Справа № 932/11645/25
Провадження № 2-з/932/83/25
11 вересня 2025 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Потоцької С.С., розглянувши заяву представника позивача Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 . У позові просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 222 858, 40 грн та судовий збір.
Одночасно з позовною заявою АТ "Банк Кредит Дніпро" звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 в межах суми позовної заяви у розмірі 222 858, 40 грн, а саме на квартиру за адресою : АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви АТ "Банк Кредит Дніпро" зазначає, що відповідач як позичальник за кредитом, почала порушувати його умови, вже зараз ухиляється від виконання свого обов'язку і не реагує на вимогу Банку, хоча інформація з реєстру нерухомого майна (довідка додається) показує, що вона має майнові можливості для погашення заборгованості. Тому заявник вважає, що ОСОБА_1 не зацікавлена у погашенні боргу і у разі задоволення позову так само буде ухилятися від його виконання. У зв'язку з тим, що станом на сьогодні, процедура відчуження нерухомого майна є досить швидкою, вона, розуміючи невідворотність настання майнової відповідальності за рішенням суду, з метою уникнення відповідальності, може за дуже короткий проміжок часу здійснити відчуження належних йому об'єктів нерухомого майна, що в подальшому зробить неможливим виконання рішення суду про стягнення заборгованості у зв'язку з відсутністю майна у боржника. Таким чином, існує реальна загроза, (а не припущення) невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у цій справі.
Частиною першою статті 153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дати надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
При цьому, згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
Як визначено у ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Пунктом четвертим Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Право розпоряджатися своїм майном є загальним та принциповим аспектом права власності, та, визначаючи право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини за своєю суттю є гарантією права власності. Основною метою статті 1 Першого протоколу є попередження порушень принципу безперешкодного користування своїм майном. Отже, втручання в це право особи може мати місце лише з дотриманням розумної пропорційності між використаними заходами і тією метою, на досягнення якої спрямовується відповідний захід.
Таким чином, забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивачів не встановлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проаналізувавши зміст заяви, виходячи із пов'язаності заходів забезпечення позову з предметом спору, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки заявником не доведено, що його права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову та наявна реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Сам факт звернення позивача до суду не є підставою для забезпечення позову та не підтверджує факту ухиляння відповідача від виконання своїх боргових зобов'язань перед позивачем.
Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували вартість зазначеної квартири. Внаслідок цього суд позбавлений можливості встановити співмірність заявленого заходу забезпечення позову розміру позовних вимог, що прямо суперечить ч. 3 ст. 150 ЦПК України.
При цьому, накладення арешту в межах суми боргу на єдиний, неподільний об'єкт нерухомості без визначення його вартості є юридично некоректним і фактично неможливим, оскільки чинне законодавство не передбачає часткового арешту майна без грошової оцінки його частки.
Крім того, заявник просить забезпечити позов шляхом накладення арешту також на рухоме майно, при цьому не конкретизуючи його, що також позбавляє суд можливості здійснити оцінку відповідності заходів забезпечення позову вимогам чинного законодавства.
Аналізуючи викладене, суд дійшов до висновку, що заява є необґрунтованою та в її задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-154, 260, 261, 263, 353-355 ЦПК України, -
У задоволенні заяви представника Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя С.С. Потоцька