16.09.2025 Єдиний унікальний номер 205/8799/24
Провадження № 6/205/306/25
16 вересня 2025 року м. Дніпро
Суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра Терещенко Т.П., ознайомившись із матеріалами подання Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,
06 вересня 2025 року представник Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Карабіц В.Е. шляхом поштового відправлення «Укрпошта» направила до суду вищевказане подання, яке надійшло до канцелярії суду 15 вересня 2025 року.
Оглянувши матеріали подання та додані до нього документи, суддя дійшов такого висновку.
Частинами 1, 2 статті 441 ЦПК України встановлено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.
Розділом VI та ст. 441 ЦПК України не визначено, яким за формою та змістом має бути подання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Разом з тим, оскільки в розділі VI ЦПК України не визначено форму та зміст подання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, слід застосовувати аналогію права на підставі ч. 9 ст. 10 ЦПК України, де зазначено, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Положеннями частини 1 статті 183 ЦПК України передбачено вимоги, яким повинна відповідати будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Вказана вимога є імперативною.
Частиною 6 статті 14 ЦПК України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Якщо реєстрація електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов'язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.
Як вбачається з подання Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відомості на дотримання вимог п. 1 ч. 1 ст. 183 ЦПК України, а саме: ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) та відомості про наявність або відсутність електронного кабінету сторін, представником заявника не зазначені.
Перевіряти наявність електронного кабінету у заявника не є обов'язком суду.
Крім того, згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Відповідно до розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.
Враховуючи висновки, які викладені в узагальненні Верховного Суду України «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» від 01 лютого 2013 року про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду, державний виконавець повідомляє боржника.
Також суд зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Пунктами 17, 47, 48 Правил надання послуг поштового зв'язку, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року, передбачено, що внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою, згідно з тарифами оператора поштового зв'язку. Послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає в підтвердженні у визначеному оператором поштового зв'язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей. Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відправником відкритими для перевірки їх вкладення.
Положеннями п. 62 Правил надання послуг поштового зв'язку передбачено, що підтвердженням оплати послуг поштового зв'язку з пересилання письмової кореспонденції є, зокрема, розрахунковий документ про оплату послуги поштового зв'язку.
Тобто лист з описом вкладення підтверджує вміст вкладення до поштового відправлення, тоді як квитанція або касовий чек є розрахунковим документом, який підтверджує лише оплату, а не вміст вкладення.
Отже, з наведених норм вбачається, що належним доказом направлення документів учасникам провадження може бути лише бланк опису вкладення, засвідчений відповідним відділенням поштового зв'язку, разом з відповідним розрахунковим документом.
Проте, представником заявника не було надано суду належних доказів направлення подання учасникам справи: стягувачу - Державній іпотечній установі.
Частиною 4 статті 183 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Указана норма є імперативною і не передбачає надання заявнику строку для усунення недоліків.
Суд повертає заяву (клопотання, заперечення) її заявнику без розгляду також у разі, якщо вона подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що подання Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 подано без додержання вимог, встановлених у статті 183 ЦПК України, тому суддя дійшов висновку про наявність підстав його повернення представнику заявника без розгляду.
Після виконання вимог абз. 2 ч. 2 ст. 183 ЦПК України заявник не позбавлений права звернутися до суду із вказаною заявою повторно.
Керуючись ст. ст. 183, 260, 261, 351-353, 441 ЦПК України, суддя
Подання Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - повернути без розгляду.
Ухвалу може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя: Т.П. Терещенко