15 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 401/1970/22
провадження № 61-8895св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, -
ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пилип Володимир Маркович, на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2023 року у складі судді
Волошиної Н. Л. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 травня 2024 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Мурашка С. І., Чельник О. І.,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, -
ОСОБА_3 , в якому просив витребувати напівпричіп марки «ППЦ», модель
«30-01-64229», тип - напівпричіп пр. паливо цистерна - Е, 2005 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований у Центрі Державної автомобільної інспекції 5102, дата першої реєстрації - 03 вересня 2010 року, дата реєстрації - 15 серпня 2014 року, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , видане Центром Державної автомобільної інспекції 5102 15 серпня 2014 року - зареєстрований 21 грудня 2016 року, реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20 вересня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Укрінбанк» (далі - ПАТ «Укрінбанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оленерго» (далі - ТОВ «Оленерго») укладений договір про відкриття відновлюваної кредитної лінії № 4982, відповідно до пункту 3.1 якого ліміт кредитної лінії складає 199 000 000 грн, на термін дії - до 18 вересня 2015 року.
Із метою забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором, ТОВ «Оленерго» на підставі договору застави транспортних засобів від 13 березня 2015 року № 2, ОСОБА_1 передав у заставу банку, зокрема, напівпричіп марки «ППЦ», модель «30-01-64229», тип - напівпричіп пр. паливо цистерна - Е, 2005 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 .
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09 березня 2016 року у справі № 911/343/16 порушено провадження у справі про визнання ТОВ «Оленерго» банкрутом.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04 серпня 2016 року у справі № 911/343/16 визнано грошові вимоги ПАТ «Укрінбанк» до ТОВ «Оленерго» за кредитним договором від 20 вересня 2013 року № 4982 у розмірі
205 650 374,58 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13 вересня 2017 року кредитора у справі ПАТ «Укрінбанк» змінено на Публічне акціонерне товариство «УКР/ІН/КОМ» (далі - ПАТ «УКР/ІН/КОМ»).
Відповідно до інформації регіонального сервісного центру ГСЦ МВС України в Київській області від 19 липня 2022 року станом на 17 червня 2022 року зазначений напівпричіп 21 грудня 2016 року зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 .
Посилаючись на те, що він як власник транспортного засобу своєї згоди на його відчуження не надавав, позивач просив витребувати у ОСОБА_2 спірний напівпричіп марки «ППЦ», модель «30-01-64229» на підставі статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки це рухоме майно вибуло з його володіння поза його волею.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 01 травня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 не довів, що напівпричіп модель ППЦ 30-01-64229, 2005 року випуску вибув з його володіння поза його волею, а тому відсутні підстави для застосування положень статті 387, частини першої статті 388 ЦК України та, відповідно, витребування цього майна у добросовісного набувача.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У червні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пилип В. М., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 травня 2024 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 201/12569/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав недоведеності, не звернув уваги на те, що він як позивач за віндикаційним позовом не повинен доводити те, що майно вибуло з його володіння поза його волею, оскільки його право власності презюмується. Суд помилково поклав тягар доказування цієї обставини саме на позивача.
Крім того, суд першої інстанції помилково послався на те, що договір купівлі-продажу транспортного засобу, на підставі якого відповідач став власником транспортного засобу, у судовому порядку недійсним не визнавався.
Крім того, суд не дослідив яким чином спірний транспортний засіб вибув із власності ОСОБА_1 та був оформлений на ОСОБА_3 . Зокрема, не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 не укладав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автопровайдер» (далі - ТОВ «Автопровайдер» ) договору щодо відчуження транспортного засобу і грошові кошти не отримував. Також позивач не звертався із заявою про перереєстрацію транспортного засобу, відсутній акт приймання-передачі транспортного засобу. Засвідченого підписом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Довідка-рахунок від 04 вересня 2015 року ААЕЗ361889, на підставі якої право власності було зареєстроване за ОСОБА_3 , не може вважатися правовим оформленням переходу права власності від ОСОБА_1 та підтверджувати відчуження майна з досягненням усіх істотних умов договору купівлі-продажу. Він не мав наміру реалізувати право на продаж автомобіля та не уповноважував Обухівську філію ТОВ «Автопровайдер» на видачу довідки-рахунку.
Суд апеляційної інстанції помилково зазначив про те, що згідно з результатами здійснених перевірок, на час перереєстрації спірного рухомого майна за відповідачем були відсутні відомості про його обтяження. Оскільки згідно з витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 13 березня 2015 року № 46567220, від 02 грудня 2019 року № 63457863, від 01 вересня 2022 року № 80107546 від 01 вересня 2022 року реєстраційний запис щодо застави рухомого майна є дійсним.
Суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали належної оцінки зазначеним доказам.
Суди не врахували норми Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а саме, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень (частина перша статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 20 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пилип В. М., на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 травня 2024 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2024 року (після усунення недоліків) поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пилип В. М., з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано зі Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області матеріали справи № 401/1970/22; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення,
а оскаржуване судове рішення - без змін.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що згідно з умовами договору застави № 2 транспортних засобів (майнова порука) від 13 березня 2015 року, укладеного між ПАТ «Укрінбанк» (заставодержатель) та ОСОБА_1 (заставодавець), як майновим поручителем за зобов'язаннями ТОВ «Оленерго», в забезпечення кредитних договорів та цього договору передано транспортні засоби, зокрема напівпричіп марки «ППЦ», модель «30-01-64229», тип - напівпричіп ПР - паливо цистерна-Е, 2005 року випуску, колір - синій, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований: Центр Державної автомобільної інспекції 5102, дата першої реєстрації 03 вересня 2010 року, дата реєстрації - 15 серпня 2014 року, заставною вартістю 324 735,00 грн, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію серія
НОМЕР_5 , виданого органом Центром Державної автомобільної інспекції 5102 15 серпня 2014 року (т.1, а. с. 5-9).
Відповідно до інформації від 19 липня 2022 року № 31/102165, наданої Регіональним сервісним центром Головного сервісного центру МВС в Київській області (філія ГСЦ МВС) на запит адвоката Пилипа В. М., за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобі МВС України станом на 17 червня 2022 року транспортні засоби, що були зареєстровані за ОСОБА_1 перереєстровано на нових власників, зокрема, напівпричіп марки «ППЦ», модель «30-01-64229» 10 вересня 2015 року було зареєстровано за ОСОБА_3 , а 04 жовтня 2016 року - за ОСОБА_2 ( т.1 а. с. 11).
Згідно з реєстраційною картки транспортного засобу напівпричіп марки «ППЦ», модель «30-01-64229», 2005 року випуску, колір - синій, шасі (кузов, рама) НОМЕР_6 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , вторинна реєстрація транспортного засобі, придбаного у торговельній організації, здійснена за ОСОБА_1 15 серпня 2014 року (т. 1 а.с. 126).
Відповідно до заяви від 09 вересня 2015 року № 71897150 ОСОБА_3 звернувся до начальника Києво - Святошинського РЕВ ДАІ з проханням провести операцію «Перереєстрація ТЗ на нового власника за довідкою - рахунок», а саме, напівпричепа марки «ППЦ», модель «30-64229-01», 2005 року випуску, колір - синій, шасі (кузов, рама) НОМЕР_6 , на підставі довідки-рахунку від 04 вересня 2015 року серія ААЕ номер 361889 (т. 1, а. с. 130-131).
Згідно з довідкою-рахунком від 04 вересня 2015 року серія ААЕ номер 361889, виданої Обухівською філією ТОВ «Автопровайдер», ОСОБА_3 продано напівпричіп марки «ППЦ», модель «30-0-64229», шасі № НОМЕР_6
(т. 1, а.с. 132).
Відповідно до реєстраційних карток транспортного засобу напівпричіп марки «ППЦ», модель «30-01-64229», 2005 року випуску, колір - синій, шасі (кузов, рама) НОМЕР_6 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , перереєстрація транспортного засобу на нового власника за довідкою - рахунком, зареєстровано за ОСОБА_3 10 вересня 2015 року, вторинна реєстрація транспортного засобу за договором, укладеним в територіальному сервісному центрі, здійснена за ОСОБА_2 21 грудня 2016 року (т. 1, а. с. 127,128).
Згідно з витягами про реєстрацію у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна містяться відомості про обтяження рухомого майна - напівпричіп марки «ППЦ», модель «30-01-64229», 2005 року випуску, колір - синій, шасі (кузов, рама) НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , підстава договір застави транспортних засобів від 15 березня 2015 року (а.с.137-140 т.1).
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року у справі № 369/13962/17 накладено арешт на рухоме майно, зокрема напівпричіп марки «ППЦ», модель «30-01-64229», 2005 року випуску, колір - синій, шасі (кузов, рама) НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Рішенням Господарського суду Луганської області від 09 лютого 2021 року у справі № 913/266/20(910/17168/19) звернено стягнення на предмет застави за договором застави № 2 від 13 березня 2015 року, укладеним між ПАТ «Укрінбанк» та ОСОБА_1 , зокрема на напівпричіп марки «ППЦ», модель «30-01-64229», 2005 року випуску, колір - синій, шасі (кузов, рама) НОМЕР_6 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (т. 1, а.с.175-194).
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12 травня 2021 року скасовано рішення Господарського суду Луганської області від 09 лютого 2021 року у справі № 913/266/20(910/17168/19 та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» про звернення стягнення на предмет застави (т. 1, а.с.195-214).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством,
а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
Частиною першої статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 387 ЦК України власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння.
Згідно з частиною першою статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно з статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України.
Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК України майно, відчужене особою, яка не мала на це права, не може бути витребуване у добросовісного набувача (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18)).
Частина перша статті 388 ЦК України стосується випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач).
У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. За змістом частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18)).
Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження
№ 12-35гс21)).
Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажом транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України, з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (далі - Порядок № 1200) та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок № 1388), які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.
Пунктом 1 Порядку № 1200 визначено, що цей Порядок визначає механізм провадження торговельної діяльності у сфері оптової та роздрібної торгівлі автомобілями, автобусами, мотоциклами всіх типів, марок і моделей, причепами, напівпричепами та мотоколясками, тракторами, самохідними шасі, самохідними сільськогосподарськими, дорожньо-будівельними і меліоративними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами та транспортними засобами вітчизняного та іноземного виробництва (далі - транспортні засоби) та їх складовими частинами (двигуни, шасі, кузови, рами), що мають ідентифікаційні номери, а також тими транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, які перебували в користуванні і були зареєстровані в установленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1200 дія цього Порядку поширюється на всіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, які здійснюють передачу для реалізації транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, оптову та роздрібну торгівлю ними і оформлення необхідних документів (далі - суб'єкти господарювання).
Облік суб'єктів господарювання, які здійснюють оптову та роздрібну торгівлю автомобілями, автобусами, мотоциклами всіх типів, марок і моделей, причепами, напівпричепами, мотоколясками, іншими транспортними засобами вітчизняного та іноземного виробництва та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, ведеться Державтоінспекцією у порядку, встановленому МВС. Державтоінспекція формує та веде електронний реєстр таких суб'єктів господарювання (пункт 4).
Відповідно до пунктів 1-2 Порядку № 1388 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.
Цей Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.
Відповідно до пункту 8 наведеного Порядку державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, зокрема, довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.
У постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 484/3915/15-ц, зокрема, зазначено, що довідка-рахунок підтверджує обставини укладення договору купівлі-продажу автомобіля.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій виходили з того, що напівпричіп марки «ППЦ», модель «30-01-64229», тип - напівпричіп пр. паливо цистерна - Е, 2005 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_1 було відчужено на підставі довідки-рахунку від 04 вересня 2015 року серія ААЕ номер 361889, яка фактично виконувала функцію договору купівлі-продажу. Позивач не довів, що спірне рухоме майно вибуло з його володіння поза його волею.
Зважаючи на наведене, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для витребування спірного транспортного засобу у
ОСОБА_2 , який є добросовісним набувачем.
Втручання у право мирного володіння ОСОБА_2 спірним автомобілем, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки за обставин цієї справи, суди не встановили, а позивач не довів, недобросовісності набуття ним спірного майна.
У контексті наведеного, доводи касаційної скарги про те, що довідка-рахунок
від 04 вересня 2015 року ААЕЗ361889, на підставі якої право власності було зареєстроване за ОСОБА_3 , не може вважатися правовим оформленням переходу права власності від ОСОБА_1 та підтверджувати відчуження майна з досягненням усіх істотних умов договору купівлі-продажу, є необґрунтованими оскільки довідка-рахунок є документом, що підтверджує обставини укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу.
Посилання ОСОБА_1 на те, що на час перереєстрації, транспортний засіб перебував у заставі, не свідчить про порушення прав позивача. Наявності чинних заборон щодо відчуження майна, встановлених на користь позивача, на час вчинення таких дій суди не встановили.
Інші доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування правильних по суті судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки ґрунтуються на необхідності переоцінки доказів і обставин, яким суди надали належу оцінку. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
У справі, що переглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Наявність у особи, яка звернулася до суду із касаційною скаргою, іншої точки зору на встановлені судами обставини не спростовує законності та обґрунтованості ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень по суті спору та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь цієї особи.
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пилип В. М., таких висновків не спростовують.
Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, ВерховнийСуд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пилип Володимир Маркович, залишити без задоволення.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області
від 06 листопада 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду
від 01 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник