Ухвала
15 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 572/1204/22
провадження № 61-11597ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20 лютого 2025 року у складі судді: Ведяніної Т. О., та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 липня 2025 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Хилевич С. В., Шимків С. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - державний реєстратор Сапожинської сільської ради Корецького району Рівненської області Мітрофанова Катерина Олександрівна, про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, припинення права власності,
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - державний реєстратор Сапожинської сільської ради Корецького району Рівненської області Мітрофанова К. О., про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, припинення права власності.
Позов мотивований тим, що на підставі рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2009 року у справі № 2-195/2009 позивач є співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 , розмір частки - 45/100. Співвласником іншої частини вказаного будинку, у розмірі 55/100 частки, є відповідачка ОСОБА_2 .
В подальшому позивачеві стало відомо, що ОСОБА_2 на підставі рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2009 року зареєструвала за собою право власності на будинковолодіння, що по АДРЕСА_1 , хоча рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 04 березня 2013 року у цивільній справі № 1718/3700/12 ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання належної їй частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 , як окремого будинковолодіння, а рішенням цього ж суду від 20 березня 2019 року у справі № 572/2246/18 ОСОБА_2 відмовлено у вимозі щодо виділення частки у спільній частковій власності в натурі.
Свої вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що між сторонами по справі існує спір щодо отримання у власність земельної ділянки, належної до спільного будинковолодіння, в той час як відповідач розпочала здійснювати роботи по виділу їй частки із цієї земельної ділянки.
Позивач вказує, що рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2009 року на обох співвласників покладено виконання робіт по переобладнанню спільного будинку на дві квартири, а на даний час такі роботи тривають і не є завершеними.
Позивач вважає, що відповідач незаконно виділила та зареєструвала свою частку у будинковолодінні в окреме будинковолодіння, оскільки спірний будинок і надалі перебуває у спільній частковій власності, а тому вона протиправно намагається отримати у власність частину земельної ділянки з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , що і стало підставою для звернення із цим позовом до суду.
ОСОБА_1 просив:
визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Сапожинської сільської ради Корецького району Рівненської області Мітрофанової К. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 46276394 від 03 квітня 2019 року про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 70 кв. м., житловою площею 32,6 кв. м, матеріал стін: цегла, з господарськими будівлями та спорудами: Б-Сарай, В-Гараж, №2-Ворота, Д-Колодязь, Е-Вбиральня, №1-Огорожа , №3-Огорожа , розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1801529556254, із припиненням права власності ОСОБА_2 на вказане майно;
вирішити питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 20 лютого 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 17 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мозоль Л. К., задоволено частково. Скасовано рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 06 листопада 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на 1/2Д-Колодязь, 1/2Е - Вбиральня, №1-Огорожа , №3-Огорожа, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , із припиненням права приватної власності ОСОБА_2 на вказане майно. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Сапожинської сільської ради Корецького району Рівненської області Мітрофанової К. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 46276394 від 03 квітня 2019 року в частині державної реєстрації за ОСОБА_2 права власності на господарські будівлі та споруди: 1/2Д-Колодязь, 1/2Е-Вбиральня, 1/2 №1-Огорожа, № 3-Огорожа, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1801529556254, із припиненням права приватної власності ОСОБА_2 на вказане майно. В решті рішення залишено без змін.
08 вересня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20 лютого 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 липня 2025 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та частково постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, в частині відмови у задоволенні позовних вимоги про визнання недійсним рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права на житловий будинок з припиненням права власності, встановили правомірність реєстрації права власності відповідача на новоутворений об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , на підставі неприпустимих доказів;
рішенням Сарненського районного суду від 23 грудня 2009 року у справі № 2-195/2009 року на сторін покладено виконання робіт по переобладнанню будинку на дві квартири. Указаним рішенням питання про виділення ОСОБА_2 її частки 55/100 в окреме домоволодіння - житловий будинок, 70 кв. м, по АДРЕСА_1 , не вирішувалося, на що суди уваги не звернули. Рішенням суду передбачалось переобладнання житлового будинку на дві квартири, однак доказів про виконання робіт сторонами такого переобладнання, а також державної реєстрації права власності сторін на квартири матеріали справи не містять;
виділивши свою частку 55/100 в натурі (житловий будинок АДРЕСА_1 ) та припинивши своє право спільної часткової власності, відповідачка ОСОБА_2 залишила позивача ОСОБА_1 одним єдиним співвласником житлового будинку за адресою по АДРЕСА_1 , що є неприпустимим;
на час виділення частки будинку відповідача в натурі в окремий житловий будинок земельна ділянка в користування відповідачу не передавалась та не була нею приватизована. Земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , була надана відповідачу у приватну власність відповідно до рішення Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області від 23 грудня 2022 року з наданням якої у приватну власність відповідачу та з межами якої позивач не погоджувався, про що неодноразово повідомляв селищну раду;
позивач вважає, що відповідачка ОСОБА_2 незаконно виділила свою частку в окреме домоволодіння - житловий будинок АДРЕСА_1 та як наслідок, незаконно отримала у власність земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку;
при умові поділу майна між подружжям в натурі, державна реєстрація права власності відповідача на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , є передчасною, а рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на таке майно є незаконним;
у рішенні суду у справі № 2-195/2009 про поділ майна подружжя питання про поділ земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку або встановлення порядку користування земельною ділянкою між сторонами не вирішувалося, земельно-технічна експертиза у справі не проводилась;
відповідачка за рахунок площі земельної ділянки 0,22 га, яка була надана позивачу безоплатно у приватну власність для обслуговування будинку, оформила своє право власності на земельну ділянку, площею 0,0712 га та .,0711 га, і позивачу залишилась для обслуговування його частини житлового будинку площа 0,0177 га, яка не відповідає його ідеальній частці 45/100;
на підставі рішення № 2-195/2009 відповідач мала право зареєструвати право власності виключно на квартиру відповідно до цього рішення, що було передбачено будівельно-технічною експертизою у справі про поділ майна подружжя. Даною експертизою не досліджувалося питання можливості виділу частки в натурі в окремий об'єкт нерухомого майна - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та в рішенні суду 2009 року про це також не зазначено;
апеляційним судом не було ураховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду: від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17; від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17; від 10 травня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц; від 10 травня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц; від 04 квітня 2019 року у справі № 750/4445/17; від 24 липня 2019 року у справі № 464/1089/11.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом касаційного оскарження є судове рішення, ухвалене у справі про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, припинення права власності.
Ця справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої, апеляційної чи касаційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржене судове рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20 лютого 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - державний реєстратор Сапожинської сільської ради Корецького району Рівненської області Мітрофанова Катерина Олександрівна, про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, припинення права власності.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков