15 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 759/24168/23
провадження № 61-11009ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Комінбанк» до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки,
У грудні 2021 року Акціонерне товариство «Комінбанк» (далі - АТ «Комінбанк») звернулося до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Святошинський районний суд міста Києва ухвалою від 13 грудня 2023 року позовну заяву АТ «Комінбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки разом із доданими до неї матеріалами передав для розгляду за підсудністю до Васильківського міськрайонного суду Київської області.
Васильківський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 27 лютого 2024 року залучив до участі у справі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
У квітні 2024 року до суду першої інстанції надійшло клопотання
ОСОБА_2 про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Васильківський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 23 вересня 2024 року клопотання ОСОБА_2 задовольнив.
Призначив судову почеркознавчу експертизу.
На вирішення експертизи поставив наступне питання: чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 у договорі про іпотечний кредит від 12 травня 2008 року № 3.08052431, який укладений між ЗАТ «Міжнародний іпотечний банк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , - ОСОБА_2 чи іншою особою?
Зупинив провадження у справі на час проведення експертизи.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, АТ «Комінбанк» оскаржило його в апеляційному порядку.
Київський апеляційний суд постановою від 12 березня 2025 року апеляційну скаргу АТ «Комінбанк» задовольнив частково.
Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2024 року скасував, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі, поданій 22 серпня 2025 року засобами поштового зв'язку, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У пунктах 12, 14 частини першої статті 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо призначення експертизи, зупинення провадження у справі.
Стаття 389 ЦПК України визначає перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України)
Постанова апеляційного суду, прийнята за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції щодо призначення експертизи та зупинення провадження у справі, не входить до переліку судових рішень, які можуть бути предметом оскарження у касаційному порядку в контексті положень частини першої
статті 389 ЦПК України, тому таке судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Відтак, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (рішення у справі «Пелевін проти України», заява № 24402/02, від 20 травня 2010 року).
Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не переслідує легітимну мету, і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства», від 28 травня 1985 року,
заява № 8225/78; рішення у справі «Файєд проти Сполученого Королівства»,
від 21 вересня 1994 року, заява № 17101/90).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі «Дія 97» проти України», від 21 жовтня 2010 року, заява № 19164/04).
Системне тлумачення статей 353, 389 ЦПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
За таких обставин та з урахуванням вказаних норм процесуального права постанова Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про призначення експертизи та зупинення провадження у справі та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, не підлягає оскарженню у касаційному порядку (див. ухвали Верховного Суду від 10 січня 2024 року в справі
№ 545/779/22 (провадження № 61-18119ск23), від 05 серпня 2025 року в справі № 227/2883/24 (провадження № 61-9420ск25)).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у пункті 1 частини другої статті 394 ЦПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами цивільного судочинства.
ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення, яке не можна оскаржити у касаційному порядку. За таких умов обмеження на подання заявницею касаційної скарги є пропорційними вказаній правомірній меті та не порушують сутність його права на доступ до суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Вказівка в резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду
від 12 березня 2025 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Одночасно суд роз'яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Комінбанк» до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 12 березня
2025 року.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк