11 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 308/5216/20
провадження № 61-16803св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 березня 2023 року у складі судді Малюка В. М. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року у складі колегії суддів Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю., Джуги С. Д.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року заступник керівника Ужгородської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради звернувся до суду
з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про витребування земельних ділянок.
Позов мотивовано тим, що у вересні 2016 року керівник Ужгородської місцевої прокуратури звернувся до Ужгородської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2110200000:67:001:0156, площею 0,0850 га.
Ужгородський міськрайонний суд заочним рішенням від 04 січня 2018 року у справі № 308/9895/16-ц задовольнив позов прокурора, визнав незаконним та скасував пункт 2.43 рішення 26 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 07 листопада 2014 року за № 1507 та пункт 1.31 рішення 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09 листопада 2015 року за № 1882, а також скасовував державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:67:001:0156, площею 0,0850 га, що належала ОСОБА_3 .
У зазначеному рішенні судом установлено незаконність рішення Ужгородської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та його затвердження для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку на користь ОСОБА_3 , оскільки ці рішення прийняті всупереч вимогам статей 20, 39 ЗК України та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», так як згідно з матеріалами проекту землеустрою спірна земельна ділянка до прийняття рішення Ужгородською міською радою відповідно до чинного Генерального плану відносилася до земель з цільовим призначенням «багатоквартирна житлова забудова».
Разом із тим, позивач вказує, що рішення Ужгородського міськрайонного суду
від 04 січня 2018 року в частині скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:67:001:0156, площею 0,0850 га виконати неможливо у зв'язку з тим, що ця земельна ділянка як об'єкт речових прав натепер не існує, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 грудня 2019 року. Позивач також зазначає, що 22 березня 2018 року земельна ділянка, кадастровий номер 2110100000:67:001:0156, площею 0,0850 га відчужена за договором купівлі-продажу третій особі ОСОБА_2 , а надалі поділена на 5 окремих земельних ділянок, кадастрові номери: 2110100000:67:001:0186, 2110100000:67:001:0187, 2110100000:67:001:0188, 2110100000:67:001:0189, 2110100000:67:001:0190.
У свою чергу земельна ділянка, кадастровий номер 2110100000:67:001:0186, також поділена на 2 земельні ділянки кадастрові номери 2110100000:67:001:0216 та 2110100000:67:001:0217.
У абзацах 4-6 пункту 1.3 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 березня 2018 року ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_2 про те, що земельна ділянка, яка продається, є об'єктом судового спору.
За інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно земельні ділянки, кадастрові номери 2110100000:67:001:0187 та 2110100000:67:001:0216, площами 0,013 га та 0,0049 га відповідно, належать на праві власності ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок за № 1597 та № 1596 від 10 липня 2019 року, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Земельні ділянки, кадастрові номери 2110100000:67:001:0187, площею 0,013 га та 2110100000:67:001:0216, площею 0,0049 га, утворені в результаті поділу земельної ділянки, кадастровий номер 2110100000:67:001:0156, площею 0,0850 га.
Позивач вважає, що земельні ділянки, утворені в результаті поділу земельної ділянки, кадастровий номер 2110100000:67:001:0156, незаконно вибули із власності територіальної громади, що натепер доведено і встановлено рішенням суду, а тому наявні правові підстави для витребування їх від добросовісного набувача, яким є ОСОБА_1 .
На підставі викладеного позивач просив суд витребувати від ОСОБА_1 земельні ділянки, кадастрові номери 2110100000:67:001:0187 та 2110100000:67:001:0216, загальною площею 0,0179 га, що розташовані на АДРЕСА_1 , загальною вартістю 103 930,98 грн на користь територіальної громади міста Ужгорода.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області рішенням від 28 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду
від 16 жовтня 2023 року, відмовив у задоволенні позовних вимог прокурора.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про те, що спірні земельні ділянки вибули з володіння держави в особі Ужгородської міської ради
з порушенням чинного на той момент законодавства та поза волею власника
і наявні всі підстави для пред'явлення позову про її витребування.
Разом із тим, суди встановивши, що позивачеві було відомо про порушення земельного законодавства ще з 23 вересня 2016 року під час звернення до суду
з позовом про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, однак, будь-яких дій для витребування майна прокурор не вживав, та не вживав заходи забезпечення щодо збереження спірної земельної ділянки, накладення арешту чи заборони відчуження вказаної ділянки, дійшли висновку, що прокурор, звернувшись із позовом до суду 01 червня 2020 року, пропустив позовну давність, що є підставою для відмови у позові.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22 листопада 2023 року заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури, засобами поштового зв'язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 березня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року в цій справі, яку уточнивши в грудні 2023 року, посилаючись на неправильне судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 березня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень міститься посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2110/15-ц, № 522/2202/15-ц, № 522/2201/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц, від 21 жовтня 2020 року у справі № 509/3589/16-ц, від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20, від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц, та постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 369/6601/15-ц, від 09 вересня 2020 року у справі № 308/9895/16-ц, від 16 листопада 2022 року у справі № 466/9580/18, від 08 березня 2023 року у справі № 308/4639/20.
Заявник вказує, що під час розгляду справи № 308/9895/16-ц та на момент ухвалення заочного рішення судом першої інстанції ніяких змін щодо площі, конфігурації земельної ділянки, кадастровий номер 2110100000:67:001:0156, та щодо зміни її власника не відбувалося. Про подальші зміни щодо власника спірної земельної ділянки стало відомо під час перегляду справи № 308/9895/16-ц Закарпатським апеляційним судом та ухвалення постанови 24 жовтня 2019 року, та, на думку заявника, з цього часу у нього почався строк позовної давності.
Провадження у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 18 січня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі, витребував матеріали справи із суду першої інстанції та надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися стосовно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, потрібно вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (Levages Prestations Services v. France, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain, № 26737/95, §§ 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом
та передбаченим за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
У цій справі заступник керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ужгородської міської радизвернувся до суду з позовом про витребування від ОСОБА_1 земельних ділянок, кадастрові номери 2110100000:67:001:0187 та 2110100000:67:001:0216, загальною площею 0,0179 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 103 930,98 грн на користь територіальної громади міста Ужгорода, що відповідно до частини п'ятої статті 274 ЦПК України відноситься до категорії малозначних справ.
Отже, ціна позову у цій справі становить 103 930,98 грн, тобто суму, яка станом на 01 січня 2024 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн).
У касаційній скарзі заявник належним чином не обґрунтував винятків, за яких судове рішення у малозначній справі може бути переглянуто у касаційному порядку, які передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 (провадження № 14-53цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, якщо «касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, касаційне провадження у справі належить закрити».
Ураховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури відкрито у малозначній справі, оскільки вказане судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, а тому підлягає закриттю.
Керуючись статтею 398 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 березня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк С. О. Карпенко І. М. Фаловська