20 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 689/882/21
провадження № 61-13603св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Ярмолинецька селищна рада Хмельницького району Хмельницької області, Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Хмельницькій області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року у складі колегії суддів Ярмолюка О. І., Костенка А. М., Янчук Т. О.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ярмолинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області (далі - Ярмолинецька селищна рада), Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про скасування рішень і державної реєстрації земельної ділянки.
Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником 3/4 часток нерухомого майна, яке розташоване на АДРЕСА_1 , що складається із зерноскладу, огорожі току та майданчика, які є невід'ємною частиною зерноскладу.
Інша 1/4 частка зазначеного майна належить на праві власності ОСОБА_2 .
Зазначала, що державний реєстратор Державного земельного кадастру сформував і зареєстрував як об'єкт цивільних прав земельну ділянку, площею 0,0845 га, кадастровий номер 6825855000:03:019:0224, розташовану за межами селища Ярмолинці Хмельницького району Хмельницької області, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; код класифікації - 16.00; цільове призначення - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).
Рішенням Ярмолинецької селищної ради від 08 жовтня 2020 року № 29 затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та зареєстровано за останньою зазначену земельну ділянку.
На підставі цього рішення 12 жовтня 2020 року за Ярмолинецькою селищною радою зареєстровано право власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
ОСОБА_1 вважає, що рішення кадастрового реєстратора про формування та реєстрацію земельної ділянки не відповідає вимогам чинного законодавства, а рішення Ярмолинецької селищної ради та державного реєстратора про реєстрацію за радою спірної земельної ділянки порушує права позивачки як власника розташованого на ній об'єкта нерухомого майна.
З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просила суд скасувати:
рішення Ярмолинецької селищної ради від 08 жовтня 2020 року № 29 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості та реєстрацію її за Ярмолинецькою селищною радою»;
рішення про державну реєстрацію права власності за Ярмолинецькою селищною радою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, площею 0,0845 га, кадастровий номер 6825855000:03:019:0224;
державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,0845 га, кадастровий номер 6825855000:03:019:0224, в Державному земельному кадастрі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області ухвалою від 12 липня
2021 року залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області (у складі судді
Мазурчака В. М.) рішенням від 08 липня 2024 року позов ОСОБА_1 задовольнив.
Скасував повністю рішення Ярмолинецької селищної ради Ярмолинецького району Хмельницької області від 08 жовтня 2020 року № 29 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та реєстрацією її за Ярмолинецькою селищною радою Ярмолинецького району Хмельницької області».
Скасував рішення державного реєстратора Солобковецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області Горніцької О. І. про державну реєстрацію права та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 54629210, від 19 жовтня 2020 року, на підставі якого 12 жовтня 2020 року зареєстровано право комунальної власності Ярмолинецької селищної ради Ярмолинецького району Хмельницької області (номер запису про право власності 38709076) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, площею 0,0845 га, кадастровий номер 6825855000:03:019:0224, з присвоєнням реєстраційного номера об'єкта нерухомого майна 2196007568258.
Скасував державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,0845 га,
кадастровий номер 6825855000:03:019:0224 в Державному земельному кадастрі.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка довела, що частина належного їй на праві спільної часткової власності асфальтованого майданчика (площадки), що є складовою частиною об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1230551168258), розташована в межах спірної земельної ділянки, яка зареєстрована за Ярмолинецькою селищною радою.
Місцевий суд відхилив доводи відповідачів про те, що спірна земельна ділянка перейшла у комунальну власність на підставі пункту 21 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (далі - ЗК України), відповідно до якого з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на вказані земельні ділянки. Цей Закон набрав чинності з 01 січня 2019 року.
Мотивував тим, що ОСОБА_1 набула у власність спірні нежитлові будівлі до 01 січня 2019 року, у зв'язку з чим у неї виникли законні очікування на оформлення права власності або користування на земельну ділянку відповідно до положень статті 120 ЗК України та статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), водночас відповідачі під час прийняття оспорюваних рішень не з'ясували наявність розташування нерухомості позивачки на земельній ділянці, яку сільрада набула у власність.
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що усупереч чинним положенням законів України «Про Державний земельний кадастр», «Про землеустрій» та ЗК України формування спірної земельної ділянки здійснювалося не за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а на підставі розробленої ФОП ОСОБА_4 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Згідно з частиною шостою статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор мав би відмовити у здійсненні державної реєстрації на підставі невідповідності поданих документів вимогам законодавства, однак не зробив цього, отже, вчинив державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,0845 га, кадастровий номер 6825855000:03:019:0224, в Державному земельному кадастрі з порушенням вимог чинного законодавства.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі зазначав, що ОСОБА_1 набула право власності на нерухоме майно в порядку паювання майна колективного сільськогосподарського підприємства, тому земля під нежитловими приміщеннями фактично перебувала в колективній власності та правомірно перейшла у власність територіальної громади.
Вважав, що рішення про реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку відповідають вимогам закону, права позивачки у спірних правовідносинах не порушені, а обраний спосіб захисту є неефективним і неналежним. Місцевий суд не з'ясував усіх обставин, неправильно застосував норми чинного законодавства, не дав належної оцінки доказам, зокрема висновкам експертів, отже, дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову.
Хмельницький апеляційний суд постановою від 02 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив.
Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 08 липня 2024 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що спір щодо державної реєстрації земельної ділянки як об'єкта цивільних прав треба розглядати як спір, пов'язаний із порушенням прав позивача іншою особою, на користь якої вчинена реєстраційна дія.
Оскільки ОСОБА_1 оскаржує реєстрацію земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у Державному земельному кадастрі, водночас зміст і характер спірних правовідносин свідчать про те, що спір у ОСОБА_1 виник саме з селищною радою, отже, Держгеокадастр у Хмельницькій області є неналежним відповідачем у справі, тому заявлений до нього позов не підлягає задоволенню.
Апеляційний суд виснував, що наявні в матеріалах докази свідчать про те, що спірна земельна ділянка належала до нерозпайованих земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства ім. Мічуріна селища Ярмолинці. Отже, після 01 січня 2019 року ця земельна ділянка переходить у власність Ярмолинецької селищної територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, у зв'язку з чим рада правомірно затвердила технічну документацію із землеустрою та зареєструвала земельну ділянку за територіальною громадою, а Солобковецька сільська рада Хмельницького району Хмельницької області правомірно зареєструвала право комунальної власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Також апеляційний суд зазначив, що відповідно до положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, набувши право спільної часткової власності на нежитлову будівлю зерноскладу з площадкою та огорожею на АДРЕСА_1 , до ОСОБА_1 перейшло право користування відповідною часткою земельної ділянки, яка зайнята будівлею (спорудами) та необхідна для її обслуговування.
Водночас згідно з висновками земельно-технічної експертизи у межах спірної земельної ділянки, кадастровий номер 6825855000:03:019:0224, не розташовані будівлі та споруди, а розташована частина асфальтованого майданчика, площею 829 кв. м (0,0829 га).
Дослідивши письмові докази, зокрема технічну документацію із землеустрою, поземельні книги, план-схема фактичного землекористування, технічні паспорти на об'єкти нерухомого майна, матеріали технічної інвентаризації (інвентаризаційні справи), матеріали розпаювання майна колективного сільськогосподарського підприємства, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені документи не свідчать про розташування на земельній ділянці асфальтованого майданчика, належного ОСОБА_1 на праві власності.
Суд апеляційної інстанції вважав, що висновок експерта від 11 квітня 2024 року № 1135/024, відповідно до якого зазначений асфальтований майданчик належить ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності, не ґрунтується на достовірних координатах і промірах земельної ділянки (дані щодо земельної ділянки, які містяться у технічному паспорті з реєстраційним номером ТІ01: НОМЕР_1 , не визначають конкретних поворотних точок і меж земельної ділянки).
Зазначив, що цей технічний паспорт був складений Комунальним підприємством «Ярмолинецьке бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Ярмолинецьке бюро технічної інвентаризації») 11 березня 2024 року, тобто під час розгляду справи в суді, при цьому внесені до нього відомості не відповідають матеріалам технічної інвентаризації (інвентаризаційним справам) і не визнаються іншими учасниками процесу.
З наведених підстав апеляційний суд вважав, що указаний висновок експерта в частині належності асфальтованого майданчика ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності не є належним доказом і не може бути взятий до уваги.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 640/2034/15-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 20 березня 2019 року справі № 350/67/15-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 921/158/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 06 березня 2024 року у справі № 902/1207/22, постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 619/800/18, від 02 вересня 2019 року у справі № 500/5291/13.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що для проведення висновку земельно-технічної експертизи, на підставі якого апеляційний суд виснував про необґрунтованість вимог позову, експертній установі були направлені не всі матеріали технічної інвентаризації нерухомого майна, про що позивачка зазначала у відповідній заяві від 16 листопада 2023 року та клопотанні про призначення земельно-технічної експертизи, надавши новий технічний паспорт на нерухоме майно в електронному вигляді, який вимушена була виготовити, оскільки відповідно до профільної інструкції технічний паспорт чинний строком один рік.
Після надходження 06 грудня 2023 року до суду першої інстанції матеріалів технічної інвентаризації в повному обсязі 22 січня 2024 року ухвалою суду призначено земельно-технічну експертизу з урахуванням додатково наданих матеріалів. 04 березня 2024 року до суду надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, в якому експерт просив погодити строки проведення експертизи понад 90 днів. Розгляд цього клопотання експерта було призначено судом на 16 квітня 2024 року, однак 08 квітня 2024 року до суду від експертної установи надійшло повідомлення про те, що експертизу проведено не буде, оскільки не сплачено вартість її проведення.
У зв'язку з наведеним позивачка 15 квітня 2024 року надала на стадії підготовчого провадження висновок експерта, який було проведено на підставі статті 106 ЦПК України, на вирішення якої було поставлено ті ж питання, які ставилися експертній установі за ухвалою суду.
Зазначає, що з 01 січня 2019 року землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані, водночас таке розпорядження земельними ділянками не є автоматичним чи беззаперечним, оскільки, статтею 117 ЗК України передбачено порядок передачі державної власності у комунальну власність чи земельних ділянок комунальної власності у державну власність, яким визначено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передавання такої земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передання земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передання такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.
Отже, станом на жовтень 2020 року у територіальної громади Ярмолинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області не було права щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.
ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, отримавши документацію із землеустрою щодо реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, мало би відмовити у її формуванні. Саме тому сертифікований інженер- землевпорядник, який розробив документацію, був позбавлений кваліфікаційного сертифіката (вказані обставини досліджував суд першої інстанції).
Також зазначає, що рішення суду першої інстанції було скасовано за апеляційною скаргою третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог у справі, ОСОБА_3 , права якого не порушені цим рішенням.
Апеляційний суд не мотивував, як саме порушуються його права та інтереси, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 23 жовтня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі та витребував цивільну справу з Ярмолинецького районного суду Хмельницької області.
У жовтні 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 13 серпня 2025 року справу призначив до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що Ярмолинецький районний суд Хмельницької області рішенням від 16 березня 2009 року у справі № 2-55/2009 визнав за ОСОБА_1 право власності на будівлю зерноскладу на току: 1/2 частку, загальною площею 346,7 кв. м, з площадкою 1280 кв. м та огорожею току (панелі 18 штук, металеві ворота); навіс для сільськогосподарських машин на току: 1/2 частку з кімнатою механіка, загальною площею 116 кв. м, вагову будку з автовагою 10 т, загальною площею 15,9 кв. м, автогаражі під № 20, № 21, загальною площею 58,8 кв. м, з площадкою 232 кв. м та забором біля гаражів довжиною 7,2 пог. м, вартістю 25 002,00 грн, на АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 (т. 1, а. с. 14, 15).
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02 квітня 2009 року ОСОБА_1 є власником 1/2 частки у праві спільної часткової власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 26926205).
ОСОБА_1 також є власником 1/4 частки у праві спільної часткової власності на нежитлову будівлю за цією ж адресою, яка складається з зерноскладу 1-Б, огорожі 1-1, площадки 3-2, загальною площею нежитлової будівлі 693,2 кв. м, на підставі договору дарування від 21 квітня 2017 року, укладеного з дарувальником ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Стожик Н. В., зареєстрованого в реєстрі за № 540. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1230551168258 (т. 1, а. с. 16-18).
Відомості про площадку як складову частину об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 1230551168258 відображені у відомостях про складові частини об'єкта нерухомого майна Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 3 а. с. 28).
04 січня 2021 року ОСОБА_1 виготовила технічний паспорт на 3/4 частки у праві спільної часткової власності на зазначену нежитлову будівлю (т. 1, а. с. 19-25, т. 2, а. с. 111).
Рішенням Ярмолинецької сільської ради від 27 серпня 2019 року № 25 надано Ярмолинецькій селищній раді дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), загальною площею близько 0,10 га, із земель комунальної власності в землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, що не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (код за КВЦПЗ - 16.00) за межами населеного пункту селища Ярмолинці Ярмолинецької селищної ради Ярмолинецького району Хмельницької області (т. 1, а. с. 40, 72).
01 жовтня 2020 року державний кадастровий реєстратор Ярмолинецького районного відділу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області Дичаківська Н. І. зареєструвала спірну земельну ділянку, кадастровий номер 6825855000:03:019:0224, в Державному земельному кадастрі на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ФОП ОСОБА_4 , що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, Поземельною книгою (т. 1, а. с. 82, 83, 173-186, т. 2, а. с. 37-50).
Рішенням Ярмолинецької сільської ради від 08 жовтня 2020 року № 29 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та реєстрацію її за Ярмолинецькою селищною радою» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,0845 га, за межами населеного пункту селища Ярмолинці Ярмолинецької селищної ради Ярмолинецького району Хмельницької області, кадастровий номер 6825855000:03:019:0224, в категорії землі сільськогосподарського призначення за цільовим призначенням - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, що не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (код за КВЦПЗ - 16.00); вирішено зареєструвати за Ярмолинецькою селищною радою земельну ділянку, площею 0,0845 га, за межами населеного пункту селища Ярмолинці Ярмолинецької селищної ради Ярмолинецького району Хмельницької області, кадастровий номер 6825855000:03:019:0224, в категорії землі сільськогосподарського призначення за цільовим призначенням - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, що не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (код за КВЦПЗ - 16.00) (т. 1, а. с. 81, 33-68).
Рішенням державного реєстратора Солобковецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області Горніцької О. І. про державну реєстрацію права та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 54629210, від 19 жовтня 2020 року зареєстровано право комунальної власності Ярмолинецької селищної ради (номер запису про право власності 38709076) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, площею 0,0845 га, кадастровий номер 6825855000:03:019:0224, з присвоєнням реєстраційного номера об'єкта нерухомого майна 2196007568258 (т. 1, а. с. 26, 27).
Згідно з висновком експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 16 жовтня 2023 року № 3115/21-26 станом на 26 травня 2023 року в межах земельної ділянки, що має кадастровий номер 6825855000:03:019:0224, за адресою: АДРЕСА_1 , будинки, будівлі і споруди, що належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , не розташовані; на дослідження не надано параметрів земельної ділянки під площадкою, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 за вказаною адресою, тому надати відповідь, чи розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6825855000:03:019:0224 площадка, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , неможливо; станом на 26 травня 2023 року не встановлено факту знаходження будинків, будівель і споруд у межах земельної ділянки, що має кадастровий номер 6825855000:03:019:0224; відстань межі земельної ділянки, кадастровий номер 6825855000:03:019:0224, до фактичної лінії межі фасаду будівлі зерноскладу становить від точки 4 - 6,52 м, від точки 5 - 6,56 м (т. 2, а. с. 78-86).
У висновку експерта від 11 квітня 2024 року № 1135/024 зазначено, що у межах території земельної ділянки, кадастровий номер 6825855000:03:019:0224, які визначені правовстановлювальними документами та землевпорядною документацією, розташована частина асфальтованого майданчика (площадки), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 . Площа частини асфальтованого майданчика, яка розташована в межах земельної ділянки, кадастровий номер 6825855000:03:019:0224, становить 829 кв. м (0,0829 га). Розташування асфальтованого майданчика визначене на основі даних натурного обстеження відповідно до схеми розташування будівель, що є складовою частиною наданого на дослідження технічного паспорта, реєстраційний номер ТІ01:1933-2482-6676-5401; земельна ділянка, що має кадастровий номер 6825855000:03:019:0224 (межі цієї ділянки, які визначені правовстановлювальними документами та землевпорядною документацією), розташована від будівлі зерноскладу «Б», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , на відстані 7,5 м (т. 3, а. с. 125-170).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши доводи касаційної скарги з підстав та у межах касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до статті 10 ЦПК України при розгляді справи суд керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено право кожного на справедливий
і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним
і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки / врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється під час вирішення спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Порушенням розуміється такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову, оскільки під час вирішення цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов'язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.
При цьому відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Водночас законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний спосіб правового захисту, не заборонений законом.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 підставами позову вказувала те, що вона, починаючи з квітня 2009 року, є власником частки нерухомого майна, яке розташоване на АДРЕСА_1 та складається із зерноскладу, огорожі току та майданчика.
Водночас Ярмолинецька селищна рада рішенням від 08 жовтня 2020 року № 29 затвердила технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надалі зареєструвала право власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно усупереч наявності на цій земельній ділянці належного позивачці нерухомого майна, що порушує її права як власника цього майна відповідно до вимог статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що позивачка довела, що частина належного їй на праві спільної часткової власності асфальтованого майданчика (площадки), який є складовою частиною об'єкта нерухомого майна нежитлова будівля (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1230551168258), розташована в межах спірної земельної ділянки, яка зареєстрована за Ярмолинецькою селищною радою.
Виснував, що оскільки ОСОБА_1 набула у власність спірні нежитлові будівлі до 01 січня 2019 року, тобто до моменту, з якого відповідно до пункту 21 розділу X Перехідних положень ЗК України землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані, у неї виникли законні очікування на оформлення речового права на земельну ділянку відповідно до положень статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, водночас відповідачі під час прийняття оспорюваних рішень не з'ясували наявність розташованих об'єктів нерухомості позивачки на спірній земельній ділянці.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виснував, що наявні в матеріалах докази свідчать про те, що спірна земельна ділянка належала до нерозпайованих земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства м. Мічуріна селища Ярмолинці, а отже, після 01 січня 2019 року перейшла у власність Ярмолинецької селищної територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області.
Апеляційний суд погодився з місцевим судом, що відповідно до положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, набувши право спільної часткової власності на нежитлову будівлю зерноскладу з площадкою та огорожею на АДРЕСА_1 , до ОСОБА_1 перейшло право користування відповідною часткою земельної ділянки, яка зайнята будівлею (спорудами) та необхідна для її обслуговування.
Водночас виснував, що наявні у матеріалах справи докази не свідчать про те, що роташований на земельній ділянці асфальтований майданчик належить ОСОБА_1 на праві власності.
Відхиляючи висновок експерта від 11 квітня 2024 року № 1135/024, відповідно до якого частина належного ОСОБА_1 асфальтованого майданчика, площею 829 кв. м, розташована в межах земельної ділянки, кадастровий номер 6825855000:03:019:0224, яка зареєстрована за Ярмолинецькою селищною радою, як неналежний доказ, апеляційний суд керувався тим, що такий висновок не ґрунтується на достовірних координатах і промірах земельної ділянки (дані щодо земельної ділянки, які містяться у технічному паспорті з реєстраційним номером ТІ01: НОМЕР_1 , не визначають конкретних поворотних точок і меж земельної ділянки).
Зазначив, що цей технічний паспорт був складений КП «Ярмолинецьке бюро технічної інвентаризації» 11 березня 2024 року, тобто під час розгляду справи в суді, при цьому внесені до нього відомості не відповідають матеріалам технічної інвентаризації (інвентаризаційним справам), інші учасники процесу їх не визнають.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками апеляційного суду з огляду на таке.
Відповідно до статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
За змістом статті 83 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. Земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об'єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об'єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.
Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
У статтях 125 і 126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
У статті 328 цього Кодексу передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.
Аналогічні положення закріплено статтею 377 ЦК України (у відповідній редакції).
Отже, зазначеними нормами передбачений перехід права на землю (права власності чи права користування) у разі набуття права власності на нерухоме майно за цивільно-правовою угодою саме за наявності відповідного права у відчужувача нерухомого майна, оформленого і зареєстрованого належним чином.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20), не відступаючи від правових позицій Верховного Суду України, висловлених у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, на які посилається заявниця у касаційній скарзі, зробила висновок, що за відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма статті 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали під час укладення правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
Під час застосування положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 01 січня 2002 року, слід керуватися тим, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об'єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об'єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Установлено, що ОСОБА_1 отримала у власність нерухоме майно у результаті розпаювання майна спілки селян співвласників ім. Мічуріна.
Правовідносини у справі, що переглядається, врегульовано зокрема Законом України від 14 лютого 1992 року «Про колективне сільськогосподарське підприємство», Указом Президента України від 29 січня 2001 року № 62/2009 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки», постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки», Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62 (далі - Порядок), який втратив чинність 24 травня 2013 року на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 11 квітня 2013 року № 253, та Рекомендаціями щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики України від 20 травня 2008 року № 315 (далі - Рекомендації).
У статті 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» вказано, що майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яке вони одержують при виході з підприємства.
За змістом статті 9 вказаного Закону до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві.
У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.
Аналогічний підхід до реалізації права членів колективних сільськогосподарських підприємств на вільний вихід з цих підприємств із майновими паями передбачений і Указом Президента України від 03 грудня 1999 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки».
Підставою для виділення майнових паїв у натурі чи отримання їх вартості окремими особами є заяви власників майнових паїв про виділення їхнього майна в натурі. Такі заяви розглядають збори співвласників майнових паїв, які приймають відповідні рішення, що оформляються протоколом зборів співвласників.
Відповідно до пункту 9 Порядку виділення зі складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.
За змістом пунктів 15, 16 Порядку виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводилося підприємством-користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна мало зробити відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчувалося підписом керівника підприємства та печаткою.
Свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна можуть бути підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.
Визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників майнових паїв може бути здійснене одним із нижченаведених способів за рішенням зборів співвласників: за структурою пайового фонду; конкретним майном за взаємною згодою співвласників; на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону. Спірні питання щодо розподілу майна між співвласниками вирішуються в судовому порядку.
Згідно з пунктами 2.4, 2.5, 4.1, 4.2, 4.4 Рекомендацій управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється загальними зборами співвласників.
Частка з майна, що перебуває у спільній частковій власності, виділяється її співвласнику в натурі у розмірі, еквівалентному вартості частки, визначеної договором про порядок володіння та користування майном. Для виділення спільної частки в натурі співвласник може об'єднати свою частку з частками інших співвласників, які виявили бажання отримати їх у натурі.
Як установили суди, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області рішенням від 16 березня 2009 року у справі № 2-55/2009 визнав за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, а саме будівлю зерноскладу на току: 1/2 частку, загальною площею 346,7 кв. м, з площадкою 1280 кв. м та огорожею току (панелі 18 штук, металеві ворота); навіс для сільськогосподарських машин на току: 1/2 частку з кімнатою механіка, загальною площею 116 кв. м, вагову будку з автовагою 10 т, загальною площею 15,9 кв. м, автогаражі під № 20, № 21, загальною площею 58,8 кв. м, з площадкою 232 кв. м та забором біля гаражів довжиною 7,2 пог. м, вартістю 25 002,00 грн, на АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 .
Рішенням у справі № 2-55/2009 встановлено, що під час розподілу (виділення) майна в натурі власникам майнових паїв на майновий пай ОСОБА_1 загальними зборами спілки селян співвласників ім. Мічуріна було виділено будівлю зерноскладу на току: 1/2 частку, загальною площею 346,7 кв. м, з площадкою 1280 кв. м та огорожею току (панелі 18 штук, металеві ворота), навіс для сільськогосподарських машин на току: 1/2 частку з кімнатою механіка, загальною площею 116 кв. м, вагову будку з автовагою 10 т, загальною площею 15,9 кв. м, автогаражі під № 20, № 21, загальною площею 58,8 кв. м, з площадкою 232 кв. м та забором біля гаражів довжиною 7,2 пог. м, вартістю 25 002,00 грн, на АДРЕСА_6 , що підтверджується копією протоколу № 5 загальних зборів спілки селян співвласників ім. Мічуріна від 25 серпня 2008 року.
Зазначені приміщення спілка селян-співвласників ім. Мічуріна передала ОСОБА_1 за актом прийому-передачі майна від 25 серпня 2008 року.
Також встановлено, що 27 жовтня 2008 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності на майновий пай члена спілки селян співвласників ім. Мічуріна серії ХМЯР, № 001830.
Під час розгляду справи № 2-55/2009 відповідачі Комітет громадян співвласників Спілки ім. Мічуріна та Ярмолинецька селищна рада в судовому засіданні позовні вимоги визнали, проти задоволення позову у справі № 2-55/2009 не заперечували.
Таким чином, Ярмолинецька селищна рада задовго до отримання у власність спірної земельної ділянки була обізнана про розташування в її межах нерухомого майна, належного на праві власності, зокрема, ОСОБА_1 .
У справі, яка переглядається, відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02 квітня 2009 року ОСОБА_1 є власником 1/2 частки у праві спільної часткової власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 26926205).
ОСОБА_1 також є власником 1/4 частки у праві спільної часткової власності на нежитлову будівлю за цією ж адресою, яка складається з зерноскладу 1-Б, огорожі 1-1, площадки 3-2, загальною площею нежитлової будівлі 693,2 кв. м, на підставі договору дарування від 21 квітня 2017 року, укладеного з ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Стожик Н. В., зареєстрованого в реєстрі за № 540, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1230551168258.
Відомості про площадку як складову частину об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 1230551168258 відображені у відомостях про складові частини об'єкта нерухомого майна Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Встановивши, що позивачка набула право спільної часткової власності на нежитлову будівлю зерноскладу з площадкою та огорожею на АДРЕСА_1 , місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що до неї на підставі статті 120 ЗК України переходить й право власності на відповідну частку земельної ділянки, яка зайнята будівлею (спорудами) та необхідна для її обслуговування.
ОСОБА_1 зверталася до Ярмолинецької селищної ради із заявою про припинення права комунальної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6825855000:03:019:0224, однак рішенням від 18 грудня 2020 року № 43 їй було відмовлено.
Враховуючи те, що позивачка не оформила речових прав на земельну ділянку під належним їм нерухомим майном у зв'язку з відмовою їй у цьому, проте має правомірні очікування на реалізацію свого законного права щодо отримання у власність частини земельної ділянки під нерухомим майном та частини, необхідної для її обслуговування, за наявності перешкод у виді державної реєстрації права власності за Ярмолинецькою селищною радою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, на якій частково розміщене майно ОСОБА_1 , висновок місцевого суду про підставність позову є обґрунтованим.
Посилання апеляційного суду на те, що територіальні громади сіл, селищ, міст набувають у власність земельні ділянки, які розташовані в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, а також на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування, як на законність набуття селищною радою права комунальної власності на спірну земельну ділянку, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та фактичних обставинах справи, оскільки матеріали справи не містять доказів про наявність на цій земельній ділянці об'єктів комунального майна, суди таких обставин не встановили.
Апеляційний суд, погоджуючись із місцевим судом щодо наявності у позивачки права на земельну ділянку під належною їй нерухомістю відповідно до положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, вважав недоведеним факт знаходження належних позивачці об'єктів нерухомості, зокрема площадки, яка є приналежною частиною зерносховища, на земельній ділянці з кадастровим номером 6825855000:03:019:0224.
Колегія суддів з урахуванням меж та доводів касаційної скарги ОСОБА_1 не погоджується з таким висновком апеляційного суду з таких підстав.
04 січня 2021 року ОСОБА_1 виготовила технічний паспорт на 3/4 частки у праві спільної часткової власності на зазначене нерухоме майно.
Водночас рішенням Ярмолинецької сільської ради від 27 серпня 2019 року № 25 Ярмолинецькій селищній раді надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), загальною площею близько 0,10 га, із земель комунальної власності в землі запасу за межами населеного пункту.
01 жовтня 2020 року державний кадастровий реєстратор зареєстрував спірну земельну ділянку, кадастровий номер 6825855000:03:019:0224, в Державному земельному кадастрі на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ФОП ОСОБА_4 .
Рішенням Ярмолинецької сільської ради від 08 жовтня 2020 року № 29 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та реєстрацію її за Ярмолинецькою селищною радою» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,0845 га, за межами населеного пункту селища Ярмолинці Ярмолинецької селищної ради Ярмолинецького району Хмельницької області, кадастровий номер 6825855000:03:019:0224, та вирішено зареєструвати за Ярмолинецькою селищною радою земельну ділянку, площею 0,0845 га, за межами населеного пункту селища Ярмолинці Ярмолинецької селищної ради Ярмолинецького району Хмельницької області, кадастровий номер 6825855000:03:019:0224.
Рішенням державного реєстратора Солобковецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області Горніцької О. І. про державну реєстрацію права та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 54629210, від 19 жовтня 2020 року зареєстровано право комунальної власності Ярмолинецької селищної ради (номер запису про право власності 38709076) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, площею 0,0845 га, з кадастровим номером 6825855000:03:019:0224, з присвоєнням реєстраційного номера об'єкта нерухомого майна 2196007568258.
Позивачка зверталася до Ярмолинецької селищної ради із заявою про припинення права комунальної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6825855000:03:019:0224, однак рішенням від 18 грудня 2020 року № 43 їй відмовлено у задоволенні заяви з тих підстав, що під час обстеження земельної ділянки будівель та споруд, що належать на праві власності ОСОБА_1 , не виявлено, визначити розміщення належної заявниці площадки неможливо, оскільки надані правовстановлювальні документи не містять достатніх відомостей про розміщення зазначеної площадки.
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області ухвалою від 12 липня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задовольнив. Витребував у КП «Ярмолинецьке бюро технічної інвентаризації» матеріали інвентаризації об'єкта нерухомого майна - будівлі зерноскладу за адресою: АДРЕСА_1 . Витребував у Ярмолинецькому відділі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області поземельну книгу земельної ділянки, кадастровий номер 6825855000:03:019:0224.
У липні 2021 року від Ярмолинецького відділу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області до суду надійшли матеріали поземельної книги земельної ділянки, кадастровий номер 6825855000:03:019:0224.
У протоколі судового засідання від 28 вересня 2021 року зазначено про надходження від КП «Ярмолинецьке бюро технічної інвентаризації» матеріалів інвентаризації. Також вирішувалося питання щодо клопотання ОСОБА_1 про призначення експертиз.
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області ухвалою від 28 вересня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про призначення земельно-технічної експертизи задовольнив. Призначив у справі земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено такі питання:
1. Чи розташовані в межах території земельної ділянки з кадастровим номером 6825855000:03:019:0224 будинки, будівлі і споруди, в тому числі площадка, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 .?
2. У разі встановлення факту знаходження будинків, будівель і споруд визначити їх фактичне місце розташування в межах земельної ділянки, що має кадастровий номер 6825855000:03:019:0224, та зазначити, на якій відстані від будівлі зерноскладу розміщена земельна ділянка, що має кадастровий номер 6825855000:03:019:0224.
Проведення експертизи доручено Хмельницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - Хмельницьке відділення КНДІСЕ). Попереджено експерта про передбачену статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України кримінальну відповідальність за подання завідомо неправдивих висновків або відмову експерта від виконання покладених обов'язків без поважних причин. Оплату експертизи покладено на позивачку. Підготовче провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
У жовтні 2021 року від Хмельницького відділення КНДІСЕ надійшов лист про погодження строку проведення експертизи понад 90 календарних днів та клопотання про надання додаткових матеріалів, а саме електронних документів (обмінні файли в електронному вигляді у форматі XML) на земельні ділянки з кадастровими номерами 6825855000:03:019:0224, 6825855000:03:019:0013, 6825855000:03:019:0076; іншої проектної, технічної та виконавчої документації, яка може мати значення для проведення досліджень.
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області ухвалою від 08 листопада 2021 року клопотання експерта задовольнив повністю.
Погодив строк проведення експертизи, призначеної ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28 вересня 2021 року, більше 90 днів.
Витребував у ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області:
1) електронні документи (обмінні файли в електронному вигляді в форматі XML) на земельні ділянки з кадастровими номерами 6825855000:03:019:0013, 6825855000:03:019:0224, 6825855000:03:019:0076.
2) належним чином завірені копії поземельних книг на земельні ділянки з кадастровими номерами 6825855000:03:019:0013, 6825855000:03:019:0224, 6825855000:03:019:0076.
У листопаді 2021 року ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області надіслало на адресу суду завірені копії поземельних книг на земельні ділянки з кадастровими номерами 6825855000:03:019:0013, 6825855000:03:019:0224, 6825855000:03:019:0076.
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області ухвалою від 08 грудня 2021 року направив справу для проведення земельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28 вересня 2021 року. Надав для проведення експертизи матеріали цивільної справи (№ 689/882/21, н/п 2/689/336/21). Підготовче провадження у справі зупинив на час проведення експертизи.
10 грудня 2021 року ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області надіслало на адресу суду електронні документи (обмінні файли в електронному вигляді в форматі XML) на земельні ділянки з кадастровими номерами 6825855000:03:019:0013, 6825855000:03:019:0224, 6825855000:03:019:0076.
У травні 2023 року від Хмельницького відділення КНДІСЕ до суду надійшов лист про те, що для надання обґрунтованого висновку щодо призначеної судом експертизи необхідно провести геодезичну зйомку та обстеження об'єктів, яке заплановано на 26 травня 2023 року.
У жовтні 2023 року від Хмельницького відділення КНДІСЕ до суду надійшов висновок експерта від 16 жовтня 2023 року № 3115/21-26 за результатами проведення земельно-технічної експертизи.
Відповідно до зазначеного висновку станом на 26 травня 2023 року:
1) в межах земельної ділянки, що має кадастровий номер 6825855000:03:019:0224, за адресою: АДРЕСА_1 , будинки, будівлі і споруди, що належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , не розташовані; на дослідження не надано параметрів земельної ділянки під площадкою, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 за вказаною адресою, тому надати відповідь, чи розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6825855000:03:019:0224 площадка, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , неможливо;
2) не встановлено факту знаходження будинків, будівель і споруд у межах земельної ділянки, що має кадастровий номер 6825855000:03:019:0224; відстань межі земельної ділянки, кадастровий номер 6825855000:03:019:0224, до фактичної лінії межі фасаду будівлі зерноскладу становить від точки 4 - 6,52 м, від точки 5 - 6,56 м.
ОСОБА_1 у жовтні 2023 року, ознайомившись із матеріалами справ, надіслала до суду клопотання про проведення додаткової земельно-технічної експертизи, необхідність проведення якої обґрунтовувала тим, що висновок експерта від 16 жовтня 2023 року № 3115/21-26 є неповним, оскільки для його проведення не було надано матеріали технічної інвентаризації, зокрема електронний технічний паспорт та матеріали технічної інвентаризації, які були витребувані судом у КП «Ярмолинецьке бюро технічної інвентаризації».
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області ухвалою від 16 листопада 2023 року витребував у КП «Ярмолинецьке бюро технічної інвентаризації» усі наявні (додатково до наданих суду раніше) матеріали інвентаризації об'єктів нерухомого майна в оригіналі (пронумеровані та прошнуровані належним чином) за адресами: АДРЕСА_7 .
30 листопада 2023 року приєднано до матеріалів справи копії інвентаризаційної справи на будівлю зерноскладу за адресою: АДРЕСА_1 , надіслані КП «Ярмолинецьке бюро технічної інвентаризації» на адресу суду 16 липня 2019 року (т. 2, а. с. 185-268).
У грудні 2023 року КП «Ярмолинецьке бюро технічної інвентаризації» на виконання ухвали суду від 16 листопада 2023 року надіслало на адресу суду матеріали технічної інвентаризації на об'єкти нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_7 .
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області ухвалою від 28 грудня 2023 року витребував з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості та наявні матеріали щодо об'єкта нерухомого майна - зерноскладу на АДРЕСА_1 .
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області ухвалою від 22 січня 2024 року клопотання ОСОБА_1 задовольнив частково. Призначив у справі земельно-технічну експертизу з урахуванням додатково наданих матеріалів, на вирішення якої поставлено такі питання:
1) Чи розташовані в межах території земельної ділянки, що має кадастровий номер 6825855000:03:019:0224, будинки, будівлі і споруди, в тому числі площадка, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 .?
2) У разі встановлення факту знаходження будинків, будівель і споруд визначити їх фактичне місце розташування в межах земельної ділянки, що має кадастровий номер 6825855000:03:019:0224, та зазначити, на якій відстані від будівлі зерноскладу розміщена земельна ділянка, що має кадастровий номер 6825855000:03:019:0224.
Проведення експертизи доручено Хмельницькому відділенню КНДІСЕ. Підготовче провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
У березні 2024 року від Хмельницького відділення КНДІСЕ до суду надійшов лист про погодження строку проведення експертизи понад 90 календарних днів та клопотання про надання додаткових матеріалів, зокрема відомостей щодо координат поворотних точок у системі координат СК-63 земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомості, належні ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності.
Відповідь суду щодо погодження строку для проведення експертизи понад три місяці у матеріалах справи відсутня.
08 квітня 2024 року від Хмельницького відділення КНДІСЕ надійшло повідомлення про повернення матеріалів справ до суду у зв'язку з непогодженням строку проведення експертизи понад три місяці, а також несплатою вартості її проведення.
16 квітня 2024 року від ОСОБА_1 на адресу суду надійшов висновок експерта від 11 квітня 2024 року № 1135/024 за результатами проведення земельно-технічної експертизи, виготовлений судовим експертом Власюком В. В. на замовлення ОСОБА_1 .
Відповідно до зазначеного висновку:
1) у межах території земельної ділянки, кадастровий номер 6825855000:03:019:0224, які визначені правовстановлювальними документами та землевпорядною документацією, розташована частина асфальтованого майданчика (площадки), що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 . Площа частини асфальтованого майданчика, яка розташована в межах земельної ділянки, кадастровий номер 6825855000:03:019:0224, становить 829 кв. м (0,0829 га); розташування асфальтованого майданчика визначене на основі даних натурного обстеження відповідно до схеми розташування будівель, що є складовою частиною наданого на дослідження технічного паспорта, реєстраційний номер ТІ01:1933-2482-6676-5401;
2) земельна ділянка, що має кадастровий номер 6825855000:03:019:0224 (межі якої визначені правовстановлювальними документами та землевпорядною документацією), знаходиться від будівлі зерноскладу «Б», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , на відстані 7,5 м.
Таким чином, дослідивши у справі письмові докази у їх сукупності, зокрема рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 березня 2009 року у справі № 2-55/2009, технічну документацію із землеустрою, поземельні книги, план-схему фактичного землекористування, технічні паспорти на об'єкти нерухомого майна, матеріали технічної інвентаризації (інвентаризаційні справи), матеріали розпаювання майна колективного сільськогосподарського підприємства, висновки земельно-технічних експертиз, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачкою обставини, що частина належного їй на праві спільної часткової власності асфальтованого майданчика (площадки), що є складовою частиною об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1230551168258), розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6825855000:03:019:0224, тому правильно вважав, що державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки, площею 0,0845 га, в Державному земельному кадастрі проведено з порушенням вимог чинного законодавства.
ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області рішення суду першої інстанції не оскаржувало.
Отже, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, визначив норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, та, надавши правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, зробив загалом обґрунтований висновок про доведеність ОСОБА_1 заявлених позовних вимог.
Зазначення апеляційним судом про те, що висновок експерта від 11 квітня 2024 року № 1135/024 про належність асфальтованого майданчика ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності не ґрунтується на достовірних координатах і промірах земельної ділянки, колегія суддів вважає безпідставним та немотивованим.
Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
У статті 113 ЦПК України передбачено, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).
Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Колегія суддів зазначає, що само собою невизнання учасником справи обставин, встановлених, зокрема експертним висновком, не свідчить про його неналежність як доказу у справі, водночас може бути спростовано у передбаченому процесуальним законом порядку.
З матеріалів справи убачається, що на спростування вказаного висновку експерта Ярмолинецька селищна рада не надала належних доказів, клопотань про проведення повторної експертизи не заявляла.
Крім того, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову за апеляційною скаргою третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , не зазначив, які саме права та інтереси зазначеного учасника справи порушені оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, що стало підставою для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду.
Як убачається з матеріалів справи та встановили суди, позивачка ОСОБА_1 є власником 3/4 частки нерухомого майна, яке розташоване на АДРЕСА_1 , що складається із зерноскладу, складовими якого є огорожа току та майданчик.
Іншим співвласником 1/4 частки зазначеного майна є ОСОБА_2 .
Колегія суддів зазначає, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження.
У висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень зазначено, що якість судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. У викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін, тобто на кожен окремий пункт вимог та на аргументи захисту. Це важливий запобіжник, оскільки він дає можливість сторонам переконатися у тому, що їхні доводи були досліджені, а отже, суддя взяв їх до уваги (пункт 38).
Отже, суд апеляційної інстанції, переоцінивши докази, встановлені та досліджені судом першої інстанції, не вказав, які норми процесуального чи матеріального права порушив суд першої інстанції під час встановлення фактичних обставин, що вплинули на порушення прав заявника апеляційної скарги. Без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається сторона під час обґрунтування своїх вимог, не може вважатися належною юридичною кваліфікацією.
Створення судом необґрунтованих переваг в поданні та оцінці доказів на етапі розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій може порушувати принцип рівності прав сторін у процесі. Вибіркова оцінка окремих доказів та залишення поза увагою інших доказів, що мають суттєве значення для встановлення фактичних обставин справи, можуть мати наслідком порушення зазначеного принципу.
Оскільки Верховний Суд погоджується доводами касаційної скарги про те, що висновки місцевого суду про задоволення позову ґрунтуються на всебічному, повному дослідженні усіх обставин справи та оцінці доказів у їх сукупності і взаємозв'язку, постанову апеляційного суду необхідно скасувати із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Установивши, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до вимог статті 413 ЦПК України.
Щодо судових витрат
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141, 142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Ураховуючи положення пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору, який підлягав сплаті на час подання позову за три вимоги немайнового характеру (скасування рішення селищної ради, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки) становить 2 724,00 грн (908,00 грн х 3).
ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду в електронній формі через систему «Електронний суд», тому з урахуванням частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за розгляд справи в суді касаційної інстанції підлягав сплаті судовий збір у розмірі 4 358,40 грн (908,00 грн х 3 х 200 % х 0,8).
Зважаючи на те, що касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка звільнена від сплати судового збору підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», задоволено, судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції у розмірі 4 358,40 грн підлягають стягненню з відповідачів в рівних частинах, а саме по 2 179,20 грн з кожного на користь держави.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року скасувати, рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 08 липня 2024 року залишити в силі.
Стягнути з Ярмолинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області на користь держави 2 179 (дві тисячі сто сімдесят дев'ять) гривень 20 (двадцять) копійок судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
Стягнути з Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Хмельницькій області на користь держави 2 179 (дві тисячі сто сімдесят дев'ять) гривень 20 (двадцять) копійок судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
О. М. Ситнік