20 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 501/666/14-ц
провадження № 61-5031св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Сердюка В. В.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
позивачі за об'єднаним позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,
відповідачка за об'єднаним позовом - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Латій Олена Вікторівна , на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 24 березня 2020 року у складі судді Смирнова В. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року у складі колегії суддів Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дрішлюка А. І.,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2014 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дубінчук Ж. М., звернулася до суду з позовом, надалі уточненим, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, про усунення перешкод у здійсненні права власності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 є власником сусідньої земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та межує з її земельною ділянкою.
Наприкінці 2013 року ОСОБА_2 на своїй земельній ділянці почала будівництво без додержання будівельних норм, не відступила від існуючих будівель позивачки на один метр, у результаті чого у неї почала руйнуватися огорожа та стіна будинку, що є огорожею між ділянками.
Справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дубінчук Ж. М., до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, про усунення перешкод у здійсненні права власності присвоєно єдиний унікальний № 501/666/14-ц.
У березні 2014 року ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Дубінчук Ж. М., звернувся до суду з позовом, надалі уточненим, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, ОСОБА_4 , про усунення перешкод у здійсненні права власності.
Позовні вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_3 є власником житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою:АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , чия земельна ділянка межує з його земельною ділянкою, наприкінці 2013 року почала будівництво без додержання норм місця будування, у результаті чого у нього почала руйнуватись огорожа, що є небезпечним для мешканців з якими він проживає. Крім того, збудована споруда частиною даху заступає на його ділянку, сезонні опади стікають на його будинок з даху будинку відповідача, чим руйнують фундамент будинку.
Справі за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Дубінчук Ж. М., до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, ОСОБА_4 , про усунення перешкод у здійсненні права власності присвоєно єдиний унікальний № 501/1241/14-ц.
Ухвалою судового засідання від 14 квітня 2014 року Іллічівський міський суд Одеської області об'єднав в одне провадження справу № 501/666/14-ц за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дубінчук Ж. М., до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, про усунення перешкод у здійсненні права власності та справу № 501/1241/14-ц за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Дубінчук Ж. М., до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, ОСОБА_4 , про усунення перешкод у здійсненні права власності в одне провадження та об'єднаній справі присвоїв єдиний унікальний № 501/666/14-ц.
З урахуванням наведених обставин позивачі просили суд:
- зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 , за рахунок особистих коштів, розробити проєкт даху, виконати покрівельні роботи, з метою виключення зволоження основи поблизу суміжно розташованих: двоповерхової будівлі літера «Д», яка розташована на ділянці АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 та гаража II житлового будинку літера «А-2», розташованого на ділянці АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_3 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 , за рахунок особистих коштів, розробити проєкт даху, виконати покрівельні роботи, демонтувати металеву огороджу, розташовану над камінною огорожею на задній частині ділянки № НОМЕР_1 , з метою виключення природних стоків від атмосферних опадів та зменшення інсоляції (природного) освітлення поблизу суміжно розташованих: двоповерхової будівлі літера «А», яка розташована на ділянці АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , проїзду до житлового будинку та освітлення житлового будинку, розташованого на ділянці АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Іллічівський міський суд Одеської області рішенням від 24 березня 2020 року, з урахуванням виправлення описки від 08 квітня 2020 року, позов ОСОБА_1 та об'єднаний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задовольнив.
Зобов'язав ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 за рахунок особистих коштів розробити проєкт даху, виконати покрівельні роботи, з метою виключення зволоження основи поблизу суміжно розташованих: двоповерхової будівлі літера «Д», яка розташована на ділянці АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 та гаража II житлового будинку літера «А-2», розташованого на ділянці АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .
Зобов'язав ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_3 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 , за рахунок особистих коштів, розробити проєкт даху, виконати покрівельні роботи, демонтувати металеву огороджу, розташовану над камінною огорожею, на задній частині ділянки № НОМЕР_1 , з метою виключення природних стоків від атмосферних опадів та зменшення інсоляції (природного) освітлення поблизу суміжно розташованих: двоповерхової будівлі літера «А», яка розташована на ділянці АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , проїзду до житлового будинку та освітлення житлового будинку, розташованого на ділянці АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі надали належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог та порушення відповідачкою їхніх прав. У свою чергу відповідачка будь-яких належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог суду не надала. Отже, у спірних правовідносинах порушене право позивачів підлягає захисту в судовому порядку.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Одеський апеляційний суд ухвалою від 21 лютого 2023 року прийняв заяву ОСОБА_3 про відмову від позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, ОСОБА_4 , про усунення перешкод в здійсненні права власності. Визнав нечинним рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 24 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, ОСОБА_4 , про усунення перешкод в здійсненні права власності. Закрив провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, ОСОБА_4 , про усунення перешкод в здійсненні права власності.
Одеський апеляційний суд постановою від 21 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Латій О. В. , залишив без задоволення, а рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 24 березня 2020 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, про усунення перешкод в здійсненні права власності, залишив без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 надала належні докази на підтвердження того, що суміжний землекористувач ОСОБА_2 , здійснивши будівництво двоповерхової будівлі, порушила її права власності на належні їй житловий будинок та земельну ділянку, тому відповідно до статей 15, 16 ЦК України право позивачки підлягає захисту судом.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно з'ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх належності і допустимості, дав їм правильну оцінку та обґрунтовано виходив з того, що є законні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Латій О. В. , звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 24 березня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення в частині задоволених вимог ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Дубінчук Ж. М. , до ОСОБА_2 , третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, про усунення перешкод у здійсненні права власності і направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі заявник посилається на:
- пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 295/5011/15-ц (справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, пункт п'ятий частини першої статті 411 ЦПК України), від 26 травня 2021 року у справі № 391/35/19 (суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження);
- пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу (суд не дослідив зібрані у справі докази).
Заявник посилається на те, що суд першої інстанції належним чином не повідомив відповідачку про розгляд справи та розглянув справу без її участі. Апеляційний суд на вказані доводи, які містилися в апеляційній скарзі, не звернув уваги і також розглянув справу за її відсутності, чим позбавив її права на доступ до правосуддя.
Суд першої інстанції розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимого доказу, а саме висновку експерта від 18 листопада 2015 року № 2689, що призвело до неправильного вирішення справи.
Провадження у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 06 червня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі, витребував матеріали справи та надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини першої, пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У серпні 2023 року матеріали цивільної справи надійшли на адресу Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою у від 04 червня 2025 року справу призначив до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно з договором купівлі-продажу від 29 березня 2002 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,144 га, та житлового будинку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 11-12).
Згідно з рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 03 листопада 2006 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , та визнано за нею право власності на нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці, за адресою: АДРЕСА_1 , яке зазначене у технічному паспорті КП «БТІ» м. Іллічівська від 25 вересня 2006 року, а саме: житловий будинок, позначений літерою «А»; котельна, позначена літерою «а»; навіс, позначений літерою «а-1»; тераса, позначена літерою «а-2»; сторожка, позначена літерою «Б»; баня, позначена літерою «В» (т. 1, а. с. 18-20).
Відповідно до технічного паспорту від 08 грудня 2006 року ОСОБА_1 , є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 21-22).
Згідно з державним актом на землю ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,144 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 23).
Згідно із проектом індивідуального будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 зроблено проект будинку (т. 1, а. с. 51-101).
Висновком будівельно-технічної експертизи від 18 листопада 2015 року № 2689, складеного судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Будником В. А., встановлено, що конструкція даху та покрівлі двохповерхової господарської будівлі літ. «Д» ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 не достатньо здійснює відвід атмосферних опадів, зволожуючі основу гаражу ІІ житлового будинку літ. «А-2» ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 з проявленням тріщин на огороджуючи конструкціях від нерівномірної осадки фундаменту, встановлених при дослідженні на місці.
Для усунення зазначених наслідків необхідно розробити проект даху, виконати покрівельні роботи, з метою виключення зволожувачів основи поблизу суміжно розташованих: двоповерхової будівлі літера «Д», яка розташована на ділянці АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 та гаража II житлового будинку літера «А-2», розташованого на ділянці АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 138-156).
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
За положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Обов'язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду не відповідає.
Згідно із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом. Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
У пункті 1 статті 6 Конвенції гарантується «процесуальна» справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 06 липня 2010 року у справі «Стар Кейт Епілекта Гевмата та інші проти Греції» (Star Cate Epilekta Gevmata and other v. Greece), заява № 54111/07)).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) враховує, що одним із елементів права на суд (крім права на доступ до суду) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип «рівної зброї» («equality of arms»), за яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента. Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення від 27 жовтня 1993 року у справі «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів» (Dombo Beher B.V. v. The Netherlands), заява № 14448/88; від 23 жовтня 1996 року у справі «Анкерль проти Швейцарії» (Ankerl v. Switzerland), заява № 17748/91)).
Право може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21 березня 2000 року у справі «Дюлоранс проти Франції» (Dulaurans v. France), заява № 34553/97; від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії» (Donadze v. Georgie), заява № 74644/01)).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 19 квітня 1994 року у справі «Ван де Гук проти Нідерландів» (Van De Hurk v. The Netherlands), серія A № 288)).
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, та конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі і забезпечувати ефективне поновлення у правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції.
Реалізація конституційних прав на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження судового рішення здійснюється відповідно до процесуальних норм, зокрема ЦПК України. За змістом частини третьої статті 2 ЦПК України основними принципами цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін.
Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частина п'ята статті 4 ЦПК України).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України).
За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частини друга, четверта та п'ята статті 128 ЦПК України).
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться (частина перша статті 131 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частини першої статті 240 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 223 цього Кодексу.
У пункті 1 частини другої статті 223 ЦПК України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у випадку неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що суд після відкриття судового засідання має надати оцінку усім відомим йому обставинам і причинам неявки учасників справи, відтак вирішити питання щодо наявності підстав для відкладення розгляду справи з дотриманням балансу процесуальних гарантій розумності строків розгляду справи судом та забезпечення прав особи на судовий захист і участь у своїй справі, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, рівності всіх учасників перед законом і судом (постанови Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 2-2823/11, провадження № 61-6430св23; від 21 травня 2025 року у справі № 333/10501/14-ц, провадження № 61-14382св23).
У справі, яка переглядається:
Іллічівський міський суд Одеської області ухвалою від 17 лютого 2014 року у складі судді Максимович Г. В. відкрив провадження у справі, призначив судове засідання на 10 год 05 березня 2014 року та викликав судовими повістками в судове засідання осіб, які беруть участь у справі (т. 1, а. с.1). Розгляд справи у суді першої інстанції неодноразово відкладався;
Іллічівський міський суд Одеської області ухвалою від 28 серпня 2018 року у складі судді Смирнова В. В. справу прийняв до провадження. В ухвалі, зокрема, зазначено, що з урахуванням вимог частини третьої статті 274 ЦПК України слухання справи необхідно провести за правилами загального позовного провадження (т. 3, а. с. 68);
Іллічівський міський суд Одеської області ухвалою від 31 жовтня 2019 року призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження о 14 год 03 грудня 2019 року (т. 3, а. с. 105), яка отримана особисто відповідачкою ОСОБА_2 14 листопада 2019 року (т. 3, а. с. 110);
03 грудня 2019 року судове засідання не відбулося у зв'язку із заявою представника позивачки Дубінчук Ж. М. , слухання справи відкладено на 14 год 15 хв 19 грудня 2019 року (т. 3, а. с. 112). Судову повістку про розгляд справи 19 грудня 2019 року відповідачка ОСОБА_2 отримала особисто 14 грудня 2019 року (т. 3, а. с. 113);
19 грудня 2019 року судове засідання не відбулося у зв'язку із заявою представника позивачки, слухання справи відкладено на 14 год 30 січня 2020 року (т. 3, а. с. 114). Матеріали справи не містять доказів направлення судової повістки про розгляд справи на 14 год 30 січня 2020 року відповідачці ОСОБА_2 ;
30 січня 2020 року судове засідання не відбулося у зв'язку з відпусткою судді Смирнова В. В., слухання справи відкладено на 12 год 30 хв 02 березня 2020 року (т. 3, а. с. 121). Судова повістка про розгляд справи на 12 год 30 хв 02 березня 2020 року направлена відповідачці ОСОБА_2 та отримана нею 17 лютого 2020 року (т. 3, а. с. 131);
відповідно до протоколу судового засідання від 02 березня 2020 року у судове засідання 02 березня 2020 року сторони не з'явилися (т. 3, а. с.141);
згідно із протоколом судового засідання від 24 березня 2020 року сторони у судове засідання не з'явилися (т. 3, а. с. 146).
24 березня 2020 року суд першої інстанції ухвалив рішення по суті спору. Сторони в судове засідання не з'явилися, розгляд справи проведено без участі сторін (т. 3, а. с. 146). При цьому матеріали справи не містять доказів направлення судових повісток ОСОБА_2 або її представнику про дату, час і місце судового засідання 24 березня 2020 року.
Іллічівський міський суд Одеської області у рішенні від 24 березня 2020 року, зокрема, вказав, що зважаючи на запровадження в країні карантинних обмежень, обумовлених епідемією Сovid-19, суд дійшов висновку про проведення слухання справи у спрощеному порядку без виклику сторін.
Матеріали справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_2 та її представника адвоката Латій О. В. про розгляд справи, призначений на 24 березня 2020 року, оскільки у справі відсутні докази надсилання та отримання стороною відповідачки судових повісток з метою повідомлення про судове засідання суду першої інстанції на вказану вище дату.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, представник ОСОБА_2 адвокат Латій О. В. зазначала, що у судове засідання суду першої інстанції, призначене на 24 березня 2020 року, сторони не викликалися, слухання справи місцевий суд провів без участі сторін та ухвалив рішення по суті спору, що є порушенням процесуальних прав сторони відповідача.
Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Латій О. В., без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, не звернув уваги на порушення норм процесуального права судом першої інстанції, які відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам ОСОБА_2 , які містилися в апеляційній скарзі, поданій в її інтересах адвокатом Латій О. В., про те, що суд першої інстанції не повідомив відповідачку та її представника про розгляд справи 24 березня 2020 року.
Обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, а й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов'язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18, провадження № 61-13667сво21).
Суд апеляційної інстанції не надав оцінки відповідним доводам апеляційної скарги, не врахував, що у матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання, яке відбулося 24 березня 2020 року, та що така підстава є обов'язковою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. За таких обставин висновок апеляційного про залишення без змін рішення суду першої інстанції є передчасним.
Таким чином, колегія суддів суду виснує про задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З урахуванням наведеного інші доводи касаційної скарги колегією суддів не розглядаються та не оцінюються.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
Оскільки суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційний суд у межах наданих йому повноважень не усунув зазначені порушення, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, тому з огляду на положення статті 400 ЦПК України постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи судом касаційної інстанції, мають бути розподілені судом, який ухвалить остаточне рішення по суті спору.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргуОСОБА_2 , в інтересах якої діє Латій Олена Вікторівна , задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачВ. В. Сердюк СуддіВ. М. Ігнатенко С. О. Карпенко О. М. Ситнік І. М. Фаловська