(ДОДАТКОВА)
13 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 538/2401/23
провадження № 61-3896св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»,
розглянув у порядку письмового провадження заяву Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (далі - АТ «Укртатнафта»), у якому просив:
- визнати незаконним і скасувати наказ відповідача від 20 жовтня 2023 року № 4/1581 про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді догани за порушення трудової дисципліни;
- визнати незаконним і скасувати наказ відповідача від 30 жовтня 2023 року № 149 про звільнення позивача з роботи за прогул без поважних причин;
- поновити позивача на посаді заступника директора з правових та корпоративних питань АТ «Укртатнафта» з 23 листопада 2023 року;
- стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Лохвицький районний суд Полтавської області рішенням від 18 вересня 2024 року, з урахуванням ухвали цього суду про виправлення описки від 19 вересня 2024 року, позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав незаконним і скасував наказ АТ «Укртатнафта» від 20 жовтня 2023 року № 4/1581 про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 , заступника директора з правових та корпоративних питань, у виді догани за порушення трудової дисципліни.
Визнав незаконним і скасував наказ АТ «Укртатнафта» від 30 жовтня 2023 року № 149 про звільнення з роботи ОСОБА_1 , заступника директора з правових та корпоративних питань, за прогул без поважних причин.
Поновив ОСОБА_1 на посаді заступника директора з правових та корпоративних питань АТ «Укртатнафта» з 23 листопада 2023 року.
Стягнув з АТ «Укртатнафта» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 жовтня 2023 року до 18 вересня 2024 року включно у сумі 4 690 294,32 грн, з якої підлягають відрахування податки та інші обов'язкові платежі.
Допустив негайне виконання рішення у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середньої заробітної плати у межах суми платежу за один місяць, що становить 429 337,44 грн.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Лохвицький районний суд Полтавської області додатковим рішенням від 14 жовтня 2024 рокузаяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнив. Стягнув з АТ «Укртатнафта» на користь ОСОБА_1 витрати на правову професійну допомогу в сумі 72 000,00 грн.
Полтавський апеляційний суд постановою від 24 лютого 2025 року апеляційні скарги АТ «Укртатнафта» задовольнив.
Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 вересня 2024 року та додаткове рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 14 жовтня 2024 року скасував і ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Стягнув із ОСОБА_1 на користь АТ «Укртатнафта» 20 130,00 грн судового збору.
Компенсував АТ «Укртатнафта» за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 64 295,30 грн.
Стягнув із ОСОБА_1 на користь АТ «Укртатнафта» витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 15 000,00 грн.
Полтавський апеляційний суд додатковою постановою від 12 березня 2025 року заяву АТ «Укртатнафта» про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково. Стягнув із ОСОБА_1 на користь АТ «Укртатнафта» витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн.
Полтавський апеляційний суд додатковою постановою від 31 березня 2025 року стягнув із ОСОБА_1 на користь держави 8 451,79 грн судового збору.
У березні 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 12 березня 2025 року, а у квітні 2025 року - касаційну скаргу на додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 31 березня 2025 року, у яких просить скасувати оскаржувані судові рішення, а рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 вересня 2024 року залишити в силі або ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У квітні 2025 року АТ «Укртатнафта» подало до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги ОСОБА_1 , у яких, серед іншого, зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку із підготовкою та розглядом справи в суді касаційної інстанції, становить 400 000,00 грн. Остаточний розмір судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги, буде визначено на підставі умов договору про надання правової допомоги від 06 березня 2024 року № 0603/10/2105 та додаткової угоди № 1 до цього договору з відповідними доказами у строк, встановлений частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), з урахуванням приписів частини першої статті 246 цього Кодексу.
Верховний Суд постановою від 04 червня 2025 року, яку оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 25 червня 2025 року, касаційні скарги ОСОБА_1 задовольнив частково.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року в частині розподілу судових витрат у вигляді судового збору змінив, виклавши абзаци четвертий та п'ятий її резолютивної частини у такій редакції:
«Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 610 (одна тисяча шістсот десять) гривень 40 копійок.
Компенсувати Акціонерному товариству «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 23 350 (двадцять три тисячі триста п'ятдесят) гривень 80 копійок».
В іншій частині постанову Полтавського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року залишив без змін.
Додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 12 березня 2025 року, якою вирішено питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, залишив без змін.
Додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 31 березня 2025 року, якою вирішено питання про розподіл судових витрат у вигляді судового збору, скасував.
Короткий зміст заяви про розподіл судових витрат та її обґрунтування
01 і 02 липня 2025 року АТ «Укртатнафта» подало через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду клопотання про долучення доказів понесення судових витрат на правничу допомогу та заяву про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи в суді касаційної інстанції, в яких просило долучити до матеріалів справи відповідні докази та стягнути із ОСОБА_1 на свою користь 594 690,98 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
Заяву мотивовано тим, що докази щодо розміру судових витрат мають бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, однак у сторони відповідача була відсутня будь-яка інформація про ухвалення судом касаційної інстанції судового рішення. Крім того, текст постанови Верховного Суду від 04 червня 2025 року оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 25 червня 2025 року, що свідчить про дотримання заявником визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п'ятиденного строку для подання доказів понесення судових витрат.
У зв'язку з наданням Адвокатським об'єднанням «АДЕР ХАБЕР» у межах цієї справи професійної правничої допомоги, яка полягала у повному юридичному супроводі відповідача під час розгляду справи в суді касаційної інстанції, а саме: аналізі судової практики та ухвалених у справі судових рішень, підготовці та поданні відзивів на касаційні скарги позивача, АТ «Укртатнафта» понесло витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 594 690,98 грн, що підтверджується договором про надання професійної правничої допомоги від 06 березня 2024 року № 0603/10/2105, додатковою угодою від 25 квітня 2025 року № 4 до цього договору, актами приймання-передання адвокатських послуг, звітами про надані послуги, доданими до клопотання про долучення доказів.
Позиція та висновки Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов таких висновків.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті всі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).
Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо суд під час ухвалення основного судового рішення не визначив способу його виконання або не вирішив питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти.
Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (пункти 1, 4 частини першої статті 133 ЦПК України).
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд у постановах від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду вже зазначала про те, що під час визначення суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року («East/West Alliance Limited v. Ukraine», заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок Верховний Суд виклав у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У заяві про розподіл судових витрат АТ «Укртатнафта» просило, зокрема, здійснити розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи в суді касаційної інстанції, а саме стягнути із ОСОБА_1 на свою користь судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 594 690,98 грн.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з підготовкою відзивів на касаційні скарги позивача, сторона відповідача надала:
- договір про надання правової допомоги від 06 березня 2024 року № 0603/10/2105 та додаткову угоду від 25 квітня 2025 року № 4 до цього договору, укладені між Адвокатським об'єднанням «АДЕР ХАБЕР» та АТ «Укртатнафта»;
- акти приймання-передання адвокатських послуг від 31 березня 2025 року № 58, від 30 квітня 2025 року № 77, від 30 травня 2025 року № 94;
- звіти про надану професійну правничу допомогу з описом наданих адвокатом послуг і кількості витраченого часу;
- виписки за рахунком Адвокатського об'єднання «АДЕР ХАБЕР», відкритим у АТ «УкрСиббанк», якими підтверджується факт сплати відповідачем на користь названого адвокатського об'єднання грошових коштів за надану правничу допомогу.
01 липня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заперечення проти розподілу судових витрат, у якому просить відмовити у задоволенні вимог відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що заявлений АТ «Укртатнафта» розмір витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції є неспівмірним зі складністю виконаноїадвокатомроботи. Підготовка до справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені як витрати на правничу допомогу.
Також звертає увагу на те, що відповідач є підприємством із великою кількістю штатних працівників, серед яких більше 15 професійних юристів, у тому числі адвокатів, тому дії відповідача щодо залучення адвокатського об'єднання, яке надає послуги за завищеними цінами, є незрозумілими.
Після вивчення наданих стороною відповідача документів стає очевидним, що вартість послуг та кількість годин аномально завищені, адже значний (майже 60 %) обсяг послуг визначається у формі аналізу матеріалів справи та судових рішень, що не є різновидом правничої допомоги, а витрачений представником відповідача час на підготовку відзиву на касаційну скаргу (59 годин) - взагалі не витримує жодної критики.
Вважає, що об'єктивно на підготовку документів та представництво на стадії касаційного перегляду справи адвокат витратив 8 годин, тому реальна вартість наданих послуг становить 8 000,00 грн.
Крім того, з наданих відповідачем виписок за клієнтським рахунком не можливо встановити, у якій саме справі було здійснено оплату за адвокатські послуги, що позбавляє можливості встановити дійсний розмір понесених відповідачем витрат на правничу допомогу саме у цій справі.
Упостанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:
«127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
142. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
143. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
144. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».
У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності. Тому під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд урахував, що у запереченні проти розподілу судових витрат ОСОБА_1 зазначав про неспівмірність заявлених відповідачем витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
На підтвердження наданих послуг представник АТ «Укртатнафта» надав докази з конкретизацією послуг, витраченого часу та їх вартості.
Відповідно до Звіту про надані послуги за період з 01 до 31 березня 2025 року надано такі послуги:
- аналіз повного тексту постанови Полтавського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року - 1,75 години;
- аналіз додаткової постанови Полтавського апеляційного суду від 12 березня 2025 року; написання заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання додаткової постанови Полтавського апеляційного суду від 12 березня 2025 року; подання заяви про видачу виконавчого листа через підсистему «Електронний суд» - 2,17 години.
Відповідно до Звіту про надані послуги за період з 01 до 30 квітня 2025 року надано такі послуги:
- аналіз додаткової постанови Полтавського апеляційного суду від 31 березня 2025 року про стягнення із ОСОБА_1 судового збору; аналіз ухвали Верховного Суду від 27 березня 2025 року про відкриття касаційного провадження та зупинення виконання постанови; переписка з Укртатнафтою щодо подання заяви про поворот виконання рішення суду першої інстанції - 1,42 години;
- моніторинг відкриття касаційного провадження у справі; преписка з ОСОБА_2 щодо отримання Укртатнафтою ухвали про відкриття провадження у справі та підготовки відзиву на касаційну скаргу - 0,67 години;
- аналіз касаційної скарги ОСОБА_1 від 25 березня 2025 року на постанову Полтавського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року - 2 години;
- підготовка відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду 25 лютого 2025 року - 4 години;
- аналіз практики Верховного Суду, на яку посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі на постанову Полтавського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року, - 3 години;
- підготовка заяви до Верховного Суду про надання доступу до матеріалів справи; оформлення ордера на представництво інтересів АТ «Укртатнафта» у Верховному Суді - 1,5 години;
- внесення доповнень та загальна вичитка відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року; направлення відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 та до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду - 3,5 години;
- аналіз ухвали Верховного Суду від 10 квітня 2025 про відкриття провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 31 березня 2025 року; розрахунок дедлайну для подання відзиву на касаційну скаргу на додаткову постанову - 0,5 години;
- аналіз касаційної скарги ОСОБА_1 на додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 31 березня 2025 року - 0,5 годин;
- продовження написання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 31 березня 2025 року; направлення відзиву через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду та ОСОБА_1 - 7 годин;
- продовження написання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року - 7,5 годин.
Наведені нижче по тексту послуги зазначені у клопотанні про ухвалення додаткового рішення, однак у Звіті про надані послуги за період з 01 до 30 квітня 2025 року їх не зазначено, як і не зазначено кількості витрачених годин.
Підготовка відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 31 березня 2025 року.
Аналіз постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, вказаної у касаційній скарзі ОСОБА_1 на додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 31 березня 2025 року.
Аналіз постанови Великої Палати Верховного Суду від З0 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, на яку посилається Полтавський апеляційний суд в оскаржуваній постанові.
Відповідно до Звіту про надані послуги за період з 01 до 30 травня 2025 року (додаток № 12) надано такі послуги: аналіз ухвали Верховного Суду від 14 травня 2025 року щодо призначення справи до розгляду; аналіз документів, які надійшли у підсистему «Електронний суд»; звернення до Верховного Суду за допомогою засобів телефонного зв'язку для з'ясування дати судового засідання - 1 година.
З аналізу наданих звітів убачається, що у справі було витрачено 36,51 годин, а не 59,01 годин, як наполягає представник заявника. Відповідно, з огляду на вартість однієї години роботи у розмірі 10 077,80 грн сукупна вартість наданих послуг у справі повинна становити 367 940,48 грн, а не 594 690,98 грн, як зазначає заявник.
З урахуванням складності справи, суті спору, необхідності та характеру надання адвокатом послуг під час розгляду справи в суді касаційної інстанції, обсягу виконаної роботи, а також критеріїв необхідності вчинення процесуальних дій та їх значущості, і, крім того, розгляду справи в суді касаційної інстанції в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, Верховний Суд дійшов висновку, що заявлені стороною відповідача витрати часу є надмірно завищеними. За оцінкою Суду розумними є витрати часу, які можуть дорівнювати 6 годинам.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) виснувала, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Верховний Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Заявлені стороною відповідача витрати в частині вивчення та аналізу судової практики і оскаржуваних судових рішень, необхідного для підготовки відзивів на касаційні скарги, що заявлені як окремі послуги, не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) підготовкою та поданням зазначених документів, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.
Верховний Суд зауважує, що зміст відзивів на касаційні скарги частково дублює зміст апеляційної скарги АТ «Укртатнафта», за підготовку якої суд апеляційної інстанції стягнув із позивача на користь відповідача відповідне відшкодування.
Отже, оцінивши складність справи, суть спору, характер та обсяг наданих послуг адвоката в суді касаційної інстанції, а також необхідність вчинення процесуальних дій та їх значущість, Верховний Суд дійшов висновку, що заявлені стороною відповідача витрати часу на надання професійної правничої допомоги є надмірно завищеними і не відповідають критерію розумності. У зв'язку з цим заявлений відповідачем розмір судових витрат, понесених у суді касаційної інстанції, підлягає зменшенню до 60 466,80 грн (6 годин х 10 077,80 грн = 60 466,80 грн).
Керуючись статтями 141, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Заяву Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи в суді касаційної інстанції, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» 60 466,80 грн (шістдесят тисяч чотириста шістдесят шість) грн 80 коп. витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді касаційної інстанції.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Є. В. Петров
СуддіА. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. В. Пророк
О. М. Ситнік