Справа № 521/15972/25
Номер провадження:1-кс/521/3307/25
м. Одеса, Україна
12 вересня 2025 року
Слідчий суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , в межах кримінального провадження № 62025150020003127 від 08.08.2025 року, здійснив судовий контроль за дотриманням прав свобод та інтересів підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в смт. Комінтернівське, Одеської області, громадянина України, який має середню-спеціальну освіту, одруженого, який має двох малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 у званні «матрос», посада сапер інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерного загону, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий: 05.12.2023 року Комінтернівським р/с Одеської області за ч. 1 ст. 263 КК до позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК з іспитовим строком 1 рік, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК.
Сторони кримінального провадження, які приймали участь, з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ; з боку захисту: підозрюваний ОСОБА_3 , захисник - адвокат ОСОБА_5
1.Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
1.1.Слідчим суддею проводився розгляд клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, погодженого з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_3 .
1.2.Клопотання розглядалось за ініціативою слідчого.
2.Встановлені слідчим суддею обставини із посиланням на докази.
2.1. Досудовим розслідуванням встановлено, що матрос ОСОБА_3 , 08.04.2025 року був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.04.2025 року № 99, відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , яка розташована в АДРЕСА_3 . Матрос ОСОБА_3 , достовірно знаючи про свої обов'язки як військовослужбовця, маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення.
Так, матрос ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби 15.06.2025 року, більш точного часу не встановлено, в умовах воєнного стану, не з'явився вчасно на службу без поважних причин у військову частину НОМЕР_1 , яка розташована в АДРЕСА_3 та проводить час на власний розсуд, не пов'язуючи його з обов'язками військової служби.
Надалі, 09.09.2025 року, матрос ОСОБА_3 добровільно та з власної ініціативи повідомив працівників правоохоронного органу за адресою АДРЕСА_4 про вчинення ним кримінального правопорушення, тим самим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК.
2.2.За даним фактом СВ ВП № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області розпочато досудове розслідування, про що до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.08.2025 року внесено відповідні відомості про вчинене кримінальне правопорушення за № 62025150020003127.
2.3.Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК. 02.09.2025 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у скоєнні вказаного кримінального правопорушення.
2.4.Ризики, на які посилається слідчий, як на мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою: ОСОБА_3 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
3.Позиції сторін кримінального провадження.
3.1.Прокурор в судовому засіданні просив клопотання задовольнити, оскільки вважає мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право слідчому судді на застосування найбільш суворого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_3 .
3.2.Захисник-адвокат в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання. Просила відмовити у задоволенні клопотання, оскільки підстав для його задоволення не має.
3.3.Підозрюваний підтримав думку свого захисника.
4.Мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановлені ухвали, мотиви неврахування окремих доказів, положення закону яким керувався слідчий суддя.
4.1.Слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
4.2.Фактичні обставини даного судового розгляду були зведені до встановлення підстав для застосування найсуворішого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_3 .
4.3.Під час розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_3 підозрюється у протиправних діях, що пов'язані з нез'явленням вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану з 15.06.2025 року по 09.09.2025 року.
4.4.Службу розпочав за призовом під час мобілізації з кінця березня 2022 року. Офіційно за документами службу розпочав 03 травня 2022 року. Приймав безпосередню участь у бойових діях в Миколаївській, Херсонській областях на початку широкомасштабного вторгнення військ Російської Федерації. За цей час отримував контузії і поранення. Проходив неодноразово лікування.
4.5.Встановлено також, що ОСОБА_3 раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК та його 21.04.2025 року ухвалою ОСОБА_6 . Одеси було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК, як особу, яка добровільно звернулась із клопотанням до слідчого про намір повернутись до військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби.
4.6.За вказаним, новим епізодом правопорушення встановлено, що ОСОБА_3 тривалий час проходить різні види лікування в різних медичних закладах. Так, наприклад, у травні 2023 року він перебував на обстеженні у КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр ООР», де йому був встановлений діагноз: Доброякісне новоутворення довгих кісток нижньої кінцівки; Susp. Неоссифікуюча фіброма н/№ стегнової кістки. Рекомендовано - остеосцинтіграфія для виключення злоякісності процесу, контрольний огляд з результатами.
4.7.З 28.02.2024 року по 27.03.2024 року проходив лікування в КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я ООР». Згідно Епікризу за історією хвороби № 1347 ОСОБА_3 вперше потрапив в поле зору лікарів психіатрів після бойових дій під Миколаєвом та Херсоном і був направлений до відділення № 17 КНП «ООМЦПЗ ООР» з 07.01.2023 року по 25.01.2023 року. Виписаний з діагнозом «Помірно виражений короткотривалий посттравматичний стресовий розлад. Стан медикаментозної компенсації». Після виписки ОСОБА_3 повернувся на бойові дії. Знаходився в постійному стресі та під обстрілами у зв'язку з чим психічний стан почав поступово погіршуватись. Повторно був госпіталізований в КНП «ООМЦПЗ ООР», де проходив лікування з 28.08.2023 року по 02.10.2023 року, виписаний з діагнозом: «Стійкий помірно виражений посттравматичний стресовий розлад, у вигляді тривожно дисомнічного синдрому. З повторними стійкими суїцидальними намірами. Стан медикаментозної компенсації». На час останнього прибуття до лікувальної установи психічний стан ОСОБА_3 значно погіршився. Пацієнт потребує стаціонарного лікування у зв?язку з погіршенням стану та наявністю невідкладного стану. Встановлений діагноз: Стійкий помірно виражений посттравматичний стресовий розлад, у вигляді тривожно дисомнічного синдрому з суїцидальними погрозами за анамнезом. Стан медикаментозної субкомпенсації. Рекомендовано ВЛК щодо придатності до військовї служби. Цілодобовий нагляд та прийом підтримуючої терапії. Згідно постанови КМУ № 577 від 2022 року залучати до несення військової служби без зброї.
4.8.Вже 21.03.2025 року лікар-травматолог надав відповідну виписку з амбулаторно-поліклінічної допомоги. Встановлений основний діагноз: Наслідки травми (анамнестично 07.2024 (падіння з 3-го поверху) правої гомілки та лівої стопи з закритим гвинтоподібним переломом н/з лівої в/гомілкової кістки, правої п?яткової кістки лікований консервативно у вигляді консолі консолідуючого гвинтоподібного перелому н/з лівої в/гомілкової кістки, правої п?яткової кістки, посттравматичного деформуючого артрозу лівого колінного, обох г/стопних суглобів 2 ст. з больовим синдромом та помірним порушенням функції. Травма пов'язана з проходженням військової служби. Придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони. За ступенем тяжкості травма відноситься до «тяжких».
4.9.У період часу з 09.04.2024 року по 26.08.2024 року ОСОБА_3 також перебував на лікуванні КНП «ООМЦПЗ ООР», де йому був підтверджений раніше встановлений діагноз: Стійкий помірно виражений посттравматичний стресовий розлад, у вигляді тривожно дисомнічного синдрому з суїцидальними погрозами за анамнезом.
4.10.За обставинами правопорушення встановлено, що фактично ОСОБА_3 від органу досудового розслідування не переховувався. Він з квітня 2025 року майже постійно перебував в розпорядженні військової частини НОМЕР_1 . Разом з тим, з 27.06.2025 року за Наказом командира частини, ОСОБА_3 був зарахований у розпорядження частини, однак залишений у списках військової частини НОМЕР_1 .
4.11.Фактично обставини переховування органом досудового розслідування не з'ясовувались. Слідчому судді відомі такі обставини лише зі слів підозрюваного. Разом з тим, достеменно встановлено і підтверджено слідчим у клопотанні, що ОСОБА_3 самостійно з'явився до поліції 09.09.2025 року де і був затриманий. Тобто, ані переховування, ані розшуку особи фактично не відбувалось.
4.12.Період відсутності у військовій частині та перебуванні на лікуванні (за версією ОСОБА_3 ) слідчим станом на день розгляду клопотання також не перевірений. Відповідно слідчий суддя сприймає покази підозрюваного як достовірні. З його слів, він знаходився двічі на лікуванні в лікарнях в м. Одесі. Окрім того, командир військової частини знав про його місце знаходження.
4.13.Серед іншого, за особистістю підозрюваного встановлено, що він під час бойових дій отримав такі види травм, які суттєво вплинули на його свідомість і навіть здатність висловлювати власні думки. Неозброєним оком можливо побачити, що ОСОБА_3 має певні розумові вади, затримку мови, неможливість зв?язно і послідовно висловлювати судження. Окрім того, прослідковуються вади рухів ногами. На фоні встановлених діагнозів психічних розладів така поведінка не видається дивною або малозрозумілою.
4.14.Враховуючи вище приведену медичну документацію, а також очевидні проблеми зі здоров'ям, постає закономірне питання у необхідності затримання і тримання під вартою ОСОБА_3 , за військовий злочин, коли він не представляє розумної необхідності як бойова одиниця для Збройних Сил України. Навіть служіння в ЗСУ, за медичними показниками йому рекомендовано без зброї.
4.15.Так, формально, вимоги закону порушені і він має обов'язок, допоки не встановлена його непригодність, продовжувати виконання службових обов'язків у ЗСУ, хоча б у силах забезпечення. Однак, у будь-якому випадку такий порядок речей не повинен впливати на запобіжний захід для ОСОБА_3 , саме у вигляді тримання під вартою. Такої нагальної необхідності очевидно не існує.
4.16.Так, ОСОБА_3 навіть зовні виглядає хворою людиною. Він не створює образу злочинця або особи, яка має бажання або можливості вчиняти системно кримінальні правопорушення. Його неявка на службу очевидно пов'язана з хворобами психіки та особистими сімейними питаннями. На прикладі минулого залишення військової частини (період з 30.07.2023 року по 23.08.2023 року), ОСОБА_3 пояснив, що залишив військову частину, оскільки дружину забрали в лікарню, у зв'язку з кровотечою (будучи вагітна втратила дитину). Вдома залишилось двоє малолітніх дітей. Він просив командира відпустити його додому, однак йому заборонили залишати військову частину. Відповідно, він прийняв рішення самовільно залишити частину для допомоги власній родині.
4.17.Обставини, встановлені слідчим суддею в теперішній час, не вказують на суспільну небезпеку вказаної особи та не дають право на думку, що ОСОБА_3 у будь-який спосіб буде перешкоджати кримінальному провадженню, чи буде переховуватись від правосуддя, або впливати на зміст кримінального провадження.
4.18.Навіть той факт, що він з'явився до поліції підтверджує, що в нього не має наміру переховуватись від правосуддя.
4.19.Окрім того, сам зміст поведінки ОСОБА_3 протягом його життя (що було доступно для спостереження) не вказує на зухвалу поведінку або бажання спотворити факти і обставини, що відбулась з ним або, що він має намір нашкодити кримінальному провадженню.
4.20.Слідчий суддя вважає, що оголошені прокурором ризики, є настільки формальними і голослівними, що не мають розумного пояснення і обґрунтування, на фоні встановлених медичних даних на підозрюваного та його постійного знаходження в полі зору військових і поліції.
4.21.У даному випадку, складається враження, що сторона обвинувачення переплутала інститут призначення покарання із заходами забезпечення кримінального провадження. Застосування таких заходів повинно виходити не з формальних оцінок ризиків або можливого існування припущень, а від конкретної особистості, з оцінками її характеру, темпераменту та здатності до інтелектуального мислення, а також її особливих сторін життя. При такій конструкції на перший план виходить особистість з її слабкими та сильними сторонами, з її ризиками які можуть впливати на хід та зміст розслідування. Коли ж орган розслідування номінально відноситься до виконання своїх обов'язків, в частині оцінки ризиків і можливості застосування запобіжного заходу, це створює ілюзію розслідування, і лише показує намагання сторони відшукати підстави для позбавлення волі підозрюваного за будь-яку ціну, що в свою чергу позбавляє розслідування безстороннього та неупередженого змісту.
4.22.Слідчий суддя вже неодноразово зазначав, в інших подібних справах1, що правовий характер примусових заходів визначається їхньою метою. Якщо для таких заходів, метою є не ухилення підозрюваного (обвинуваченого) від правосуддя, то для збереження їх правового характеру необхідно стежити, щоб до цієї мети не долучалися інші, які не мають спільних із зазначеною метою правових засад, як наприклад: злість на злочинця, особисті рахунки, бажання збільшити кару примусовими заходами та інш.
4.23.Слід також пам'ятати висловлювання британського філософа ОСОБА_7 в його есе «Про свободу» 1859 р. «…..єдина мета, заради якої сила може бути правомірно застосована до будь-якого члена цивілізованого суспільства проти його волі, - це запобігання шкоди іншим»2.
4.24.У даному випадку не можна навіть припустити, що ОСОБА_3 за своїм типом характеру, - дещо переляканий, з розумовим затриманням, має ознаки сильного хвилювання в зв'язку із обставинами затримання; за поведінкою, - пригнічений стан, сором'язливість, переляк, певне тремтіння; та темпераментом, - меланхолік, з ярко вираженою слабкою нервовою системою, є боязким і пригніченим із соціально відстороненим поглядом на життя, - здатний на завдання шкоди іншій людині. Тим більше у провадженні, де головним інтересом є зацікавленість та зиск держави, навряд чи можливо припустити, що ОСОБА_3 у будь-який спосіб може завдати державі непоправної шкоди, в тому числі враховуючи його стан здоров'я. Таким чином, слідчий суддя встановив, що законних підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останньому не має.
4.25.На думку слідчого судді, завдання кримінального провадження аж ніяк не зможуть бути виконані завдяки яким слідчий звернувся до слідчого судді із клопотанням. Очевидно, що тримання під вартою не сприяє збиранню та оцінці доказів, не надає переваги в розслідування правопорушення. Це більше засіб впливу та бажання прояву влади під час досудового розслідування. Натомість, завдання кримінального провадження та обставини, які підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК досягнуті і виконанні не будуть, оскільки будь-який запобіжний захід, при даних умовах, не впливає на досягнення цілей правосуддя.
4.26.Оскільки законодавець встановив досить жорсткі умови для застосування запобіжних заходів до осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених 402-405, 407, 408, 429 КК, обмежуючи судову владу застосуванням виключно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання слідчого, при цьому жодний інший запобіжний захід не обирати. Приймаючи таке рішення, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_3 здатний виконувати обов'язки підозрюваного і без будь-якого запобіжного заходу, а тільки завдяки приписам Закону (ч. 7 ст. 42 КПК). Вказаний факт, в тому числі підтверджується явкою підозрюваного до слідчого і відсутністю відомостей про свідоме умисне переховування особи від правосуддя.
4.27.Жодних нарікань на процесуальну поведінку підозрюваного прокурором та слідчим під час розгляду клопотань не заявлено.
4.28.Враховуючи викладені встановлені обставини, а також той факт, що ОСОБА_3 вже перебуває під запобіжним заходом, слідчий суддя відмовляє в задоволені клопотання слідчого.
4.29.Постановляючи ухвалу, слідчий суддя керується ст. ст. 132, 178, 183, 194, 196 КПК.
1.Висновки слідчого судді.
1.1. У задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, погодженого з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_3 - відмовити.
1.2.Звільнити ОСОБА_3 з-під варти в залі суду.
2.Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
2.1.Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
2.2.Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
[1]Справа № 521/26215/23, Провадження № 1-кс/521/4109/23; Справа № 521/3304/21, Провадження 1-кс/521/2678/21; Справа № 521/343/24, Пр-ня по справі № 1-кс/521/175/24.
[2] ОСОБА_8 , «Про свободу», філософське есе опубліковане 1859 році.
1 Наприклад: Справа № 521/26215/23, Провадження № 1-кс/521/4109/23; Справа № 521/3304/21, Провадження 1-кс/521/2678/21; Справа № 521/343/24, Пр-ня по справі № 1-кс/521/175/24.
2 ОСОБА_8 , «Про свободу», філософське есе опубліковане 1859 році.