Номер провадження: 33/813/1812/25
Номер справи місцевого суду: 518/723/25
Головуючий у першій інстанції Алексєєва О. В.
Доповідач Громік Р. Д.
08.09.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д.
за участю секретаря Скрипченко Г.В.,
за участі:
захисника Опалька О.М.
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ширяївського районного суду Одеської області від 13 серпня 2025 року, якою притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік; стягнено з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 гривень 60 копійок,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №576278 від 14.04.2025 вбачається, що 14 квітня 2025 року о 15 год. 56 хв. в сел. Ширяєве по вул. Грушевського водій ОСОБА_1 керував в стані алкогольного сп'яніння автомобілем ГАЗ 31029 д/н НОМЕР_1 . Огляд на стан алкогольного сп'яніння було проведено зі згоди водія за допомогою приладу «Драгер» 6810, проба позитивна, результат 1,40% алкоголю. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9(а) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306.
Постановою судді Ширяївського районного суду Одеської області від 13 серпня 2025 року притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік; стягнено з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 гривень 60 копійок.
На дану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову судді та провадження закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального та матеріального права.
В доводах апеляційної скарги зазначено, що:
1) у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував автомобілем ГАЗ 31029 д/н НОМЕР_1 ;
2) працівниками поліції не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я;
3) працівниками поліції не роз'яснено ОСОБА_1 його права;
4) протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №576278 від 14.04.2025 складено відносно ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, хоча на момент складення протоколу рік з моменту попереднього притягнення до відповідальності минув, а тому суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП;
5) не підтверджено порушення водієм вимог щодо зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського, оскільки протокол за порушення ст. 122-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 не складався.
Вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 130 КУпАП притягнення до відповідальності за вказаною частиною настає за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до п.2.9 а, 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/753 (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також, бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п.2.9 а, 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначених вимоги ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Порядок оформлення та вимоги до оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП врегульовано Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція № 1452/735).
Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 7 розділу І Інструкції).
Судом першої інстанції правильно встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД№576278 (а.с. 1);
- роздруківкою з приладу «Драгер», згідно якої 14.04.2025 р. о 16.09 год. здійснено огляд громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , результат тесту - 1,40 проміле (а.с. 3);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4);
- відеозаписом з реєстратора патрульного автомобіля, з якого вбачається, що автомобіль ГАЗ 31029 д/н НОМЕР_1 повертає праворуч до подвір'я;
- відеозаписом з «бодікамери» поліцейського ОСОБА_2 , який триває 37 хвилин, та на якому відображено, що біля автомобіля ГАЗ перебуває ОСОБА_1 . Протягом спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 жодного разу не заперечив, що керував автомобілем ГАЗ, не зазначив, що ним керувала інша особа, навпаки, просив поліцейських не притягати його до адміністративної відповідальності, оскільки не пройшов рік з моменту притягнення його до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, він з'ясовував у поліцейських й у знайомого адвоката, яке покарання визначено ч. 2 ст. 130 КУпАП. Також, на відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 пройшов добровільно огляд на стан алкогольного сп'яніння на приладі «Драгер», щодо результатів не заперечував (навпаки, на 11 хвилині відео зазначив «Я не одказуюсь», а на 4 хв. 20 сек. третього відео зазначає «попав - попав»).
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, обставини правопорушення й вина правопорушника підтверджуються також зібраними в порядку ст. 251 КУпАП доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення та сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу.
Суд першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення правильно враховував: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки - автомобіля.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для правопорушника буде штраф з позбавлення права керування транспортними засобами, з метою подальшого запобігання правопорушень та виховування особи в дусі дотримання «Правил дорожнього руху України».
Твердження скаржника про те, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував автомобілем ГАЗ 31029 д/н НОМЕР_1 , не беруться до уваги судом апеляційної інстанції з урахуванням наступного.
Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, для того, щоб притягнути особу до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, має бути встановлено дві обставини - керування транспортним засобом та перебування у стані, алкогольного, наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість.
До матеріалів справи долучено відеозапис з портативного відеореєстратора службового автомобіля та з якого вбачається, що транспортний засіб ГАЗ 31029 д/н НОМЕР_1 рухається вулицею та вподальшому звертає праворуч до воріт будинку, що зафіксовано на 00:00:01-00:00:09 хв (диск 1 (а.с.19), назва відеофайлу «WhatsApp Video 2025-06-02 at 09.05.41»).
Також окремо суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що під час перегляду відеозапису подій, що мали місце 14 квітня 2025 року після зупинки транспортного засобу інших осіб окрім ОСОБА_1 біля транспортного засобу не перебувало, а останній на питання працівників поліції «чому не зупинились раніше», відповів «та де ви мене останавлювали», що зафіксовано на хронометражі 00:00:05-00:00:20 хв (диск 1 (а.с.11), назва відеофайлу «0000000_00001020250414145739_0001»).
Крім того, ОСОБА_1 жодного разу не заперечував того, що керував транспортним засобом ГАЗ 31029 д/н НОМЕР_1 .
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем ГАЗ 31029 д/н НОМЕР_1 , є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, то апеляційний суд звертає увагу на таке.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі Інструкція), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі Порядок).
Вимогами п. 7 розділу І Інструкції, п.6 Порядку та ч. 3 ст. 266 КУпАП встановлено, що в разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до діючого закону водій самостійно вирішує чи погоджується він з результатом, який отримано при проведенні огляду поліцейським за допомогою спеціального приладу або не погоджується з отриманим результатом. У тому разі, якщо водій не погоджується з результатом огляду поліцейським за допомогою спеціального приладу, то огляд на стан сп'яніння повинен бути проведений у закладі охорони здоров'я. При цьому водій самостійно на власний розсуд вирішує це питання і не зобов'язаний вказувати причини з яких він не погодився з отриманим результатом.
Разом із тим, згода водія з позитивним результатом огляду поліцейським за допомогою спеціального приладу свідчить про відсутність правових підстав для подальшого доведення цього факту у встановленому законом порядку, а саме для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
Із долученого до матеріалів справи відеозапису з портативного відеореєстратору вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння, результат якого склав 1,40 проміле, жодних заперечень до результатів огляду не зазначив, що зафіксовано на 00:09:50-00:10:44 хв (диск 1 (а.с.11), назва відеофайлу «0000000_00001020250414145739_0001»).
Таким чином, посилання захисника скаржника на те, що ОСОБА_1 не погодився з результатами тесту приладу Драгер, а працівники поліції не запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, апеляційним судом не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №576278 від 14.04.2025 складено відносно ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, хоча на момент складення протоколу рік з моменту попереднього притягнення до відповідальності минув, а тому суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 130 КУпАП притягнення до відповідальності за вказаною частиною настає за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
До матеріалів справи надано копію постанови Ширяївського районного суду Одеської області від 05 червня 2024 року у справі №518/32/24 з якої вбачається, що 12 грудня 2023 року о 11 год. 50 хв. водій ОСОБА_1 керував автотранспортом ГАЗ 31029, д/н НОМЕР_1 , по вул.. Коробченка смт. Ширяєве Березівського району Одеської області з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер», 1,32 проміле. Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Постанова набрала законної сили 15 червня 2024 року.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо того, що матеріалами справи не доведено повторності вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП протягом року, оскільки попереднє правопорушення вчинено 12 грудня 2023 року, отже, ОСОБА_1 підлягає відповідальності саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції в частині зміни правової кваліфікації з огляду на таке.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 16 лютого 2021 року по справі №263/10894/20, в ситуаціях, коли нормами КУпАП чітко не врегульовано ті чи інші питання, суди відповідно до установленої судової практики, яка ґрунтується на системному аналізі міжнародних актів з урахуванням рішень Конституційного Суду України, в певних випадках вправі застосувати принцип аналогії закону. У цьому випадку найбільш близьким до КУпАП є кримінальне процесуальне законодавство.
Відповідно до ч.3 ст.337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Оскільки ОСОБА_1 захищався фактично від обвинувачення, яке йому було висунуто, однак, при встановлені обставини, зокрема, відсутності кваліфікуючої ознаки «повторності», суд першої інстанції обґрунтовано виключив вищевказану кваліфікуючу ознаку та перекваліфікував його дії з ч.2 ст.130 КУпАП на ч.1 ст.130 КУпАП, тобто зменшив об'єм обвинувачення і відповідно покращив становище правопорушника.
Таким чином, доводи скаржника щодо безпідставної зміни кваліфікації дій ОСОБА_1 є безпідставними.
Посилання скаржника на те, що працівниками поліції не було роз'яснено його право є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 роз'яснили за фактом яких правопорушень буде складено протоколи, жодних обмежень щодо надання усних та/або письмових пояснень з приводу адміністративного правопорушення не зафіксовано, крім того ОСОБА_1 реалізував своє право на захист шляхом залучення адвоката, з метою представлення інтересів під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції.
Доводи скаржника про те, що не підтверджено порушення водієм вимог щодо зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського, оскільки протокол за порушення ст. 122-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 не складався, що свідчить про відсутність причини зупинки не впливають на правильність висновків щодо наявності складу адміністративного правопорушення. Слід зазначити, що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, не згода водія із причинами зупинки, відсутність документального підтвердження порушень інших пунктів ПДР (постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, складені працівниками патрульної поліції), що стали підставою для зупинки транспортного засобу, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, і такий обов'язок не впливає на причину зупинки. Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з'ясувалось, що водій перебував з ознаками сп'яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов'язку виконання вимог п.2.5 ПДР України. Матеріали справи не містять даних про оскарження ОСОБА_1 у встановленому порядку дій працівників поліції.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови судді Ширяївського районного суду Одеської області від 13 серпня 2025 року.
Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін .
Головуючий суддя Громік Р.Д. перебував у відпустці з 09 по 12 вересня 2025 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом, а тому повний текст судового рішення виготовлено 15 вересня 2025 року.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Ширяївського районного суду Одеської області від 13 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлено 15 вересня 2025 року.
Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік