справа № 947/21086/24
провадження № 2/947/351/25
16.09.2025 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у одноособовому складі:
головуючий - суддя Літвінова І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Чебан О.О.,
вирішуючи у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одеса питання за заявою про відвід складу суду по справі № 947/21086/24 (вхід. № 61369), поданою ОСОБА_1 - позивачем у цивільній справі № 947/21086/24 за позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Корольова 31» «про оскарження дії Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Корольова 31» щодо протиправного нарахування заборгованості»,
19.07.2024 року ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Літвінової І.А. відкрито провадження у цивільній справі № 947/21086/24 за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «КОРОЛЬОВА 31». Цією ж ухвалою розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
За заявою позивача ОСОБА_1 порядок розгляду справи № 947/21086/24 змінено зі спрощеного без виклику на загальний позовний, про що 30.04.2025 року постановлено відповідну протокольну ухвалу. З дня постановлення цієї ухвали розпочато підготовче провадження.
До початку підготовчого судового засідання ОСОБА_1 до канцелярії суду було подано заяву про відвід складу суду (вхід. № 18980), яку ухвалою суду від 08.04.2025 року було прийнято та призначено до розгляду. Ухвалою суду від 10.04.2025 року розгляд заяви про відвід по суті відкладено до 30.04.2025 року, а за наслідками розгляду заяви про відвід у судовому засіданні 30.04.2025 року за участю заявника - позивача у справі ОСОБА_1 , заяву про відвід залишено без розгляду у зв'язку із встановленням факту звернення з такою заявою після закінчення строку на вчинення певної процесуальної дії, про що 30.04.2025 року постановлено відповідну ухвалу.
Підготовче судове засідання було призначено на 19.05.2025 року.
До початку підготовчого судового засідання ОСОБА_1 до канцелярії суду було подано заяву про відвід складу суду (вхід. № 31468), яку ухвалою суду від 09.05.2025 року було прийнято та призначено до розгляду, а за наслідками розгляду заяви про відвід у судовому засіданні 19.05.2025 року за участю заявника - позивача у справі ОСОБА_1 , за узгодженням із заявником, розгляд заяви про відвід (вхід. № 31468) було відкладено до 04.06.2025 року для ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами справи.
Після закінчення судового засідання 19.05.2025 року цією ж датою - 19.05.2025 року до канцелярії суду було подано заяву щодо відводу (вхід. № 33934).
Дійшовши висновку про необґрунтованість заявленого відводу, зважаючи на те, що заява про такий відвід надійшла до суду раніше трьох робочих днів до наступного засідання, ухвалою суду від 20.05.2025 року вирішення питання про відвід передано для здійснення суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу вирішення питання про відвід розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Юлії Андріївні.
Суд, під головуванням судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А. (провадження № 2-ві/947/5/25 у цивільній справі № 947/21086/24) встановивши, що суддя Літвінова І.А. не має упередженості і не є необ'єктивною та дійшовши висновку про безпідставність заяви про відвід, у задоволенні відводу відмовив, про що 27.05.2025 року постановив відповідне судове рішення.
Після повернення справи № 947/21086/24 судді Київського районного суду м. Одеси Літвіновій І.А., наступне підготовче судове засідання було призначено на 04.06.2025 року.
До початку судового засідання, 04.06.2025 року позивачем ОСОБА_1 до канцелярії суду було подано три заяви з процесуальних питань: про ознайомлення з матеріалами справи (вхід. № 38494), про залучення третьої особи (вхід. № 38497) та заяву «про відвід складу суду по справі № 947/21086/24» (вхід. № 38498).
Зважаючи на положення абз. 2 частини третьої статті 40 ЦПК України, з урахуванням того, що заява про відвід була подана ОСОБА_1 04.06.2025 року (вхід. № 38498), тобто надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до засідання, заява не підлягала передачі на розгляд іншому судді. Питання про відвід судді вирішено судом, що розглядає справу.
В ході вирішення питання про відвід суд дійшов висновку, що відвід є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Перед початком наступного підготовчого судового засідання, призначеного на 16.06.2025 року, до канцелярії Київського районного суду м. Одеси надійшла заява «про відвід складу суду по справі № 947/21086/24 від 16.06.2025 (вхід. № 41125) та клопотання, яким ОСОБА_1 просив повідомити йому «номер розслідування в Єдиному реєстрі досудових розслідувань яке розпочато за зверненням суду» та «посаду та ім'я слідчого який веде досудове розслідування», щоб, як вказує ОСОБА_1 , він міг долучитися до розслідування в якості свідка чи потерпілого (вхід. № 41131).
У відповідності до абз. 2 частини третьої статті 40 ЦПК України, якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
В ході вирішення питання про відвід суд дійшов висновку, що відвід є необґрунтованим та задоволенню не підлягає, про що 16.06.2025 року постановив відповідну ухвалу.
В цей же день в приміщені суду ОСОБА_1 одержав копію ухвали про відмову у задоволенні відводу, вступну та резолютивну частини якої було проголошено 04.06.2025 року. Факт вручення ОСОБА_1 16.06.2025 року повної ухвали від 04.06.2025 року підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 у довідковому листі (а.с. 190).
24.07.2025 року ОСОБА_1 до канцелярії Київського районного суду м. Одеси було подано наступну заяву «про відвід суду по справі № 947/21986/24» (вхід. № 51990). В судовому засіданні 30.07.2025 року заяву про відвід ОСОБА_1 підтримав та просив задовольнити. В судовому засіданні 30.07.2025 року було оголошено перерву за узгодженням з учасниками засіданні до 13.08.2025 року для забезпечення ОСОБА_1 можливості надати докази обставинам, на які він посилався в ході розгляду заяви про відвід. В судовому засіданні 13.08.2025 року ОСОБА_1 наполягав на задоволенні відводу, посилаючись на обставини, викладені у заяві від 24.07.2025 року (а.с. 202). В окресленій заяві від 24.07.2025 року ОСОБА_1 , крім іншого, посилався на обставини, викладені в ухвалі суду від 04.06.2025 року, повний текст якої було одержано ОСОБА_1 16.06.2025 року, що підтверджено власним підписом останнього в довідковому листі (а.с. 190). Встановивши, що заяву про відвід з посиланнями на такі обставини подано ОСОБА_1 більш ніж через місяць, після того, як останньому про них стало відомо і які він зазначає підставами відводу, заяву про відвід залишено без розгляду у зв'язку із встановленням факту звернення з такою заявою після закінчення строку на вчинення певної процесуальної дії, про що 13.08.2025 року постановлено відповідну ухвалу.
Наступне підготовче судове засідання призначено на узгоджену із сторонами справи дату - 12.09.2025 року (відкладено у зв'язку із зайнятістю судді Літвінової І.А. як слідчого судді у розгляді невідкладної справи кримінального провадження № 947/34028/25, на обрану ОСОБА_1 дату - 16.09.2025 року).
Як встановлено, до цього, 04.09.2025 року, до канцелярії Київського районного суду м. Одеси надійшла чергова заява ОСОБА_1 про відвід складу суду по справі № 947/21086/24 (вхід. № 61369).
Керуючись положеннями частини восьмої статті 40 ЦПК України питання про відвід за заявою від 04.09.2025 року визначено вирішувати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Про призначення судового засідання на 16.09.2025 року ОСОБА_1 був повідомлений, про що свідчить підпис останнього у довідковому листі.
16.09.2025 року ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився.
У відповідності до частини восьмої статті 40 ЦПК України неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
В ході судового засідання судом встановлено, що в заяві про відвід ОСОБА_1 посилається на події та обставини, які йому були/стали відомі не пізніше 13.08.2025 року, тобто більш ніж два дні до подачі заяви про відвід.
Звертається увага на те, що раніше в ухвалі суду від 30.04.2025 року, як і в наступному в ухвалі суду від 13.08.2025 року зазначалося, що положеннями частини третьої статті 39 ЦПК України встановлено, що заявлення відводу допускається:
протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі;
не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;
після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Отже, із змісту частини третьої статті 39 ЦПК України слідує, що заявляти відвід пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про підставу відводу - не дозволяється.
Фактично, подання заяви про відвід після спливу дводенного строку, встановленого для заявлення відводу, свідчить про порушення процесуального строку на вчинення певної процесуальної дії.
Тобто, чергова заява про відвід подана ОСОБА_1 після спливу процесуального строку, протягом якого заявник мав вчинити таку процесуальну дію.
Наслідки порушення процесуального строку чітко встановлені статтею 126 ЦПК України.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст.126 ЦПК України).
Крім того, в ухвалах суду від 30.04.2025 року та 13.08.2025 року, якими заяви ОСОБА_1 про відвід на підставі статті 126 ЦПК України були залишенні без розгляду у зв'язку із їх поданням після закінчення процесуальних строків, визначених частиною третьою статті 39 ЦПК України, роз'яснювалося право на апеляційне оскарження таких судових рішень.
ОСОБА_1 таким правом не скористався. Судові рішення від 30.04.2025 року та 13.08.2025 року є такими, що набрали законної сили, є чинними та такими, що підлягають виконанню.
Отже, підстави для відводу у заяві від 04.09.2025 року зводяться, зокрема, і до незгоди із судовими рішеннями.
Право заявити відвід є процесуальним правом учасника справи.
Між тим, неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з засад (принципів) цивільного судочинства (п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
За приписами частин третьої та четвертої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
З огляду на вище встановлені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку про залишення поданої ОСОБА_1 заяви про відвід складу суду (вхід. № 61369) без розгляду.
Численні заяви про відвід, які подаються ОСОБА_1 затягують та перешкоджають розгляду цивільної справи № 947/21086/24 за його ж позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Корольова 31» «про оскарження дії Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Корольова 31» щодо протиправного нарахування заборгованості».
В судовій практиці непоодинокі випадки використання подібних засобів для затягування розгляду справи, але, як правило, зі сторони відповідачів, які допускають можливе вирішення справи не на їх користь. Затягування розгляду справи зі сторони позивачів (при судовому провадженні, ініційованому ними ж шляхом подання позовної заяви), виглядає як нонсенс й відповідно повинно мати якесь підґрунтя.
За внутрішнім переконанням суду у цивільній справі № 947/21086/24 позивач ОСОБА_1 демонструє стійке бажання відвести склад суду під різними приводами, посилаючись на недовіру (сумніви у неупередженості та об'єктивності).
Провадження у справі майже не рушиться у зв'язку із систематичними заявами позивача щодо відводів складу суду.
Неможливість здійснювати необхідні для розгляду справи процесуальні дії не йде на користь правосуддю. Крім цього, ймовірне ухвалення рішення на користь позивача може розцінюватися як відповідачем у цій справі, так виглядати для сторонніх спостерігачів таким, що ухвалено під тиском, тобто, що суд не діяв незалежно.
Суди повинні вселяти довіру у громадськості у демократичному суспільстві, й відповідно кожний окремий суддя зобов'язаний викликати довіру в учасників судового розгляду.
Шляхом мodus ponens можна дійти висновку, що особливе місце суду зумовлюється колом завдань, що розв'язуються судами, і наявністю специфічних ознак, притаманних тільки суду. Основною місією будь-якого суду є забезпечення кожній людині права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод.
Незалежний суд, якому довіряють, - демократична цінність, що рівною мірою важлива для держави, суспільства, для кожного окремого громадянина. Людина не буде впевнена у справедливості правосуддя у своїй справі, якщо не довіряє тій особі, яка здійснює судочинство.
Слід зазначити, що довіра стала однією з фундаментальних концепцій соціології та соціологічного аналізу. Наявність довіри є найважливішим компонентом усіх людських стосунків, будь-якої соціальної системи. Встановлення довірчих відносин необхідне для успішного функціонування суду.
Одноособовий склад Київського районного суду м. Одеси під головуванням судді Літвінової І.А. позбавлений можливості успішно функціонувати при здійсненні провадження в цивільній справі № 947/21086/24 внаслідок саме недовіри головуючому, яку безперервно, на протязі тривалого часу, висловлює одна із сторін процесу, заявляючи відводи.
В такий ситуації суд втрачає принцип незалежності, а строки розгляду справи - ознаки розумності.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини (далі - Суд), яку він викладає у своїх рішеннях.
Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. PrinceHans-Adam II ofLiechtenstein v. Germany).
Враховуючи європейську та національну концепції у визначені ролі суду та суддів, Київський районний суд м. Одеси при здійсненні провадження у цивільній справі № 947/21086/24, з метою забезпечення незалежності суду, розгляду справи в розумні строки, підтримки чіткої, прозорої та нейтральної репутації судової системи, та виконання однієї із найважливіших функцій демократичної держави, вважає за необхідне убезпечити сторону від розгляду справи за її позовом судом, якому така сторона не довіряє.
Animus ad omne jus dicit - каждый закон обращен к сути дела. Ad impossibilia lex non cogit - закон не требует невозможного.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про небезсторонність суду. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.06. у справі «Білуга проти України», від 28.10.98. у справі «Ветштайн проти Швейцарії» тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Враховуючи те, що позивачем у цивільній справі № 947/21086/24 систематично заявлялися необґрунтовані заяви про відвід з надуманих підстав, що робить неможливим розгляд справи, призводить до порушення судом строків розгляду справи, оскільки це сьома заява про відвід судді, з метою усунення в подальшому зазначеної недовіри, запобігання подальших нарікань на упередженість головуючого, а також звинувачень у заінтересованості у результаті розгляду справи та сумніву стосовно об'єктивності суду при розгляді справи, вирішено заявити самовідвід головуючого по справі та передати дану справу на розгляд іншому судді.
Процедура самовідводу при неможливості розглядати справу за наявності інших обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді передбачена положеннями пункту п'ятого частини першої статті 36 ЦПК України.
У відповідності до частини дев'ятої статті 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 33-41, 353 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 (вхід. № 61369) про відвід складу суду по справі № 947/21086/24 - залишити без розгляду.
Заявити самовідвід головуючого Літвінової Ірини Анатоліївни у цивільній справі № 947/21086/24 за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Корольова 31» «про оскарження дії Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Корольова 31» щодо протиправного нарахування заборгованості».
Справу № 947/21086/24 передати для визначення іншого складу суду у порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її складення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному оскарженню в частині залишення заяви про відвід без розгляду. В іншій частині ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Літвінова І. А.