465/10586/24
1-кс/465/1464/25
про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
12.09.2025 м. Львів
Франківський районний суд м.Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №62024140120000656 від 16 липня 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Високе, Вінницької області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
16 липня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024140120000656 внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
11.09.2025 року в межах досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні слідчим, за погодженням з прокурором, складено повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке йому вручено.
12 вересня 2025 року слідчий ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення застави.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що військовослужбовець військової служби за мобілізацією НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах воєнного стану, 16.03.2024 не з'явився вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби у підрозділ військової частини НОМЕР_1 , що розташовувався у АДРЕСА_2 , та перебував поза межами розташування військової частини до 11.09.2025, тобто до моменту прибуття в СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області.
Вказує, що наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у даному кримінальному провадженні доказів, а саме:
- матеріалами службового розслідування;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Також у клопотанні зазначається, що у слідства є достатні та обгрунтовані підстави вважати, що існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, зокрема ризик, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідка у даному кримінальному провадженні з метою уникнення відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення, може продовжити свою протиправну діяльність, а саме може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 , на думку слідчого та прокурора, є недостатнім для запобігання наявним ризикам, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Окрім цього, слідчим у поданому клопотанні зазначається про відсутність офіційного джерела доходів та вчинення вказаних кримінальних правопорушень під час встановлення судом йому іспитового строку.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав, викладених у ньому. Крім того, прокурор просив врахувати обґрунтованість підозри ОСОБА_4 з підстав, вказаних у клопотанні, а також просив врахувати ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Підозрюваний та його захисник стосовно заявленого клопотання заперечили та просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в ході судового розгляду, ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024140120000656 від 16.07.2025 за ч. 5 ст. 407 КК України.
11 вересня 2025 року в межах досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні слідчим, за погодженням з прокурором, складено повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке йому вручено.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, які згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді, в тому числі позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, що відповідно до ст. 183 КПК України не перешкоджає застосуванню до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» обґрунтованість підозри є необхідною умовою законності тримання особи під вартою.
Європейський Суд з прав людини у справі «K.F. проти Німеччини» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю матеріалів кримінального провадження, зокрема: матеріалами службового розслідування та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі«Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)). Хоча факти на момент вирішення питання про утримання під вартою і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було визначити винуватість особи у вчиненні злочину, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям. При цьому суд має обґрунтовувати своє рішення на підставі дослідження у суді обґрунтованої підозри, а не на основі даних, поданих стороною обвинувачення.
При обранні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слідчий суддя погоджується із доводами слідчого та прокурора про те, що існують ризики, передбаченіст.177 КПК України, які обгрунтовуються слідчим у заявленому клопотанні.
Так кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5статті 9 КПК).
Як зазначає ЄСПЛ, існують різні критерії доведеності необхідні для звинувачення (як правило, доведеність за відсутності обґрунтованих сумнівів) та переслідування (як правило, обґрунтована підозра у скоєнні злочину) особи. Отже, можуть бути звичайно такі випадки, коли обґрунтована підозра не призводить у результаті судового розгляду до засудження особи за відсутності обґрунтованих сумнівів. Однак, у таких ситуаціях держава має законний інтерес забезпечити, аби особи, щодо яких існує обґрунтована підозра у скоєнні злочину, не намагались ухилитися від правосуддя або підірвати належне проведення судового розгляду, у ході якого має бути розглянуто питання про їхню винність або невинність («СПРАВА LAVRECHOV ПРОТИ ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ», рішення від 20.06.2013, заява № 57404/08, п. 50).
Наявність обґрунтованої підозри є умовою sine qua non законності застосування запобіжного заходу.
Наявність вищезазначених ризиків підтверджується також тим, що ОСОБА_4 не має офіційного джерела доходів, офіційно не працевлаштований, не має достатньо майна для внесення застави.
Частиною 1 ст.176 КПК України встановлена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м'якого (особисте зобов'язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч.3 ст. 176 КПК України).
Фактично, слідчий суддя повинен встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права. Тримання під вартою вважається «позбавленням волі» в розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Метою цієї статті є захист від самовільного та необґрунтованого позбавлення волі. Тому, слідчий суддя повинен всебічно оцінити обставини, на які посилаються сторона обвинувачення та сторона захисту.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відтак, наявні усі підстави для застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Водночас, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
При цьому, за ч.4 цієї ж статті під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.
Отже, ч.4 ст.183 КПК України визначає дискреційні повноваження слідчого судді, суду щодо вирішенні питання визначення застави. Поняття судової дискреції у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому законом, обирати між альтернативами за своїм внутрішнім переконанням відповідно до вимог кримінального процесуального закону, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Слідчий суддя звертає увагу, що в матеріалах клопотання відсутні відомості щодо спроб перетину підозрюваним ОСОБА_4 , кордону впродовж періоду часу з дня залишення військової служби та до часу затримання.
З врахуванням вище наведеного, слідчий суддя вважає можливим встановити підозрюваному ОСОБА_4 заставу як альтернативний запобіжний захід.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема, у рішенні від 23.09.1982 у справі «Єпорронг та Льон рот проти Швеції», що має існувати пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують та метою, яку прагнуть досягти, бо не буде відповідного балансу, якщо на особу покладено надмірний тягар. Відтак, запобіжний захід має бути обрано (продовжено) із врахуванням всіх обставин кримінального правопорушення, встановлених ризиків та конкретної особи, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненому.
Приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст.177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Враховуючи характер та обставини інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, вчинення такого під час дії воєнного стану в особливий період, особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку встановити заставу в межах п.2 ч.5 ст.182 КПК України 20-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на вищезазначене, клопотання слідчого ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 необхідно задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 182, 183, 194, 196, 197, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 - задоволити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного затримання підозрюваного - 11 вересня 2025 року.
Строк дії ухвали становить шістдесят днів до 09 листопала 2025 року включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем).
У випадку внесення вказаного розміру застави на відповідний рахунок, ОСОБА_4 звільняється з-під варти у порядку визначеному ч. 4 ст. 202 КПК України.
У випадку звільнення з-під варти на ОСОБА_4 покладаються такі обов'язки:
- прибувати за викликом слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою, в тому числі у разі виклику за допомогою телефонного зв'язку;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування з свідками та інших учасниками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання покладених на нього згідно цієї ухвали обов'язків, а також, якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику обвинуваченого та направити начальнику державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)».
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1