15 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 757/33029/22-ц
провадження № 61-9047ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 червня 2025 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Євграфової Є. П., Сушко Л. П.,
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 : виділено у користування ОСОБА_1 одну житлову кімнату-2 площею 14, 8 кв. м, одну житлову кімнату-3 площею 28,8 кв. м, комору-13 площею 2,7 кв. м, які з урахуванням місць спільного користування складають 58/100 частини квартири; виділено у користування ОСОБА_2 одну житлову кімнату-4 площею 16,2 кв. м, одну житлову кімнату-8 площею 15,1 кв. м, комору-9 площею 1,9 кв. м, коридор-ll площею 4, 3 кв. м, комору-12 площею 2,0 кв. м, балкон-1 площею 0,9 кв. м, балкон-2 площею 0,9 кв. м, які з урахуванням місць спільного користування складають 42/100 частини квартири; в загальному користуванні залишено: кухню-10 площею 13, 3 кв. м, санвузол-6 площею 4,5 кв. м, вбиральню-7 площею 1, 7 кв. м, коридор-1 площею 7,4 кв. м, коридор-5 площею 4,1 кв. м.
У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Печерського районного суду міста Києва із апеляційною скаргою на рішення суду від 04 вересня 2024 року, шляхом направлення на електронну адресу суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 червня 2025 року апеляційне провадження закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 362 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
15 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 червня 2025 року. Разом із касаційною скаргою заявник подав клопотання, в якому просить поновити строк на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У визначений в ухвалі строк усунуто недоліки касаційної скарги.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційна скарга була підписана ОСОБА_2 відповідно до частини третьої статті 356 ЦПК України, водночас вона не була скріплена електронним цифровим підписом відповідно до частини восьмої статті 43 ЦПК України. На думку заявника, ані частина третя статті 356 ЦПК України, ані пункт 2 частини першої статті 362 ЦПК України, не вказують на необхідність електронного підпису. Також пункт 2 частини першої статті 362 ЦПК України не дозволяє закриття апеляційного провадження через недотримання вимог частини восьмої статті 43 ЦПК України. У суду апеляційної інстанції не могло бути сумнівів, що саме ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, оскільки 04 травня 2025 року та 08 червня 2025 року ним подані клопотання про перенесення судового розгляду та долучення пояснень, які підписані цілком ідентичним підписом, що й апеляційна скарга, та посвідчені електронним ключем, оскільки подавалися через підсистему «Електронний суд». Крім того, ОСОБА_2 з лютого 2022 року не знаходиться в Україні, перебуває в США, про що неодноразово повідомляв суд апеляційної інстанції. Протягом року, приблизно до 30 травня 2025 року ОСОБА_2 не мав доступу до свого електронного кабінету, у зв'язку з закінченням строку дії електронного ключа та відсутністю можливості його поновити. На переконання заявника, суд апеляційної інстанції допустив порушення його конституційних прав та прийняв ухвалу, що перешкоджає доступу до правосуддя.
Верховний Суд дослідив касаційну скаргу з доданими документами, під час вирішення процесуального питання про відкриття касаційного провадження зробив такі висновки.
Пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За правилом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту оскаржуваного судового рішення Верховний Суд встановив, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності та неправильності.
Такий висновок Суд зробив з огляду на таке.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін
(частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За правилом частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно з частиною третьою статті 356 ЦПК України апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.
Згідно з частиною восьмою статті 43 ЦПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Пунктами 12, 32 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис; підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис.
Частиною першою, другою статті 6, частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Київський апеляційний суд встановив, що апеляційна скарга ОСОБА_2 надіслана в електронній формі та не скріплена електронним цифровим підписом, про що зазначає і сам заявник у касаційній скарзі.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
Тобто наведене положення процесуального закону визначає підстави для закриття апеляційного провадження у справі у разі, якщо після відкриття провадження суд апеляційної інстанції виявить відсутність доказів на підтвердження повноважень адвоката, який звернувся із апеляційною скаргою в інтересах учасника справи.
Доводи касаційної скарги, що ані частина третя статті 356 ЦПК України, ані пункт 2 частини першої статті 362 ЦПК України, не вказують на необхідність електронного підпису Верховний Суд визнає безпідставним, оскільки такі зводяться до суб'єктивного тлумачення процесуального закону.
Отже, встановивши після відкриття апеляційного провадження у справі, що апеляційна скарга не скріплена цифровим підписом, суд апеляційної інстанції підставно закрив апеляційне провадження у справі.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі - Конвенція); якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Пономарьов проти України» № 3236/03).
ЄСПЛ зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції», рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалла Гомес де ла Торре проти Іспанії»).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. Правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні процесуального питання не викликає розумних сумнівів.
Таким чином, за результатами оцінки доводів касаційної скарги ОСОБА_2 та змісту ухвали суду апеляційної інстанції (яка не відноситься до переліку ухвал, якими закінчено розгляд справи) колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 червня 2025 року є необґрунтованою.
Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга ОСОБА_2 є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 червня 2025 року слід відмовити.
Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 та частини четвертої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник