19 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 610/3748/24
провадження № 61-9913ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стрельченко Олег Валерійович, на постанову Харківського апеляційного суду від 01 липня 2025 року за заявою ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 29 січня
2025 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності у нерухомому майні, яке є об'єктом спільної власності подружжя, а саме:
на 1/2 частину в 7/15 часток житлового будинку з надвірними будівлями
і спорудами на АДРЕСА_1 ;
на 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,0700 га, кадастровий номер 6320256000:00:002:0132, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
на 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,0819 га, кадастровий номер 6320256000:00:002:0089, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки «MERCEDES-BENZ VITO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 111 100,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати
зі сплати судового збору в розмірі 4 513,00 грн.
03 лютого 2025 року до суду надійшла заява від представника ОСОБА_2 адвоката Браславської О. А. про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 11 000,00 грн з детальним описом наданих послуг.
В обґрунтування заяви представник ОСОБА_2 адвокат Браславська О. А. зазначала, що рішенням Балаклійського районного суду Харківської області
від 29 січня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено. Представником ОСОБА_2. у позовній заяві повідомлено суд, що докази на підтвердження понесених позивачкою судових витрат на правничу допомогу будуть надані не пізніше 5 днів з дня ухвалення рішення у справі.
28 лютого 2025 до суду від представника ОСОБА_1 адвоката
Стрельченка О. В. надійшли заперечення проти заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, у якій представник заявника вказував, що оскільки протягом судового розгляду від позивача та її представника усних та письмових заяв про надання часу для надання суду остаточної суми витрат на правничу допомогу та доказів на підтвердження цих витрат не надходило, а письмова заява про стягнення витрат на правничу допомогу надана суду з пропуском процесуального строку, тому на підставі абзацу 2 частини восьмої статті 141 ЦПК України заяву ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу необхідно залишити без розгляду.
Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 28 лютого
2025 року заяву про стягнення витрат на правничу допомогу залишено
без розгляду з підстав пропуску строку для подання такої заяви, передбаченого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Залишаючи заяву про стягнення витрат на правничу допомогу без розгляду,
суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача під час розгляду справи та до закінчення судових дебатів не було подано відповідну заяву
про надання доказів про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Направлена на адресу суду 03 лютого 2025 року така заява разом
із доказами, подана після постановлення у справі рішення суду, тому наявні підстави для залишення такої заяви без розгляду.
Постановою Харківського апеляційного суду від 01 липня 2025 року ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 28 лютого 2025 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скасовуючи ухвалу місцевого суду про залишення без розгляду заяви
про стягнення витрат на правничу допомогу та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того,
що представником Браславською О. А., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , дотримано процесуальні вимоги щодо порядку та строків подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу для вирішення судом питання щодо їх стягнення з іншої сторони, оскільки такі докази були подані в межах визначеного нормами процесуального законодавства п'ятиденного строку з дати ухвалення рішення суду, про що було попередньо зроблено письмову заяву, викладену в позовній заяві, тобто до закінчення судових дебатів.
31 липня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат
Стрельченко О. В., через підсистему «Електронний суд», звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду
від 01 липня 2025 року, у якій представник заявника, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 01 липня 2025 року і залишити в силі ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 28 лютого 2025 року.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що під час судового засідання Балаклійським районним судом Харківської області було встановлено, що позивачем
та її представником під час розгляду справи не подано до суду заяву про надання додаткового строку для подання суду доказів понесених позивачем судових витрат, пов'язаних із розглядом справи. Включене до позовної заяви твердження, а саме: «Повний та обґрунтований розрахунок судових витрат на правничу допомогу, документи на підтвердження сплачених судових витрат на правничу допомогу будуть надані не пізніше 5 днів з дня ухвалення рішення
в цій справі», не відповідає нормам, які ЦПК України встановлює для заяви
з процесуальних питань.
Підставою касаційного оскарження постанови Харківського апеляційного суду
від 01 липня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат
Стрельченко О. В., вказує пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України
та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23 ).
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною першою статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у позовній заяві ОСОБА_2 зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат становить
5 640,50 грн сплаченого судового збору та 12 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Окрім того, вона вказувала, що повний і обґрунтований розрахунок витрат
на правничу допомогу, а також документи, які підтверджують сплату відповідних витрат, буде подано до суду не пізніше ніж через 5 днів з дня ухвалення рішення
у справі.
29 січня 2025 року у справі ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_2
до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено.
03 лютого 2025 року до суду надійшла заява від представника позивача адвоката Браславської О. А. про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі
11 000,00 грн з детальним описом наданих послуг.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За положенням пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову -
на відповідача.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд апеляційної інстанції встановив, що представником Браславською О. А., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , дотримано процесуальні вимоги щодо порядку
та строків подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу для вирішення судом питання щодо їх стягнення з іншої сторони, оскільки такі докази були подані в межах визначеного нормами процесуального законодавства п'ятиденного строку з дати ухвалення рішення суду, про що було попередньо зроблено письмову заяву, викладену у позовній заяві, тобто до закінчення судових дебатів.
За таких обставин колегія судів погоджується з висновком апеляційного суду
про те, що суд першої інстанції передчасно залишив заяву про стягнення витрат
на правничу допомогу без розгляду з підстав пропуску строку для подання такої заяви, передбаченого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, оскільки місцевим судом не в повній мірі досліджені матеріали справи, що призвело
до порушення судом норм процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності
від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності,
які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження
№ 61-4799св23) Верховний Суд зауважив, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. У разі відсутності обґрунтування поважних причин
чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
Разом з тим, у справі, у якій подано касаційну скаргу, судом апеляційної інстанції встановлено, що Браславською О. А., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , дотримано процесуальні вимоги щодо порядку та строків подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу для вирішення судом питання щодо їх стягнення з іншої сторони. Такі докази подані в межах визначеного нормами процесуального законодавства п'ятиденного строку з дати ухвалення рішення суду, про що було попередньо зроблено письмову заяву, викладену у позовній заяві, тобто
до закінчення судових дебатів.
Тому Верховний Суд виснує, що висновок Верховного Суду, викладений
у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження
№ 61-4799св23), є неревелантним до правовідносин у справі, в якій подано касаційну скаргу.
Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують
та не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції під час перегляду ухвали суду першої інстанції допущено порушення норм процесуального права.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд
не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція); якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою,
яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» № 3236/03).
На підставі викладеного Верховний Суд виснує, що правильне застосування
судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стрельченко О. В.,
на постанову Харківського апеляційного суду від 01 липня 2025 року
є необґрунтованою.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стрельченко Олег Валерійович,
на постанову Харківського апеляційного суду від 01 липня 2025 року за заявою ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання
та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська