №10470 від 16.12.2014, відповідно до яких позивачем сплачено через банківську установу грошові кошти у розмірах 36000,00 грн., 18000,00 грн., 10800,00 грн. відповідно, із зазначенням призначення платежу: код 11024000 «Авансовий внесок податку на прибуток з дивідендів», замість правильного: код 11026000 «Податок на прибуток підприємства»; на р/р отримувача 31117165700007, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві (УДКСУ у Печерському районі ГУ ДКСУ у м. Києві) та заяви позивача від 24.04.2015 № 163, 164 (вхідний штамп від 27.06.2015) про перерахування 36000,00 та 28 800,00 грн з рахунку для зарахування авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств код 11024000 на рахунок з податку на прибуток приватних підприємств код 11021000.
Тобто, станом на 31.12.2014 та на час настання строку сплати самостійно задекларованих позивачем зобов'язань з податку на прибуток за 2014 рік на бюджетному рахунку, призначеному для обліку авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів (незважаючи на помилковість їх сплати позивачем) обліковувалися сплачені позивачем кошти, які за вказівкою пп. 57.1-1.2 пункту 57.1 ст. 57 ПК України підлягали зарахуванню у зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік.
Крім цього, суд зазначає, що згідно з п. 9.3 ст. 9 ПК України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу. Статтею 9 ПКУ визначено загальнодержавні податки, до яких, зокрема, належить податок на прибуток .
Абзац 1 частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України визначає, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Згдіно з пунктами 4 та 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Згідно з Положенням про єдиний казначейський рахунок, затвердженим наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №122 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення №122), єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий в Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів і здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП).
Також, у Положенні №122 вказується, що єдиний казначейський рахунок є основним рахунком для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного та місцевих бюджетів через систему електронних платежів Національного банку України.
Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти Державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, кошти інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регулюється законодавством (п. 2.1. Розділу 2 Положення №122).
Єдиний казначейський рахунок, відкритий на балансі Державного казначейства України, об'єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України (далі - субрахунки ЄКР) (абзац третій пункту 2.2 Розділу 2 Положення №122).
На субрахунках єдиного казначейського рахунку ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (пункт 2.3 Розділу 2 Положення №122).
Функціонування єдиного казначейського рахунку забезпечує, серед іншого, зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень, передбачених законодавством, до державного та місцевих бюджетів (Розділу 3 Положення №122).
Відтак, незважаючи на те, що різні доходи бюджету, в тому числі різні податки надходять на різні рахунки Держказначейства, всі ці рахунки складають структуру єдиного казначейського рахунку.
Пунктом 22.4 статті 22 Закону України від 05.04.2001 №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Відповідно до пункту 109.1. статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Під час розгляду справи встановлено, що позивачем сплачено як авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів кошти в сумі 36000,00 грн, 18000,00 грн та 10800,00 грн на рахунки ГУ ДКСУ у м. Києві. Платником податку хоча й помилково, але вчасно та в повному обсязі було перераховано податок до бюджету, кошти до платника не повернулись. Відтак, дії позивача не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання.
Суд зазначає, що сплата коштів до відповідного бюджету за самостійно узгодженими податковими зобов'язаннями була здійснена позивачем своєчасно, хоча й кошти щодо сплати податку на прибуток підприємства не були перераховані на відповідний рахунок в органі казначейства, проте, помилкове зазначення коду призначення платежу не призвело до ненадходження таких коштів на єдиний казначейський рахунок, та як наслідок до відповідного бюджету.
Зарахування сплачених позивачем коштів на єдиний казначейський рахунок, не зважаючи на помилкове зазначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не спричинила настання негативних наслідків або збитків відповідного бюджету, а тому не є достатньою підставою для висновку про несплату товариством необхідної суми грошового зобов'язання у визначений строк та як наслідок - для застосування штрафних санкцій.
Відтак, враховуючи чинність на час виникнення спірних правовідносин положень ПК України, що встановлювали врахування сплачених авансових внесків з податку на прибуток в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток поточного періоду та висновки суду про неможливість визначення як податкового порушення сплату позивачем коштів на погашення податкових зобов'язань за умови зарахування цих коштів на єдиний казначейський рахунок, суд дійшов висновку про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань та наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2016 №0002661201 форми «Ш».
Щодо доводів позивача стосовно порушення відповідачем порядку оформлення результатів камеральної невиїзної перевірки та неправомірного складання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд зауважує, що з наданих позивачем копій поштових конвертів, якими відповідач нібито направляв позивачу акт перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення, неможливо встановити, які саме документи відповідач направляв позивачу в цих конвертах, на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта» відсутня інформація, з якої суд міг б встановити точну дату отримання позивачем таких поштових відправлень. Тому суду відхиляє зазначені доводи позивача.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи, суд висновує, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до платіжного доручення №14933 від 18.11.2016 позивачем сплачено судовий збір в сумі 1378,00 грн.
Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено, суд приходить висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору на користь позивача.
З огляду на зазначене, на підставі положень підпункту статей 31, 49, 54, 57, 126 Податкового кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бел-Пак» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.06.2016 №0002661201 (форма «Ш»), яким застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бел-Пак» штрафні санкції у загальному розмірі 12602,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бел-Пак» судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 16.09.2025.
Відомості про сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бел-Пак» (01103, Україна, місто Київ, вулиця Драгомирова, будинок, 10/10, офіс, 61; ідентифікаційний код 31867211).
Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (04116, Україна, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок, 33/19; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011).
Суддя А.С. Михайлик