08 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 718/3963/24
провадження № 61-10649ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 травня 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно набутих коштів, списання безпідставного боргу, стягнення матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»)
про стягнення безпідставно набутих коштів, списання безпідставного боргу, стягнення матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що 09 березня 2016 року між нею та банком укладено договір надання банківських послуг № SAMDNWFC00024257070.
На підставі цього договору вона отримала платіжну карту «Універсальна Голд»,
рахунок № НОМЕР_1 . Навесні 2023 року цю платіжну карту вона повернула відповідачу за відсутністю потреби в її користуванні.
Вказувала, що з 10 серпня 2024 року їй почали надходити SMS-повідомлення,
зі змісту яких їй стало відомо, що вона подала заявку на розблокування картки
і її картка № НОМЕР_1 успішно розблокована; картка № 4X03 заблокована через втрату та отримати нову картку можна в будь-якому відділенні.
Зазначала, що АТ КБ «ПриватБанк» самостійно, без її згоди, відкрив кредитний ліміт, за яким 13 серпня 2024 року об 11 год 59 хв до 14 серпня 2024 року 11 год
12 хв, тобто впродовж однієї доби, здійснено 85 платіжних операцій з видачі
в рахунок кредиту грошових коштів на загальну суму 74 959,49 грн.
Відповідно до банківської виписки за вказаним рахунком в період часу з 13 серпня 2024 року до 14 серпня 2024 року невідомими особами здійснено шахрайські дії.
За фактом вказаних шахрайських дій вона звернулася до Вижницького районного відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області, де до ЄРДР внесено відомості
та відкрито кримінальне провадження від 09 вересня 2024 року
№ 12024262060000446 за частиною четвертою статті 190 КК України. Досудове розслідування наразі не завершено.
Також вказувала, що вона надіслала до AT КБ «Приватбанк» письмову заяву
від 30 вересня 2024 року щодо надання їй всього пакету документів, які стали підставою для видачі їй кредиту та виникнення за заборгованості на суму
74 974, 23 грн і безспірного списання з її пенсійного рахунку відсотків
за користування кредитом. Будь-якої відповіді нею не отримано.
Крім того, AT КБ «Приватбанк» в період з 02 жовтня 2024 року до 25 листопада 2024 року на пенсійний рахунок позивача (картку № НОМЕР_2 )
35 транзакціями повернув відшкодування зазначеного кредиту грошові кошти
в загальному розмірі 63 047,87 грн, що підтверджується банківським витягом
від 25 листопада 2024 року. Повернення кредиту продовжувалося до 10 грудня 2024 року.
Таким чином, станом на 11 грудня 2024 року за даними AT КБ «Приватбанк»
за картковим рахунком ОСОБА_1 (переоформленому на новий) існує безпідставний борг на суму 2 055,79 грн, що підтверджується банківським витягом від 10 грудня 2024 року.
Водночас, AT КБ «Приватбанк» згідно з SMS-повідомленням від 26 вересня
2024 року стягнув із її карткового рахунку обов'язковий платіж у розмірі
1 958,21 грн за вказаним кредитом. Також із карткового рахунку
№ НОМЕР_1 відповідач здійснив безспірне списання відсотків, а саме:
01 жовтня 2024 року - 4 047,04 грн та 01 листопада 2024 року - 2 469,03 грн, всього 6 516,07 грн.
Позивач вважає, що ці грошові кошти на загальну суму (4 047,04 грн + 2 469,03 =
6 516,07 грн) списані з її банківського рахунку для пенсійних виплат безпідставно та підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки кредитом на суму 75 000,00 грн фактично скористалися шахраї.
Вказувала, що саме АТ КБ «Приватбанк» порушило вимоги чинного законодавства та правил проведення розрахункових операцій при відновленні кредитного ліміту на суму 75 000,00 грн та здійсненні ним (13 - 14 серпня 2024 року) 85 переказів грошових коштів у загальному розмірі 74 959,49 грн без розпорядження та згоди позивача за її картковим рахунком НОМЕР_3 . Спірні платіжні операції
в електронному вигляді за допомогою платіжного застосунку за 13 - 14 серпня 2024 року на суму 75 000,00 грн стали можливими не через її власну бездіяльність із захисту персональних даних, а внаслідок недотримання банком процедури ідентифікації клієнта за допомогою простого електронного підпису, яким сторони визначають OTP-пароль, одноразовий ідентифікатор, QR-код, ПІН-код, підпис в IVR, біометричні дані клієнта (голосовий знімок, відбиток пальця, Face ID), кнопки «підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився», «Списати», оплатити, тощо
у програмних комплексах мобільного додатку та на офіційному сайту Банку
в мережі Інтернет. АТ КБ «Приватбанк» не підтвердило належними та допустимими доказами обставин, що вона своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі
до відомостей кредитної картки, особового рахунку, акаунта, мобільного додатку «Приват24» незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 13 - 14 серпня 2024 року з перерахування грошей в розмірі 75 000,00 грн.
На підставі наведеного та з урахуванням змінених позовних вимог, остаточно просила списати з її кредитного рахунку весь залишок безпідставного боргу
за кредитним договором від 09 березня 2016 року станом на 10 грудня 2021 року
в розмірі 8 759,57 грн, стягнути 6 516,07 грн як списані відповідачем з її пенсійного рахунку відсотки, 80 000,00 грн моральної шкоди та 11 650,08 грн витрат
на придбання медикаментів, які нею витрачені, внаслідок емоційного переживання та стресу.
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 травня
2025 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Додатковим рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області
від 05 травня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір
у розмірі 1 211,20 грн.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 15 липня 2025 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Змінено мотивувальну частину рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 травня 2025 року, викладено її в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення залишено без змін.
Компенсовано АТ КБ «ПриватБанк» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 1 816,80 грн судового збору за результатами розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 травня 2025 року залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 травня 2025 року задоволено.
Додаткове рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області
від 05 травня 2025 року скасовано, судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції компенсовано за рахунок держави.
11 серпня 2025 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, звернулася
до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 травня 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 липня 2025 року у цій справі, у якій заявниця, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 травня 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 липня 2025 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини
і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини,
яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи
те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі
№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод),
та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову,
що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти дотриманню розумного строку розгляду справи, а також визначеності
й стабільності у цивільних правовідносинах.
Предметом позову є стягнення грошових коштів у загальному розмірі
106 925,72 грн, тому ціна позову в цій справі станом на 01 січня 2025 року
не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн).
У касаційній скарзі заявниця зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для учасника справи.
Верховний Суд, взявши до уваги ціну позову, предмет позову, встановлені судами обставини, а також оцінивши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявницею доводи не свідчать про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у цій справі.
Верховний Суд вже висловлював позицію щодо понять «фундаментальне значення» та «виняткове значення» (див., наприклад, ухвалу від 05 квітня
2021 року у справі № 420/8512/20).
Однак, у чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння
та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин скаржницею не обґрунтовано.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно
на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає
її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі представник заявника жодних обґрунтувань не наводить.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання заявниці на положення підпункту «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення цієї справи до категорії винятково значимих. Крім того, наведені заявницею в касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Посилання ОСОБА_1 на неврахування судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах
є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом
1 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який у розумінні підпунктів «а-г» пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення
у малозначній справі такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно
до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services
v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre
v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ
до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі.
У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб
(п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня
2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судові рішенні, які не підлягають касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу
на судові рішення, що згідно з положеннями ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області
від 02 травня 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду
від 15 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, стягнення безпідставно набутих коштів, списання безпідставного боргу, стягнення матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди, відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська