Справа № 462/3332/25
16 вересня 2025 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О. Б., секретаря судового засідання Глушко С. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Представник позивача - адвокат Тараненко А. І. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 26.02.2024 року № 00-9644962 в сумі 46 261,60 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат, серед яких стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 26.02.2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 00-9644962 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора 38403. Відповідно до умов вказаного договору, ТОВ «Макс Кредит» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 5 500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а остання зобов'язалася повернути кредит та сплатити комісію в розмірі 10% від суми кредиту, яка нараховується одноразово та складає 550,00 грн., а також проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі. Строк дії кредитної лінії (строк кредитування) складає 360 календарних днів, дата повернення кредиту визначена 20.02.2025 року. На виконання умов кредитного договору, 26.02.2024 року, первісний кредитор - ТОВ «Макс Кредит» ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі Онлайн» на платіжну картку № НОМЕР_1 , чим свої зобов'язання щодо надання грошових коштів виконав в повному обсязі. 17.12.2024 року між первісним кредитором - ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 17122024-МК/Онлайн, відповідно до умов якого ТОВ «Макс Кредит» відступило право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 26.02.2024 року № 00-9644962 для ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс». У подальшому, 02.04.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 020425-У, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступило право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 26.02.2024 року № 00-9644962 позивачу ТОВ «Юніт Капітал». Позивач зазначає, що загальна сума заборгованості відповідачки за кредитним договором від 26.02.2024 року № 00-9644962 станом на 07.05.2025 року, становить 46 261,60 грн., яка складається із: 6 050,00 грн. - заборгованість по кредиту (тілу кредиту); 40 211,60 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. У зв'язку з наведеним, просить суд позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 14.05.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачці встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
21.08.2025 року від представника відповідача - адвоката Брадарської Н. В. через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому сторона відповідача не погодилась з позовними вимогами, виклавши мотиви своєї незгоди. Відзив мотивовано тим, що позивач не довів факту укладення кредитного договору, факту видачі коштів та правомірності нарахування відсотків, штрафів і пені. Зазначає, що умови договору суперечать вимогам чинного законодавства України, є несправедливими та кабальними та відтак підлягають відмові у їх задоволенні, оскільки докази, які надав позивач лише копії файлів та скріншоти, які не підтверджують належного волевиявлення відповідачкою. Звертає увагу на те, що позивач не довів факту укладення та належного виконання кредитного договору, а вимоги щодо стягнення відсотків і штрафних санкцій суперечать положенням законодавства України та усталеній практиці Верховного Суду. Крім того, умови договору є несправедливими, а заявлена позивачем заборгованість - безпідставно завищеною. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
26.08.2025 року від представника позивача - Хлопкової М. С. через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій представниця зазначила, що кредитний договір від 26.02.2024 року № 00-9644962 укладений відповідачкою шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який був направлений на її мобільний номер та введений у систему, після чого договір було підтверджено натисканням кнопки «ТАК». Зазначає, що первісний кредитор ТОВ «Макс Кредит» перед погодженням заявки перевірив персональні дані та платіжну картку відповідачки, що, відповідно, підтверджує її ідентифікацію, адже дані РНОКПП та адреса реєстрації у договорі повністю збігаються з даними відповідачки, що є додатковим підтвердженням належності договору саме їй. 26.02.2024 року через платіжного посередника ТОВ «Платежі Онлайн» було перераховано на картковий рахунок відповідачки грошові кошти у сумі 5 500,00 грн., що підтверджується доданими платіжними документами. Таким чином, факт укладення кредитного договору та належного перерахування грошових коштів відповідачу позивачем доведено належними та допустимими доказами.
01.09.2025 року від представника відповідача - адвоката Брадарської Н. В. через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшли додаткові пояснення, у яких остання надала пояснення аналогічно наведеним у відзиві на таку та просила у задоволенні позову відмовити.
12.09.2025 року від представника позивача - Хлопкової М. С. через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшли додаткові пояснення, у яких остання надала пояснення тотожно наведеним у відповіді на відзив та просила позов задоволити у повному обсязі.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 26.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 00-9644962 (далі - Договір), відповідно до якого товариство надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором /а.с.11-15/.
Кредитний договір підписано відповідачкою електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора - 38403, який було відправлено на фінансовий номер +380990093329, указаний відповідачкою. Після здійснення акцепту позичальником, кредитодавець наклав на Кредитний договір кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника із кваліфікованою електронною позначкою часу /а.с.15 зворот/.
Як вбачається із довідки про ідентифікацію, виданої директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит», клієнт ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з якої укладено договір від 26.02.2024 року № 00-9644962 ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит», акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор - 38403; час відправки ідентифікатора позичальнику - 26.02.2024 15:11:42; номер телефону / електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор: +380990093329 /а.с.23/.
Відповідно до п. 1.2 Договору сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає 5 500,00 грн. Тип кредиту - кредитна лінія. Цільове призначення кредиту (мета отримання Кредиту): на споживчі потреби.
У п. 1.3 Договору сторони погодили, що строк дії кредитної лінії (строк кредитування) становить 360 календарних днів. Позичальник зобов'язаний повернути суму кредиту кредитодавцю 20.02.2025 року (дата повернення кредиту).
Згідно умов п. 1.3.1. цього Договору позичальник зобов'язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме 22.03.2024 року та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (строку кредитування).
У відповідності до положень п. 1.4. - 1.4.2 тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процента ставка складає 2,47% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору (за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки). Знижена процентна ставка становить 1,73% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою періодичною датою оплати процентів, визначеною п. 1.3.1. цього Договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 25 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом (дати видачі кредиту) протягом строку кредитування, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору.
Відповідно до п. 1.5., 1.5.1 за надання кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 10,00% від суми Кредиту, що за умовами даного Договору складає 550,00 грн. Позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту у останній день повного погашення кредиту.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою на дату укладання Договору становить 931,66%, а з урахуванням зниженої процентної ставки на дату укладення Договору - 912,30%. Загалом орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою на дату укладання Договору становить 54 956,00 грн., а з урахуванням зниженої процентної ставки на дату укладання Договору становить 53 938,50 грн. (п. п. 1.7 - 1.8.1 Договору)
Кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/видачі Кредиту, а саме 26.02.2024 року, сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 5 500,00 грн. на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 (п. 2.8 Договору).
Наведене узгоджується із Паспортом споживчого кредиту, підписаного відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором «85221» (26.02.2024), який містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, де зазначено, зокрема, основні умови кредитування, з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту /а.с.21-22/.
Позивачем на підтвердження перерахування коштів первісним кредитором ТОВ «Макс Кредит» надано довідку від 23.12.2024 року № 1401/12. Із додатку до вказаної інформаційної довідки вбачається, що ТОВ «Платежі Онлайн» 26.02.2024 року о 15 год. 12 хв. провели успішну транзакцію за номером 40895-31225-85614 на суму 5 500,00 грн. за кредитним договором № 00-9644962, банк-емітент Monobank; маска картки клієнта НОМЕР_1 ; код авторизації 127600 /а.с.24, 26 зворот/.
Відтак, реквізити платіжної картки, вказаної у вказаній довідці збігаються із тими, які відповідачкою зазначено при укладенні кредитного у пункті п. 2.8. Договору.
17.12.2024 року «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Макс Кредит» уклали договір факторингу № 17122024-МК/Онлайн, відповідно до якого фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги /а.с.34-36/.
Згідно з реєстру прав вимоги до Договору факторингу від 17.12.2024 року № 17122024-МК/Онлайн ТОВ «Макс Кредит» передало ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором від 26.02.2024 року № 00-9644962, загальна заборгованість якого складає 46 261,60 грн., з яких залишок заборгованості по тілу кредиту 6 050,00 грн., заборгованість по відсоткам 40 211,60 грн. /а.с.43 зворот/.
02.04.2025 року ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу № 020425-У, відповідно до якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту /а.с.45-48/.
Відповідно до витягу з реєстру боржників, що є Додатом № 1 до Договору факторингу від 02.04.2025 року № 020425-У, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» передало позивачу ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором від 26.02.2024 року № 00-9644962, загальна заборгованість якого складає 46 261,60 грн., з яких залишок заборгованості по тілу кредиту 6 050,00 грн., заборгованість по відсоткам 40 211,60 грн. /а.с.52 зворот/.
Як вбачається з виписки з особового рахунка та детального розрахунку заборгованості за Договором від 26.02.2024 року № 00-9644962, заборгованість відповідачки станом на 07.05.2025 року становить 46 261,60 грн. та складається з: 6 050,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 40 211,60 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги /а.с.31, 32-33/.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII).
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Суд критично оцінює доводи представниці відповідачки щодо відсутності факту укладення кредитного договору, оскільки аналіз положень вищевказаного законодавства свідчить, що укладення кредитного договору від 26.02.2024 № 00-9644962 в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача є можливим за умови використання сторонами засобів електронного підпису.
Вказане твердження також спростовується матеріалами справи, оскільки відповідачка ОСОБА_1 пройшла реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Макс Кредит», отримавши відповідний цифровий пароль на номер свого мобільного телефону, що свідчить, про те що вона ознайомилась з Правилами (примірним договором) та іншою наданою інформацією.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між відповідачем та позивачем не було б укладено.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19, від 20.06.2022 року у справі № 757/40396/20, від 04.12.2023 року у справі № 212/10457/21.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Відтак, акцептуючи пропозицію ТОВ «Макс Кредит», відповідачка шляхом використання електронних підписів - одноразових ідентифікаторів «38403» та «85221» підтвердила та погодилася з умовами користування і порядком надання грошових коштів, запропонованим кредитором. Крі цього, вказаний договір, який підписаний сторонами, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, а відтак суд дійшов висновку про те, що між первісним кредитором та відповідачкою ОСОБА_1 як позичальником, виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.
Суд відхиляє доводи представниці відповідачки щодо відсутності доказів перерахування коштів відповідачу з огляду на те, що позивачем на підтвердження факту перерахування коштів первісним кредитором ТОВ «Макс Кредит» надано довідку від 23.12.2024 року № 1401/12 з додатками, із змісту яких вбачається успішне проведення транзакції № 40895-31225-85614 на суму 5 500,00 грн за кредитним договором № 00-9644962 на маску картки клієнта - НОМЕР_1 . Вказані реквізити платіжної картки збігаються з даними, зазначеними відповідачкою при укладенні кредитного договору у п. 2.8 Договору, що підтверджує факт отримання нею кредитних коштів.
Згідно статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов'язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
При цьому аналіз змісту статті 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов'язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов'язку не звільняє боржника від виконання обов'язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов'язку перед первісним кредитором.
Тому наявність чи відсутність доказів повідомлення боржника про зміну кредитора у зобов'язанні не є підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідачка, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надала суду розрахунку на спростування розрахунку заборгованості, наданого позивачем. При цьому, відповідачкою наведений розрахунок не заперечено, власного не проведено, доказів його неправильності не надано. Також відповідачкою не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження погашення нею тіла кредиту та спростування доводів представника позивача про наявність заборгованості по тілу кредиту саме у такому розмірі.
У свою чергу процесуальні обов'язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов'язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов'язками.
При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 року № 913/618/21, справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
Щодо вимог про стягнення з відповідача комісії, пов'язаної з наданням кредиту у сумі 550,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Так, згідно ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Разом із тим, згідно постанови Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі № 343/557/15-ц, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Отже, за висновками Верховного Суду несправедливими є положення договору про споживчий кредит, який містить умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-Ш), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови ВС у справі № 363/1834/17).
У п. 1.5. Договору встановлено, що комісія за надання кредиту складає 550,00 грн. та нараховується одноразово, водночас таку суму коштів первісний кредитор вчинив на власну користь та такі дії не становлять кредитну послугу, яку замовив позичальник, оскільки відповідають економічним потребам лише самого кредитодавця.
При цьому, відповідно до висновків Верховного Суду, кредитодавець не уповноважений стягувати з позичальника таку плату.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості або надання кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у п. 31.29 постанови від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.
У даному випадку сплата позичальником комісії за надання кредиту передбачена умовами договору. Водночас у договорі відсутні відомості про конкретні послуги, пов'язані з обслуговуванням чи наданням кредиту, які кредитор зобов'язаний надати позичальнику за сплачену ним комісію. Не визначено, за що саме позичальник повинен сплатити комісію за надання кредитних коштів, оскільки отримання такої комісії не супроводжується обов'язком кредитора вчиняти будь-які дії на користь позичальника.
При цьому будь-яких інших дій на користь позичальника, окрім надання безоплатної, відповідно до вимог закону, інформації про кредит, кредитор за сплачену комісію вчиняти не зобов'язаний. За таких обставин і без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність в заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані Правила надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Макс Кредит» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Подібних правових висновків дійшов Львівський апеляційний суд постановах від 10.07.2025 року у справі № 451/341/24, від 14.07.2025 року у справі № 465/4537/24, від 15.07.2025 року у справі № 438/1402/24, від 15.07.2025 року у справі № 441/1290/24, від 04.08.2025 року у справі № 464/508/25 тощо.
Відтак, вимога позивача про сплату позичальником комісії у розмірі 550,00 грн.суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів» та задоволенню не підлягає.
Щодо заявленої суми стягнень за кредитним договором від 26.02.2024 року № 00-9644962 суд дійшов наступних висновків.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за Договором від 26.02.2024 року № 00-9644962, заборгованість відповідачки станом на 07.05.2025 року становить 46 261,60 грн. та складається з: 6 050,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 40 211,60 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, яка значно більше перевищує суму тіла кредиту.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Відповідні правові висновки щодо застосування зазначених норм ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 06.12.2019 у справі № 664/1261/16-ц (провадження № 61-25248св18), від 27.01.2020 у справі № 754/6091/18 (провадження № 61-11473св19), від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 (провадження № 61-1416св20).
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами. При цьому, суд вважає релевантним посилання на вказане рішення Конституційного Суду України при вирішенні питання про розмір відсотків за порушення відповідачем грошового зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Вказаної позиції щодо можливості зменшення процентів за прострочення виконання грошових зобов'язань дійшов Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.
Відповідно до ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Суд вважає, що нарахована позивачем сума по відсотках за користування кредитом не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів. Крім того, передбачення в електронному договорі такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач як споживач, тим самим порушує його права споживача, тому вимога позивача про стягнення цих сум заборгованості за відсотками, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим чинним ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність в останнього як кредитора можливості стягувати з відповідача як споживача надмірні грошові суми відсотків, спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання відповідача як боржника виконувати основне грошове зобов'язання.
Суд враховує, що приписами ст. 42 Конституції України визначено, що участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту. До того ж, як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Указані вище позиції також підтримав Львівський апеляційний суд у постанові від 04 лютого 2025 року у справі № 453/872/24 (провадження № 22-ц/811/2739/24).
З огляду на наведене, суд при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов'язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає за необхідне зменшити розмір процентів до 50% від їх загальної суми, а саме: до 20 105,80 грн. (40 211,60 / 2 = 20 105,80).
На переконання суду, саме такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин, враховуючи знецінення валюти гривні та інфляцію в Україні.
Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню у розмірі 25 605,80 грн. (5 500,00 грн. тіло кредиту + 20 105,80 грн. зменшені судом відсотки).
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд враховує, що ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При зверненні до суду позивачем сплачено 2422,40 грн. судового збору /а.с.63/.
Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 25 605,80 грн., а тому судовий збір у пропорційному розмірі - 1 340,80 грн. потрібно покласти на відповідачку.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат у справі, до суду надано: Договір про надання правничої допомоги від 07.04.2025 року № 07/04/25-02, який укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Тараненко та партнери» в особі адвоката Тараненка А.І., предметом якого виступають зобов'язання адвоката надавати юридичну (правничу) допомогу для ТОВ «Юніт Капітал»; Протокол погодження вартості послуг; Додаткову угоду № 10 від 07.04.2025 року до Договору про надання правничої допомоги від 07.04.2025 року № 07/04/25-02; Акт прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги від 07.04.2025 року № 07/04/25-02, в якому зазначено про склад, обсяг та види виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом та їх вартість, яка складає - 7 000,00 грн. /а.с.54-55, 56-57, 58/.
Водночас суд зазначає, що загальна вартість правничої допомоги, яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 7 000,00 грн. Сторона відповідача проти цього заперечує. З огляду на те, що позовні вимоги задоволені лише частково, зазначена сума є надмірною та підлягає зменшенню.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 року у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 року у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 року у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Враховуючи вищезазначене, аналізуючи надані докази, незначну складність справи, враховуючи ціну позову, значення справи для сторін, тривалість судового провадження, наявність численної усталеної практики, критерій розумності розміру судових витрат відносно конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також те, що судові засідання у вказані справі за участю представника позивача не проводились, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають витрати за надану професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.
Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 264-265,274,279,280-281 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість у розмірі 25 605 (двадцять п'ять тисяч шістсот п'ять) гривень 80 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 340 (одна тисяча триста сорок) гривень 80 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі4 500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного судушляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Катіпал», ЄДРПОУ: 43541163, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4А, оф. 10.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: Постигач О. Б.