Справа № 521/2489/22
Номер провадження:1-кп/521/469/25
15 вересня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Одесі об'єднане кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №12021163470000746 від 06.09.2021 року та внесене до ЄРДР № 12024162470001074 від 19.08.2024 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України,
В провадженні Хаджибейського районного суду міста Одеси знаходиться об'єднане кримінальне провадження за обвинувальними актами відносно ОСОБА_4 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України.
До обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає 19.09.2025 року.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи його тим, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, та наявні ризики, передбачені в ст. 177 КПК України, що обвинувачений буде порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки.
Захисник заперечував проти клопотання прокурора, просив зменшити розмір застави.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Суд, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, дослідивши подане прокурором клопотання, вислухавши думку учасників судового провадження, прийшов до наступних висновків.
Під час судового засідання, суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.ст.177, 183 зазначеного Кодексу, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який може бути застосований лише до підозрюваного чи обвинуваченого у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний чи обвинувачений не виконає покладені на нього процесуальні обов'язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно зі ст.ст.2,9 наведеного Кодексу, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності і в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, а кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Стаття 177 КК України, встановлює, що наряду з іншим, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Втім, ст.178 зазначеного Кодексу передбачає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто у вчиненні особливо тяжкого злочину відповідно до ст. 12 КК України, санкцією за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна. На думку прокурора в діях обвинуваченого наявні ризики, передбачені ч.1, 3, 4, 5 ст.177 КПК України для застосування вказаного виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На думку прокурора, жоден інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж проваджені, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Оцінюючи наведені прокурором в судовому засіданні ризики, передбачені ст.177 КПК України, суд вважає, що обґрунтовано доведеним є наявність в діях обвинуваченого ризиків передбачених ч.1, 3, 4, 5 ст.177 КПК України: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки йому загрожує реальне покарання у вигляд позбавлення волі строком від 6 до 10 років позбавлення волі, з конфіскацією майна. Також, може впливати на осіб з метою зміни показів на такі, що не відповідають дійсності та виправдовують його як підозрюваного, тим самим він матиме можливість уникнути кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення. Крім того, може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 офіційно ніде не працевлаштований, не має законних джерел прибутку, та може продовжити заробляти собі на життя незаконним шляхом, зокрема за допомогою збуту наркотичних засобів. Також не встановлено всіх причетних осіб до даного кримінального правопорушення, зокрема тих кому збувався наркотичний засіб та у кого він купувався, тому останній може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом надання інформації цим особам.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, вчинено в умовах воєнного стану, запровадженого у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти Української Держави та Українського Народу, що тим самим підвищує ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують. Крім того, суд вважає, що в діях обвинуваченого наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, не працює, даних про тяжкі захворювання не надано, а відтак відсутні підстави, які б перешкоджали застосуванню до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Жоден інший більш м'який запобіжний захід, на думку суду, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
Тому з урахуванням обставин справи та долучених до матеріалів клопотання письмових документів, суд вважає виправданим та обґрунтованим клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого найжорсткішого виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою уникнення ризиків.
При цьому суд вважає, що продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
Так, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Матеріали справи не містять відомостей про обставини, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.
Таким чином, клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Оскільки суд дійшов висновку щодо необхідності продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то керуючись вимогами ч. 3 ст. 183 КПК України, суд вважає необхідним визначений розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень залишити без змін.Вказаний розмір застави, на думку суду буде гарантувати виконання покладених на обвинуваченого обов'язків, його належну процесуальну поведінку, та не є для нього завідомо непомірною.
Керуючись ст.ст.177-178, 183, 197, 217, 331, 369-372, 392 КПК України,-
Задовольнити клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу до обвинуваченого.
Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто з моменту ухвалення, а саме з 15.09.2025 року по 13.11.2025 року, включно.
Визначену ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 11.11.2024 р. суму застави, як альтернативного запобіжного заходу, у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, залишити без змін.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1)прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
2)не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;
4) утримуватись від спілкування із та свідками у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена обвинуваченим може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу суду, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1