10 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 758/2247/24
провадження № 61-4610св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про ухвалення додатково рішення у справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу рухомого майна недійсними та зобов'язання до вчинення дій,
Історія справи
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу рухомого майна недійсними та зобов'язання до вчинення дій.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 25 липня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 29 січня 2020 року
№ 6179/20002811 автомобіля марки «Hyundai Tucson», 2008 року випуску, легковий універсал-В, VІN-код НОМЕР_1 , укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
Відновлено становище, яке існувало до порушення права, шляхом повернення частки у праві спільної часткової власності на вказаний автомобіль у розмірі 1/2 ОСОБА_2 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням Подільського районного суду м. Києва від 06 вересня 2024 року стягнено з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь
ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по
15 000,00 грн з кожного.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_4 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 липня 2024 року та додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 липня
2024 року залишено без змін.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2025 року у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 20 серпня 2025 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 задоволено.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 13 лютого 2025 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
25 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду заяву, у якій просить ухвалити у справі додаткове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з касаційним оскарженням ухвали апеляційного суду, в сумі 11 000,00 грн таким чином: з ОСОБА_2 стягнути
2 000,00 грн; з ОСОБА_3 - 2 000,00 грн; з ОСОБА_4 -
7 000,00 грн.
Заява мотивована тим, що у зв?язку з розглядом справи № 758/2247/24
у Верховному Суді ОСОБА_1 понесла витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 000,00 грн, про орієнтований розмір яких було заявлено
у касаційній скарзі.
Аргументи інших учасників справи
Клопотань, заперечень щодо розміру професійної правничої допомоги, заявленої до стягнення, до Верховного Суду не надходило.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, Верховний Суд вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Отже, нормами процесуального права передбачено повноваження касаційного суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних
з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу є судовими витратами.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Тобто, у разі якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим у випадку, якщо суд касаційної інстанції скасовує судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Вказаний висновок узгоджується з висновками, викладеними, зокрема,
в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 500/2632/19 (провадження № 11-436апп21), від 30 березня 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20), в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028сво18).
Ця правова позиція щодо застосування вказаної вище норми права
є незмінною.
Під час прийняття постанови Верховного Суду від 20 серпня 2025 року розподіл судових витрат не був вирішений, оскільки суд касаційної інстанції не ухвалював своє рішення і не змінював його, а направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова про передачу справи для продовження розгляду не є остаточним вирішенням спору по суті.
У заяві про ухвалення додаткового рішення заявник просить вирішити питання про стягнення на її користь витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом під час розгляду справи судом касаційної інстанції.
Оскільки постановою Верховного Суду від 20 серпня 2025 року ухвалу Київського апеляційного суду від 13 лютого 2025 рокускасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, підстав для вирішення питання про розподіл судових витрат немає.
З огляду на викладене підстав для задоволення заяви представника
ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про ухвалення у справі додаткового рішення немає.
Аналогічний висновок зроблено в ухвалі Верховного Суду від 31 січня
2024 року у справі № 756/728/13-ц (провадження № 61-11405св23).
Керуючись статтями 141, 260, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про ухвалення додатково рішення у справі
№ 758/2247/24 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов