Справа № 449/1053/25
15.09.2025 м.Перемишляни
Суддя Перемишлянського районного суду Львівської області - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Перемишляни клопотання представника ТзОВ «Транс-Сервіс-1» про скасування арешту майна, -
представник ТзОВ «Транс-Сервіс-1», звернувся з клопотанням до Перемишлянського районного суду Львівської області, в якому просить скасувати арешт на автомобіль (тягач) марки «МАN»; реєстраційний знак- « НОМЕР_1 » та спеціалізований напівпричіп марки-«BODEX»; реєстраційний знак- « НОМЕР_2 », які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» та перебувають у користуванні товариства.
Представник заявника в судове засідання не з'явився, проте подав заяву в якій просить проводити розгляд клопотання у відсутності представника ТзОВ «Транс-Сервіс-1».
В призначене судове засідання слідчий та прокурор не з'явилися, хоч про час, місце та час проведення судового засідання повідомлялися належним чином. Про причини неявки не повідомили.
Суддя дослідивши матеріали клопотання приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя виходив з того, що даний транспортний засіб відповідає критеріям, зазначеним в статті 98 КПК України, є предметом вчинення злочину.
Так, порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, згідно положень якого підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла чи іншого володіння особи; таємниця спілкування; невтручання у приватне життя; недоторканність права власності; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї; заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; забезпечення права на захист; доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; публічність; диспозитивність; гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами; розумність строків; мова, якою здійснюється кримінальне провадження.
Відповідно до ч.1 ст.16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно положень ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження в порядку передбаченому КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, серед яких і арешт майна припиняють свою дію в силу прямої вказівки ч.4 ст.132 КПК України. При цьому посилання ч.9 ст.132 КПК України на те, що клопотання розглядається згідно зі статтями 171-174 КПК України, слід сприймати як таке, що свідчить про наявність у суду за результатами такого розгляду відповідних повноважень вирішити питання про долю речових доказів і документів.
Така правова позиція викладена у постанові ОП ККС ВС від 15 квітня 2024 року у справі № 554/2506/22 (провадження № 51-4350кмо23).
Згідно ч.1 ч.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвалою слідчого судді Перемишлянського районного суду Львівської області від 23.07.2025 р., накладено арешт у формі заборони відчуження, користування і розпорядження на майно з наступними характеристиками: тягач марки «МАN»; колір-червоний; реєстраційний знак- НОМЕР_1 ; рік випуску-2005, власник-Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1», код ЄРДПОУ-32602104, місцезнаходження юридичної особи-с. Ставчани (Оброшинська сільська громада, Львівський район); користувач- ОСОБА_3 , місце проживання- АДРЕСА_1 та спеціалізований напівпричіп марки-«BODEX»; колір-сірий; реєстраційний знак- НОМЕР_2 ; рік випуску-2019, власник-Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1», код ЄРДПОУ-32602104, місцезнаходження юридичної особи-с. Ставчани (Оброшинська сільська громада, Львівський район); користувач- ОСОБА_3 , місце проживання- АДРЕСА_1 .
Слід зауважити, що постановою слідчого СВ ВП №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області від 27.08.2025 р., кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141450000192 від 22 липня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.
Постанова про закриття кримінального провадження не оскаржувалася.
Відтак, здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів власника майна, зважаючи на те, що кримінальне провадження в межах якого було накладено арешт на майно закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, питання про скасування арешту в порядку ч.4 ст.132, ч.3 ст.174 КПК України не вирішено, в ході судового розгляду не встановлено достатніх підстав, які б виправдовували подальше застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна з метою збереження речових доказів.
Таким чином, враховуючи викладене, суддя приходить до висновку, що заявник довів, що в подальшому застосуванні арешту вказаного майна відпала потреба та подальший арешт майна за відсутності передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання своєї власності, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, а тому клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 131, 170, 174, 309, 369-372 КПК України, суддя, -
постановив:
клопотання - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Перемишлянського районного суду Львівської області від 23.07.2025 р., у кримінальному провадженні № 12024141450000192 від 22 липня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а саме на:
- тягач марки «МАN»; колір-червоний; реєстраційний знак- НОМЕР_1 ; рік випуску-2005, та спеціалізований напівпричіп марки-«BODEX»; колір-сірий; реєстраційний знак- НОМЕР_2 ; рік випуску-2019, власник та користувач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1», код ЄРДПОУ-32602104, місцезнаходження юридичної особи-с. Ставчани (Оброшинська сільська громада, Львівський район).
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1