Справа № 22а-225/06 Головуючий - Агєєвої Є.О.
Категорія : 14 Доповідач - Подолюк В.А.
22 грудня 2006 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі :
головуючого - судді Сівчука Є.І.,
суддів Подолюка В.А.. Осіпука В.В.
при секретарі Антонюк О.В. з участю :
позивача: ОСОБА_1,
відповідачі :Державна податкова адміністрація України, Ковельська міжрайонна державна податкова інспекція,
представники відповідача: Мельничук М. В., Чепенюк О.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції, до Державної податкової адміністрації України про зобов'язання виключити індивідуальний індифікаційний номер із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів, зробити у паспорті відмітку про наявність в особи права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера та здійснювати облік фізичної особи за раніше встановленими формами обліку платників податків та інших обов'язкових платежів за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на постанову Ковельського міськрайонного суду від 14 червня 2006 року.
встановила:
25 квітня 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним адміністративним позовом в якому просила зобов'язати відповідачів - Ковельську міжрайонну державну податкову інспекцію та Державну податкову адміністрацію України, виключити ідентифікаційний номер, присвоєний їй та всю інформацію про неї з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів, що містяться у базі даних відповідача, і надалі не вносити будь-яку інформацію про неї у даний інформаційний фонд, крім того зробити відмітку у її паспорті про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, завірити цю відмітку підписом відповідальної особи та печаткою ДПІ, здійснювати облік її як платника податків та інших обов'язкових платежів за прізвищем, іменем та по-батькові без використання ідентифікаційного номера.
Постановою Ковельського міськрайонного суду від 14 червня 2006року в задоволені даного адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просила скасувати постанову Ковельського міськрайонного суду від 14 червня 2006 року.
Позивач вважає, що судом першої інстанції допущене порушення норм матеріального права, оскільки Законом України «Про Державний реєстр фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів» не передбачене подання до податкового органу заяви, в якій зазначаються дані про особу, а затверджений Державною податковою адміністрацією України і Міністерством внутрішніх справ України Порядок унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів суперечить Законові. А тому апелянт просила ухвалити нову постанову про задоволення її вимог.
Представник відповідача - Ковельської ДПІ - Чепенюк О.В. апеляційну скаргу не визнає. Вважає, що проставлення відмітки в паспорті ОСОБА_1 про наявність у неї права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера має бути здійснене згідно з Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів. Такий порядок не обмежує прав ОСОБА_1
Представник відповідача - ДПА України - Мельничук М.В. апеляційну скаргу не визнає з тих же підстав. Вважає її безпідставною.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів" для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Згідно ч.2 ст.5 зазначеного Закону до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.
Судом першої інстанції зроблено висновок про правомірність відмови відповідачем позивачу у виключенні з Державного реєстру ідентифікаційного номера та всієї інформації про особу та обліку її як платника податків та інших обов'язкових платежів за раніше встановленими формами обліку з посиланням на наявність процедури, визначеної Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року №602/1226 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2004 року за №1345/9944, який розроблений згідно із Законом України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" та Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження".
Однак, з такими висновками суду погодитися не можна, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки порядок положень про виключення з Державного реєстру ідентифікаційного номера та інформації про особу не містить, а лише визначає процедуру унесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це орган державної податкової служби.
До того ж з Державного реєстру не виключені ідентифікаційні номери та інформація про особу тих громадян, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від ідентифікаційних номерів і відмітки в паспортах яких про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера зроблені податковими інспекціями на підставі судових рішень до затвердження Порядку.
Згідно ж ч.2 ст.5 Закону "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" до Державного реєстру взагалі не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи. Отже, якщо особі присвоєний ідентифікаційний номер і внесена інформація про особу до Державного реєстру, а особа відмовляється від присвоєного їй ідентифікаційного номера, то і ідентифікаційний номер, і вся інформація про особу мають бути виключені з Державного реєстру, а за особою мають зберігатися раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. Таким чином, Порядок унесення відмітки до паспорта суперечить Закону, а вимога органу державної податкової служби щодо подання позивачем заяви форми №В2, передбаченої п.1.5 зазначеного Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина і Додатком 2 до нього, є незаконною.
Відповідно до ст.9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що Порядок унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів суперечить Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів", а тому даний адміністративний позов слід вирішувати на підставі зазначеного Закону, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, позов ОСОБА_1 підставний.
Відповідно до ст.5 Закону реєстрація фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів проводиться державними податковими інспекціями. Підприємства, установи, організації, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, виконавчі комітети місцевих рад, інші органи, уповноважені проводити державну реєстрацію фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, зобов'язані подавати до державних податкових інспекцій відомості про фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце народження; місце проживання; місце основної роботи; види сплачуваних податків та інших обов'язкових платежів для присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі. На підставі цих відомостей ДПА України надає фізичній особі -платнику податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційний номер і надсилає до державної податкової інспекції картку з ідентифікаційним номером. Зміни та уточнення щодо даних, занесених до Державного реєстру під час реєстрації, вносяться державними податковими інспекціями.
Аналізуючи встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що саме на податкову інспекцію за місцем проживання позивача слід покласти обов'язок по виключенню з Державного реєстру ідентифікаційного номера та всієї інформації про особу позивача, по збереженню за позивачем раніше встановлених форм обліку платників податків та інших обов'язкових платежів, по внесенню в паспорт позивача відмітки про наявність у неї права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. В позові до Державної податкової адміністрації України слід відмовити.
За таких обставин, в зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи постанова суду відповідно до ст.202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.202, 205, 207, 160, 167 КАС України, на підставі Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів", колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Ковельського міськрайонного суду від 14 червня 2006 року в даній справі скасувати і прийняти нову постанову.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції щодо відмови у виключенні з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційного номера та всієї інформації про особу ОСОБА_1 із збереженням за нею раніше встановлених форм обліку платників податків та інших обов'язкових платежів і щодо відмови у проставлені в паспорті ОСОБА_1 відмітки про наявність у неї права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Зобов'язати Ковельську міжрайонну державну податкову інспекцію виключити з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційний номер та всю інформацію про особу ОСОБА_1 із збереженням за нею раніше встановлених форм обліку платників податків та інших обов'язкових платежів і проставити відмітку в паспорті ОСОБА_1 про наявність у неї права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
В позові до Державної податкової адміністрації України відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.