09 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 636/3010/24
провадження № 61-16683св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Харківобленерго»,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року в складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Харківобленерго» (далі - АТ «Харківобленерго»), у якому просив зобов'язати відповідача скасувати наказ № 274-к від 26 березня 2024 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та визнати формулювання причини звільнення його з посади за прогул без поважних причин за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП неправомірними, а дії відповідача протиправними.
На обґрунтуванням своїх вимог зазначав, що з травня 2021 року працював на посаді юрисконсульта в АТ «Харківобленерго».
30 вересня 2022 року він подав відповідачу заяву про звільнення з 03 жовтня 2022 року на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, проте працівники відділу кадрів примусили його змінити підставу звільнення на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України. У зв'язку з цим він подав іншу заяву про звільнення з 03 жовтня 2022 року за угодою сторін.
03 жовтня 2022 року він звернувся до відділу кадрів, де його повідомили про те, що його заяву про звільнення не підписано, тобто його не звільнили.
Разом з тим 04 жовтня 2022 року він працевлаштувався на нову роботу.
30 березня 2024 року він отримав наказ, яким його 26 березня 2024 року звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогули без поважних причин.
Вважав такі дії відповідача незаконними. З квітня 2023 року в провадженні суду перебувала справа за його позовом до відповідача про припинення трудових відносин з 03 жовтня 2022 року. Відповідач був попереджений про розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його невихід на роботу не може вважатися прогулом без поважних причин.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 14 серпня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ АТ «Харківобленерго» від 26 березня 2024 року № 274-к про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позову. ОСОБА_1 з 27 березня 2023 року відсутній на робочому місці, тобто саме цей робочий день був першим днем прогулу та саме його необхідно вважати днем вчинення ОСОБА_1 проступку. Однак позивач звільнений з підприємства лише 26 березня 2024 року, тобто майже через один рік.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 14 серпня 2024 року скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскаржуваний наказ виданий відповідачем у межах компетенції, із дотриманням вимог закону.
Прогул, за який позивача було звільнено, тривав з 27 березня 2023 року до 08 березня 2024 року. Наказ про звільнення виданий 26 березня 2024 року, тобто в межах строку для застосування дисциплінарного стягнення.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року й залишити в силі рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 14 серпня 2024 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Зокрема, не врахував його доводи про відсутність складу дисциплінарного проступку та сплив строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, який почався з першого дня прогулу та закінчився 04 листопада 2023 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
21 січня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
АТ «Харківобленерго» подало до Верховного суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
З 12 травня 2021 року ОСОБА_1 працював на посаді юрисконсульта Чугуївського району з розподілу електроенергії АТ «Харківобленерго».
У період з березня 2023 року до березня 2024 року ОСОБА_1 був відсутній на роботі, про що свідчать відповідні табелі обліку робочого часу та акти.
Відповідач пропонував ОСОБА_1 надати письмові пояснення причин його відсутності на робочому місці, що підтверджується листом від 26 лютого 2024 року № 04-46/1299, який він отримав особисто.
Наказом АТ «Харківобленерго» від 26 березня 2024 року ОСОБА_1 звільнено 26 березня 2024 року за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.
Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Частиною третьою статті 149 КЗпП України визначено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
За приписами пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з'ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.
Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі в трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі надається виходячи з конкретних обставин.
Згідно зі статтею 12, частиною першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Установлено, що з 27 березня 2023 року до 08 березня 2024 року позивач був відсутній на роботі, у зв'язку з чим оскаржуваним наказом звільнений за прогул без поважних причин.
Як на підставу незаконності цього наказу, ОСОБА_1 посилався на фактичне припинення трудових відносин між ним та відповідачем 03 жовтня 2022 року.
Разом з тим жодних доказів на підтвердження такої обставини матеріали справи не містять.
При цьому подання позивачем у травні 2023 року позовної заяви про зобов'язання АТ «Харківобленерго» припинити дію трудового договору з ним з 03 жовтня 2022 року не звільняло його від обов'язку виходити на роботу та виконувати передбачені трудовим договором обов'язки.
Більше того постановою Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року в справі № 636/1586/23 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у зв'язку з недоведеністю.
Проте, незважаючи на це судове рішення, позивач на роботу не вийшов.
Таким чином, установивши, що позивач допустив прогул без поважних причин, що підтверджено належними й допустимими доказами, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що оскаржуваний наказ про його звільнення виданий відповідачем з дотриманням вимог закону, у зв'язку з чим правильно відмовив у позові.
Доводи ОСОБА_1 про те, що дисциплінарне стягнення застосовано до нього після спливу строку притягнення до дисциплінарної відповідальності не заслуговують на увагу, оскільки, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, прогул позивача мав триваючий характер, адже жодних доказів про те, що в період з 27 березня 2023 року до 08 березня 2024 року він хоч раз вийшов на роботу матеріали справи не містять. Наказ про звільнення виданий 26 березня 2024 року. Відповідно немає підстав для висновку, що відповідач порушив передбачений статтею 148 КЗпП України строк для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Інші аргументи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 а залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко