____________________ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ____________________
01 листопаду 2006 року. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого - судді Фальчука В.П. суддів: Середи С.М., Ступакова О.А., при секретарі - Петренко Г.А., за участю представника Одеського обласного військового комісаріату Обухова О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Одеського обласного військового комісаріату на рішення Ізмаїльського міськрайсуду Одеської області від 22 грудня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про нарахування призначеної пенсії та її виплату, стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 гривен -
17.09.2004 року ОСОБА_1 звернувся до Ізмаїльського міськрайсуду Одеської області з позовом до Одеського обласного військового комісаріату /далі - ООВК/ про нарахування пенсії з 01.03.1994 року по 02.01.2003 року та стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 гривен посилаючись на те, що з травня 1991 року йому була призначена пенсія як військовослужбовцю Збройних Сил України, та нарахування якої було припинено у зв'язку з тим, що його знову було призвано на військову службу у Збройні Сили України. Такими діями відповідача йому була спричинена моральна шкода, так як він морально страждав та переживав з цього приводу, було порушено його звичний спосіб життя, для налагодження якого він повинен був докладати додаткових зусиль.
Представник ООВК участі у судовому засіданні не приймав. Листом НОМЕР_1 відповідач повідомив позивача про причини припинення нарахування пенсії, зазначивши, що згідно «Положення про порядок призначення та виплати в Міністерстві оборони України державних пенсій і допомоги військовослужбовцям та членам їх сімей", затвердженого Наказом Міністра оборони України №205 від 08.08.1994 року, пенсіонерам з числа військовослужбовців, знову зарахованим на військову службу, виплата пенсії припиняється з дня зарахування на службу.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайсуду Одеської області від 22.12.2004 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ООВК нарахувати позивачу пенсію з 1994 по 2003 роки на підставі ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб керівного і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" №2262-Х11 від 11.04.1992 року, яким передбачено право військовослужбовців офіцерського складу на по-життєву пенсію за вислугу років.
В апеляційній скарзі ООВК просить рішення суду скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову вказуючи, що згідно ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб", п.134 «Положення про порядок призначення та виплати в Міністерстві оборони України державних пенсій і допомоги військовослужбовцям та членам їх сімей", затвердженого Наказом Міністра оборони України №205 від 08.08.1994 року, п.159 «Положення про порядок призначення і виплати в Міністерстві Оборони СРСР державних пенсій і допомоги військовослужбовцям та членам їх сімей", затвердженого наказом Міністра оборони СРСР №500 від 22.12.1990 року, ч.4п.4 Пленуму Верховного Суду України №4 від 15.04.2005 року «Про деякі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" передбачено, що виплата пенсій пенсіонерам з числа військовослужбовців, знову зачислених на військову службу, припиняється з моменту зарахування на службу. У зв'язку з тим, що позивач з березня місяця 1994 року знову був зарахований на військову службу, виплата пенсії йому була припинена з того ж часу - правомірно.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, який в необхідному обсязі доповів зміст судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції законно та обґрунтовано встановлено, що ОСОБА_1 отримував пенсію як військовослужбовець збройних сил СРСР з травня місяця 1991 року. Наказом НОМЕР_2 його знову було зараховано на дійсну військову службу в Збройні Сили України з березня місяця цього ж року.
Відповідно до вимог п.159 «Положення про порядок призначення і виплати в Міністерстві Оборони СРСР державних пенсій і допомоги військовослужбовцям та членам їх сімей", затвердженого наказом Міністра оборони СРСР №500 від 22.12.1990 року, п.134 «Положення про порядок призначення та виплати в Міністерстві оборони України державних пенсій і допомоги військовослужбовцям та членам їх сімей", затвердженого Наказом Міністра оборони України №205 від 08.08.1994 року, ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб", ч.4п.4 Пленуму Верховного Суду України №4 від 15.04.2005 року «Про деякі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" - виплата пенсій пенсіонерам з числа військовослужбовців, знову зачислених на військову службу, припиняється з моменту зарахування на службу.
В порушення зазначених вимог закону суд першої інстанції безпідставно визнав за позивачем право на нарахування та виплату призначеної пенсії за період часу, коли він проходив військову службу з 01.03.1994 року по 02.01.2003 року в Збройних Силах України.
Згідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним. Законне рішення є таке рішення, яке ухвалено відповідно до норм матеріального права.
В порушення зазначених вимог закону суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення, відповідно до п.4ч.1ст.202 КАС України.
На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про нарахування призначеної пенсії, її виплату, стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 гривен - є безпідставними, та не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Апеляційним судом встановлено, що виплата пенсії позивачу з 01 березня 2004 року була припинена структурним підрозділом ООВК, який проводить її нарахування - самостійно, на підставі зазначених вище нормативних актів. Встановлено також, що позивач не звертався з позовом до відповідача про перерахунок призначеної йому пенсії за період з 2003 по 2005 роки.
Керуючись ст.196, п.Зч.1 ст.198, п.4ч.1ст.202, ч.2ст.205, ст.207, ч.5ст.254 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Одеського обласного військового комісаріату задовольнити.
Рішення Ізмаїльського міськрайсуду Одеської області від 22 грудня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про нарахування призначеної пенсії та її виплату, стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 гривен - скасувати.
Ухвалити нову постанову: відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про нарахування призначеної пенсії та її виплату, стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 гривен.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця, з дня набрання законної сили.
Справа №22а1354/2006p.