Справа № 450/623/19 Провадження № 1-кп/450/58/25
09 вересня 2025 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.09.2018 за № 12018140270001635 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області, громадянин України, українець, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.362 КК України,-
ОСОБА_4 перебуваючи на посаді державного кадастрового реєстратора Відділу у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, тобто особою, яка має право доступу до Державного земельного кадастру (далі - ДЗК), у невстановлений період, приблизно у вересні 2017 року, вчинив несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в автоматизованій системі, вчинене особою, яка має право доступу до неї, при наступних обставинах.
Так, ОСОБА_4 наказом №50-К від 26.01.2017 призначений на посаду державного кадастрового реєстратора Відділу у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, обіймаючи посаду державної служби категорії «В», якому присвоєно 9 (дев'ятий) ранг державного службовця, де працював по 04.12.2017. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_4 в ході здійснення своєї службової діяльності зобов'язаний додержуватись Конституції України та інших актів законодавства України, забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції.
Відповідно до Посадової інструкції державного кадастрового реєстратора Відділу у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, затвердженої начальником ГУ Держгеокадастру у Львівській області (надалі-Посадова інструкція) від 01.12.2016, з якою Державного кадастрового реєстратора відділу у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області ОСОБА_4 було ознайомлено 27.01.2017 під підпис, державний кадастровий реєстратор під час ведення Державного земельного кадастру, окрім інших, у своїй роботі керується Законом України «Про Державний земельний кадастр», Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою КМУ від 17.10.2012 року №1051, та посадовою інструкцією.
Відповідно до п. 1.4 розділу 1 Посадової інструкції, державний кадастровий реєстратор Відділу безпосередньо підпорядковується начальнику та заступнику начальника Відділу, однак самостійно приймає рішення щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей, відмову у здійснення таких дій та несе персональну відповідальність за ці рішення.
Відповідно до п. 1.5 розділу 1 Посадової інструкції, державний кадастровий реєстратор Відділу у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України «Про державну службу», «Про забігання корупції», «Про Державний земельний кадастр», актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Держгеокадастру, Положеннями про Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Положеннями про Відділ, наказами Головного управління, іншими нормативно-правовими документами.
Згідно п. 2.1 розділу 2 Посадової інструкції, державний кадастровий реєстратор: забезпечує ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку.
Згідно п. 2.2 розділу 2 Посадової інструкції, державний кадастровий реєстратор: вносить до Державного земельного кадастру та надає з нього відомості.
Згідно п. 2.3 розділу 2 Посадової інструкції, державний кадастровий реєстратор: надає адміністративні послуги відповідно до законодавства.
Вказані повноваження державного кадастрового реєстратора передбачені положеннями ст. 9, 23, 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 09.12.2011.
Згідно з пунктом 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.
Відповідно до пунктів 49, 50, 51 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17 жовтня 2012 року, визначено, що поземельна книга ведеться за формою згідно з додатком 8 під час державної реєстрації земельної ділянки, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки (в тому числі у разі їх поділу чи об'єднання, а також відновлення їх меж) відповідно до пунктів 107-137 цього Порядку.
Поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа. Поземельна книга в електронній (цифровій) формі засвідчується електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора. Не завірені електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора записи у Поземельній книзі в електронній (цифровій) формі вважаються недійсними. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки. Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки. Внесення відомостей до Поземельної книги в електронній (цифровій) формі є внесенням відомостей до Державного земельного кадастру. Пунктом №60 вказаного Порядку визначено, що запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 08.02.2017 між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу 14 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначена угода посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_8 . На наступний день ОСОБА_6 придбала другу частину вказаного будинку і таким чином набула право власності на житловий будинок за вищевказаною адресою загальною площею 128 кв.м.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Одночасно п. г ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Відповідно до довідки № 164 від 02 лютого 2017 року виданої Лапаївською сільською радою Пустомитівського району Львівської області вбачається, що згідно запису погосподарських книг сільської ради за житловим будинком розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , рахується ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,1000 га.
19.04.2017 ОСОБА_4 , на підставі розгляду технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 , виготовленої ФОП « ОСОБА_9 », здійснив державну реєстрацію земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , тобто зареєстрував право приватної власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , та в спосіб формування відповідного електронного документу в єдиній державній геоінформаційній системі відомостей про землі - Державному земельному кадастрі, виготовив, шляхом роздрукування електронної (цифрової) форми за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру, а саме витяг НВ - 4604956832017 від 19.04.2017 про Державну реєстрацію на земельну ділянку, який відповідно до ст. 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги, та є обов'язковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки, та видав вказаний витяг ОСОБА_6 , тим самим присвоївши вказаній земельній ділянці кадастровий номер 4623683700:02:001:1564.
Приблизно у вересні 2017 року ОСОБА_11 зателефонував до ОСОБА_10 та повідомив, що має намір видалити з Державного земельного кадастру відомості про належну їй на праві приватної власності земельну ділянку кадастровий номер 4623683700:02:001:1564 земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , при цьому не обумовивши необхідність вчинення вказаних дій.
В подальшому, ОСОБА_4 , всупереч п. 10 ст. 4 Закону України «Про Державний земельний кадастр», п.п. 50, 51 та 60 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, скасував запис у поземельній книзі в електронній (цифровій) формі про вказану земельну ділянку, тим самим видалив кадастровий номер 4623683700:02:001:1564 земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином, ОСОБА_4 , будучи особою, яка має право доступу до Державного земельного кадастру, який є автоматизованою системою, що забезпечує збирання, оброблення, аналіз, моделювання та постачання геопросторових даних, в невстановлений період, приблизно у вересні 2017 року, безпідставно скасував державну реєстрацію на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4623683700:02:001:1564, площею 0,1 га, чим вчинив несанкціоноване знищення інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах.
Такі дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 362 КК України, а саме несанкціоноване знищення інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, вчинена особою, яка має право доступу до неї.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 заявив клопотання про закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заявлене клопотання підтримав, просив звільнити його від кримінальної відповідальності.
Прокурор в судовому засіданні щодо заявленого клопотання не заперечила.
Суд, вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, роз'яснивши наслідки закриття провадження за вказаних обставин, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.
Крім того, ст. 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст.49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його зупинення та переривання.
Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення - передбачене ч. 1 ст. 362 КК України, подія мала місце вересень 2017 року.
Відповідно до ч.4 ст.12 КК України інкриміновані ОСОБА_4 дії є нетяжким злочином, за яке передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.
Згідно п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
З огляду на наведене, на час судового розгляду у даному кримінальному провадженні і розгляду клопотання обвинуваченого, закінчився 3-х річний строк давності, передбачений п.2 ч.1 ст.49 КК України щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.
Згідно з ч.2 ст.49 КК України перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.
Відповідно до ч.3 ст.49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року №5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо).
Судом не встановлено обставин і не отримано об'єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч.ч. 2, 3 ст.49 КК України.
Встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 на обліку у лікарів нарколога, лікаря психіатра не перебуває, має постійне місце проживання та місце реєстрації; за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не притягався до кримінальної відповідальності.
Згідно п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (ч.8 ст.284 КПК України).
Із наведеного слідує, що минув строк притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, що є підставою для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Згідно п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження за ч.1 ст. 362 КК України внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.09.2018 року за № 12018140270001635 стосовно ОСОБА_4 підлягає закриттю.
Потерпілою особою ОСОБА_6 пред'явлено цивільний позов в порядку ст.128 КПК України до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої злочином.
Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч.7 ст.128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Цивільний позов не підлягає розгляду у випадках закриття кримінального провадження як під час досудового розслідування, так і в суді, у зв'язку з наведеним цивільний позов потерпілої особи ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої злочином, - залишити без розгляду, роз'яснивши цивільному позивачу його право пред'явити такий позов в цивільному порядку.
З приводу стягнення процесуальних витрат на залучення експертів суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 122 КПК України, витрати, пов'язані із залученням спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених КПК, у тому числі ст. 124 КПК. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
Отже, чинний кримінальний процесуальний закон чітко встановлює, що витрати на залучення експерта стягуються з обвинуваченого лише у двох випадках: ухвалення щодо нього (обвинуваченого) обвинувального вироку; залучення експерта безпосередньо обвинуваченим (стороною захисту).
Тому, виходячи з вищевикладеного, судові витрати у кримінальному провадженні на залучення експертів у розмірі 7 150 грн., - слід віднести на рахунок держави.
Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
Підстави обирати обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід відсутні.
Також слід скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 23.01.2019 р.
Керуючись ст.ст. 100, 128, 284, 288, 369-372 КПК України, ст.49 КК України, суд, -
клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження і звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 362 КК України в зв'язку із закінченням строків давності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 362 КК України на підставі п. 2 ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.09.2018 за № 12018140270001635 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 362 КК України - закрити.
Судові витрати у кримінальному провадженні на залучення експертів у розмірі 7 150 грн., - віднести на рахунок держави.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 23.01.2019 р.на земельну ділянку площею кадастровий № 4610136300:05:019:0014, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 шляхом заборони її відчуження, користування та розпорядження, - скасувати.
Цивільний позов потерпілої особи ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої злочином, - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскарженою до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом семи діб з дня її проголошення. Особою, яка була відсутня при проголошенні ухвали суду, у той же строк, з дня отримання копії ухвали суду.
Ухвала суду, якщо інше не встановлено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
СуддяОСОБА_1