Справа № 464/3547/25
пр.№ 2/464/1763/25
(заочне)
15.09.2025 року Сихівський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Теслюка Д.Ю.,
за участі секретаря судового засідання Гирьки К.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
представник позивача ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Усенко М.І. 23.05.2025 звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останнього на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №04186-06/2024 від 05.06.2024 в розмірі 20 130 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. Окрім цього, до позовної заяви було долучено клопотання про витребування в Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» інформації, що містить банківську таємницю, а саме: чи належить банківська картка з прихованим номером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та чи була успішною транзакція, здійснена 05.06.2024 о 10:10 на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 6 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 05.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненсіс Груп» (далі - ТзОВ «Стар Файненсіс Груп») та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №04186-06/2024. Відповідно до умов вказаного договору товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 6 000 грн на умовах строковості, зворотності та платності. Відповідач в свою чергу зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Товариство свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти, однак останній не виконав своїх зобов'язань за договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 20 130 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6 000 грн, заборгованість за відсотками - 7 380 грн, заборгованість за неустойкою - 6 750 грн. Між ТзОВ «Стар Файненсіс Груп» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» 24.09.2024 укладеного договір факторингу №24092024, згідно з яким позивач набув статусу нового кредитора та набув права грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТзОВ «Стар Файненсіс Груп», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №04186-06/2024 від 05.06.2024. Добровільно відповідач кредитну заборгованість не погашає, а тому просить стягнути з нього на користь позивача суму зазначеної заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою судді від 11.07.2025 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Окрім цього, було задоволено клопотання представника позивача та витребувано в Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: - чи належить банківська картка з прихованим номером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ? - чи була успішною транзакція, здійснена 05.06.2024 о 10:10 на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 6 000 грн з призначенням платежу «зарахування на картку № НОМЕР_1 »?
На виконання ухвали судді від 11.07.2025 на адресу суду 22.08.2025 надійшла витребувана інформація від Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».
Представник позивача ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Усенко М.І. в судове засідання не з'явився, 02.09.2025 подав клопотання про розгляд справи у відсутності сторони позивача, щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.
У зазначений відповідачу ОСОБА_1 строк, останній не скористався своїм правом для подання відзиву на позов, відповідно до ст.178 ЦПК України, у судове засідання не з'явився повторно.
У зв'язку з наведеним, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Між ТзОВ «Стар Файненсіс Груп» та ОСОБА_1 05.06.2025 укладено договір про надання фінансового кредиту №04186-06/2024, шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора W0656.
За умовами договору кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 6 000 грн, а позичальник зобов'язується повернути кредит та проценти за користування кредитом.
За обумовленими та погодженими на власний розсуд сторонами визначено наступні умови: кредит надається позичальнику строком на 120 днів; наданий кредит клієнт зобов'язаний погасити 02.10.2024, денна процентна ставка становить 1,50% (п.1.1, п.1.2., п.1.4.1 кредитного договору).
Кредитодавцем ТзОВ «Стар Файненсіс Груп» умови укладеного договору виконано та надано відповідачу ОСОБА_1 6 000 грн кредиту на карту № НОМЕР_1 , яка зазначена у договорі, що також підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» про зарахування 05.06.2024 на зазначену карту грошових коштів в розмірі 6 000 грн.
Отримавши кредит, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконував, а відтак, згідно з розрахунком позивача виникла заборгованість у сумі 20 130 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6 000 грн, заборгованість за відсотками - 7 380 грн, заборгованість за неустойкою - 6 750 грн.
На підставі договору факторингу №24092024 від 24.09.2024 з додатками (актом приймання передачі реєстру боржників та витягом з реєстру боржників), укладеним між ТзОВ «Стар Файненсіс Груп» (клієнт) та позивачем ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» (фактор), останнє набуло право вимоги за борговими зобов'язаннями відповідача за наведеним вище кредитним договором.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини перша, друга статті 639 ЦК України).
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти(оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням, зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частинами першою, другою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Стаття 512 ЦК України передбачає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Враховуючи наведене вище, оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, останнім не надано спростувань вимог позивача, а позивач отримав право вимоги за таким кредитним договором, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №04186-06/2024 від 05.06.2024 в розмірі 13 380 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 000 грн та за відсотками в розмірі 7 380 грн.
Щодо стягнення із відповідача неустойки в розмірі 6 750 грн, суд зазначає таке.
Згідно з ч.1 ст. 14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан було неодноразово продовжено та такий діє на цей час.
Таким чином, на кредитний договір №04186-06/2024 від 05.06.2024 розповсюджується дія п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак нарахування позивачем ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» неустойки у сумі 6 750 грн є безпідставним.
Щодо судових витрат, суд зазначає таке.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 цієї статті).
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в матеріалах справи містяться: договір про надання правової (правничої) допомоги №0103 від 01.03.2024, детальний опис наданих послуг та замовлення за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.03.2024 та рахунок на оплату від 25.04.2025.
Матеріали справи містять копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2093 від 29.09.2012, виданого Усенку Михайлу Ігорьовичу на підставі рішення Львівської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 29.09.2012.
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду від 26 червня 2024 року (справа №686/5757/23) виснувала, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Аналізуючи матеріали справи, подані представником позивача - адвокатом Усенком М.І. докази щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, суд дійшов висновку, що визначений адвокатом розмір оплати є завищеним, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 20 130 грн, тобто справа відноситься до малозначних, сума заявлених витрат на правову допомогу в розмірі 7 000 грн є непропорційною щодо ціни позову.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.
Окрім цього, з врахуванням вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений при поданні позову до суду, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 1 610,12 грн.
Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 - 265, 279, 280 ЦПК України,
позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №04186-06/2024 від 05.06.2024 в розмірі 13 380 (тринадцять тисяч триста вісімдесят) грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6 000 грн, заборгованість за відсотками - 7 380 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати, що складаються з судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, в розмірі 1 610 грн 12 коп та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн, а всього 5 610 грн 12 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 15.09.2025.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корп.28.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Суддя Дмитро ТЕСЛЮК